Рішення

від 07.09.2015 по справі 913/250/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

07 вересня 2015 року Справа № 913/250/15

Провадження №33/913/250/15

Господарський суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя Драгнєвіч О.В.,

судді: Байбак О.І.,

Корнієнко В.В.,

при секретарі судового засідання Зоріній О.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шаровка В.П., представник за довіреністю б/н від 05.01.2015;

від відповідача : Лисак Т.Г., представник за довіреністю №ББУ/РА 411/ББ/14 від 10.12.2014;

від третьої особи : Владимиров А.В., представник за довіреністю №13/08-01 від 13.08.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 913/250/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦХІМ", м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", м.Сєвєродонецьк Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ТПК НОВА»

про стягнення 405000 грн 00 коп.

с у т ь с п о р у :

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦХІМ" (новий кредитор у відповідності до укладеного договору відступлення права вимоги №6П/15-РА від 01.04.2015, надалі - позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки №383/14-3РА від 15.04.2014 в розмірі 405000 грн 00 коп.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки та неналежне виконання зобов'язань в частині здійснення своєчасного та повного розрахунку за поставлену продукцію, що призвело до виникнення заборгованості на загальну суму 405000 грн 00 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 17.06.2015 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 02.07.2015.

Ухвалами суду від 02.07.2015, 15.07.2015 розгляд справи двічі відкладався в зв'язку з неявкою в судові засідання представників сторін.

У відповідності до положень ст.ст. 2-1, 4-6 Господарського процесуального кодексу України, згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.08.2015, для розгляду справи визначено колегію у складі суддів: Драгнєвіч О.В. - головуючий суддя, судді - Байбак О.І., Корнієнко В.В.

Розгляд справи починається заново в разі зміни складу суду, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК (абзац 3 п. 3.8 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Ухвалою суду від 17.08.2015 задоволено клопотання сторін, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТПк НОВА" (надалі - третя особа), розгляд справи відкладено на 07.09.2015.

В судове засідання 07.09.2015 з'явилися повноважні представники сторін та третьої особи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав підстави та правовову позицію з приводу заявленого позову, просить його задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №383/14-3РА від 15.04.2014. В обґрунтування послався на наданий для огляду суду в минулому судовому засіданні оригінал договору поставки (копія якого була долучена до позовної заяви), який був укладений та підписаний повноважними представниками сторін, а згідно відмітки відповідача - парафійований останнім.

Крім того, представник позивача зазначив, що поставка продукції була здійснена у строки та в кількості, обумовленій сторонами в договорі та специфікації, що не заперечується відповідачем, саме цей примірник договору поставки разом з іншими документами був переданий позивачу третьою особою при укладенні договору відступлення права вимоги, який укладався тристоронньо, зокрема за участі відповідача. Даний договір та специфікація, на підставі яких здійснювалася поставка продукції є чинними, недійсними не визнавалися, а тому позивач вважає доводи відповідача щодо неукладаності договору безпідставними. Зазначене також підтверджується наданими раніше письмовими додатковими поясненнями позивача (а.с.48, 126).

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, посилаючись на неукладеність договору поставки у зв'язку з непідписанням сторонами протоколу врегулювання розбіжностей, просив припинити провадження у справі за відсутності предмету спору (а.с.67-68).

В судових засіданнях від 17.08.2015, 07.09.2015 представник відповідача підтвердив факт поставки та прийняття відповідачем продукції, за які відповідач розрахувався лише частково через скрутне фінансове становище підприємства (а.с.110, 128-129).

На запитання суду представник відповідача також пояснив, що позивачу було запропоновано прийняти оплату з розстроченням платежів, однак останній відмовився.

Третя особа в письмових поясненнях заперечила проти доводів відповідача, вказує на укладеність між сторонами договору поставки, та врегулювання сторонами наявних розбіжностей шляхом підписання додаткової угоди №01 від 08.07.2014 до договору, який виконувався, зокрема, третьою особою як постачальником, належним чином. Натомість відповідач в порушення умов договору повний розрахунок за отриману продукцію не провів, та намагаючись ухилитися від виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем та з метою затягування розгляду справи звернувся до суду із позовом до третьої особи про внесення змін до специфікації до договору поставки (а.с. 92-93, 117-118).

Представником відповідача через відділ документального забезпечення роботи суду подано письмове клопотання від 17.08.2015 в порядку ст.79 ГПК України про зупинення провадження у даній справі в зв'язку з неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи №922/4521/15 про внесення змін до специфікації №2/3 від 17.06.2014 до договору поставки в частині строків оплати поставленої продукції шляхом відстрочення строків оплати до дати втрати чинності Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

В судовому засіданні представником відповідача підтримано заявлене клопотання, просив його задовольнити.

Представники позивача та третьої особи заперечили проти поданого клопотання, вважають його необґрунтованим та таким, що штучно призводить до затягування вирішення спору.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, та заслухавши думки представників сторін, відмовляє в його задоволенні, враховуючи наступне.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Слід відмітити, що Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (ч. 1 ст. 79 ГПК України), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, який застосовується на його розсуд (п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі.

Зокрема, у відповідності до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Як вбачається з поданого представником відповідача клопотання, останній просить зупинити провадження у даній справі в зв'язку з неможливістю розгляду спору в даній справі до розгляду іншим судом поданого відповідачем позову про внесення змін до специфікації до договору поставки в частині відстрочення строків оплати продукції до дати втрати чинності Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Норми ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що подане відповідачем клопотання не містить обґрунтованого висновку про неможливість розгляду даного господарського спору до вирішення іншої справи №922/4521/15.

Натомість, як вбачається з наданої відповідачем копії позовної заяви, останнім було подано позов не до нового кредитора (Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦХІМ"), а до первісного (Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ТПК НОВА»), нового кредитора до участі у справі не залучено.

Крім того, суд звертає увагу на те, що розгляд справи №913/250/15 триває вже більше двох місяців, протягом яких відповідач мав можливість вжити необхідні процесуальні заходи щодо внесення змін до специфікації у передбаченому законом порядку, проте, відповідних заходів не вживав.

Натомість, відповідач вимог ухвал суду від 17.06.2015, 02.07.2015, 17.08.2015, не виконав, звірку розрахунків з позивачем не провів, витребуваних судом оригіналів документів не надав.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники обох сторін, які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

В судовому засіданні 07.09.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

З'ясувавши обставини та дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, господарський суд

в с т а н о в и в :

15 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТПК НОВА" (третя особа/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (відповідач/замовник) укладено договір поставки №383/14-3РА (а.с 12-15).

У відповідності до предмету договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупця окремими партіями стійки призабійні ТУ-20 (надалі - продукція), виготовлені у відповідності до ТУ У 28.9-35701461-001:2012.

Асортимент, кількість, строки поставки, ціна та інші умови узгоджуються сторонами окремо та зазначаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору (п.1.1. договору).

В пункті 2.5 договору сторони погодили, що після оформлення та підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, а також протоколів (актів) складених за результатами відбору та проведення силових випробувань продукції з конкретної партії, в цьому випадку вважається, що така партія продукції передана постачальником за кількістю та якістю, а покупцем відповідно прийнята за кількістю та якістю.

Згідно п.4.1 договору постачання продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях до даного договору.

В п.5.1 договору сторони визначили, що загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору.

Ціни на продукцію, що постачається встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях к даному договору (п.5.2 договору).

Відповідно до п.5.3 договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 30 календарних днів з дати постачання відповідної продукції, якщо іншій строк і порядок оплати не узгоджений.

З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2014 повноважними представниками сторін укладено та підписано специфікацію №2/3 до договору поставки №383/14-3РА від 15.04.2015, згідно якої поставки підлягали стійки тертя при забійні в кількості 500 шт. на загальну суму 675000 грн 00 коп. (а.с.16).

Згідно п.4 специфікації сторони визначили умови оплати, зокрема, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 30-й календарний день з момента приймання відповідної партії продукції на склад. У випадку, коли строк оплати припадає на вихідний і/або нерозрахунковий день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

Крім того, 08.07.2014 сторони уклали додаткову угоду №01 (а.с.17), якою узгодили внесення змін до специфікації №2/3 від 17.06.2014 до договору поставки №383/14-3РА від 15.04.2015, зокрема, виклавши пункти 4 та 7 договору в наступних редакціях:

«Умови оплати продукції за даною специфікацією: розрахунки за поставлену постачальником продукцію за даною специфікацією здійснюються покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 30 календарний день з моменту прийняття (отримання) відповідної партії продукції на складі постачальника. У разі, якщо строк оплати припадає на вихідний або нерозрахунковий день, оплата здійснюється наступного банківського дня.

Прийняття продукції по якісно-технічним показникам продукції здійснюється шляхом проведення силових випробувань на повіреному силовому стенді у відокремленому підрозділі Державного науково-дослідного інституту організації і механізації шахтного будівництва» Державного підприємства «Науково-технічний центр «Вуглеіновація» за адресою: м.Харків, вул.Отакара Яроша, 18. Проведенню силових випробувань передує процедура відбору представниками ДП «НТЦ «Вуглеіновація» не меньш як 3 зразків продукції із загальної партії, які у подальшому будуть перевірятися у вказаному вище порядку на відповідність ТУ (ДСТУ). Результати відбору, а також результати випробувань на стенді ДП «НТЦ «Вуглеіновація» оформлюються у вигляді відповідного протоколу (акту)».

Під час розгляду спору судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №383/14-3РА від 15.04.2014, специфікації №2/3 від 17.06.2014 та додаткової угоди №01 від 08.07.2014 до специфікації, третьою особою - ТОВ "Торговий дім "ТПК НОВА" відповідачу двома партіями 10 та 24 липня 2014 року поставлена продукція (стійки тертя призабійні), що підтверджується наступними документами, наявними в матеріалах справи :

- видаткова накладна №Д-00000156 від 10.07.2014 про отримання 200 одиниць зазначеної продукції на суму 270000 грн 00 коп. (а.с.18),

- видаткова накладна №Д-00000171 від 24.07.2014 про отримання 300 одиниць на суму 405000 грн 00 коп. (а.с.19);

- товарно - транспортна накладна №10/07-1 від 10.07.2014 (а.с.20);

- товарно - транспортна накладна №10/07-1 від 24.07.2014 (а.с.21);

- довіреність №1738 від 21.07.2014 на ім'я експедитора Радченко Л.А., на отримання матеріальних цінностей (а.с.22);

- довіреність №1654 від 07.07.2014 на ім'я експедитора Тимиршиной Т.М., на отримання матеріальних цінностей (а.с.23).

Матеріали справи свідчать про те, що зазначені документи, що підтверджують факт поставки відповідачу відповідної продукції, належним чином оформлені з посиланням на укладений між сторонами договір поставки №383/14-3РА від 15.04.2014, специфікацію №2/3 від 17.06.2014, та підписані повноважними представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств. Вартість та кількість одиниць продукції, яка зазначена в видаткових накладних та товаро-транспортних накладних, відповідає ціні та кількості, узгодженій сторонами в специфікації №2/3 від 17.06.2014 до договору поставки.

Дефектні акти щодо можливих зауважень з приводу поставленої продукції сторонами не складалися, згідно пояснень представників сторін продукція була поставлена в належному технічному стані.

Суд приймає до уваги пояснення представника третьої особи щодо допущення технічної помилки при друкуванні товарно-транспортних накладних (зокрема, помилкове залишення із попереднього шаблону документа найменування вантажу - шафи монтажні ШМР - замість стійки тертя призабійні), враховуючи те, що всі інші дані (вартість продукції, кількість одиниць, реквізити видаткових та супроводжувальних документів, реквізити сторін, зазначені правильно та не містять відмінностей. Крім того, в накладних містяться підписи вантажовідправника, експедитора та вантажоодержувача.

Згідно пояснень представника відповідача, які надавалися в судових засіданнях від 17.08.2015, 07.09.2015, відповідач не заперечує факт поставки даної продукції на виконання підписаної сторонами специфікації №2/3 від 17.06.2014.

У відповідності до пояснень представників сторін, наданих в судовому засіданні, відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково, лише за першу партію на суму 270000 грн 00 коп. За таких обставин сума боргу за поставлену другу партію продукції станом на час розгляду спору становить 405000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТПК НОВА" (третя особа, первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦХІМ" (позивач, новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (боржник, відповідач) укладений договір відступлення права вимоги №6П/15-РА, предметом якого є відступлення права вимоги позивачу за договором поставки №383/14-3РА від 15.04.2014 (п.1 договору).

Згідно п.2 договору заборгованість боржника перед первісним кредитором складає 405000 грн 00 коп. (а.с.11).

У відповідності до укладеного між сторонами договору уступки права вимоги 28.04.2015 третьою особою (первісним кредитором) за актом приймання-передачі документів передано позивачу (новому кредитору) пакет документів, що засвідчують право вимоги до відповідача (зазначений договір поставки, специфікацію №2/3 до договору, додаткову угоду до специфікації, вказані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та довіреності) (а.с.49).

Суд звертає увагу на п.2 акту приймання-передачі, у відповідності до якого зазначені документи передані первісним кредитором новому в оригінальних примірниках, дійсність яких підтверджена.

За таких обставин суд приймає до уваги примірник договору поставки №383/14-3РА від 15.04.2014 в редакції, долученої саме позивачем до позовної заяви, яка останнім була отримана за актом приймання-передачі від первісного кредитора. Тим більше, що дані документи, й зокрема примірник договору поставки, передавався позивачу на виконання договору відступлення права вимоги, який укладався тристоронньо, за участі повноважного представника відповідача.

Підпис повноважної особи - генерального директора відповідача на вказаному договорі, який скріплений печаткою підприємства, свідчить також про визнання останнім суми боргу 405000 грн, за якою позивачу було передано право вимоги до відповідача.

Доводи відповідача щодо неукладеності договору поставки також спростовується тим, що на оглянутому судом оригіналі примірника договору поставки, наданого позивачем, міститься також відмітка відповідача про парафіювання угоди з відповідним підписом повноважної особи відповідача. Зазначена редакція договору поставки є чинною, недійсною в судовому порядку не визнавалася.

Крім того, суд зауважує, що згідно п.1.1. договору поставки асортимент, кількість, строки, вартість та інші умови поставки підлягають узгодженню в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору. Зокрема, кількість та вартість поставленої продукції, яка в подальшому склала заявлену до стягнення заборгованість, була узгоджена сторонами не в договорі, а безпосередньо в специфікації №2/3 від 17.06.2014. До того ж наявні розбіжності між сторонами були врегульовані шляхом укладення додаткової угоди №01 від 08.07.2014 до вказаної специфікації.

Натомість відповідач належними доказами вказаних обставин не спростував, обгрунтованих пояснень щодо наявності різних редакцій договору суду не надав. Крім того, ухвалами суду від 17.06.2015, 02.07.2015, 15.07.2015 та 17.08.2015 останнього неодноразово було зобов'язано надати оригінали відповідних документів, провести звірку розрахунків з позивачем, однак, вимоги судових ухвал були залишені відповідачем без виконання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, керуючись положеннями договору про відступлення права вимоги №6П/15-РА від 01.04.2015, звернувся до відповідача з претензією від 26.05.2015 за вих.№81, в якій вимагав погасити заборгованість в розмірі 405000 за договором поставки та підписати акт звірки розрахунків (а.с.24-26).

Відповідач у відповіді від 11.06.2015 за вих.№437, посилаючись на фінансові складнощі, повідомив позивача про те, що планує погашати заборгованість поступово у відповідності до запропонованого графіку (а.с.27-28).

За вказаних обставин, враховуючи те, що жодних проплат відповідачем в рахунок погашення заборгованості здіснено не було, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що спірні правовідносини сторін виникли з укладеного між третьою особою та відповідачем договору поставки №383/14-3РА від 15.04.2014, специфікації №2/3 від 17.06.2014 та додаткової угоди №01 від 08.07.2014 до вказаної специфікації.

Відповідно до положень ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки третьою особою відповідачу продукції в строки та в кількості, узгодженій сторонами в специфікації №2/3 (зокрема, на суму заборгованості, що заявлена до стягнення) підтверджений матеріалами справи, в т.ч. видатковою накладною №Д-00000171 від 24.07.2014 про отримання 300 одиниць на суму 405000 грн 00 коп. та відповідачем не оспорений.

Відповідач в свою чергу в порушення умов п.4 специфікації №2/3 від 17.06.2014 в редакції змін, внесених сторонами додатковою угодою №01 від 08.07.2014 до специфікації, оплату партії продукції, поставленої за видатковою накладною №Д-00000171 від 24.07.2014, на 30-й календарний день з моменту прийняття на складі постачальника не провів, в результаті чого за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 405000 грн 00 коп.

Встановлені судом обставини відповідачем не спростовані, заявлена до стягнення сума заборгованості не заперечується. Вимоги ухвали суду про проведення звірки розрахунків відповідачем не виконані. На день розгляду справи представниками сторін підтверджено, що заборгованість в сумі 405000 грн 00 коп. відповідачем не погашена.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні. Зокрема, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки третьою особою на підставі договору відступлення права вимоги №6П/15-ДА від 01.04.2015 було відступлено право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦХІМ" щодо вказаної заборгованості в сумі 405000 грн, та в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання (в частині своєчасного та повного проведення розрахунку за отриману партію продукції), позивач, ставши новим кредитором у зобов'язанні у відповідності до ст.514 Цивільного кодексу України правомірно звернувся із відповідним позовом до відповідача.

Крім того, суд звертає увагу на те, що договір про відступлення права вимоги був укладений за участі повноважного представника боржника - відповідача, що свідчить про визнання останнім факту наявності вказаної заборгованості. Додатковим свідченням визнання заборгованості є наявний в матеріалах справи лист-відповідь від 11.06.2015 за вих. №437, в якому відповідач пославшись на скрутне фінансове становище запропонував позивачу погашати заборгованість поступово, у відповідності до наведеного графіку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 405000 грн за поставлену партію продукції за видатковою накладною №Д-00000171 від 24.07.2014. За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦХІМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (просп.Гвардійський, б.30/1, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 37713861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦХІМ", (вул.Постишева, б.129, офіс 15А, м.Донецьк, ідентифікаційний код 32458279) заборгованість в сумі 405000 грн 00 коп., судовий збір у сумі 8100 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 14.09.2015.

Головуючий суддя О.В. Драгнєвіч

Суддя О.І. Байбак

Суддя В.В. Корнієнко