Ухвала

від 29.12.2015 по справі 913/250/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

29 грудня 2015 року Справа № 913/250/15

Провадження №33/913/250/15

Господарський суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя Драгнєвіч О.В.,

судді: Вінніков С.В.,

ОСОБА_1,

розглянувши заяву ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" № б/н від 21.12.2015 про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2015 у справі № 913/250/15

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦХІМ» , м.Донецьк

до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» , м.Сєвєродонецьк Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ТПК НОВА»

про стягнення 405000 грн 00 коп.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_3, представник за довіреністю б/н від 04.12.2015;

від відповідача - представник не прибув;

від третьої особи - представник не прибув;

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Луганської області (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Драгнєвіч О.В., судді - Байбак О.В., Корнієнко В.В.) від 07 вересня 2015 року у справі № 913/250/15 позовні вимоги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦХІМ» задоволено повністю, присуджено до стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» на користь позивача заборгованість за поставлену продукцію в сумі 405000 грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 8100 грн 00 коп.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2015 у справі №913/250/15 рішення господарського суду залишено без змін.

На виконання рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2015 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2015 у справі №913/250/15 стягувачу було видано наказ господарського суду Луганської області.

Відповідач у справі - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» , 22.12.2015 звернувся до господарського суду Луганської області із заявою № б/н від 21.12.2015 про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2015 у справі № 913/250/15 в порядку ст. 121 ГПК України, строком на двадцять чотири місяці.

У зв'язку з перебуванням судді Корнієнко В.В. у відпустці, з урахуванням приписів ст.ст. 2-1, 4-6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.12.2015 було визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Драгнєвіч О.В., судді - Байбак О.В., Рябцева О.В. для розгляду поданої відповідачем заяви.

В обґрунтування даної заяви ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» зазначає, що у зв'язку з проведенням на території м. Ровеньки Луганської області антитерористичної операції, а також скрутним фінансовим становищем, наявними збитками в господарській діяльності підприємства згідно фінансового звіту за перше півріччя 2015 року на теперішній час виконання рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2015 у справі №913/250/15 не виявляється можливим.

У зв'язку з тим, що на теперішній час триває проведення антитеростичної операції, а основні активи відповідача знаходяться на території проведення антитерористичної операції (м. Ровеньки Луганської області), останній просить задовольнити подану заяву та надати йому відстрочку строком на 24 місяці у виконанні рішення.

Ухвалою господарського суду Луганської області (у складі: головуючий суддя - Драгнєвіч О.В., судді - Байбак О.І., Рябцева О.В.) розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 29.12.2015.

У зв'язку з перебуванням суддів Байбака О.І. та Рябцевої О.В. у відпустці згідно протоколів автоматичної зміни складу колігії суддів від 28.12.2015 для розгляду заяви здійснено заміну суддів та сформовано колегію у складі: головуючий суддя Драгнєвіч О.В., судді - Вінніков С.В., Голенко І.П.

У судове засідання 29.12.2015 з'явився представник позивача. Представники відповідача (заявника) та третьої особи не з'явились, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.

Проте, за висновками суду, учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви з огляду на направлення всім ухвали суду поштою, також направлення позивачу на відому електронну адресу ухвали суду, повідомлення представників сторін шляхом передачі телефонограм, що підтверджується матеріалами справи.

Представник позивача в судовому засіданні надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні заяви з огляду на те, що позивач несе відповідні збитки пов'язані з невиконанням відповідачем рішення суду, а також проведенням антитерористичної операції; сторони знаходяться в рівних умовах, оскільки місцезнаходження позивача є м. Донецьк; відповідач не дотримався домовленості досягнутої керівництвом підприємств щодо виконання рішення добровільно розстроченням платежів, з щомісячною сплатою по 100000 грн (останнім було сплачено лише 70000 грн ще в версні 2015 року); вважає, що дії відповідача спрямовані на затягування та невиконання рішення суду.

Відповідач (заявник) в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних документів суду не надав.

Представник третьої особи хоча в судове засідання не прибув, однак, через відділ документального забезпечення суду подав заяву за вих. №28/12-01 від 28.12.2015, в якій заперечив проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, зловживання процесуальними правами, а також звернув увагу на те, що позивачем заявлялася вимога лише про стягнення основного боргу, без стягнення компенсаційних платежів за ст.625 ЦК України та штрафних санкцій. Крім того, з урахуванням загальної ситуації в країні та проведенням антитерористичної операції, і позивач, і третя особа також зазнають збитків, а тому просив відмовити в задоволенні заяви.

Ухвала суду про призначення судового засідання для розгляду поданої заяви також була розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним та загальнодоступним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що учасники процесу були належним чином повідомленні та обізнані про час та місце проведення судового засідання.

Оскільки норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору чи розгляду відповідних заяв, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду відповідних доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання учасниками судового процесу доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів необхідних для розгляду поданої заяви про відстрочку виконання рішення, а тому, за висновком суду, можливо здійснити розгляд заяви за наявними у справі матеріалами без участі повноважних представників відповідача та третьої особи.

Розглянувши заяву б/н ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" № б/н від 21.12.2015 та наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, що кореспондується з положеннями ст.4-5, ст.115 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» ).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі «Півень проти України» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("ОСОБА_4 проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини» (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що «затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції» (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бакай та інші проти України» від 09.11.2004).

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України рішення суду від 07 вересня 2015 по справі №913/250/15, залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2015, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може, зокрема, відстрочити виконання рішення.

При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим .

Згідно п.7.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України №9 від 17.10.2012 відстрочка означає відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п.7.2 вказаної вище постанови пленуму Вищого господарського суду України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

За приписом ст.43 вказаного Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи положення вказаних вище норм процесуального законодавства, при зверненні до суду з заявою про відстрочку виконання судового рішення заявником повинні бути доведені конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк.

Проте, за висновками суду, відповідач належними та допустимим доказами у розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України наявності підстав для відстрочки виконання судового рішення строком на два роки не довів.

При цьому, надані ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» копія звіту про фінансові результати за перше півріччя 2015 року та копії довідок з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на підтвердження знаходження відокремлених підрозділів Шахтоуправління Ясенівське та Шахтоуправління Ровеньківське в м.Ровеньки, не можуть слугувати належними та переконливими доказами, які на думку відповідача, свідчать про скрутне фінансове становище останнього та винятковість обставин, неможливість виконаня рішення суду протягом двох років, враховуючи наступне.

Як вбачається, відповідачем суду подано не повний фінансовий звіт підприємства за результатами лише першого півріччя 2015 року, без відображення реальної господарської діяльності підприємства за весь рік, руху коштів на рахунках підприємства, нерозподіленого прибутку підприємства, отриманих доходів, майна, що знаходиться на балансі підприємства.

Суд звертає увагу на те, що ухвалою від 22.12.2015 відповідача було зобов'язано надати документальне підтвердження та нормативне обґрунтування викладених у заяві доводів про скрутне фінансове становище (фінансову звітність за рік, баланс, інше); докази наявності конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим протягом 24 місяців; докази наявності виключних обставин з якими закон пов'язує можливість відстрочки виконання рішення; доказів звернення до позивача для врегулювання питання щодо можливості відстрочки/розстрочки заборованості.

Натомість відповідачем вимог ухвали суду не виконано, не надано на підтвердження власної позиції балансу підприємства та інших річних фінансових форм, розшифровки кредиторської та дебіторської заборгованості у розрізі контрагентів, договорів та дат виникнення, звітів про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства, звіти з оплати праці по підприємству та його підрозділам, оборотно-сальдових відомостей, інших доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим протягом двох років.

Відсутність належних доказів та повних даних унеможливлює встановлення показників реальної господарської діяльності підприємства та висновків про винятковість обставин.

Доводи відповідача про знаходження двох відокремлених підрозділів в м.Ровеньки, території проведення антитерористичної операції, як підстави для відстрочки виконання рішення строком на два роки суд оцінює критично з огляду на те, що місцезнаходженням позивача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є м.Донецьк (територія проведення антитерористичної операції), і відповідно сторони перебувають в рівних умовах.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач, звертаючись до суду за захистом порушеного права просив стягнути з відповідача лише суму основного боргу в розмірі 405000 грн, яка виникла через нездійснення останнім оплати поставленої йому продукції ще в липні 2014 року.

Відповідно до положень ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, вищезазначена правова норма зазначає, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності.

Наразі будь-яких належних та допустимих доказів наявності виняткового випадку та підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим протягом двох років, заявником до матеріалів справи не представлено. Тим більше, заявник просить відстрочити, а не розстрочити виконання рішення строком на два роки, що за висновком суду призведе до порушення гарантованих Конституцією України, ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, прав позивача (стягувача) на отримання виконання за рішенням суду.

При цьому, необхідно зазначити, що відповідно п.2.3 постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Під час розгляду заяви ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" № б/н від 21.12.2015 судом не встановлено наявності інших суттєвих підстав та доказів неможливості виконання або ускладнення процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для відстрочки виконання рішення суду у даній справі строком на два роки.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини, та з огляду на те, що вимоги заявника позбавлені належного доказового обґрунтування та правових підстав, суд відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" №б/н від 21.12.2015 про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2015 у справі № 913/250/15 строком на двадцять чотири місяці.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" не позбавлено права та можливості повторно звернутися до господарського суду з клопотанням про відстрочку виконання судового рішення у разі виникнення обставин, що дійсно ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим з наданням належних доказів існування вказаних обставин.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" б/н від 21.12.2015 про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2015 у справі № 913/250/15 строком на двадцять чотири місяці.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.

Головуючий суддя О.В. Драгнєвіч

Суддя С.В. Вінніков

Суддя І.П. Голенко