Постанова

від 08.02.2011 по справі 2а-5334/10/1670

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-5334/10/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря - Дубовик О.І.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Дагер" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферум", приватне підприємство "Профіт Капітал" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

28 жовтня 2010 року Приватне підприємство "Дагер" /далі по тексту - позивач/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області /далі по тексту - відповідач/ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ від 05.03.2010 № 0000922301/0/717 та від 05.03.2010 № 0000932301/0/718.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу, позивач зазначив, що не згоден з висновками акта перевірки від 24.02.2010 № 634/23-209/34397962, викладених у цьому акті порушень не вчиняв, податок на прибуток та податок на додану вартість обчислював правильно.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги і доводи заявленого позову та просили суд прийняти рішення про задоволення позову.

У письмових запереченнях проти позову, відповідач зазначив, що ПП «Дагер»допустило порушення норм пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок непідтвердження валових витрат та податкового кредиту товарно-транспортними накладними за договором поставки паливно-мастильних матеріалів з ПП «Профіт Капітал»та договором надання послуг з перевезення вантажів з ТОВ «Ферум».

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги письмових заперечень проти позову та просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року та від 14 січня 2011 року залучено до участі у справі у якості третіх осіб на стороні позивача -ТОВ «Ферум»(ідентифікаційний код 23814604) та ПП «Профіт Капітал»(ідентифікаційний код 35136231).

Представник ТОВ «Ферум»у судове засідання не з'явився, надіславши до суду додаткові письмові докази у справі.

Поштове повідомлення, що направлялося судом на адресу ПП «Профіт Капітал», зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулося до суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за цією адресою підприємство не знаходиться».

Разом з тим, частиною 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд доходить таких висновків.

Приватне підприємство «Дагер»пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців з ідентифікаційним кодом - 34397962, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції у Полтавській області.

Вказані обставини визнані сторонами у ході судового розгляду справи, у суду не має сумнівів у добровільності їх визнання та достовірності, а тому перелічені обставини у силу частини 3 статті 72 КАС України перед судом не доказуються.

З 01.02.2010 по 12.02.2010 Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області була проведена планова виїзна перевірка ПП «Дагер»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009.

Результати перевірки оформлені актом від 24.02.2010 № 634/23-209/34397962.

05.03.2010 з посиланням на цей акт Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000932301/0/718, яким визначено ПП «Дагер»податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 33 167,00 грн (основний платіж - 22111,00 грн; штрафна санкція - 11056,00 грн) та податкове повідомлення-рішення № 0000922301/0/717, яким визначено ПП «Дагер»податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 44582,00 грн (основний платіж - 29 721, 00 грн, штрафна санкція - 14 861, 00 грн).

У процедурі адміністративного оскарження цих податкових повідомлень-рішень останні залишені без змін.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки від 24.02.2010 № 634/23-209/34397962 висновки Кременчуцької ОДПІ про порушення ПП «Дагер»вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок непідтвердження товарно-транспортними накладними поставки паливно-мастильних матеріалів за договором з ПП «Профіт Капітал та надання послуг з перевезення вантажів за договором з ТОВ «Ферум», а відтак і валових витрат у сумі 29 891,00 грн за І та ІІ квартали 2008 року /по взаємовідносинам з ПП «Профіт Капітал»/ та у сумі 28 044, 00 грн за ІV квартал 2008 року /по взаємовідносинам з ТОВ «Ферум»/ та податкового кредиту у сумі 16 503,00 грн за березень, квітень та серпень 2008 року /по взаємовідносинам з ПП «Профіт Капітал»/ та у сумі 5608,00 грн за грудень 2008 року /по взаємовідносинам з ТОВ «Ферум»/.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, суд виходить з такого.

Судом встановлено, а сторонами спору визнано, що між ПП «Дагер»та ПП «Профіт Капітал»в усній формі укладений договір поставки паливно-мастильних матеріалів.

Як зазначено в акті перевірки Кременчуцької ОДПІ від 24.02.2010 № 634/23-209/34397962, виконання цього договору підтверджено ПП «Дагер»такими первинними документами: рахунками-фактурами від 04.08.2008 № СФ-0001986, від 12.03..2008 № СФ-0000672, від 10.04.2008 № СФ-0000940; видатковими накладними від 04.08.2008 № РН-0001986, від 12.03.2008 № РН-0000672, від 10.04.2008 № РН-0000940; податковими накладними від 04.08.2008 № 1986, від 12.03.2008 № 672, від 10.04.2008 № 940.

Зазначена обставина визнана сторонами спору, у суду не виникає сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання, а тому вона у силу частини 3 статті 72 КАС України не потребує окремого доказування.

Як слідує із того ж акта перевірки, зауваженням податкового органу до формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з ПП «Профіт Капітал»була відсутність у позивача під час перевірки товарно-транспортних накладних у підтвердження факту переміщення, а відтак і фактичної поставки паливно-мастильних матеріалів від постачальника до покупця.

Не надав позивач товарно-транспортні накладні і суду, хоча і під час перевірки, і під час судового розгляду справи погодився з їх обов'язковою наявністю по умовам укладеного договору.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість у 2008 році були унормовані Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Отже, системний аналіз положень Закону України «Про податок на додану вартість»дає підстави для висновку, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності суб'єкта господарювання -платника податку на додану вартість об'єкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням пункту 1.4 статті 1 зазначеного Закону поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Виходячи зі змісту наведеного положення закону, поставка товарів передбачає перехід права власності на товар від постачальника до покупця.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулювалися у 2008 році статтею 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» .

Так, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених /нарахованих / протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції / робіт, послуг / та охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку /абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті/.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової зв'язності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

За визначенням пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2007 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 /далі по тексту - Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом/, перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.4-11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів/пункт 11.1/.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля /пункт 11.4/.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) /пункт 11.5/.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.

Пунктом 13.1 цих Правил визначено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Як вже зазначалося, товарно-транспортних накладних на перевезення паливно-мастильних матеріалів позивачем не надано, хоча з наведених норм слідує, що товарно-транспортна накладна оформлюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля та повинна бути і у вантажовідправника, і у вантажоодержувача.

Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних дає підстави для висновку, що товар фактично не перевозився та не поставлявся позивачу, не дивлячись на документальне оформлення цих господарських операцій.

Крім того, відповідно до пункту 30 статті 9 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та статті 9 Закону України "Про автомобільний транспорт" надання послуг із перевезення автомобільним транспортом вантажів підлягає ліцензуванню.

З фактичних обставин слідує, що видом діяльності ПП «Профіт Капітал»є посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами.

А відтак, враховуючи передбачений законодавством державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог відповідного законодавства, суд ставить під сумнів те, що ПП «Профіт Капітал»здійснювало перевезення товару, не маючи при цьому дозволу на перевезення.

Окрім того, суд зауважує , що при укладанні договору його сторони / ПП «Дагер»та ПП «Профіт Капітал»/ у належній формі не узгодили всі істотні умови, а таке суперечить Цивільному кодексу України, зокрема статті 638, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та пункту 1 частини 1 статті 208, згідно з яким правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

До того ж до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін /стаття 712 ЦК України/.

Вимоги до договору купівлі-продажу визначені законодавцем, зокрема у статтях 662, 669, 691ЦК України, у яких зазначено, що:

- продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства /стаття 662/;

- кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні; умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості /стаття 669/;

- покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу , або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу /частина 1 статті 691/.

Невиконання сторонами договору визначених законодавцем вимог за правилами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з частинами 1,2 статті 180 Господарського кодексу України, має своїм юридичним наслідком недосягнення згоди з усіх істотних умов договору.

Суттєві недоліки в оформленні договору та первинних документів на товар, допущені ПП «Дагер»та ПП «Профіт Капітал», з урахуванням вищевстановлених обставин у справі також ставлять під сумнів реальність господарських операцій за участю цих підприємств.

Таким чином, витрати (з ПДВ), понесені позивачем у зв'язку із придбанням у ПП «Профіт Капітал»товару (паливно-мастильних матеріалів), не підлягають віднесенню до валових витрат та податкового кредиту, оскільки факт придбання товару передбачає перш за все його наявність, а недоведеність позивачем факту поставки товару дає підстави для висновку про безтоварність господарської операції .

Отже, спірні податкові повідомлення-рішення від 05.03.2010 № 0000932301/0/718 у частині визначення ПП «Дагер»податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24 755,00 грн (основний платіж - 16503,00 грн; штрафна санкція - 8252,00 грн) та від 05.03.2010 № 0000922301/0/717 у частині визначення ПП «Дагер»податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 34 065,95 грн (основний платіж - 22710, 00 грн, штрафна санкція - 11 355,95 грн) є правомірними і у задоволенні позову про визнання їх протиправними та скасування слід відмовити.

Також судом встановлено, що 01 червня 2008 року ПП «Дагер»/замовник/ укладено з ТОВ «Ферум»/перевізник/ договір перевезення № ДГ-0000094.

За умовою вказаного договору перевізник зобов'язувався поставити товар по заявці замовника.

Виконання цього договору підтверджено позивачем актом виконаних робіт від 30.12.2008 та податковою накладною від 29.12.2008.

У ході судового розгляду справи третя особа у справі, ТОВ «Ферум», надіслала суду:

- копії товарно-транспортних накладних, що оформлювалися на перевезення товару від вантажовідправника /ПП «Дагер»/ до вантажоодержувача /ТОВ «ТД «Арніка», СФГ «Астра», СФГ «Златопіль»/;

- ліцензії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, виданої ТОВ «Ферум»09.05.2007 на такий вид діяльності як внутрішні перевезення вантажів;

- податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року з додатком № 5 до неї /у розшифровці податкових зобов'язань зазначено індивід. под. номер ПП «Дагер»та обсяг поставки (без ПДВ) - 28 044,17 грн, ПДВ - 5608,83 грн, а всього 33 653,00 грн /,

а також у листі від 13.12.2010 № 175 повідомила суд про надання транспортних послуг загальною вартістю 33 653,00 грн на користь ПП «Дагер»у грудні 2008 року.

У свою чергу позивач надав суду копії документів бухгалтерського та податкового обліків (рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні), укладених ним з ТОВ «ТД «Арніка», СФГ «Астра», СФГ «Златопіль»на поставку товару.

У ході проведення перевірки Кременчуцькою ОДПІ ці документи досліджувалися та під сумнів не ставилися.

Таким чином, суд вважає, що факт отримання позивачем послуг з перевезення вантажу доведений.

А відтак, валові витрати та податковий кредит по господарським операціям з ТОВ «Ферум»сформовані позивачем правильно, у зв'язку з чим донарахування позивачу податковими повідомленнями-рішеннями від 05.03.2010 № 0000932301/0/718 та від 05.03.2010 № 0000922301/0/717 податкових зобов'язань з податку на прибуток у загальній сумі 10516,05 грн (основний платіж - 7011,00 грн, штрафна санкція - 3505,05 грн) та з податку на додану вартість у загальній сумі 8412,00 грн (основний платіж - 5608,00 грн, штрафна санкція- 2804,00 грн) є безпідставним.

З врахуванням викладеного, позов належить задовольнити частково- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 05.03.2010 № 0000922301/0/717 у частині визначення ПП "Дагер" податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 10516,05 грн (основний платіж - 7011,00 грн, штрафна санкція - 3505,05 грн) та податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 05.03.2010 № 0000932301/0/718 у частині визначення ПП "Дагер" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 8412,00 грн (основний платіж - 5608,00 грн, штрафна санкція- 2804,00 грн), а у задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Дагер" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферум", Приватне підприємство "Профіт Капітал" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 05.03.2010 № 0000922301/0/717 у частині визначення Приватному підприємству "Дагер" податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 10516,05 грн (основний платіж - 7011,00 грн, штрафна санкція - 3505,05 грн) та податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 05.03.2010 № 0000932301/0/718 у частині визначення Приватному підприємству "Дагер" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 8412,00 грн (основний платіж - 5608,00 грн, штрафна санкція- 2804,00 грн).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Дагер" витрати зі сплати судового збору у сумі 1,70грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення встановленого строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2011 року.

Суддя Н.І. Слободянюк