Ухвала

від 09.04.2010 по справі 1-48

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-48 Номер провадження 11-а-288/2010Головуючий у 1-й інстанції Маханьков Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2010 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - Бурди К.І.

суддів - Костенка В.Г., Кожевнікова О.В.

з участю прокурора - Подворчана Ю.М.

захисника - ОСОБА_2

засудженого - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 лютого 2010 року.

Цим вироком,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр. України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючий, неодружений, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий:

- 13.01.1983 Крюківським райсудом м. Кременчука Полтавської області за ч.2 ст.140, ч.1 ст.215-3, ст.42 КК України на 4 роки позбавлення волі, згідно Указу ПВС СРСР «Про Амністію» від 27.12.1982 р. позбавлений волі на 2 роки;

- 12.03.1984 р. Полтавським районним судом за ч.1 ст. 183-3, ст.43 КК України на 2 роки 9 місяців 16 днів позбавлення волі;

- 25.10.1988 р . Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.3 ст.141 КК УРСР на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 09.12.1991 р. Автозаводським районним судом м. Кременчука за ч.3 ст.222 КК України на 2 роки 24 дні виправних робіт з утриманням 20% у прибуток держави;

- 12.03.1996 р. Семенівським районним судом Полтавської області за ч.2 ст.229-6, ст.14 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;

- 13.09.1996 р. Крюківським районним судом м. Кременчука за ч.2 ст.229 - 6 КК України, ст.42 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;

- 16.06.1999 р. Крюківським районним судом м. Кременчука за ч.2 ст. 229-6, ст.14 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- 09.11.2001 р. Автозаводським районним судом м. Кременчука за ч.1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 1 рік;

- 17.09.2002 р. Крюківським районним судом м. Кременчука за ч.2 ст.185, ст.15, ст.185,70 КК України на 2 роки 2 міс. позбавлення волі. На підставі ст..75 КК України з іспитовим строком 1 рік.

- 31.08.2005 р. Крюківським районним судом м. Кременчука за ст.185 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, звільнений 21.09.2007 р. по кінцю іспитового строку,-

засуджений:

- за ч.1 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі.

Згідно із вироком суду засуджений ОСОБА_3 визнаний винуватим в тому, що 11.08.2009 року приблизно о 15 год. прийшов до квартири АДРЕСА_2 шукаючи свою співмешканку. ОСОБА_4, що знаходився з друзями в квартирі, не відкриваючи дверей, повідомив ОСОБА_3, що його співмешканки у нього немає і не впустив до квартири.

Проте ОСОБА_3 не повірив йому та став чекати нагоди зайти туди. Коли ОСОБА_4 відчинив двері квартири своїм друзям, ОСОБА_3, відштовхнувши присутніх, зайшов у середину. На кухні він вчинив сварку з ОСОБА_4 з приводу, що той не впускав його до квартири, в ході якої, умисно завдав потерпілому удар в ліве око. При цьому потерпілий намагався захиститись, але ОСОБА_3 дістав з кишені ніж та завдав ним один маховий удар в шию. Побачивши, що з шиї біжить кров, ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зник, попередивши присутніх, щоб нікому про це не говорили та визвали швидку допомогу.

Через деякий час ОСОБА_4 помер на кухні.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, розібратися в його справі, так як вважає неправильною кваліфікацію його дій за ст..115 ч.1 КК України та просив призначити стаціонарну судово-психологічну експертизу. В доповненнях до апеляції просив направити його справу на новий судовий розгляд, вказуючи на ряд порушень допущених судом при розгляді його справи.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах адвоката ОСОБА_5 на підтримку апеляції, які частково змінили свої вимоги та просили направити кримінальну справу на додаткове розслідування, промову прокурора про залишення апеляції без задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що підстав для її задоволення немає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4, ґрунтуються на зібраних у справі та всебічно, повно і об'єктивно дослідженими доказами, які детально наведені у вироку.

Посилання засудженого у апеляції на те, що умислу на позбавлення життя потерпілого не мав, а лише принесеним ножем залякував останнього, спростовується його власними показаннями, де він не заперечував, що на грунті ревнощів довго чекав нагоди проникнути до квартири потерпілого, куди його не впускали. Зайшовши та пересвідчившись, що в квартирі немає його співмешканки, пройшов на кухню, де з потерпілим виникла сварка, під час якої він підносив до потерпілого ножа , якого приніс з собою. Коли побачив, що з шиї потерпілого біжить кров, пішов звідти. На досудовому слідстві ОСОБА_3 також пояснював, що під час сварки з потерпілим вдарив того в обличчя та наставляв на нього ножа. При цьому потерпілий ніякого опору не чинив.

Окрім часткового визнання своєї вини засудженим, його винуватість підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6 який пояснив, що він з друзями знаходився в квартирі ОСОБА_4 та чув від останнього, що ОСОБА_3, який стукав в двері, до квартири впускати не можна. Пізніше він відчинив двері знайомим і в цей час до них забіг засуджений, який підбігши до потерпілого на кухні, вчинив з ним сварку. Стоячи на порозі квартири бачив як ОСОБА_3 вдарив потерпілого рукою в обличчя, а потім вдарив ножем, який був у нього, після чого з горла ОСОБА_4 пішла кров і він не дочекавшись швидкої допомоги помер. Засуджений після нанесення удару відштовхнув його та втік.

Свідок ОСОБА_7 підтвердив, що бачив як засуджений забіг до квартири, після чого потерпілий схопився за горло, так як звідти хлинула кров, а засуджений пригрозивши їм зник.

Свідок ОСОБА_8, що була на кухні очевидцем події бачила як засуджений спочатку сварився з потерпілим, ображав його, а потім вдарив ножем в шию та вибіг з квартири, Вона намагалась надати ОСОБА_4 допомогу, але той помер на місці.

За висновками судово-медичної експертизи трупу, смерть ОСОБА_4 настала в результаті різаної рани шиї з пошкодженням м'яких тканин лівої зовнішньої сонної артерії і щитовидного хряща, що викликало гостру зовнішню крововтрату. Різана рана утворилась від дії ріжучого предмету в шию зліва направо, знизу вверх та спереду назад і її утворення не характерне ні для падання, ні для самонанесення (а.с.76-78).

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_9 підтвердив висновки експертиз та доповнив, що удар був нанесений з силою і смерть потерпілого настала протягом декількох хвилин.

Аналіз приведених вище доказав свідчить про те, що доводи засудженого про нанесення удару ножем з необережності при самообороні є безпідставними. Окрім того як свідчать висновки приведеної вище експертизи трупу, потерпілий під час нанесення йому удару знаходився в важкому ступені алкогольного сп'яніння, а тому стан самооборони не викликався необхідністю.

Ураховуючи, що ОСОБА_3 умисно наніс удар ножем в життєво важливий орган, тобто умисно протиправно заподіяв смерть ОСОБА_4, тому суд правильно кваліфікував його дії за ст.115 ч.1 КК України.

По справі призначалась та проводилась амбулаторна судово-психолого-психіатрична експертиза згідно з висновками якої ОСОБА_3 будь-якими психічними захворюваннями на даний час не страждає, а виявляє ознаки патології характеру у вигляді емоційно-нестабільного розладу особистості. Під дію п.2-3 ст.19 і ст.20 КК України не підпадає. Може постати перед слідством та судом. На даний час він виявляє ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності (опійна наркоманія) (а.с.165-170).

Висновки приведеної експертизи сумнівів не викликають, а тому підстав для призначення стаціонарної експертизи, як на це посилався в апеляції засуджений немає.

Покарання винному призначене у відповідності з вимогами ст..65 КК України з врахуванням ступеню тяжкості злочину, особи винного і не є суворим для даного злочину.

Будь-яких даних, які б свідчили про допущені слідчими органами чи судом порушення кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування вироку, не встановлено.

Доводи апеляції, що суд порушив всі статті кримінально-процесуального кодексу не відповідають дійсним обставинам справи. Право засудженого на захист було йому забезпечене як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, оскільки він користувався послугами адвоката. Відвід слідчого в порядку ст..60 КПК України не заявлявся. Ні засуджений, ні його захисник також не заявляли клопотань про фіксування судового процесу технічними засобами, що підтверджується як протоколом судового засідання, так і матеріалами кримінальної справи. ОСОБА_3 після розгляду справи спочатку відмовився ознайомлюватись з матеріалами справи, але до початку розгляду його апеляції в апеляційному суді ознайомився з матеріалами кримінальної справи та протоколом судового засідання з участю захисника, про що є відповідні розписки. Зауважень до протоколу судового розгляду у нього не було.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 01 лютого 2010 року щодо нього без зміни.

с у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_10 ОСОБА_11