Рішення

від 14.10.2009 по справі 15/228

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/228

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.10.09 р.                                                                                     Справа № 15/228                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Астрея-ХХІ” м. Харків (код ЄДРПОУ 32436779)

до відповідача приватного підприємства “Колегія” м. Горлівка (код ЄДРПОУ 25101593)

про стягнення основного боргу в сумі 10000,00 грн., пені у розмірі 311,45 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Левченко Г.А. за довіреністю б/н від 20.03.2009 р. (в останнє судове засідання не з'явився)

від відповідача: Головкіна О.А. – директор згідно наказу № 14 від 03.11.2003 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Астрея-ХХІ” м. Харків до приватного підприємства “Колегія” м. Горлівка про стягнення основного боргу в сумі 10000,00 грн., пені у розмірі 311,45 грн.

Ухвалою суду від 08.09.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/228, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 09–04/1 від 09.04.2009 р., на підставі якого ним було поставлено відповідачу товар за видатковою накладною № 514 від 01.04.2009 р. на суму 11553,12 грн. Факт отримання товару на вказану суму відповідачем позивач підтверджує підписом уповноваженої особи відповідача, яка фактично отримала товар для відповідача, на видатковій накладній в графі „Отримав” та відбитком печатки, а також рахунком–фактурою № 154 від 01.04.2009 р., податковою накладною № 516 від 01.04.2009 р., довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей № 000324 від 01.04.2009 р. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Позивач стверджує, що п. 3.2 договору передбачено обов'язок покупця здійснити оплату поставленого товару в строк не більш ніж 30 календарних днів від дня постави

Крім того, в позовній заяві позивач вказує на те, що згідно п. 5.2 договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець (відповідач) сплачує пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 1553,12 грн., в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість за розрахунком позивача склала 10000,00 грн. Факт часткової оплати отриманого товару підтверджується банківськими виписками, платіжними дорученнями та реєстрами проведених документів по системі Клієнт–Банк, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач направив відповідачу претензію № 57/юр від 10.06.2009 р., в якій на підставі укладеного між сторонами договору № 09–04/1 від 09.04.2009 р. вимагає від відповідача сплати суми основного боргу, а також пені. Факт відправлення даної претензії позивачем відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 0374 від 10.06.2009 р. Завірена копія претензії та оригінал чеку містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 22.09.2009 р. представник відповідача зазначив, що товар за накладною № 514 від 01.04.2009 р. був поставлений на підставі усної домовленості сторін на поставку пробної партії товару, не пов'язаний з виконанням договору від 09.04.2009 р.

Позивач надав до суду додаткові пояснення № 69/юр від 21.09.2009 р., від 28.09.2009 р., в яких зазначає, що менеджер відділу продажу підприємства позивача при поштовому обміні оригіналами вказаного договору помилково вписав дату 09.04.2009 р., фактично ж договір був підписаний 31.03.2009 р., про що свідчить завірена позивачем копія договору без номеру та без дати, яку позивач, нібито, отримав факсом від відповідача (факсокопія додана до матеріалів справи). Крім того, позивач зауважив, що будь-яких інших договорів або домовленостей, в тому числі усних, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало.

Відповідач надав до суду відзив № 38 від 21.09.2009 р. на позовну заяву, яким позовні вимоги заперечує наступним:

В березні 2009 р. позивач надіслав відповідачу пропозицію покупки товару різного найменування, за різними позиціями, що включали також товари нового для підприємства зразку. Позивач здійснив поставку пробної партії товару за спірною видатковою накладною  № 514 від 01.04.2009 р. Потім 09.04.2009 р. сторони уклали договір № 09–04/1. При цьому при укладенні даного договору сторонами не була передбачена умова про застосування положень договору до відносин, що виникли до його укладення. З моменту укладення договору позивач жодних поставок товару відповідачу не здійснював. Наявність заборгованості перед позивачем в сумі 10000,00 грн. за товар, отриманий згідно видаткової накладної № 514 від 01.04.2009 р., відповідач підтвердив в акті звірки взаєморозрахунків станом на 21.09.2009 р. за власним підписом, скріпленим печаткою, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Крім того, відповідач надав до суду лист № 27/01 від 27.05.2009 р., адресований позивачу з пропозицією змінити строк оплати товару, отриманого згідно видаткової накладної № 514 від 01.04.2009 р.; а також лист від 15.06.2009 р. у відповідь на претензію з аналогічною пропозицією, в якому вказує на наявність складностей в реалізації нового товару. В підтвердження вказаного відповідач надав до суду відомість наявності товарів станом на 21.09.2009 р. за підписом директора, скріпленим печаткою.

Суд, враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази, дійшов наступних висновків:

Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вказана поставка товару за спірною видатковою накладною була здійснена на підставі договору № 09–04/1 від 09.04.2009 р., який по суті є договором поставки.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється, вказуються у накладних. При цьому кожна така накладна одночасно є специфікацією до даного договору. Тобто істотні умови такого договору щодо найменування, кількості, ціни на товар сторони могли погодити тільки під час підписання видаткової накладної. Така видаткова накладна крім функції передатного акту виконує функцію специфікації до договору, тому є його невід'ємною частиною, у зв'язку з чим повинна містити конкретні вказівки на договір № 09–04/1 від 09.04.2009 р.

Однак, наявну в матеріалах справи накладну не можна розцінювати як первинний документ, складений на виконання умов договору № 09–04/1 від 09.04.2009 р., та як невід'ємну частину цього договору, оскільки жодного посилання в накладній на спірний договір не міститься. Навпаки, умовою поставки вказана довіреність № 000324 від 01.04.2009 р., видана Назарьян Е.В.

Крім того, в наданій відповідачем податковій накладній в якості підстави поставки зазначений договір без дати та без номеру. Така податкова накладна є однобічним документом, який засвідчує факт виникнення податкового зобов'язання сторони перед бюджетом, а не факт поставки товару. В довіреності, виданій Назарьян Е.В., підставою отримання товарно–матеріальних цінностей вказаний рахунок–фактура № 154 від 01.04.2009 р. Вказаний рахунок–фактура жодних посилань на спірний договір не містить.

Посилання позивача на факсову копію договору суд не приймає до уваги, оскільки ця копія не містить номеру та дати укладення договору, тому встановити, коли був укладений договір по факсокопії, неможливо. На оригіналі договору сам позивач зазначив датою його укладення 09.04.2009 р. Відповідач також підтверджує існування правовідносин за договором саме з цієї дати.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено зв'язок між видатковою накладною та умовами спірного договору № 09–04/1 від 09.04.2009 р., тобто не доведений сам факт поставки товару за спірним договором, на підставі якого позивач вимагає стягнути суму основного боргу за поставлений товар.

Фактично судом встановлено, що між сторонами відбулися правовідносини купівлі–продажу товару, що підтверджені певними діями та первинними документами. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки передача товару за спірною накладною на умовах договору № 09–04/1 від 09.04.2009 р. матеріалами справи не підтверджена, а позовні вимоги засновані на невиконанні відповідачем зобов'язання оплатити вартість товару на умовах вказаного договору, то за таких обставин суд вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу необґрунтованими, тому їх відхиляє.

Позовні вимоги про стягнення пені в сумі 311,45 грн. засновані на невиконанні грошового зобов'язання за договором № 09–04/1 від 09.04.2009 р., тому також не підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 14.10.2009 р. оголошено рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя                                                                                              

Нєразік М.М.

тел. 381-91-18

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області