Постанова

від 13.03.2007 по справі 33/207-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/207-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

13 березня 2007 р.                                                                                   № 33/207-06  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    М.В.Кузьменка

судді                                        І.М.Васищака,

судді                                        В.М.Палій,

розглянувши    касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства

                      “Криворізький завод гірничого обладнання”

на                       рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2006р. та

                      постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

                      від 21.12.2006р.

у справі         №33/207-06

за позовом    Приватного підприємства “СВ Альянс”

до                     Закритого акціонерного товариства

                      “Криворізький завод гірничого обладнання”

про                    стягнення 8 788,53 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “СВ Альянс” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” і просило суд стягнути з останнього 8 788,53 грн. боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором поставки №197/11 від 13.11.2003р. щодо оплати отриманого товару.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2006р. (суддя Разіна Т.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2006р. (головуючий, суддя Герасименко І.М., судді Прудніков В.В., Ясир Л.О.), позовні вимоги задоволено: присуджено до стягнення з відповідача 8 788,53 грн. боргу.  

При цьому, суди двох інстанцій керувалися ст.ст.526, 655, 712 ЦК України та виходили з того, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару. Факт заборгованості підтверджується зібраними у матеріалах справи доказами.

Не погоджуючись з  вказаними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені  з порушенням норм матеріального та процесуального  права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Зокрема, скаржник посилається на ненастання строку оплати за договором, оскільки ним не отримано від позивача вимогу про оплату товару.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Оскаржувані рішення та постанова є  обґрунтованими, оскільки в них повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і  підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами укладено договір поставки №197/11 від 13.11.2003р., відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідачу товар, а останній  –прийняти та оплатити товар.

Сторонами укладена додаткова угода №1 від 02.12.2004р. про пролонгацію договору до 31.12.2005р.

Відповідно до ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктами 4.1., 4.5. договору передбачено, що поставка товару по цьому договору здійснюється на умовах FCA –склад постачальника м.Кривій Ріг (самовивіз) у редакції Інкотермс –2000.  Датою відвантаження вважається дата отримання товару, зазначеного в товаросупровідній накладній.

В силу ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.2.2. договору відповідач проводить оплату товару, вказаного у специфікації, згідно рахунку, виставленого позивачем, протягом 10-ти  (десяти) банківських днів з моменту надходження товару на склад відповідача.

Отже, за умовами договору перебіг 10-ти денного строку, протягом якого відповідач має оплатити товар, починається з моменту  надходження товару на склад відповідача (отримання товару), а не з моменту виставлення позивачем рахунку, як помилково вважає скаржник.

Як вбачається за матеріалів справи та встановлено судами двох інстанцій позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 8 788,53 грн., що підтверджується накладними та довіреностями на отримання товару, відповідно до яких товар було передано відповідачу 09.12.2005р.  та 16.12.2005р. Факт отримання товару за накладними підтверджується підписом представника відповідача на підставі виданої довіреності.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 ГК України).

В силу ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Враховуючи встановлений судами двох інстанцій факт отримання відповідачем від позивача товару, а також наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 8 788,53 грн., що не заперечується відповідачем, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваних судових актів.  

З огляду на викладене, твердження скаржника відносно не надіслання йому рахунків на оплату товару, не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за цим позовом. Тим більше, що в матеріалах справи містяться листи позивача до відповідача з вимогою оплатити товар. Вказані листи отримані відповідачем ще до звернення позивача до суду з даним позовом (а.с.31-33).

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна оцінка судами першої та апеляційної інстанцій. Окрім того, вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 ГПК України. Відповідно до ч.2 ст.111 ГПК України не допускається посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2006р. у справі №33/207-06 –без змін.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

          Суддя                                                                                В.М.Палій