Постанова

від 14.03.2007 по справі 21/449

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/449

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 березня 2007 р.                                                                                   № 21/449  

 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                               Божок В.С. - головуючого,

                                               Костенко Т. Ф.,

                                               Коробенко Г.П.

розглянувши

касаційну скаргуДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”

на  рішеннявід 09.11.2006р. господарського суду м. Києва   

у справігосподарського суду м. Києва

за позовомДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”

доДАК “Хліб України”

простягнення  5544, 10 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Бєгунова К.В. (дов. від 29.12.06 № 271д), Сватуха О.В. (дов. від 29.12.06 № 269д),

відповідача: Стегній Л.М. (дов. від 06.10.06 № 12-14/512),

                                             ВСТАНОВИВ :

Рішенням від 09.11.06 господарського суду м. Києва в задоволенні позову про стягнення 5544, 10 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить його скасувати з огляду на порушення судами норм процесуального права, а також невірною оцінкою обставин справи, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

ДАК “Хліб України” подала до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити судове рішення без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.  

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду  справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Як встановлено судом, який приймав рішення у даній справі, ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” створено відповідно до розпорядження КМУ від 25 жовтня 2002 року № 604-р “Про реструктуризацію ДАК “Хліб України” та постанови Кабінету Міністрів України від 15 травня 2003р. № 690 “Про утворення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” шляхом виділення із складу Державної акціонерної компанії “Хліб України” філії “Агентство з реструктуризації підприємств агропромислового комплексу” і віднесено до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

Згідно з п. 1.3. Статуту позивача підприємство є правонаступником майнових прав та обов'язків реорганізованої ДАК “Хліб України” у відповідності з розподільчим актом (балансом).

Відповідно до п. 3.1. Статуту позивача  підприємство утворено з метою організації роботи по поверненню боргів підприємств агропромислового комплексу перед державою та їх реструктуризації, а також організації проведення розрахунків між підприємствами та отримання прибутку.

У відповідності до ст. 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

За приписом ч. 4 ст. 59 Господарського кодексу України у разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Пунктом 3 Постанови КМУ від 15 травня 2003р. № 690 на ДАК “Хліб України” покладено обов'язок забезпечити передачу позивачу права вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.09.1997р. № 977, від 24.01.1998р. № 77, від 24.01.1998р. № 83, від 25.08.1998р. № 1338.

На підставі п. 3 цієї Постанови Кабінету Міністрів України за актом передачі-приймання дебіторської заборгованості до розподільчого балансу між сторонами спору від 31.07.03 та додатку № 1 “Реєстр дебіторської заборгованості права вимоги, за яким передається Державному підприємству “Агенство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” по розподільчому балансу (Постанова КМУ від 24.01.2998 № 977) відповідачем передано позивачу, серед інших, право вимоги до ТОВ “Аннівське” на суму 5544, 10 грн., що також підтверджується бухгалтерською довідкою позивача станом на 29.06.2006р.

Судом також з'ясовано, що ТОВ “Аннівське” (85022, Донецька обл., Добропільський р-н, с. Ганнівка, код 25580636) за розпорядженням голови Добропільської райдержадміністрації від 03.07.2003р. № 284 знято з Держреєстру (лист Добропільської районної державної адміністрації Донецької області від 11.02.2005р. №01-12/37и та Додаток № 1 до нього). Відповідно до Довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 24.10.2006р. №21-10/6090-2 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ганнівське" (код ЄДРПОУ 25580636, 85022, Донецька обл., Добропільський р-н, с. Ганнівка, вул. Комарова) ліквідовано Добропільською районною державною адміністрацією Донецької області рішенням № 284, дата ліквідації 23.07.2003р.          

          Вказані обставини стали підставою для звернення ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” з позовом у даній справі, оскільки, на його думку, відповідачем передано йому недійсну вимогу на суму 5544, 10 грн. і останній повинен нести відповідальність на підставі ст. 519 ЦК України.

          Колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до уваги той факт, що позивач був створений шляхом реорганізації ДАК “Хліб України” на підставі відповідного рішення Кабінету Міністрів України і передачу дебіторської заборгованості здійснено внаслідок адміністративних правовідносин, а не в процесі фінансово-господарської діяльності, тобто, зобов'язання, які виникли між сторонами, засновано на адміністративному акті –постанові КМУ від 15.05.03 № 690.

          При цьому на відміну від цивільно-правових відносин, які засновані на вільному волевиявленні сторін, адміністративні правовідносини витікають з владних повноважень однієї із сторін, яка своїм приписом зобов'язує іншу сторону вчинити певні дії або утриматись від них.

          Отже, в даному випадку, з врахуванням того, що між сторонами не укладалось правочину про відступлення права вимоги, до спірних правовідносин не можуть застосовуватись положення ст. 519 ЦК України.  

          До того ж, відповідно до ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняються ліквідацією юридичної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду м. Києва прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий  господарський  суд   України

                                         ПОСТАНОВИВ  :

Касаційну  скаргу залишити без задоволення.

Рішення від 09.11.2006 р. господарського суду м. Києва  у справі № 21/449 залишити без змін.

Головуючий                                                                                          В. Божок

Судді                                                                                                       Т.Костенко

                                                                                                                 Г.Коробенко