Ухвала

від 13.01.2014 по справі 7/204-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13 січня 2014 р. Справа № 7/204-09

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву № 005/11 від 26.11.2013 року ТОВ "Українська боргова компанія", м.Київ по справі

за позовом: Комерційного банку "Українська фінансова група" - товариство з обмеженою відповідальністю, м.Київ

до: Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", м.Калинівка Вінницька область

до: Дочірнього підприємства Торговий дім "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут", м.Калинівка Вінницька область

про стягнення 9 257 921,49 грн.

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

Представники заінтересованої сторони та сторін не з'явились.

В С Т А Н О В И В :

29.07.2009 року надійшла позовна заява Комерційного банку "Українська фінансова група" ТОВ про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" та Дочірнього підприємства Торговий дім "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут" заборгованості з оплати товару за договором дистрибуції, неустойки та заборгованості за платами за надання факторингових послуг за договором факторингу в загальному розмірі 8 465 711,79 грн.

Ухвалою суду від 03.08.2009 року порушено провадження у справі № 7/204-09.

17.11.2011 року у справі № 7/204-09 винесено рішення яким позов задоволено повністю з урахуванням поданих позивачем заяв про збільшення розміру позовних вимог.

05.12.2011 року на виконання вказаного рішення видано відповідні накази, які надіслано на адресу стягувача.

29.11.2013 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія" про заміну стягувача по справі № 7/204-09 з Комерційного банку "Українська фінансова група" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія".

Ухвалою від 02.12.2013 року для розгляду вказаної заяви призначено судове засідання на 12.12.2013 року.

05.12.2013 року до суду надійшло письмове заперечення відповідача 1 на подану заяву в якому останній просить відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Українська боргова компанія" посилаючись приписи абз.1 ч. 5 ст.8 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до якого, за твердженням відповідача 1, із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні може звернутись не заінтересована особа, а заінтересована сторона, якою ТОВ "Українська боргова компанія" не являється.

Ухвалами суду від 12.12.2013 року, від 20.12.2013 року та від 30.12.2013 року, в зв'язку з неподанням витребуваних доказів та неявкою в судове засідання представників сторін та заявника, розгляд справи відкладався до 20.12.2013 року, до 30.12.2013 року та до 13.01.2014 року відповідно.

30.12.2013 року (після закінчення судового засідання, яке відбулось 30.12.2013 року) від заявника надійшло клопотання № 025/12 від 27.12.2013 року про долучення додаткових доказів до поданої заяви, зокрема, докази виконання п.4.1 Договору про відступлення права вимоги № 3-190 від 10.10.2013 року щодо здійснення оплати вартості відступлення права вимоги (платіжні доручення) та докази повідомлення боржника (відповідача 1) про відступлення права вимоги за договором № 148-Ф від 23.10.2008 року.

Також заявник надав пояснення щодо розбіжностей в сумі заборгованості за рішенням суду від 17.11.2011 року та додатку № 2 до Договору про відступлення права вимоги № 3-190 від 10.10.2013 року, зазначивши, що сума в розмірі 8 475 141,59 грн. складається заборгованості по тілу кредиту в сумі 7 154 078,65 грн. та заборгованості по відсоткам в сумі 1 321 062,94 грн..

13.01.2014 року від відповідача 2 надійшло заперечення (від 10.01.2014 року) в якому останній просить відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Українська боргова компанія" з підстав того, що заявник - ТОВ "Українська боргова компанія" в силу ст. 25 ГПК України , абз.1 ч. 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" не може бути заявником такої заяви, оскільки ТОВ "Українська боргова компанія" не є стороною виконавчого провадження, якій відповідно до норм чинного законодавства надано право звертатись з заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Заявник та сторони в засідання суду 13.01.2014 року не з'явились, причин неявки не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином - ухвалою від 30.12.2013 року, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією факт отримання якої останніми підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення наявними в матеріалах справи.

З врахуванням наведеного суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви № 005/11 від 26.11.2013 року ТОВ "Українська боргова компанія", м.Київ без участі заявника та сторін, оскільки неявка останніх не перешкоджає такому розгляду.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Дослідивши наявні у справі докази судом встановлено наступне.

Як вбачається із змісту заяви № 005/11 від 26.11.2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія" необхідність у заміні стягувача у виконавчому провадженні з Комерційного банку "Українська фінансова група" - товариство з обмеженою відповідальністю на заявника мотивована укладенням 10.10.2013 року між зазначеними юридичними особами договору про відступлення права вимоги № 3-190 (а.с.52-55, т.7).

Як вбачається зі змісту матеріалів справи згідно п.2.2 Договору предметом договору є право вимоги, що випливає з Контракту (угоди на підставі яких КБ "Українська фінансова група" - ТОВ отримало права вимоги, зазначені у додатку №2 до Договору), укладеного між Кредитором (КБ "Українська фінансова група"- товариство з обмеженою відповідальністю) та Боржником (фізичні та юридичні особи зазначені в додатку № 2 до Договору), а також Договорами забезпечення.

За умовами Договору Кредитор відступає за плату, а Новий Кредитор (ТОВ "Українська боргова компанія") набуває права вимоги, належне Кредиторові відповідно до Контракту, укладеного між Кредитором та Боржником, а також відповідно до Договору забезпечення (п.2.3 Договору).

Новий Кредитор зобов'язується сплатити Кредитору вартість Договору в порядку та в строки, передбачені п.4.1. Договору, а Кредитор відступає Новому Кредитору право вимоги за Кредитними та Факторинговими договорами, згідно з переліком боржників наведених у Додатку № 2 до Договору (п.2.5 Договору).

Пунктом 2.6 Договору сторони домовились, що з моменту повного виконання Новим Кредитором обов'язків, передбачених п.4.1 Договору ("Дата відступлення"), Кредитор буде вважатись таким, що відступив Новому Кредитору належне Кредитору право вимоги бо Боржника. Відповідно з дати відступлення у Кредитора припиняються, а у Нового Кредитора виникає право вимоги до Боржника.

До Нового Кредитора переходить право вимоги в обсязі і на умовах, що існували на дату відступлення, зокрема, але не обмежуючись, до Нового Кредитора переходять усі права вимоги, що пов'язані з правом вимоги (зокрема, але не обмежуючись, право вимоги відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог за основним зобов'язанням і зверненням стягнення; витрати на утримання і збереження предмета обтяження; витрати на страхування; збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов договору забезпечення), передбачені Контрактом, Договором забезпечення та чинним законодавством (п.2.7 Договору).

Пунктом 3.3 Договору сторони визначили, що не пізніше 5 робочих днів після настання дати відступлення Кредитор повинен письмового сповістити Боржника та Іпотекодавця про відступлення права вимоги на корить Нового Кредитора у формі та за змістом згідно додатку № 1 до Договору, що складає його невід'ємну частину.

Згідно п.4.1 Договору сторони домовились, що за право вимоги, що відступається за Договором, Новий Кредитор сплатив Кредитору вартість договору у розмірі 722 121,99 грн. на підставі Протоколу № 3-190 від 03.10.2013 року товарної біржі "НАША" щодо проведення аукціону по реалізації майна КБ "Українська фінансова група" ТОВ у відповідності до Рішення комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України №663 від 06.09.2013 року.

Судом встановлено, що сторонами також були підписані додатки № 1 та № 2 до Договору № 3-190 від10.10.2013 року (а.с.55, т.7).

Згідно додатку № 2 до Договору Кредитор передав, а Новий Кредитор отримав з поміж іншого, право вимоги до Боржника - ВАТ "Вінніфрут" за договором № 148-Ф від 23.10.2008 року в сумі 8 475 141,59 грн.

Судом встановлено, що на виконання п.4.1. Договору Новий Кредитор сплатив, а Кредитор отримав 729 343,21 грн. вартості права вимоги, що стверджується платіжними дорученнями № 156 від 26.09.2013 року в сумі 72 212,19 грн. та № 212 від 09.10.2013 року в сумі 657 131,02 грн..

На виконання п.3.3 Договору Новий Кредитор 05.11.2013 року направив Боржнику - ВАТ "Вінніфрут" повідомлення про заміну кредитора, отримання якого 08.11.2013 року стверджується поштовим повідомленням про вручення поштової кореспонденції за № 2240310563160.

Також судом встановлено, на підставі виданих господарським судом Вінницької області наказів на виконання рішення у даній справі відкриті виконавчі провадження, що підтверджується долученими до заяви копіями постанов про відкриття виконавчих проваджень та інформаціями про виконавчі провадження з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (а.с.56-64, т.7).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Згідно ст.124 Конституції України та ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема і судових наказів.

Виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя і заміна сторони на цій стадії може відбуватися як на підставі та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, так і Законом України "Про виконавче провадження".

Змістом норм розділу XIV ГПК України, ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" підтверджується, що виконавче провадження, є завершальною стадією судового провадження.

Із вказаних норм вбачається, що правонаступництво можливе на будь-якій стадії процесу, в тому числі й на стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

В абзаці 3 п.1.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що статтею 25 ГПК передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). У разі заміни кредитора в зобов'язанні не в повному обсязі (у подільному зобов'язанні; в разі передачі новому кредитору права на стягнення неустойки окремо від передачі прав вимоги за основним зобов'язанням тощо) новий кредитор є правонаступником первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав якщо інше не встановлено договором або за законом (стаття 514 Цивільного кодексу України); при цьому якщо правонаступником заявляються відповідні вимоги, то вважається, що позов подано кількома позивачами (стаття 23 ГПК). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом певних обставин, але з повідомленням сторін, оскільки інше суперечило б приписам частини другої статті 22 ГПК стосовно прав сторін у судовому процесі.

Слід відзначити, що правонаступництвом є перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого.

Правонаступництво може бути універсальним (загальним) або частковим. За універсальним правонаступництвом до правонаступника переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше. За частковим правонаступництвом від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі суб'єктивні права або обов'язки.

Згідно зі статтею 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Такий статус сторін у правовідносинах існує до моменту виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України припиняються, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладення між ними відповідного договору.

Відповідно до ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно до ч.1 ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, заміна кредитора у зобов'язанні допускається шляхом відступлення права вимоги на підставі правочину протягом усього часу існування зобов'язання.

Згідно з вимогами чинного законодавства (ст. 512 ЦК України та ст. 8 Закону України "Про виконавче провадженнч) заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

У зв'язку з заміною кредитора в порядку ст. 512 ЦК України відбувається вибуття такої особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження", статті 25 ГПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора ТОВ "Українська боргова компанія", м.Київ із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 року по справі № 6-122цс13, яке згідно приписів ст.11128 ГПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

В підтвердження факту заміни кредитора у зобов'язанні заявником було надано суду договір про відступлення права вимоги № 3-190 від 10.10.2013 року з додатками № № 1, 2, платіжні доручення №156 від 26.09.2013 року та № 212 від 09.10.2013 року, повідомлення про заміну кредитора з доказами вручення, а також судових документів станом на 13.01.2014 року, з яких вбачається, що первісним кредитором - КБ "Українська фінансова група" - ТОВ, м.Київ передано новому кредитору - ТОВ "Українська боргова компанія", м.Київ - право вимоги до ВАТ "Вінніфрут" згідно договором факторингу №148-Ф від 23.10.2008 року в розмірі 8 475 141 грн. 59 коп.

Із наведених вище документів та додаткових пояснень заявника № 025/12 від 27.12.2013 року вбачається, що на підставі договору про відступлення права вимоги № 3-190 від 10.10.2013 року відбулась зміна кредитора у зобов'язанні щодо права вимоги, яке виникло із договору факторингу № 148-Ф від 23.10.2008 року на суму 8 475 141 грн. 59 коп., що складає заборгованість по тілу кредиту в сумі 7 154 078 грн. 65 коп. та заборгованості по відсотках в сумі 1 321 062 грн. 94 грн.

Разом з тим, слід зазначити, що рішенням суду від 17.11.2011 року, з поміж іншого, з відповідача 1 стягнуто 7 154 078 грн. 65 коп. - заборгованості з опати товару (основна заборгованість) та 1 321 062 грн. 77 коп. - заборгованості за нарахованими комісіями (плата за користування та управління дебіторською заборгованістю), що разом складає 8 475 141 грн. 42 коп.

З клопотання заявника № 025/12 від 27.12.2013 року вбачається, що сума 8 475 141 грн. 59 коп. складається з 7 154 078 грн. 65 коп. заборгованості по тілу кредиту та 1 321 062 грн. 94 коп. заборгованості за відсотками.

Таким чином, сума 0,17 коп. вказана заявником в заяві про заміну кредитора безпідставно, а тому вона не може бути включена до суми боргу у виконавчому провадженні по якому заявник є правонаступником.

Наведене вище є підставою для процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення з огляду на що заява № 005/11 від 26.11.2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія", м.Київ про заміну кредитора є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 8 475 141 грн. 42 коп., з яких 7 154 078 грн. 65 коп. - заборгованості з оплати товару (основна заборгованість) та 1 321 062 грн. 77 коп. - заборгованості за нарахованими комісіями (плата за користування та управління дебіторською заборгованістю).

Заперечення відповідачів наведені у їх письмових поясненнях оцінюються судом критично, оскільки є юридично неспроможними позаяк грунтуються на хибному тлумаченні приписів ч.5 ст.8 Закону України "Про виконавче провадження" виходячи із наведених вище приписів та судової практики Верховного Суду України.

При цьому суд зауважує, що аналіз чинної редакції ч.5 ст.8 Закону України "Про виконавче провадження" дозволяє зробити висновок про розмежування законодавцем суб'єкта ініціювання заяви про заміну сторони правонаступником, а саме нарівні із державним виконавцем та стороною (стягувач, боржник) правом подачі відповідної заяви наділено заінтересовану сторону, якою в даному випадку являється ТОВ "Українська боргова компанія".

Беручи до уваги викладене вище та керуючись ст.ст.25, 86, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Заяву № 005/11 від 26.11.2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська боргова копманія", м.Київ про заміну кредитора задовольнити.

2. Замінити позивача (стягувача) - Комерційний банк "Українська фінансова група" - товариство з обмеженою відповідальністю, вул.Грушевського/Кріпосний Яр, 34А, м.Київ, 01021 (ідентифікаційний код-26549574) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія", вул.Мельникова, 12, м.Київ, 04050 (ідентифікаційний код-37535397) в справі № 7/204-09 по виконанню рішення суду від 17.11.2011 року по солідарному стягненню з ВАТ "Вінніфрут", м.Калинівка та ДП "Торговий дім "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут", м.Калинівка - 7 154 078 грн. 65 коп. - заборгованості з оплати товару (основна заборгованість) та стягненню з ВАТ "Вінніфрут", м.Калинівка - 1 321 062 грн. 77 коп. - заборгованості за нарахованими комісіями (плата за користування та управління дебіторською заборгованістю), всього суми 8 475 141 грн. 42 коп..

3. Ухвалу надіслати заявнику та сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

                                         Суддя Банасько О.О.

віддрук. 8 прим.:

1 - до справи.

2, 3, 4 - КБ "Українська фінансова група", вул. Грушевського/ Кріпосний яр, 34/1 літ. А, м. Київ, 01021; вул. Горького, 48, м.Київ; м.Київ, а/с 77, 04080.

5 - ДП ТД "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут", вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400.

6 - ВАТ "Вінніфрут", вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400.

7, 8 - ТОВ "Українська боргова компанія" - вул.Мельникова, буд.12, м.Київ, 04050; вул.Борщагівська, 204, К1, м.Київ, 03058.