Рішення

від 08.09.2015 по справі 902/964/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 вересня 2015 р. Справа № 902/964/15

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Горейка М.В.,

представників:

позивача: Козир Л.Д. (директор), паспорт серії НОМЕР_3 виданий Калинівським РВ УМВС України у Вінницькій області 29.01.1997р.;

відповідача 1.: ОСОБА_2., довіреність від 17.08.2015р.,

відповідача 2.: ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_4 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 24.04.1997р.;

ОСОБА_3, договір про надання адвокатських послуг, адвокатське посвідчення,

розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали справи

за позовом : фермерського господарства "Козир" (вул. 40-річчя Перемоги 3/4, с. Загребельня, Калинівського району, Віницької області, 22446)

до 1.: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

до 2: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ :

Фермерське господарство "Козир" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовано протиправним зайняття відповідачами об'єкту нерухомого майна, належного позивачу на праві власності, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 Калинівського району Вінницької області.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 10.07.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/964/15 з призначенням її до розгляду.

18.08.2015р. ухвалою суду слухання справи відкладено до 08.09.2015р.

В ході розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Натомість представники відповідачів та сам відповідач 2 позов не визнали та заперечували проти його задоволення, посилаючись на мотиви, наведені у своєму відзиві (вх. №06-52/8304/15 від 18.08.2015р.), в якому в задоволенні позову ФГ "Козир" просили відмовити через недоведеність та необґрунтованість (а.с.40-42). У вказаному відзиві відповідачів серед іншого зазначено, що спірна будівля контори (літ. А), відноситься до майна соціальної інфраструктури та не могла бути розпайована і передана у приватну власність; спірне майно перебуває в користуванні відповідача 2 на підставі договору оренди укладеного 02.11.2007 р. з ТОВ "Україна", після підписання якого орендарем (відповідачем ОСОБА_2.) було здійснено капітальний ремонт приміщення, вартість якого було враховано при сплаті орендної плати; площа, яку просить звільнити позивач є меншою від тієї площі, яку займає відповідач 2; позивачем невірно обрано спосіб захисту у вигляді віндикаціного позову; тощо. Крім того, відповідач 2 наголошує, що договір оренди є пролонгованим на строк, на який був укладений договір, а саме до 02.11.2017 р., що свідчить в свою чергу про правомірність його користування спірним майном.

Поряд з цим, 08.09.2015р. на адресу суду також надійшла заява приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» від 07.09.2015р., в якій останнє просить суд залучити його до участі у справі в якості третьої особи з самостійні вимоги на стороні відповідача та надати йому час для підготовки позовної заяви .

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення учасників процесу щодо залучення до участі у справі ПАТ «Райз-Максимко» в якості третьої особи з самостійними вимогами на стороні відповідача, дослідивши вказану заяву ПАТ "Райз-Максимко", суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу.

Як роз'яснено в п. 1.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження зі справи в місцевому господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала. Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 ГПК, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61 - 63 ГПК. Зокрема, дійшовши висновку про те, що у відповідній заяві не зазначено обставин, на яких ґрунтується вимога третьої особи, та/або доказів, що підтверджують ці обставини, суд повертає заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 названого Кодексу.

Оскільки подана заява не є позовною заявою від третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, суд позбавлений процесуальної можливості в силу ст. 26 ГПК України вирішити питання щодо залучення ПАТ «Райз-Максимко» в якості третьої особи по справі. При цьому суд також не вбачає підстав для відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки матеріали справи містять достатнього доказів для прийняття обґрунтованого рішення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23.12.2014р. реєстраційною службою Калиновського районного управління юстиції Вінницької області зареєстровано за фермерським господарством "Козир" нерухоме майно площею 1024,3 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_3 Калинівського району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно НОМЕР_5 від 23.12.2014 р. (а.с.13).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №21489677 від 23.12.2014р., витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №36547701 від 21.04.2015р. дане майно складається з: А-будівля контори, а- прибудова, а1-прибудова, ганок, Б-будівля зерноскладу, В-будівля складу, Г-будівля конюшні, Д- будівля вагової, Д1-навіс, №1-навіс№1, №2-навіс№2, ІІІ-площадка для зерна, №4-огорожа, №5-ворота, №6 хвіртка-загальною площею 1024,3 кв. (а.с. 10, 11).

Поряд з цим, як стверджує позивачу у позові, належне їй на праву власності майно: А-будівля контори, а-прибудова, а1- прибудова, ганок, без відповідної правової підстави перебуває у володінні ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4

Згідно технічного паспорта інвентаризаційної справи №768, виданого Вінницьким ОБТІ, вартість вказаної будівлі контори становить 17400 грн (а.с. 14).

Як свідчать наявні в матеріалах справи листи фермерського господарства "Козир" адресовані відповідачам, останнім позивачем запропоновано звільнити в добровільному порядку будівлі контори, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 Калинівського району Вінницької області (а.с.15-16).

Однак, як встановлено судом, відповідачі 1, 2 вимоги позивача не виконали, в добровільному порядку приміщення не звільнили.

Таким чином, на момент заявлення позову та прийняття рішення у справі спірна будівля не перебуває у володінні та користуванні позивача, що вбачається з матеріалів справи і підтверджується поясненнями представників сторін в судовому засіданні.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст.386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Статтями 15 та 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист, в тому рахунку і судовий, свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав і інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

При цьому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 387 Цивільного кодексу України унормовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ч.1 ст.397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Частина 1 ст.398 ЦК України вказує, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Статтею 400 ЦК України встановлено, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Слід вказати, що витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Таким чином, вказані позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння) (постанова Вищого господарського суду України від 28.05.2009 року у справі № 2/149).

Виходячи з наведеного, при пред'явленні віндикаційного позову на підтвердження наявності суб'єктивного права на витребування майна з чужого незаконного володіння позивач повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно.

Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують право позивача на спірне майно.

З системно проаналізованих обставин справи, які підтверджені належними та допустимими доказами, встановлено, що власником спірного нерухомого майна являється позивач, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно НОМЕР_5 від 23.12.2014 р., витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №21489677 від 23.12.2014р. та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №36547701 від 21.04.2015р. (а.с. 10,11, 13).

Окрім того, факт права власності позивача на спірне майно та факт зайняття відповідачами спірного приміщення за адресою: АДРЕСА_3 Калинівського району Вінницької області встановлені рішенням господарського суду Вінницької області від 16.06.2015р. по справі №902/466/15 за позовом фермерського господарства "Козир" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні користування майном, ціна позову 17400 грн., яке не оскаржувалося сторонами, відтак на момент розгляду даної справи набуло законної сили.

Так, рішенням господарського суду Вінницької області від 16.06.2015р. у справі №902/466/15 встановлено:

"Із матеріалів справи слідує, що позивач являється власником нерухомого майна площею 272,6 м розташованого за адресою: АДРЕСА_3 Калинівського району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.12.2014 р., витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.12.2014 р. (а.с.15-16, 105-106, т.1).

При цьому судом встановлено, що відповідачі фактично займають спірне приміщення і використовують його для здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується наявними у справі доказами: листом Козятинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 14.04.2015 р. № 1137/10-013, листом СО "Калинівські ЕМ" ПАТ "Вінницяобленерго" від 18.05.2015 р. № СО-56-66, актом від 20.05.2015 р. тощо (а.с.28-34, 67-102, 112-113, т.1).

Суд зауважує, що відповідачі фактично не заперечують щодо зайняття ними спірного нерухомого майна обгрунтовуючи правомірність свого перебування в ньому наявністю договору оренди від 02.11.2007 р. укладеного між відповідачем 2 та ТОВ "Україна" та договору суборенди від 20.05.2012 р. укладеного між відповідачами.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку про те, що спірне нерухоме майно фактично перебуває у володінні відповідачів.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, права позивача, як власника спірного майна, який позбавлений володіння належним йому майном не можуть бути захищені шляхом пред'явлення негаторного позову, оскільки таке майно перебуває у володінні інших осіб».

Відповідно до ст.35 ГПК України обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі сторони або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

А тому, в силу положень ч.2 ст.35 ГПК дані обставини є преюдиціальним, а тому не потребують доказуванню при вирішенні даного спору.

Таким чином, на підставі усього вищевикладеного, судом встановлено, що викладені позивачем в позові обставини знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а саме: власником спірного майна є позивач, при цьому майно без будь-який правових підстав знаходиться у володінні та користуванні у відповідачів. Відтак, наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Доводи відповідачів 1, 2 викладенні у відзиві та заявлені під час розгляду даної справи судом оцінюються критично, відтак не беруться до уваги, оскільки не спростовують обставин встановлених судом під час розгляду даної справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати, у зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі, відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст.ст.. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Витребувати з незаконного володіння фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_2) на користь фермерського господарства «Козир» (вул. 40-річчя Перемоги 3/4, с. Загребельня, Калинівського району, Віницької області, 22446, код ЄДРПОУ 32896751) нежитлову будівлю: А-будівлю контори, загальною площею 272,6 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, шляхом передачі вказаної будівлі фермерському господарству «Козир».

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь фермерського господарства "Козир" (вул. 40-річчя Перемоги 3/4, с. Загребельня, Калинівського району, Віницької області, 22446, код ЄДРПОУ 32896751) 913 грн 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_2) на користь фермерського господарства "Козир" (вул. 40-річчя Перемоги 3/4, с. Загребельня, Калинівського району, Віницької області, 22446, код ЄДРПОУ 32896751) 913 грн 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14 вересня 2015 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи