Рішення

від 03.02.2009 по справі 47/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/4

03.02.09

За позовом       Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

До                      Товариства з обмеженою

відповідальністю «Профбудпроект»

про                    стягнення  107 731,18 грн.

Суддя   Станік С.Р.

Представники:

Від

позивача      ОСОБА_2 -представник за

довіреністю

Від

відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ

СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського

суду міста Києва з позовом до відповідача про розірвання Договору № Ч05-01/08

від 15.06.2008 та стягнення 107 731,18 грн., а саме: 94793,00 грн. -передплати

за договором, 2938,18 грн. неустойки, 10000,00 грн. моральної шкоди, а  також відшкодування витрат по сплаті державного

мита - 1163,00 грн. та послуг інформаційно -технічного забезпечення судового

процесу-118,00 грн..

Ухвалою Господарського суду міста

Києва  від 05.12.2009 було порушено

провадження в справі  № 47/4 та

призначено її  до розгляду на 15.01.2009.

Ухвалою господарського суду міста

Києва від 15.01.2009 розгляд справи було відкладено на 27.01.2009, а ухвалою

від 27.01.2009 -до 03.02.2009.

В судовому засіданні 03.02.2009

представник позивача  заявлені позовні

вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити, посилаючись

на те, що внаслідок укладеного між позивачем та відповідачем Договору підряду №

ч05-01/08 від 15.06.2008 позивачем було перераховано на користь відповідача

14655,00 грн. авансовий платіж та директором відповідача прийнято згідно

розписок 80138,00 грн. на виконання підрядних робіт за зазначеним договором.

Позивач зазначав про те, що відповідачем були проведені підрядні роботи на

відповідному об'єкті на власний розсуд без урахування побажань позивача, що

призвело до неможливості використання збудованої споруди за її призначенням,

внаслідок чого позивач просив суд розірвати Договір підряду № ч05-01/08 від

15.06.2008 внаслідок істотного порушення відповідачем умов укладеного договору,

стягнути передані грошові кошти загалом в розмірі 94 793,00 грн., неустойку за

порушення умов укладеного договору в розмірі 2938,18 грн. Також, в

обґрунтування вимог про стягнення 10000,00 грн. моральної шкоди позивач

посилався на те, що оскільки ним не було отримано бажаного результату внаслідок

укладення  Договору підряду № ч05-01/08

від 15.06.2008, ним було отримано психологічний стрес, матеріальну компенсацію

якого він оцінив саме у 10000,00 грн.

В судове засідання 03.02.2009

відповідач своїх представників не направив, про причини неявки представника суд

не повідомив. Відзив і витребувані судом документи -не надав. Через канцелярію

Господарського суду міста Києва письмових заяв та клопотань не подавав. Про

проведення судових засідань по справі був повідомлений належним чином. До того

ж, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про проведення судових

засідань, відповідач не був обмежений  у

своїх процесуальних правах щодо можливості подати витребувані документи та

відзив шляхом надання їх через канцелярію суду або надісланням на адресу суду поштовим

відправленням.

У відповідності до вимог статті 75

Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними

в ній матеріалами.

Таким чином, розглянувши у судовому

засіданні  матеріали справи, заслухавши

представника позивача,  Господарський суд

міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

15.06.2008 між позивачем-фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_1, як замовником, та відповідачем - ТОВ

«Профбудпроектсервіс», як підрядником, було укладено Договір № ч05-01/08 про

виконання комплексу робіт з будівництва житлового будинку (далі -Договір №

ч05-01/08 від 15.06.2008), підписаного повноважними представниками сторін та

посвідченого їхніми печатками, відповідно до умов якого замовник доручив, а

підрядник прийняв на себе зобовязання по виконанню комплексу робіт з проведення

проектних, будівельних та оздоблювальних робіт на об'єкті, розташованому за

адресою: АДРЕСА_1. 

Умовами Договору № ч05-01/08 від

15.06.2008 сторони погодили, що за виконання робіт замовник сплачує підряднику

грошову суму згідно додатків до договору (п. 3.1), остаточні розрахунки

здійснюються сторонами у строк 3 банківських днів після підписання Актів

здачі-приймання робіт (п. 3.3), після закінчення виконання підрядником робіт в

цілому роботи передаються по акту здачі-приймання робіт, який складається в

двох примірниках, по одному для кожної із сторін (п. 4.2).

Сторонами Договору № ч05-01/08 від

15.06.2008 було погоджено Розцінки на проектні та монтажні роботи (додаток №

1), кошторис на ремонтні роботи на суму 14655,00 грн.

Згідно рахунку -фактури № 11/08-1

від 11.06.2008 на суму 14655,00 грн., виставленого відповідачем позивачу,

вартість комплексу робіт з будівництва житлового будинку згідно Договору №

ч05-01/08 від 15.06.2008 зазначена в сумі 14655,00 грн.

Відповідно до банківської квитанції

№ РN281 від 11.06.2008, позивачем було перераховано на рахунок відповідача -ТОВ

«Профбудпроектсервіс»14 655,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за послуги

згідно рахунку -фактури № 11/08-1 від 11.06.2008».

Як зазначав позивач у позові, ним

було передано директору відповідача ОСОБА_3 згідно розписок готівкові кошти на

придбання будівельних матеріалів, а саме: 08.07.2008 - передано 18845,00 грн.,

18.07.2008 -61293,00 грн., а загалом -80138,00 грн.

Як стверджував представник позивача

у судових засіданнях, підтвердженням передачі позивачем директору відповідача

80138,00 грн. як грошових коштів на виконання умов Договору № ч05-01/08 від

15.06.2008 є відповідні письмові розписки на зазначену суму, копії яких було

долучено до матеріалів справи.

Відповідно до розписок від

08.07.2008 на суму 18845,00 грн., від 18.07.2008 на суму 61293,00 грн. директор

відповідача -ОСОБА_3 прийняла від позивача кошти на придбання будівельного

матеріалу для проведення оздоблювальних робіт в приватному житловому будинку в

с. Мархалівка.

Як вважає позивач у позові,

загальна сумма грошових коштів, яку було передано позивачем відповідачу на

виконання умов Договору № ч05-01/08 від 15.06.2008 складає загалом 94793,00

грн. (14655,00 грн. -перераховано банківською квитанцією № РN281 від

11.06.2008, 18845,00 грн. -передано 08.07.2008 ОСОБА_3, 61293,00 грн. -передано

18.07.2008 ОСОБА_3).

Позивачем до матеріалів позову було

додано Акт ревізії загального виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті:

індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, в якому зазначено, що

відповідачем загалом по об'єкту виконано робіт на суму 89844,5 грн.,

заборгованість відповідача складає 4948,50 грн.

Суд, дослідивши наявну у справі

копію Акту ревізії загального виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті:

індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, встановив, що його не

підписано представником відповідача, не посвідчено печаткою ні позивача, ні

відповідача.

Згідно листа позивача від

27.08.2008, адресованого відповідачу, позивач просив ТОВ

«Профбудпроект»ознайомитись з Актом ревізії загального виконання

будівельно-монтажних робіт на об'єкті, підписати його, затвердити печаткою та

повернути позивачу.

Як зазначав позивач у позові,

відповідач Акт ревізії загального виконання будівельно-монтажних робіт на

об'єкті -не підписав, та підписаний примірник позивачу не повернув.

Стаття 80 ч. 1 Господарського

процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд припиняє

провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах

України.

Частиною 3 статті 22 Закону України

"Про судоустрій України" передбачено, що місцеві господарські суди

розглядають справи, які виникають з господарських правовідносинах, а також інші

справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно статті 21

Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі -

позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені

у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1

Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи,

організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які

здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в

установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають

право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю

господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і

охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом

заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 208 Цивільного кодексу

України імперативно вказується на обовязковість вчинення правочинів між

юридичними особами у письмовій формі.

Отже, права та обовязки сторін

(позивача та відповідача) регулюються саме укладеним між ними у письмовій формі

Договором  № ч05-01/08 від 15.06.2008.

          Суд, дослідивши надані представником

позивача в судовому засіданні оригінали розписок та наявні у справі копії,

згідно яких, як стверджував представник позивача, позивачем було передано саме

директору відповідача готівкові кошти для виконання робіт: 08.07.2008 -

передано згідно розписки директора відповідача18845,00 грн., 18.07.2008

-передано згідно розписки директора відповідача 61293,00 грн., а загалом

-80138,00 грн., встановив, що на підставі вищенаведених розписок загалом на

суму 80138,00 грн. між позивачем та саме директором відповідача, як фізичною

особою, внаслідок передачі грошових коштів виникли цивільно-правові відносини,

а не між позивачем та відповідачем саме на підставі Договору  № ч05-01/08 від 15.06.2008, у зазначених

розписках не зазначено взагалі на підставі чого передаються грошові кошти, а

тому в цій частині спір не підлягає вирішенню в господарських судах України,

внаслідок чого провадження в справі в цій частині підлягає припиненню на

підставі ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

          Крім того, позивачем було заявлено

вимоги про розірвання  Договору №

ч05-01/08 від 15.06.2008, стягнення з відповідача 14 655,00 грн. перерахованих

грошових коштів по Договору № ч05-01/08 від 15.06.2008, оскільки  позивач не отримав того, на що розраховував

за даним договором, стягнення неустойки в розмірі 2938,18 грн. на підставі п.

5.3 Договору № ч05-01/08 від 15.06.2008, а також заявлено вимогу про відшкодування

10000,00 грн. моральної шкоди.

           Стаття 175 ч.1 Господарського

кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між

учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з

урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193

Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 317 Господарського

кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до

положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не

передбачено цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України

передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору.

Відповідно до статті 837 Цивільного

кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на

свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а

замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Вимогами статті 854 Цивільного

кодексу України визначено, якщо договором підряду не передбачена попередня

оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити

підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу

виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, -

достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 33

Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34

Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно

до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не

можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд дійшов

висновку, що позивачем, як замовником робіт по Договору № ч05-01/08 від

15.06.2008 було перераховано на користь відповідача, як підрядника, згідно умов

зазначеного договору 14655, 00 грн., що підтверджується копією наявної у справі

банківської квитанції № РN281 від 11.06.2008. В свою чергу, відповідач свої

зобов'язання підрядника за Договором № ч05-01/08 від 15.06.2008 щодо виконання

комплексу робіт з будівництва житлового будинку у обсязі, встановленому умовами

зазначеного договору та на суму, перераховану позивачем (14655,00 грн.)-не

виконав, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не

було. А тому, у відповідача на даний час існує заборгованість перед позивачем в

розмірі 14655, 00 грн., тобто в сумі, яка була перерахована позивачем

банківською квитанцією № РN281 від 11.06.2008 згідно Договору № ч05-01/08 від

15.06.2008, і на яку відповідачем не було виконано роботи згідно зазначеного

договору.

З огляду на викладене, вимога

позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № ч05-01/08

від 15.06.2008 є законною, обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню

частково, а саме в розмірі 14655,00 грн., оскільки саме такий розмір

заборгованості відповідача перед позивачем Договором № ч05-01/08 від

15.06.2008  підтверджується наявними у

справі доказами.

Статтею 653 ч. 4, 5 Цивільного

кодексу України визначено, що сторони не мають права вимагати повернення того,

що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання

договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений

або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга

сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням

договору.

Відповідно до статті 651 Цивільного

кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою

сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, умовами

Договору  № ч05-01/08 від 15.06.2008 не

передбачено права сторони на розірвання зазначеного договору в односторонньому

порядку.

Статтею 188 Господарського кодексу

України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в

односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або

договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати

договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у

двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про

результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни

(розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з

урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати

спір на вирішення суду.

Таким чином, розглянувши вимогу

позивача про розірвання Договору № ч05-01/08 від 15.06.2008, суд дійшов

висновку, що  оскільки позивачем  станом на момент розгляду спору не надано

належних та допустимих доказів направлення відповідачу саме пропозиції про

розірвання Договору № ч05-01/08 від 15.06.2008, таким чином, позивачем не було

дотримано   встановлений порядок

розірвання договорів, визначений статтею 188 Господарського кодексу України, а

тому позовна вимога позивача про розірвання Договору № ч05-01/08 від 15.06.2008

не є законною та обґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем було заявлено

вимогу позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 2938,18 грн. на

підставі п. 5.3 Договору № ч05-01/08 від 15.06.2008.

Статтею 546 Цивільного кодексу

України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема

неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного

кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які

боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.3 Договору № ч05-01/08

від 15.06.2008 встановлено, що у випадку виявлення замовником або його уповноваженою

особою невідповідності робіт умовам даного договору, додаткам або їх неякісного

виконання на будь-якому етапі, підрядник зобов'язується усунути зауваження

замовника та сплатити суму в розмірі 0,5% від вартості неякісно виконаних робіт

за кожен день в період усунення недоліків.

З огляду на викладене, Акт ревізії

загального виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті: індивідуальний

житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не приймається судом як неналежний доказ

неякісності виконаних робіт, оскільки він підписаний лише з боку позивача,

відповідачем зазначений Акт не підписано.

Судом встановлено, що пунктом 5.3

Договору № ч05-01/08 від 15.06.2008 визначено зобов'язання відповідача сплатити

позивачу неустойку розмірі 0,5% саме від вартості неякісно виконаних робіт за

кожен день в період усунення недоліків, а оскільки суду взагалі не надано

належних та допустимих доказів того, що відповідачем взагалі виконувались

будь-які роботи по  Договору № ч05-01/08

від 15.06.2008 саме неякісно та з будь-якими недоліками, позивачем жодних

доказів виставлення відповідачу у встановленому законом порядку зауважень щодо

недоліків або якості робіт по договору -не надано, отже вимога позивача про

стягнення з відповідача неустойки в розмірі 2938,18 грн. на підставі п. 5.3

Договору № ч05-01/08 від 15.06.2008 -визнається судом необґрунтованою і такою,

що задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено належними та

допустимими доказами порушення відповідачем своїх зобовязань по Договору №

ч05-01/08 від 15.06.2008.

Також, позивачем заявлено вимогу

про відшкодування за рахунок відповідача 10000,00 грн. моральної шкоди.

          Відповідно до

частини другої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає,

зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або

юридичної особи.

          Статтею 1167 названого Кодексу

передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі

неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка

її завдала, за наявності вини.

Відповідно до п. 3, 5 Постанови

Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову

практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під

моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних

чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи

юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства

моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу

або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я,

у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих

споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під

слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість

продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими

людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною

юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у

зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування,

товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також

вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її

діяльності

Відповідно до загальних підстав

цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору

про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої

шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між

шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

З огляду на викладене, суд дійшов

висновку, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами

наявності завдання моральної шкоди саме в розмірі 10000,00 грн., не доведено і

протиправності діянь відповідача саме по Договору № ч05-01/08 від 15.06.2008

щодо завдання позивачу моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.,

причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача за Договором № ч05-01/08

від 15.06.2008 та  понесенням позивачем

будь-якої моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн., не встановлено судом і вини

відповідача в заподіянні позивачу будь-якої моральної шкоди в розмірі 10000,00

грн., позивачем не підтверджено жодними доказами і розмір шкоди саме в сумі

10000,00 грн., а тому підстава для господарської відповідальності відповідача

шляхом стягнення  10000,00 грн. моральної

шкоди -відсутня.

 Враховуючи в сукупності, що позивачем не було

доведено належними та допустимими доказами наявності заподіяної моральної шкоди

в розмірі 10000,00 грн. та протиправності дій відповідача щодо виконання

ним  зобов'язань по Договору № ч05-01/08

від 15.06.2008, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та  завданням позивачу моральної шкоди в розмірі

10000,00 грн., вина відповідача в заподіюванні позивачу моральної шкоди саме в

розмірі 10000,00 грн. -також не була доведена позивачем, суд дійшов висновку,

що  позові вимоги в цій частині не є

законними та обгрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно статті 47 ГПК України

державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених

законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду

зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного

мита.

Згідно статті 8 Декрету Кабінету

Міністрів України від 1993.01.21 № 7-93 "Про державне мито" сплачене

державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках:

1) внесення мита в більшому

розмірі, ніж передбачено чинним законодавством;

3) припинення провадження у справі

або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи

в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.

Відповідно до п. 9 Роз'яснення

Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 №02-5/612 “Про деякі питання

практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу

України” (із змінами та доповненнями) при вирішенні питань розподілу судових

витрат необхідно мати на увазі, що відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету

Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито"

останнє підлягає поверненню позивачеві тільки у випадках припинення

провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1 і 3 статті 80 ГПК

України.

Враховуючи вищенаведене, на

підставі пунктів 1, 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від

1993.01.21 № 7-93 "Про державне мито" суд  дійшов висновку про необхідність повернення

позивачу державного мита в сумі  801,38

грн.

З огляду на викладене, спір в

частині вимог позивача про стягнення з відповідача 80138,00 грн. підлягає

припиненню на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу

України у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах

України, в частині стягнення з відповідача 14 655,00 грн. вимоги підлягають

задоволенню, а в частині  розірвання  Договору № ч05-01/08 від 15.06.2008,

стягнення неустойки в розмірі 2938,18 грн. на підставі п. 5.3 Договору №

ч05-01/08 від 15.06.2008 та стягнення10000,00 грн. моральної шкоди вимоги   задоволенню не підлягають і суд у їх

задоволенні відмовляє.

Державне мито і судові витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК

України,  в частині позовних вимог у

задоволенні яких суд відмовляє, покладаються на позивача, а в частині вимог,

які судом задоволені -на відповідача пропорційно їх розміру.

Враховуючи викладене, керуючись

ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1.          Провадження в

справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю

«Профбудпроект»на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 80138,00

грн.  -припинити на підставі п. 1 ст. 80

Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що спір не

підлягає вирішенню в господарських судах України.

2.          Стягнути з

Державного бюджету України на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (код

ЄДРПОУ НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_2) на підставі п. 1, 3 Декрету

Кабінету Міністрів України від 1993.01.21 № 7-93 "Про державне мито"

сплачене квитанцією № 19 від 04.11.2008 державне мито в розмірі 801

(вісімсот одна) грн. 38 коп.

3.          Позовні

вимоги задовольнити частково: стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю «Профбудпроект»(код ЄДРПОУ 34613081, місцезнаходження: 04080

м.Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-а; р/р 26003501310328 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО

300528), а у випадку відсутності коштів, з будь-якого рахунку, виявленого

державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_2) 14

655 (чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. основного

боргу, а також 146 (сто сорок шість) грн. 55 коп. витрат по сплаті

державного мита та 16 (шістнадцять) грн. 05 коп. інформаційно-технічного

забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог -відмовити

повністю.

4.          Стягнути з

Державного бюджету України на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (код

ЄДРПОУ НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_2) 0 (нуль) грн. 69 коп. зайво

сплаченого державного мита.

5.          Видати накази

відповідно до ст. 116  ГПК України.

6.          Рішення

набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального

кодексу України.

Суддя                                                                                         

С.Р. Станік