Постанова

від 05.03.2009 по справі 32/139-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 05 березня 2009 р.                                                                                   

№ 32/139-08 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого  суддів

Кочерової Н.О. Мамонтової О.М.

Черкащенка М.М.

розглянувши

касаційну скаргу

суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

на постанову  у справі                                      

Дніпропетровського апеляційного

господарського суду  від 22.12.2008

року № 32/139-08 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом

суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

до

треті особи  про

колективного підприємства

магазину № 256 "Гастроном" ОСОБА_2, комунальне підприємство

"Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" визнання

права власності

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3

дов. від 02.03.2009 року

від відповідача: не

з'явилися

від третіх осіб: не

з'явилися

ВСТАНОВИВ:

В 

вересні 2008 року суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до колективного підприємства

магазину № 256 "Гастроном", треті особи - ОСОБА_2, комунальне

підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної

інвентаризації" про визнання права власності та витребування майна.

В обгрунтування позовних вимог

позивач зазначав, що на підставі рішення постійно діючого третейського суду

"Південно-східний Міжрегіональний" він є власником нерухомого майна,

розміщеного за адресою: АДРЕСА_1. Вказане приміщення на умовах оренди було

передано відповідачу, який, незважаючи на підписання додаткової угоди про

розірвання договору оренди вказаного приміщення, відмовляється його повертати.

Ухвалою господарського суду

Дніпропетровської області від 18.09.2008 року клопотання позивача про вжиття

заходів до забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на нерухоме майно

-у житловому будинку літ.А-5 у підвалі приміщення 2 загальною площею 165,7

кв.м., на першому поверсі приміщення 1, загальною площею 223,0 кв.м., а, а2

- приямки, а1 - вхід у підвал, а3- сходи, а4,а6-

ганки, а5- навіс, загальною площею 388,7 кв.м., що знаходиться за

адресою: АДРЕСА_1.

Заборонено комунальному

підприємству "Дніпропетровське міжміське бюро технічної

інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради вчиняти будь-які дії щодо

перереєстрації права власності на приміщення у житловому будинку літ.А-5 у

підвалі приміщення 2 загальною площею 165,7 кв.м., на першому поверсі приміщення

1, загальною площею 223,0 кв.м., а, а2 - приямки, а1 -

вхід у підвал, а3- сходи, а4,а6- ганки, а5-

навіс, загальною площею 388,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні іншої частини

клопотання відмовлено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської

області від 30.10.2008 року (суддя Васильєв О.Ю.) позов залишено без розгляду.

Скасовано заходи до забезпечення

позову, застосовані відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської

області від 18.09.2008 року.

При цьому, місцевий господарський

суд виходив з того, що представник позивача тричі не з'являвся до судового

засідання та не надав витребуваних господарським судом документів, необхідних

для вирішення спору. 

Постановою Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 22.12.2008 року (судді: Л.В.Чоха

-головуючий, І.В.Тищик, Л.О.Чимбар) ухвалу місцевого господарського суду

залишено без змін.

В касаційній скарзі суб'єкт

підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 просить скасувати постанову

апеляційного господарського суду та ухвалу місцевого господарського суду, а

справу передати на розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись

на порушення судами норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника

позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну

оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає

задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено апеляційним

господарським судом та вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського

суду Дніпропетровської області від 17.09.2008 року порушено провадження у

справі та призначено її до розгляду на 02.10.2008 року, позивача зобов'язано

надати оригінал договору купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею

388,7 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, витяг з реєстру прав

власності на спірне майно, а також забезпечити явку повноважного представника.

Ухвалою місцевого господарського

суду від 02.10.2008 року в зв'язку з неявкою представників сторін розгляд

справи відкладено на 16.10.2008 року та зобов'язано позивача надати, крім

раніше витребовуваних документів, документи, що підтверджують правовий статус

суб'єкта підприємницької діяльності.

16.10.2008 року представники сторін

знову не з'явилися в судове засідання, а тому розгляд справи було відкладено на

30.10.2008 року.

Однак, і 30.10.2008 року

представник позивача не з'явився в засідання господарського суду та не подав

витребуваних матеріалів, що зумовило прийняття місцевим господарським судом

ухвали про залишення позову без розгляду.

Згідно ст.47 Господарського

процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами

обговорення усіх обставин справи.

Верховний суд України в Постанові

Пленуму від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення" роз'яснив, що

обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які

мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і

правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються

достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.43 ГПК України

господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі

всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. При цьому, ніякі докази

не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.3 ст.22

Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно

користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до

прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до

всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В силу ст.33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено апеляційним

господарським судом та підтверджується відповідними доказами, наявними у

справі, ухвали місцевого господарського суду про призначення справи до розгляду

та про відкладення розгляду справи надсилались позивачу за адресою, вказаною

ним в позовній заяві, але повернулись до суду в зв'язку з закінченням терміну

зберігання. При цьому, матеріали справи свідчать про те, що позивач володів

інформацією про рух його справи, а тому доводи стосовно неповідомлення його

належним чином про час і місце засідання суду не є обгрунтованими. Тим більше,

позивач не був позбавлений права знайомитися з матеріалами справи, робити з них

витяги, знімати копії у відповідності до ч.2 ст.22 ГПК України.

Доводи позивача про те, що

витребуваний судом договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею

388,7 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не є необхідним для вирішення

справи правильно не взято судами до уваги, оскільки це суперечить нормам чинного

законодавства щодо повного та всебічного розгляду всіх обставин справи в їх

сукупності. Зважаючи, що позивачем пред'явлено позов про визнання права

власності, вказаний договір має важливе значення для правильного  вирішення спору.

Крім того, не заслуговують на увагу

і посилання суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на те,

що матеріали справи містять належним чином засвідчену копію свідоцтва про

державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, оскільки ця копія посвідчена

самим позивачем, а не уповноваженою особою, яка має право посвідчувати

відповідність вказаної копії оригіналу.

Враховуючи зазначене, Вищий

господарський суд України погоджується з висновками господарських судів

попередніх інстанцій та вважає, що місцевий господарський суд на підставі п.5

ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України правомірно залишив

позов без розгляду.

Разом з тим, колегія суддів

касаційної касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до

ч.4 ст.81 Господарського процесуального кодексу України позивач має право

повторно звернутися з позовом до господарського суду в загальному порядку після

усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111  Господарського процесуального кодексу

України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 залишити  без задоволення, а  постанову Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 22.12.2008 року у справі № 32/139-08 без змін.

Головуючий суддя                                                                     

Н. Кочерова

Судді                                                                                                   

О. Мамонтова

М. Черкащенко