Постанова

від 18.02.2011 по справі 9/275пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.02.2011 р. справа №9/275пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: М?ясищева А.М.,

Суддів: Алєєвої І.В., Величко Н.Л.

При секретарі: Братченко Т.А.

За участю представників сторін:

від позивачів: ОСОБА_1 по дов.;

від відповідача: не з'явився.

Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Свердловськ, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м. Свердловськ, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Свердловськ

на рішення господарського суду Луганської області від 26.11.2010р. у справі №9/275пд (суддя Ворожцов А.Г.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Свердловськ, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м. Свердловськ, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Свердловськ

до Свердловської міської ради м. Свердловськ

про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.11.2010р. по справі №9/275пд у позові відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що ст. 120 ЗК України не передбачає та не встановлює автоматичного переходу права користування земельною ділянкою від одного власника майна до іншого, а лише містить підстави припинення права користування земельною ділянкою попереднього власника нерухомого майна, підстави переходу права користування земельною ділянкою до набувача об'єкту нерухомості.

Крім того, укладаючи додаткову угоду 29 березня 2010 року (а.с. 91 - 93) до договору оренди спірної земельної ділянки від 20.01.05р. між орендодавцем, Свердловською міськрадою, та орендарем, підприємцем ОСОБА_2, сторони в ч. 2 п. 24.1 додаткової угоди узгодили обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки наступним чином: землекористувач (1-й позивач) не може самостійно передавати право користування земельною ділянкою іншим фізичним чи юридичним особам. Ця умова відповідає вимогам закону, не визнана недійсною у судовому порядку та є чинною.

Відповідно до ч.1 ст.123 ЗК України рішення органів місцевого самоврядування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону та надання у користування земельних ділянок, межи яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості) без зміни її цільового призначення, здійснюються на підставі технічної документації із землеустроющодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Оскаржуючи рішення суду, фізичні особи - підприємці ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять його скасувати, оскільки воно винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Право оренди земельної ділянки площею 0,2994га, кадастровий номер 4412770600:13:004:0028, перейшло до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках відповідно до ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, через укладання 18.05.2010р. договору дарування, що посвідчений приватним нотаріусом Свердловського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 за реєстровим №430, за яким право власності на нерухоме майно-нежитлову будівлю, Універсам №1, загальною площею 2444,9кв.м., що знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Свердловськ, 50 років Жовтня квартал, будинок 1, розташованого на земельній ділянці площею 0,2994га, кадастровий номер: 4412770600:13:004:0028, перейшло до малої В.Б. та ОСОБА_4 у рівних частках.

Також судом першої інстанції неправильно зроблено висновок щодо того, що позивачем всупереч умовам ч.2 п.24.1 договору оренди земельної ділянки самостійно передано право користування земельною ділянкою іншим особам, оскільки перехід права оренди земельної ділянки відбувся в силу нормативно-правового врегулювання земельних правовідносин, не самостійно, а за актом приймання-передачі від 18.05.2010р. ОСОБА_2 передано новим власникам нерухомого майна не право на землю, а саму земельну ділянку, право на яку перейшло в силу ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України у зв'язку з відчуженням нерухомого майна за договором дарування.

Спонукання ОСОБА_2 звернутись до Свердловської міської ради із клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою у зв'язку з набуттям іншою особою права власності на будівлю магазину та те, що відповідно до п. В«еВ» ст. 141 ЗК України саме така заява буде підставою для припинення права користування ОСОБА_2 земельною ділянкою, оскільки нормами чинного законодавства не передбачена необхідність звернення попереднього власника майна до міської ради з будь-якими заявами, а п. В«еВ» ст. 141 ЗК України чітко визначає набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, як підставу припинення права користування земельною ділянкою, що аналогічно визначено ч.3 ст. 7 Закону України В«Про оренду земліВ» .

Крім того, у порушення вимог процесуального законодавства судом першої інстанції не було винесено окремої ухвали щодо незаконності вимог відповідача та управління держкомзему м. свердловська у замовленні 2-м та 3-м позивачами технічної документації (проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки).

У відзиві на апеляційну скаргу Свердловська міська рада зазначила, що відповідач правомірно і цілком законно порекомендував ОСОБА_2 звернутись до Свердловської міської ради із заявою про припинення права користування земельною ділянкою у зв'язку з набуттям іншою особою права власності на будівлю магазину, яка розташована на цій ділянці, як це передбачено п.е) ст. 141 ЗК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивачів, судова колегія встановила:

На підставі рішення Свердловської міської ради №291 від 12.04.2002р. між Свердловською міською радою (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) 20.01.2005р. укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2994кв.м., на якій знаходиться будівля магазину В«Універсам №1В» площею 1806 кв.м., для комерційного використання, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 років Жовтня (кадастровий номер 4412700000:13:004:0028) строком на 5 років.

Між сторонами 16.01.2008р. укладено додаткову угоду до договору, згідно з якою внесено зміни до п.п.4, 8, 9 та викладено їх в наступній редакції: нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 552 179,68грн.; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі: з 01.01.08р. по 16.01.08р. - 3 % від грошової оцінки землі щорічно, з 16.01.2008р. - 4 % від грошової оцінки землі щорічно.

Додатковою угодою від 29.03.2010р. до договору оренди земельної ділянки від 20.01.2005р. сторони узгодили, що строк дії договору продовжено до 08.02.2015р. (п.7), а також встановили, що землекористувач не може самостійно передавати право користування земельною ділянкою іншим фізичним та юридичним особам або закладати її (п. 24.1).

В подальшому, 18.05.2010р. між орендарем - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Свердловського міського нотаріального округу за № 430, згідно з яким право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю Універсам № 1, площею 2444,9кв.м., що розташована за адресою: м. Свердловськ, кв-л 50 років Жовтня,1, на земельній ділянці площею 0,2994га, кадастровий №4412770600:13:004:0028, перейшло до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках.

Цього ж дня позивачі звернулися з листом до відповідача, Свердловської міської ради, як орендодавця земельної ділянки, про внесення відповідних змін до договору оренди землі від 20.01.05р., зареєстрованому у Свердловському відділі Луганської регіональної філії ДП В«Центр ДЗК при Держкомітеті України по земельних ресурсахВ» 08.02.05р. за № 040540400003 з додатковою угодою від 16.01.08р. та додатковою угодою від 29.03.10р.

Управління держкомзему м. Свердловська листом № 07/4277 від 23.06.10р. повідомило, що за дорученням відповідача зроблено висновок про необхідність 1-го позивача звернутися до міської ради із заявою про припинення права користування земельною ділянкою, та необхідність 2-го та 3-го позивачів замовити технічну документацію та звернутися до міської ради із заявою про надання земельної ділянки в оренду, оскільки договором оренди не передбачено внесення змін про зміну сторін договору.

На друге звернення до відповідача 15.07.10р. позивачі отримали аналогічну відповідь.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з огляду на наступне.

Ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди землі.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За правилом ч. 2. ст. 123 ЗК України особа, яка зацікавлена в одержанні у користувача земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної ради.

Ст. 125 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно п. е) ч.1 ст. 141 ЗК України, набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, іншою особою, є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 377 ЦК та статті 120 ЗК до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташоване відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Право користування (в т. ч. на правах оренди) земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухомість, переходить до набувача об'єктів нерухомості виключно за умови, що в момент їх відчуження у попереднього власника, згідно з вимогами земельного законодавства України, таке право було і воно належним чином посвідчене.

Проте, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки. Реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне переходу права користування земельною ділянкою під нею, оскільки в наведених вище нормах цивільного та земельного законодавства йдеться про перехід права власності на землю при переході права власності на об'єкт нерухомості на підставі договору відчуження.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", однією з істотних умов договору оренди землі законодавець визначив існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Господарський суд обгрунтовано зазначив, що укладаючи додаткову угоду від 29.03.2010р. (а.с. 30-34, 91 - 93) до договору оренди спірної земельної ділянки від 20.01.05р. між орендодавцем, Свердловською міськрадою, та орендарем, приватним підприємцем ОСОБА_2, сторони в ч. 2 п. 24.1 додаткової угоди узгодили обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки наступним чином: землекористувач (1-й позивач) не може самостійно передавати право користування земельною ділянкою іншим фізичним чи юридичним особам. Ця умова відповідає вимогам закону, не визнана недійсною у судовому порядку та є чинною.

Тому з огляду на приписи ч.2 ст.377 ЦК України, якщо договір оренди земельної ділянки не передбачає можливості переходу права оренди від орендаря ділянки до набувача його будівель (споруд), набувач повинен врегулювати свої відносини по землекористуванню з власником земельної ділянки шляхом укладання з ним самостійного цивільно-правового договору (у тому числі договору оренди землі).

Крім того, суд першої інстанції вірно визначив, що надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості) без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Тому згідно ст.123 ЗК України органи місцевого самоврядування можуть прийняти рішення на підставі проектів землеустрою.

Посилання скаржника про необхідність винесення окремої ухвали згідно ст. 90 ГПК України не може бути прийнято до уваги, оскільки порушення законності або недоліків в діяльності відповідача та Управління Держкомзему у м. Свердловськ Луганської області не вбачається, а внаслідок набуття права власності на об'єкт нерухомості відповідач не порушує право оренди земельної ділянки, на якій розташоване це нерухоме майно.

З огляду на наведене, рішення господарського суду відповідає приписам чинного законодавства, матеріалам справи та не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Луганської області від 26.11.2010р. у справі №9/275пд залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий А.М.М?ясищев

Судді: І.В. Алєєва

ОСОБА_6

Повний текст складено та підписано 15.02.2011р.

Надруковано 7 примірників:

1-до справи

3-позивачам

1-відповідачу

1-госп.суду

1-ДАГС