Постанова

від 26.05.2010 по справі 13/90-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2010 року Справа №13/90-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Токар М.В., судді Івакіна В.О., Ільїн О.В.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

прокурора -Бєлашов А.М. (посв. №198 від 29.09.2008 року);

позивача -Куфлік (директор);

відповідача - ОСОБА_1 (дов. у справі);

першої третьої особи - не з'явився;

другої третьої особи -ОСОБА_2 (дов. у справі);

третьої третьої особи -ОСОБА_3 (дов. у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 859 С/1-35) на рішення господарського суду Сумської області від 17 лютого 201010 року по справі №13/90-09

за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Кальтаір", м. Миколаїв

до Виробничо-комерційного підприємства "Спектр-СІП" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Суми

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Сумський комбінат хлібопродуктів", м. Суми;

2. Відкрите акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" Сумська філія, м. Суми;

3. Міністерство транспорту та зв'язку України, м. Київ

за участю Прокуратури Сумської області, м. Суми

про визнання договору дійсним, -

встановила:

Рішенням господарського суду Сумської області від 17 лютого 2010 року по справі №13/90-09 (головуючий суддя Соп'яненко О.Ю., суддя Левченко П.І., суддя Лущик М.С.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в зв'язку з їх необґрунтованістю.

Позивач із рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 17.02.2010 р. по справі №13/90-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПВКФ "Кальтаір" в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Через канцелярію суду 23 березня 2010 року прокурором Сумської області було надано відзив на апеляційну скаргу (вх. 2151), в якому він просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, рішення суду - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу від 23 квітня 2010 року ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»просить в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.

27 квітня 2010 року Міністерство транспорту та зв'язку України надало відзив на апеляційну скаргу (вх. 2950), в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

17 травня 2010 року ВКП «Спектр-СІП»у формі ТОВ надала відзив (№3314), в якому просить апеляційну скаргу позивача задовольнити, рішення суду -скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

У судове засідання перша третя особа не з'явилась, хоча про дату, час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення ухвали.

Колегія суддів розглянула апеляційну скаргу позивача, перевірила матеріали справи, заслухала представників позивача і відповідача та встановила наступне.

Між Приватною виробничо-комерційною фірмою В«КальтаірВ» (позивачем) та Виробничо-комерційним підприємством В«Спектр-СІПВ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (відповідачем) 01 вересня 2008 року було укладено договір купівлі-продажу майна, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Перша Залізнична, 1/1, що складається з:

- під'їзної колії № 18 зі стрілочним переводом № 144 до підприємства по забезпеченню нафтопродуктами загальною довжиною 348 м;

- під'їзні колії № 1, № 2 зі стрілочними переводами № 6, № 8 загальною довжиною 209 м, стрілочний перевод № 4:

- під'їзні колії № № 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 зі стрілочними переводами № № 118, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 136, 138, 140, 142 до Сумського комбінату хлібопродуктів загальною довжиною 2323 м;

- під'їзні колії № № 14, 15 зі стрілочними переводами № № 108, 146, 150 до ВАТ В«СумивторметВ» загальною довжиною 715,5 м;

- під'їзна колія № 21 зі стрілочним переводом № 42 -ділянкою з'єднання з залізничними коліями загального користування ст. Суми загальною довжиною 172 м;

- під'їзна колія № 21 зі стрілочними переводами № № 102, 158, 160, 162, 164, 166, 174 до підприємства теплових мереж загальною довжиною 1250 м.

Зазначене майно за Актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01 грудня 2008 року було передано позивачу.

Частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до Класифікатору державного майна № 461 від 15.03.2006 р., затвердженого наказом Фонду державного майна України, визначено, що залізничні колії магістральні, під'їзні колії, стрілки, залізничні переїзди, станційні та сортувальні колії відносяться до інженерних споруд, які в свою чергу є нерухомим майном.

Тобто, майно, що є предметом договору купівлі-продажу № 7 від 01.09.2008 року, є нерухомим майном.

У відповідності до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України»Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними»від 16.11.2009 року при розгляді таких справ (визнання правочину дійсним) суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилась від його посвідчення та чи не втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно зі статтею 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст. 210, ст. 640 Цивільного кодексу України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.

У відповідності зі ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною 1 ст. 3 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеженьВ» встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим законом.

Згідно з частиною 3 статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до частини 3 статті 334 Цивільного кодексу України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» визначено, що норма частини 2 ст. 220 Цивільного кодексу України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210 та 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Таким чином, договір купівлі-продажу нерухомого майна № 7 від 01.09.2008 року є неукладеним, не створив для сторін прав та обов'язків, а тому не може бути судом визнаний дійсним.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому, позивач не надав суду належних доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, в зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо визнання договору дійсним є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 17 лютого 2010 року по справі № 13/90-09 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

В задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.

Рішення господарського суду Сумської області від 17 лютого 2010 року по справі №13/90-09 залишити без змін.

Головуючий суддя Токар М.В.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.

Повний текст постанови підписаний 25.05.2010 року.