Постанова

від 24.07.2006 по справі 20-5/122

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-5/122

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 20 липня 2006 року  

Справа № 20-5/122

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гонтаря В.І.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Щепанської О.А.,

за участю представників сторін:

представник позивача - Волвенков Олександр Олександрович - довіреність № 14/1490 від 20.04.2006 - державне підприємство "Севастопольський морський рибний порт";

представник відповідача - Єфремова Лариса Олексіївна - довіреність № б/н від 25.05.2006 - дочірнє підприємство "Мусон-Авто" відкритого акціонерного товариства "Мусон";

                    представник 3-ої особи - не з'явився - Шпартюк Василь Васильович;

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Мусон-Авто" відкритого акціонерного товариства "Мусон" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя    Євдокімов І.В.) від 14.05.2006 у справі № 20-5/122,

за позовом           Державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт" (вул. Рибаків, 5,Севастополь,99014)

до           Дочірнього підприємства "Мусон-Авто" відкритого акціонерного товариства "Мусон" (вул. Вакуленчука, 29,Севастополь,99053)

3-тя особа  Шпартюк Василь Васильович  (пр. Ген. Острякова, 154-59,Севастополь,99055)

про стягнення заподіяної шкоди в розмірі 44509,52 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - державного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Муссон-Авто" відкритого акціонерного товариства "Муссон",  про стягнення  заподіяної шкоди в розмірі 44509,52грн.

          Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем завдана майнова шкода автомобілю "TOYOTA Camry 2.4 VVT-i", який йому належить та відповідно до вимог статей 1166, 1177, 1187 та 188 Цивільного кодексу України та вимагає стягнення з відповідача  суми заподіяної шкоди.  

          Позивач також просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, а також забороною на відчуження майна, яке належить відповідачеві.

          Підстав для забезпечення позову суд не вбачає, так як  позивач недотримався вимог ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

          Відповідач позовні вимоги не визнав, та просив провадження у справі припинити на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, мотивуючи свої твердження тим, що спір даної категорії належить розгадати у суді загальної юрисдикції.

                    Ухвалою суду від 05.06.2006 до участі у справі  в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Шпартюка Василя Васильовича.

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.05.2006 (суддя Євдокимов І.В.) позов задоволено.

                    З дочірнього підприємства "Мусон-Авто" відкритого акціонерного товариства "Мусон" на користь державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт" стягнуто суму заподіяної шкоди в розмірі 44509,52грн., 445,11грн. - державного мита та 118грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати.

                    Основний аргумент апеляційної скарги полягає в тому, що рішення винесено судом при порушенні норм матеріального та процесуального права, а саме судом було порушено частину 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не представлено доказів того, що він є власником пошкодженого автомобіля. Таким чином, господарський суд в порушення норм статті 38 Господарського процесуального кодексу України не витребував у позивача документи та матеріали, які необхідні для вирішення спору.

                    Відповідно до розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.07.2006, суддю Прокопанич Г.К. було замінено на суддю Антонову І.В.

                    Розглянувши повторно матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

30.01.2006 в результаті дорожньо-транспортної події автобусом "Ікарус-256", державний номер 5091 КРА, який належить відповідачеві, та знаходився під керуванням Шпартюк В.В., який працює водієм у відповідача, була заподіяна шкода автомобілю "TOYOTA Camry 2.4 VVT-i", державний номер 99508 КС, який належить позивачеві. Зазначений факт підтверджується довідкою ВДАІ УМВС України в місті Севастополі СВ № 21787  (а.с. 8).

Провина водія  Шпартюк В.В. підтверджується постановою заступника начальника УМВС України в місті Севастополі від 01.02.2006 про відмову у порушенні кримінальної справи (а.с. 9), та постановою  про притягнення до адміністративної відповідальності.  місцевого суду Ленінського району міста Севастополя від 03.03.2006.

Судова колегія вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки  відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

                    Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає складові елементи – шкоду, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок.

За правилами статті 33  Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівниками відповідача під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди (роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 “Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди).

Відповідно до висновку спеціаліста експертного автотовароведчеського дослідження фахівця за визначенням матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу № 65 від 07.02.2006 заподіяна матеріальна шкода складає 34438,07грн. (а.с. 11-15).

                    Однак, фактичні затрати позивача по відновленню стана автомобілю відповідно до наданого розрахунку до позовної заяви склали 44509,52грн.

Дана сума фактичних затрат підтверджується договором поставки №2/572 від 20.02.2006 укладеним між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Люкс" (а.с. 23-25), договором підряду №571 від 20.02.2006, укладеним між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Люкс" (а.с.26-28), рахунком № 09 від 07.02.2006 (а.с. 31), актом виконаних робіт від 30.01.2006 (а.с. 32). Сплата позивачем цієї суми підтверджується платіжним дорученням № 1259 від 04.05.2006 на суму 11681,15грн. (а.с. 33), платіжним дорученням № 189 від 10.02.2006 на суму 495,00грн. (а.с. 34), платіжним дорученням № 351 від 03.03.2006 на суму 13579,08грн. (а.с. 35), платіжним дорученням № 1133 від 20.04.2006 на суму 13579,08грн. (а.с. 36), платіжним дорученням № 329 від 02.03.2006 на суму 5006,21грн. (а.с. 37), розрахунковою квитанцією серії ДББК № 019480 від 30.01.2006 на суму 170,00грн. (а.с. 38).

Ухвалою господарського суду від 05.06.2006 до участі у справі  в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучений Шпартюк Василь Васильович, як фізична особа.

                    У відповідності з частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають  з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

                    Виходячи із змісту  статей 1, 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають  справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням статті 1 цього Кодексу, а правовідносини, стосовно яких виник спір, носять господарський характер.

          Сторонами по даній справі є державне підприємство "Севастопольський морський рибний порт" та  державне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Муссон-Авто" відкритого акціонерного товариства "Муссон", тобто юридичні особи. Громадянин Шпартюк В.В. не є стороною  у даній справі в розумінні статті 21 Господарського процесуального кодексу України, а є лише третьою особою без самостійних вимог на предмет спору (стаття 27 Господарського процесуального кодексу України). Отже, суб'єктний склад сторін у даній справі відповідає положенням  статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини носять господарський характер.

          Таким чином, вимоги позивача про відшкодування шкоди у розмірі 44509,52грн. з державного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Муссон-Авто" відкритого акціонерного товариства "Муссон", обґрунтовані та підлягають задоволенню.

                    При таких обставинах судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя винесено при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.

                    Виходячи з вищевикладеного, керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    Рішення господарського суду міста Севастополя від 14.05.2006 у справі № 20-5/122 залишити без змін.

                    Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Мусон-Авто" відкритого акціонерного товариства "Мусон" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                  В.І. Гонтар

Судді                                                                                І.В. Антонова

                                                                                О.А. Щепанська