Рішення

від 14.06.2006 по справі 20-5/122

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

Господарський суд міста Севастополя

Господарський

суд міста Севастополя

Іменем

України

РІШЕННЯ

"14" червня 2006 р.

справа № 20-5/122

За позовом:

Державного підприємства “Севастопольський морський рибний порт” (99014

м. Севастополь, вул. Рибаков, 5)

до:

Дочірнього підприємства “Виробничо-комерційне підприємство “Муссон-Авто”

Відкритого акціонерного товариства “Муссон”(99053 м. Севастополь, вул.

Вакуленчука, 29)

Третя особа: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

Про

стягнення  заподіяної шкоди в розмірі

44509,52 грн.

Суддя Євдокимов

І.В.

Представники сторін:

Позивач: Волвенков О.О., довіреність №

14/1490  від 20.04.2006;

Відповідач: Єфремова Л.О., довіреність б/н

від 25.05.2006;

Третя особа: не з'явився. 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, ДП “Севастопольський

морський рибний порт”,  звернувся до суду

з позовом до відповідачів, в/ч 64263,  ДП

“Виробничо-комерційне підприємство “Муссон-Авто” Відкритого акціонерного

товариства “Муссон”,  про стягнення  заподіяної шкоди в розмірі 44509,52 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги

тим, що відповідачем завдана майнова шкода автомобілю ІНФОРМАЦІЯ_1, який йому

належить та відповідно до вимог статей 1166, 1177,  1187 та 188 Цивільного кодексу України він

вимагає стягнення з відповідача  суми

заподіяної шкоди. 

Позивач також просив вжити заходів

до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, а

також забороною на відчуження майна, яке належить відповідачеві.

Підстав для забезпечення позову суд

не вбачає, так як  позивач недотримався

вимог ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач позовні вимоги не

визнав, та просить провадження у справі припинити на підставі п. 1 ст. 80

Господарського процесуального кодексу України, мотивуючі свої твердження тим,

що спір даної категорії належить розгадати у суді загальної юрисдикції.

Ухвалою суду від 05.06.2006 до

участі у справі  в якості третьої особи,

яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

залучений ОСОБА_1.

Представникам сторін роз'яснені їх

процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарські

процесуальні кодекси України.

Заслухавши представників  сторін, дослідивши надані позивачем

докази,  суд, -

В с т а н о в

и в :

30.01.2006 в результаті

дорожньо-транспортної події автобусом “Ікарус-256”, державний номер 5091 КРА,

який належить відповідачеві, та знаходився під керуванням ОСОБА_1, який працює

водієм у відповідача, була заподіяна шкода автомобілю ІНФОРМАЦІЯ_1, державний

номер НОМЕР_1, який належить позивачеві. Зазначений факт підтверджується

довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2  (а.с. 8).

Провина водія  ОСОБА_1 підтверджується постановою заступника

голови УМВС України в м. Севастополі від 01.02.2006 про відмову у порушенні

кримінальної справи (а.с. 9), та постановою 

про притягнення до адміністративної відповідальності.  місцевого суду Ленінського району м.

Севастополя від 03.03.2006.

Суд вважає позовні вимоги такими,

що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Статтею 22 Цивільного кодексу

України встановлено, що особа,  якій

завдано збитків  у результаті  порушення 

її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є

втрати,  яких  особа 

зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням

речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для

відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки  відшкодовуються  у повному обсязі,  якщо договором або законом не передбачено

відшкодування у  меншому  або 

більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166

Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями,

діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної

особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,

відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного

кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім

працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187

Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,

відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності,

інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом,

механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого

створює підвищену небезпеку.

Підставою цивільно-правової

відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає складові

елементи -шкоду, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний

зв'язок.

За правилами   статті 

33  Господарського

процесуального  Кодексу  України кожна 

сторона повинна  довести  ті 

обставини,  на  які 

вона  посилається як на

підставу  своїх  вимог 

і  заперечень. Виходячи з цього,

відповідно  до  статті 

1172 Цивільного кодексу України позивач  

повинен   довести,   що  

шкода  заподіяна  працівниками відповідача  під 

час  виконання  ними 

своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок

між правопорушенням та заподіянням  шкоди

і розмір відшкодування. Як у  випадках

порушення зобов'язання за договором,  так

і за зобов'язанням, що виникає 

внаслідок  заподіяння  шкоди, 

цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже

позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди,

навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того,  що в 

діях  його працівників відсутня

вина у заподіянні шкоди (роз'яснення Вищого арбітражного суду України від

01.04.1994 № 02-5/215 “Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з

відшкодуванням шкоди).

Відповідно до висновку спеціаліста

експертного автотовароведчеського дослідження фахівця за визначенням

матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу № 65 від

07.02.2006 заподіяна матеріальна шкода складає 34438,07 грн. (а.с. 11-15).

Однак, фактичні затрати позивача по

відновленню стана автомобілю відповідно до наданого розрахунку до позовної

заяви склали 44509,52 грн.

Дана сума фактичних затрат

підтверджується договором поставки № 2/572 від 20.02.2006 укладеним між

позивачем та ТОВ “Авто-Люкс” (а.с. 23-25), договором підряду № 571 від

20.02.2006, укладеним між позивачем та ТОВ “Авто-Люкс” (а.с.26-28), рахунком №

09 від 07.02.2006 (а.с. 31), актом виконаних робіт від 30.01.2006 (а.с. 32).

Сплата позивачем цієї суми підтверджується платіжним дорученням № 1259 від

04.05.2006 на суму 11681,15 грн. (а.с. 33), платіжним дорученням № 189 від

10.02.2006 на суму 495,00 грн. (а.с. 34), платіжним дорученням № 351 від

03.03.2006 на суму 13579,08 грн. (а.с. 35), платіжним дорученням № 1133 від

20.04.2006 на суму 13579,08 грн. (а.с. 36), платіжним дорученням № 329 від

02.03.2006 на суму 5006,21 грн. (а.с. 37), розрахунковою квитанцією серії ДББК

№ 019480 від 30.01.2006 на суму 170,00 грн. (а.с. 38).

Ухвалою суду від 05.06.2006 до

участі у справі  в якості третьої особи,

яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучений

ОСОБА_1, як фізична особа.

                    У відповідності з частиною

3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України", місцеві

господарські суди розглядають справи, що виникають  з господарських правовідносин, а також інші

справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

                    Виходячи із змісту  статей 1, 4-1 Господарського процесуального

кодексу України господарські суди розглядають 

справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору

відповідає положенням статті 1 цього Кодексу, а правовідносини, стосовно яких

виник спір, носять господарський характер.

          Сторонами по даній справі є  ДП “Севастопольський морський рибний порт”

та  ДП “Виробничо-комерційне підприємство

“Муссон-Авто” Відкритого акціонерного товариства “Муссон” , тобто юридичні  особи. Громадянин ОСОБА_1 не є стороною  у даній справі  в розумінні статті 21 Господарського

процесуального кодексу України, а є лише третьою особою без самостійних вимог

на предмет спору (стаття 27 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, суб'єктний склад сторін у даній справі відповідає положенням  статті 1 Господарського процесуального

кодексу України, а правовідносини носять господарський характер.

          Така сама позиція викладена у постанові

Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.01.2006 по справі

20-11/324.

          Таким чином, вимоги позивача про

відшкодування  шкоди у розмірі 44509,52

грн.  з ДП “Виробничо-комерційне

підприємство “Муссон-Авто” Відкритого акціонерного товариства “Муссон”,

обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ст.  ст. 44, 49 Господарського процесуального

кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 445,11 грн.  і інформаційне -технічне забезпечення

судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись

ст. ст. 22, 49,  82 -85, 115, 116

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в

:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства

“Виробничо-комерційне підприємство “Муссон-Авто” Відкритого акціонерного

товариства “Муссон”(99053 м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29,  код 

ЄДРПОУ 22310860, п/р 2600825438401 в СФ “Приватбанк”, МФО 324935) на

користь Державного підприємства “Севастопольський морський рибний порт” (99014

м. Севастополь, вул. Рибаков, 5, код 

ЄДРПОУ 20709663, п/р 26009035661500 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 351005)

суму заподіяної шкоди в розмірі 44509,52 грн, 

витрати по сплаті державного мита в сумі 445,11 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу в сумі 118,00 грн.

                            Видати наказ після

набрання рішенням законної сили.

      Суддя                                                                                                        

І.В. Євдокимов

Рішення

оформлено

згідно

з вимогами

ст.

84 ГПК України

та

підписано

19.06.2006

Розсилка:

1.          ДП “Севастопольський морський рибний

порт” (99014 м. Севастополь, вул. Рибаков, 5)

2.          ДП “Муссон-Авто” ВАТ “Муссон”(99053

м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29)

3.          ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

4.          Справа

5.          наряд