Постанова

від 23.09.2013 по справі 52/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2013 р. Справа№ 52/19

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

секретар: Комок І.А.

представники сторін:

позивача: не з'явились;

відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Укрмашсервіс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 03.07.2013р. (суддя Чебикіна С.О.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю

"Укрмашсервіс"

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі №52/19

за позовом Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної

акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Укрмашсервіс"

про стягнення 643 242,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2013р. в задоволенні заяви відповідача про визнання наказу у справі №52/19 від 06.10.2010р. таким, що не підлягає виконанню було відмовлено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.07.2013р. у справі №52/19 та визнати наказ №52/19 від 06.10.2010р. про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2010р. у справі №52/19, залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2010р., таким, що не підлягає виконанню.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- наказ не міг бути виданий місцевим господарським судом 06.10.2010р., оскільки в цей час справа перебувала у Вищому господарському суді України;

- 21.02.2013р. представник відповідача ознайомився з матеріалами справи і на той час наказ суду від 06.10.2010р. у справі був відсутній;

- дата видачі наказу має співпадати з датою повернення матеріалів справи до місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.09.2013р.

В судове засідання 23.09.2013р. представники сторін не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, зважаючи на обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на ухвали суду, а також приймаючи до уваги наявні у справі докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату і час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників сторін за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.09.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмашсервіс" (далі - відповідач) штрафу у розмірі 643 242,43 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2010р. у справі №52/19 позовні вимоги було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 643 242,43 грн. штрафу, 6 432,43 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вищезазначеного судового рішення було видано наказ №52/19 від 16.04.2010р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010р. рішення Господарського суду міста Києва у справі №52/19 від 18.03.2010р. було скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2010р. було скасовано вищезгадану постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010р., а рішення місцевого господарського суду від 18.03.2010р. у справі №52/19 залишено без змін.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 06.10.2010р. було видано наказ у справі №52/19 від 06.10.2010р.

В червні 2013 року відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання наказу у справі №52/19 від 06.10.2010р. таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що він був виданий помилково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2013р. в задоволенні заяви відповідача про визнання наказу у справі №52/19 від 06.10.2010р. таким, що не підлягає виконанню було відмовлено з посиланням на необґрунтованість доводів відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

В ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно зі ст. ст. 115, 116 названого Кодексу рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2013р. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою №2/1-105 від 28.03.2013р. про видачу виконавчого документа.

17.04.2013р. позивач отримав оригінал наказу у справі №52/19 від 06.10.2010р., виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2010р. у справі №52/19, залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2010р.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України „Про виконавче провадження". Даний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 1 названого Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час видачі наказу у справі №52/19 від 06.10.2010р.) виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

Аналогічні положення містила ст. 118 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла на час видачі наказу №52/19 від 06.10.2010р. Згідно з названою статтею виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання. У цей строк не зараховується час, на який виконання судового рішення було зупинено.

Наказ у справі №52/19 від 06.10.2010р. дійсний для пред'явлення до виконання до 06.10.2013р.

Посилання відповідача на те, що підстави для видачі наказу від 06.10.2010р. були відсутні, не приймаються судом до уваги, оскільки попередньо виданий наказ у даній справі від 16.04.2010р. був повернутий державною виконавчою службою у зв'язку зі скасуванням рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2010р. у справі №52/19 постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010р., а виконавче провадження, відкрите за наказом від 16.04.2010р., було закрите на підставі п.4 ч.1 ст. 37, ст. 38 Закону України „Про виконавче провадження" (том справи - 3, аркуш справи - 9).

Згідно з частинами 2 та 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Відповідачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження добровільного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2010р. у справі №52/19.

Належних доказів, які б свідчили про помилковість видачі спірного наказу відповідачем також не надано.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки відповідачем не наведено наявності причин, які б зумовлювали визнання наказу Господарського суду міста Києва від 06.10.2010р. у справі №52/19 таким, що не підлягає виконанню повністю або частково відповідно до ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, заява відповідача задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Враховуючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було вірно застосовано норми процесуального права, а також повно та всебічно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 03.07.2013р. у справі №52/19 та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101-106, 117 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмашсервіс" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.07.2013р. у справі №52/19 - без змін.

2. Матеріали справи №52/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Новіков М.М.

Мартюк А.І.