Ухвала

від 14.09.2015 по справі 813/7375/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 р. Справа № 876/4304/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Затолочного В.С.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника позивача: Манівської Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного Управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Іскра» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного Управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

29.10.2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.10.2014 року №0002652201, №0002662201.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ними підставно застосовано нульову ставку ПДВ за операції з постачання послуг з міжнародного перевезення, оскільки ПК України не визначає єдиного міжнародного перевізного документа, який може підтверджувати таке перевезення, а відповідні документи на підтвердження такого перевезення є в розпорядженні позивача.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного Управління Міндоходів у Львівській області №0002652201 від 20.10.2014 року та №0002662201 від 20.10.2014 року.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що до перевірки не представлено єдиних міжнародних перевізних документів, згідно яких у 2013 році перевезення вважалося б міжнародним і відповідно до пп. 195.1.3 п.195.1 ст.195 ПКУ оподатковувалося за нульовою ставкою, а саме: міжнародних товарно-транспортних накладних(CMR), чи інших документах які підтверджують факт проведення транспортних перевезень в яких було б заповнено всі необхідні реквізити. Також, у вказаних актах відсутнє посилання на договір транспортного перевезення, реквізити заявки, марка та номер автомобіля. Згідно цього вважає безпідставним формування податкового кредиту.

У ході апеляційного розгляду представник позивача Манівська Л.Р. надала пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що необхідною умовою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту чинне законодавство визначає факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Водночас за відсутності факту придбання товарів або в разі, якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть бути включені до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених документів чи сплати грошових коштів. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність, установлену законодавством. Зазначені вимоги позивачем були дотримані.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області була проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Іскра» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.13 по 31.12.13, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.13 по 31.12.13, про що складено Акт від 06.10.14 №1092/13-50-22-01-17/00214244.

На підставі цього акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 №00026522010, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 251796,00 грн., в т.ч. основний платіж - 167864,00 грн. та штрафна санкція - 83932,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від20.10.2014 №00026622010, яким зменшено від'ємне значення з ПДВ в сумі 4286,00 грн.

Такі рішення були прийняті внаслідок констатації відповідачем порушень підпункту195.1.3 п.195.1 ст.195 п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість (рядок 25 декларації) на суму 167864 грн. в тому числі за лютий 2013 року на суму 167864 грн. та завищення залишку від'ємного значення (рядок 24 декларації) на суму 4286 грн. в тому числі за грудень 2013 року на суму 4286 грн..

Зазначені порушення відповідач вбачає у тому, що підприємство надає транспортні послуги іншим організаціям власним автотранспортом по перевезенню вантажів з митної території України за межі державного кордону України та із-за меж державного кордону України та територію України.

Згідно з пп.195.1.3 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. Відповідно до пп. 195.1.3 п.195.1 ст.195 ПК України перевезення вважається міжнародним, якщо воно здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом. При цьому ПКУ не визначає, що таке єдиний міжнародний перевізний документ. Згідно із ст. 5 ПКУ терміни, які не визначаються у Кодексі, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі-Закон № 1955-IV) факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Такими документами можутьбути: авіаційна вантажна накладна; міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС; коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Під єдиним міжнародним перевізним документом маються на увазі документи, складені мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту.

Однак, в деяких контрагентах перевізниках (які зазначені в таблиці № 1 акту) до перевірки не представлено єдиних міжнародних перевізних документів, згідно яких у 2013 році перевезення вважалося б міжнародним і відповідно до пп. 195.1.3 п.195.1 ст.195 ПК України оподатковувалося за нульовою ставкою, а саме: міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), чи інших документах які підтверджують факт проведення транспортних перевезень в яких було б заповнено всі вищевказані реквізити. Також, у вказаних актах відсутнє посилання на договір транспортного перевезення, реквізити заявки, марка та номер.

Відповідно до п.п185.1. ст.185 ПКУ, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. п. 195.1.3. ст.195 ПКУ зазначено, що постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом, оподатковується за нульовою ставкою, а перевезення для цілей цього підпункту вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Відповідно до ст.9 Закону №1955-ІУ, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезенні вантажів, підписаної в Женеві, 19 травня 1956 року, дата приєднання України 01.08.2006р., передбачено, що вантажна накладна містить такі дані: дата і місце складання вантажної накладної; ім'я та адреса відправника; ім'я та адреса перевізника; місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; ім'я та адреса одержувача; прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Протягом лютого 2013 року ПАТ «Іскра» надавало транспортні послуги по перевезенню вантажів за межі митної території України, маршрут і вартість цих послуг із замовниками оформленні актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а перевезення оформленні міжнародними автомобільними накладними CMR, із зазначенням усієї інформації, яку передбачає бланк CMR та Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956р., з метою ідентифікації вантажу і напрямку міжнародного перевезення.

З огляду на вищенаведене, донарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 167864грн, та штрафних санкцій 83932грн. є безпідставним.

Окрім того, відповідач посилається на включення позивачем у червні 2013 р. до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній, отриманій від TOB «ПКФ «Інтерпромресурс» (37070597) від16.05.2013 року № 10 на суму 1656 грн. в тому числі ПДВ на суму 276 грн. та в листопаді 2013 року до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній, отриманій від ТЗОВ «Екотехнік-СТР» (38473292) від06.11.2013 року № 602 на суму 24060 грн. в тому числі ПДВ на суму 4010 грн. , суми яких згідно реєстру отриманих та виданих податкових включено до складу податкового кредиту ПДВ. Підставу видачі податкової накладної по події отримання товару від ТзОВ «Екотехнік» без наявної попередньої оплати) не підтверджено видатковою накладною постачальника, яка підтверджує фактичний рух товару у просторі та передачу його Покупцю. Станом на 31.12.2013 року ТМЦ, які придбані у TOB «ПКФ «Інтерпромресурс» знаходиться на залишку, тобто не використані у підприємством у виробничому процесі. Таким чином, в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, на думку відповідача, ПАТ «Іскра» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року суму ПДВ в розмірі 4286 грн., в тому числі: за червень2013 року на суму 276 грн., за листопад 2013 року на суму 4010 грн.

В листопаді 2013р. позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній від TOB «Екотехнік-СТР» від 06.11.2013р. № 602 на суму 24060грн, в т.ч. ПДВ 4010грн. В червні 2013р. Позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній від TOB «Промислово-комерційна фірма «Інтерпромресурси»» від 16.05.2013р. № 10 на суму 1656грн, в т.ч. ПДВ 276грн..

Разом з тим в п. 3.2.2. підпункт 1 акту перевірки від 06.10.2014 № 1092/13-50-22-01 - 17/00214244 зазначено, що станом на 31.12.2013р. ТМЦ, які придбані від TOB «Екотехнік-СТР» та TOB «Промислово-комерційна фірма «Інтерпромресурси» знаходяться на залишку, тобто не використані у виробничому процесі. Окрім того, на думку відповідача, підставу видачі податкової накладної по події отримання товару не підтверджено видатковою накладною постачальника, яка підтверджує фактичний рух товару в просторі та передачу його покупцю.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Окрім того, цим же п. 198.3 ст.198 ПК України прямо передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає не залежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту чинне законодавство визначає факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Водночас за відсутності факту придбання товарів або в разі, якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть бути включені до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених документів чи сплати грошових коштів.

У відповідності до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення суми податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку з оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною».

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті39 розділу І цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього розділу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність, установлену законодавством.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного Управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року у справі №813/7375/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

В.С.Затолочний