Постанова

від 03.11.2020 по справі 813/7375/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 813/7375/14

касаційне провадження № К/9901/28210/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2015 (суддя Грень Н.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2015 (судді: Ліщинський А.М., Довга О.І., Затолочний В.С.) у справі №813/7375/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Іскра до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник Галицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.10.2014 №0002652201 та №0002662201,

У С Т А Н О В И В:

29.10.2014 Публічне акціонерне товариство Іскра (далі у тексті - ТОВ Іскра ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник Галицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.10.2014 №0002652201 та №0002662201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він правомірно застосував нульову ставку податку на додану вартість за господарськими операціями з постачання послуг з міжнародного перевезення, оскільки ним оформлені перевізні документи у відповідності до вимог, встановлених для міжнародних перевезень, та враховуючи те, що Податковий кодекс України (далі у тексті ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) не визначає єдиного міжнародного перевізного документа, який може підтверджувати таке перевезення. Крім того, зазначає, що неврахування у складі податкового кредиту сум за операціями із його контрагентами є безпідставним, оскільки позивачем дотримано вимоги пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України та надано податкові накладні за кожним фактом придбання товарів.

У зв`язку із чим, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.10.2014 №0002652201, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДВ у сумі 251 796, 00 грн, в тому числі основний платіж 167 864, 00 грн та штрафна санкція у розмірі 83 932, 00 грн та від 20.10.2014 №0002662201, яким зменшено позивачеві від`ємне значення з податку на додану вартість у сумі 4 286, 00 грн.

У запереченнях на позов, відповідачем зазначено, що до перевірки не надано єдиних міжнародних перевізних документів (CMR), ані міжнародних товаро-транспортних накладних, ані будь-яких інших, із зазначенням відповідних реквізитів щодо ідентифікації вантажу та напрямку перевезення, документів, які б підтверджували факт здійснення транспортних перевезень, згідно з якими у 2013 році перевезення вважались би міжнародними і відповідно до підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України оподатковувалося за нульовою ставкою. Також, зазначає, що у актах відсутнє посилання на договір транспортного перевезення, реквізити заявки, марка та номер автомобіля.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 20.03.2015, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2015 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.10.2014 №0002652201 та №0002662201.

Галицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ Іскра повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. Зазначає, що в порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України ПАТ Іскра безпідставно внесло до складу податкового кредиту за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 суму ПДВ у розмірі 4 286, 00 грн, в тому числі, за червень 2013 року на суму 276, 00 грн, за листопад 2013 року на суму 4 010, 00 грн. Наголошує, що оскільки судами попередніх інстанцій оцінено, як належні докази, що підтверджують факт господарських операцій поставки послуг, документи надані позивачем без встановлення їх достовірності та достатності у ході оцінки доказів, то посилання судів виключно на пункти 198.1, 198.3, статті 198 ПК України, як безумовну підставу спростування встановлених порушень, є помилковим, тому що вказані норми повинні застосовуватись у кореспонденції з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктами 198.2, 198.6 статті 198 та пунктами 201.1, 201.10, 201.11 статті 201 ПК України, які можуть бути застосовані під час перевірки повноти визначення податкового кредиту.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29.12.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Позивачем заперечення на касаційну скаргу суду не надано.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд ухвалою від 02.11.2020 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 03.11.2020.

Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 №892 Державну податкову інспекцію у Сихівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області реорганізовано шляхом приєднання до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції допускає заміну відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Сихівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області правонаступником - Галицькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області була проведена планова виїзна перевірка ПАТ Іскра з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, про що складено Акт від 06.10.2014 №1092/13-50-22-01-17/00214244.

На підставі цього акту прийнято податкове повідомлення-рішення (форма Р ) від 20.10.2014 №0002652201, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДВ в сумі 251 796, 00 грн, в тому числі основний платіж - 167 864, 00 грн та штрафна санкція - 83 932 ,00 грн; податкове повідомлення - рішення (форма В4 ) від 20.10.2014 №0002662201, яким зменшено від`ємне значення з ПДВ в сумі 4 286, 00 грн.

Дані податкові повідомлення - рішення були прийняті за результатами виявлених під час перевірки відповідачем порушень підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), що призвело до заниження податку на додану вартість (рядок 25 декларації) на суму 167 864, 00 грн, у тому числі, за лютий 2013 року на суму 167 864, 00 грн та завищення залишку від`ємного значення (рядок 24 декларації) на суму 4 286, 00 грн, в тому числі, за грудень 2013 року на суму 4 286, 00 грн.

Під час проведення перевірки позивачем не надано єдиних міжнародних перевізних документів, відповідно до яких у 2013 році перевезення вважалося б міжнародним та оподатковувалось за нульовою податковою ставкою, крім того, у актах виконаних робіт відсутнє посилання на договір транспортного перевезення, реквізити заявки, марка та номер автомобіля тощо, що є порушенням, вказаних вище пунктів Податкового кодексу України, згідно з висновком перевірки, та призвели до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. Відповідно до підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України перевезення вважається міжнародним, якщо воно здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом. При цьому, ПК України не визначає, що таке єдиний міжнародний перевізний документ.

Відповідно до норми статті 5 ПК України терміни, які не визначаються у Кодексі, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

У статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність від 01.07.2004 № 1955-IV (далі у тексті - Закон № 1955-IV) визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна; міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС; коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Під єдиним міжнародним перевізним документом маються на увазі документи, складені мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту.

Відповідач, у таблиці Реєстр наданих послуг по міжнародних перевезеннях ПАТ Іскра , по яких відсутній єдиний міжнародний документ до Акту перевірки від 06.10.2014 №1092/13-50-22-01-17/00214244, відобразив перелік контрагентів, із якими до перевірки йому не надано позивачем єдиних міжнародних перевізних документів, відповідно до яких у 2013 році перевезення вважалося б міжнародним і враховуючи положення підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України оподатковувалося за нульовою ставкою, а це - міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), чи інші документи, які підтверджували б факт проведення транспортних перевезень, у яких були б заповнені всі необхідні реквізити. Також, у первинних документах відсутнє посилання на договір транспортного перевезення, реквізити заявок, марка та номер транспортних засобів.

Відповідно до підпункту 185.1. статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Пунктом 195.1.3. статті 195 ПКУ визначено, що постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом, оподатковується за нульовою ставкою, а перевезення для цілей цього підпункту вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Відповідно до ст.9 Закону №1955-ІУ, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Так, у статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезенні вантажів (підписана у Женеві 19 травня 1956 року, Україна приєдналась 01.08.2006) передбачено, що вантажна накладна містить такі дані: дата і місце складання вантажної накладної; ім`я та адреса відправника; ім`я та адреса перевізника; місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; ім`я та адреса одержувача; прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що протягом лютого 2013 року ПАТ Іскра надавало транспортні послуги з перевезення вантажів за межі митної території України, маршрут і вартість цих послуг із замовниками оформленні актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), фактично перевезення оформленні міжнародними автомобільними накладними CMR, із зазначенням усієї інформації, яку передбачає бланк CMR та Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року, з метою ідентифікації вантажу і напрямку міжнародного перевезення.

Враховуючи зазначене вище, судами попередніх інстанцій також вірно зазначено, що донарахування на підставі податкового повідомлення - рішення від 20.10.2020 №0002652201 позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 167 864, 00 грн та штрафних санкцій у розмірі 83 932, 00 грн позивачу є безпідставним.

Досліджено судами і хибність посилання відповідача у пункті 3.2.2. підпункту 1 акту перевірки від 06.10.2014 № 1092/13-50-22-01 - 17/00214244 на включення позивачем у червні 2013 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковій накладній, отриманій від TOB Промислово-комерційна фірма Інтерпромресурс (ЄДРПОУ 37070597) від 16.05.2013 № 10 на суму 1 656, 00 грн, в тому числі з ПДВ на суму 276, 00 грн, та у листопаді 2013 року до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній, отриманій від ТЗОВ Екотехнік-СТР (ЄДРПОУ 38473292) від 06.11.2013 № 602 на суму 24 060, 00 грн, в тому числі з ПДВ на суму 4 010, 00 грн, суми яких відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових включено до складу податкового кредиту ПДВ. На думку відповідача, підставу видачі податкової накладної під час отримання товару (тобто, перша подія) від ТзОВ Екотехнік-СТР , без здійснення попередньої оплати, не підтверджено видатковою накладною постачальника, яка б підтверджувала фактичний рух товару у просторі та передачу його покупцю. Станом на 31.12.2013 товаро-матеріальні цінності, що придбані у TOB Промислово-комерційна фірма Інтерпромресурс знаходились на залишку, тобто не були використані товариством у власному виробничому процесі. Таким чином, на думку скаржника, даний факт свідчить про порушення ПАТ Іскра пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки ним безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 суму з податку на додану вартість у розмірі 4 286, 00 грн, у тому числі, за червень2013 року на суму 276, 00 грн, за листопад 2013 року на суму 4 010, 00 грн.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Окрім того, цим же пунктом статті198 ПК України прямо передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає не залежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідач посилався на те, що необхідною умовою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту чинне законодавство визначає факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Водночас за відсутності факту придбання товарів або в разі, якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, то відповідні суми не можуть бути включені до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених документів чи сплати грошових коштів.

У відповідності до пунктів 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення суми податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як встановлено пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку з оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті1 93 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього розділу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність, установлену законодавством.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт здійснення операцій з придбання товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені ПАТ Іскра до матеріалів справи належним чином оформлені копії документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: податкових накладних; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); договорів - заявок та додатків - заявок; заявок; міжнародних товаро-транспортних накладних; довідки про використання матеріалу ВП ЗЛЗП у листопаді 2013 року; лімітної карти на листопад місяць 2013 року тощо.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти реальності господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Крім того відповідачем також не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податків, або можливої фіктивності його замовників, не наведено будь-яких доводів щодо нереальності здійснення міжнародних транспортних перевезень позивачем тощо.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду, доходить висновку, що установлені у цій справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та правомірності оподаткування за нульовою ставкою транспортних перевезень, які здійснювались позивачем за єдиним міжнародним перевізним документом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов, апеляційній скарзі та, з урахуванням яких, суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.

Відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України. Обґрунтування касаційної скарги відповідача зводиться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником взагалі не зазначено.

У відповідності до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів про ненадання контролюючим органом належних та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем. Враховуючи викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.10.2014 №0002652201, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДВ у сумі 251 796, 00 грн, в тому числі основний платіж 167 864, 00 грн та штрафна санкція у розмірі 83 932, 00 грн та від 20.10.2014 №0002662201, яким зменшено позивачеві від`ємне значення з податку на додану вартість у сумі 4 286, 00 грн.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Замінити відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Сихівському районі Головного управління ДФС у Львівській області правонаступником - Галицькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.

Касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова