Постанова

від 13.10.2009 по справі 52/156

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

52/156

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.10.2009                                                                                           № 52/156

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача –            Козій Д.О.

 від відповідача –              Козаренко Є.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські системи бізнесу"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.06.2009

 у справі № 52/156 (суддя  

 за позовом                               Державного підприємства"Шахтарськантрацит"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські системи бізнесу"

 про                                                   стягнення 16435 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

 Позивач ДП „Шахтарськантрацит” звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ „Українські системи бізнесу” про стягнення пені в розмірі 16435 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2009 року позовні вимоги ДП „Шахтарськантрацит” були задоволені повністю. Стягнуто з ТОВ „Українські системи бізнесу” 16435,11 грн. пені.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій зазначає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення суду та припинити провадження по справі.

          Представник позивача надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

          Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги,  заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

21.11.2007 року між Міністерством вугільної промисловості України, позивачем та відповідачем був укладений договір № 02-01/1-454 про закупівлю, по результатам відкритих торгів зі зменшення ціни, що відбулися 30.10.2007 року.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується передати у власність  платнику комбайн прохідницький середнього типу КСП-32 з перевантажувачем на стрічковий конвеєр L=м.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони встановили, що доставка товару здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту перерахування 100% попередньої оплати вартості товару на розрахунковий рахунок виконавця.

21.12.2007 року відповідачем була здійснена попередня оплата товару, відповідно до умов договору, бюджетними коштами.

Даний факт підтверджується платіжним дорученням № 708 від 14.12.2007 року на суму 2313761 грн.

Проте, на порушення умов договору, відповідачем комбайн був поставлений позивачу з пропуском встановленого строку (90 днів), а саме 16.04.2008 року.

Вказане підтверджується видатковою накладною № РН 160402 від 16.04.2008 року та актом № УО-160402 приймання-передачі ТМЦ від 16.04.2008 року.

Враховуючи те, що відповідачем був пропущений строк виконання зобов'язання по доставці комбайну, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 16435,11 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неправомірно було прийнято до провадження даний позов, оскільки, по-перше, стороною пропущена позовна давність по звернення з такою вимогою до суду, а по-друге, вже існує таке рішення господарського суду міста Києва , яким вирішено спір між тими ж сторонами про той же предмет, з тих же підстав.

Проте такі твердження апелянта не знаходять свого підтвердження, виходячи з наступного.

Дійсно, позивач ДП „Шахтарськантрацит” звертався до ТОВ „Українські системи бізнесу” з позовом про стягнення пені, проте, як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2008 року, що залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 року, позивач просив стягнути з відповідача пеню в дохід держави, і в задоволенні даної вимоги йому було відмовлено повністю, оскільки позивачем не було надано суду доказів щодо права звернення з таким позовом в інтересах Державного бюджету України, крім того, спірним договором не передбачалося умови сплати пені за прострочене виконання в дохід Державного бюджету України.

          В даному ж  випадку позивач звертається з вимогою про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання саме в умовах договору, тобто на свою користь, а отже це вже інші підстави ніж існували в попередньому зверненні до суду, а тому судом першої інстанції вірно було прийнято до провадження даний спір.

          Стосовно пропуску позовної давності необхідно зазначити наступне.

          Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг строку позовної давності починається від дня коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права або про особу, що його порушила.

          Як зазначалося вище, відповідач повинен був, відповідно до умов договору, поставити позивачу комбайн в строк до 20.03.2008 року включно.

          Проте дана поставка була здійснена останнім лише 16.04.2008 року.

          Таким чином перебіг позовної давності в даному випадку починається з 16.04.2008 року.

          Відповідно до  ч.2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

          Як вбачається з відбитка штемпеля Господарського суду міста Києва на позовній заяві вона була отримана судом 23.03.2009 року, тобто в межах позовної давності для даної вимоги.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно  до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми  несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Підстави виникнення права на неустойку визначені ст. 550 Цивільного кодексу України, а саме: право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 8.1 договору, у разі несвоєчасної поставки товару згідно п. 3.1 договору виконавець сплачує пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від суми непостачання або недопостачання товару за кожен день прострочення поставки.

          Позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 16435,11 грн. за весь період прострочки поставки товару, а саме за період з 21.03.2008 року по 15.04.2008 року включно.

          Проте Господарським судом міста Києва невірно було задоволено позовні вимоги в повному обсязі, оскільки позивачем було пропущено позовну давність в даному випадку в кількості 2-х днів.

          Як зазначалося вище, для вимоги про стягнення пені застосовується позовна давність терміном 1 рік.

          Позивач звернувся з позовом до суду 23.03.2009 року, а отже пеня повинна нараховуватися не з 21.03.2008 року, а з 23.03.2008 року.

          Таким чином, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача буде наступним:

          2313761 грн. *24*10/366/100= 15172,20 грн.

          Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю„Українські системи бізнесу” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2009 року у справі № 52/156  підлягає зміні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 4 ст. 103,  п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські системи бізнесу” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2009 року у справі № 52/156 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

         ” Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські системи бізнесу (фактична адреса: м. Київ, вул. Пушкінська, 31-в, оф.4, юридична адреса: м. Київ, вул. Воровського,36, р/р 2600231546 „Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 33790298) на користь Державного підприємства „Шахтарськантрацит” (86211 м. Шахтарськ Донецької області, вул. Крупської,20 р/р 26004301666425 у філії „Відділення Промінвестбанку в м. Шахтарську”, МФО 334613, ЄДРПОУ 32299510) пеню в розмірі 15172,20 грн.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 1262,91 грн. – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські системи бізнесу (фактична адреса: м. Київ, вул. Пушкінська, 31-в, оф.4, юридична адреса: м. Київ, вул. Воровського,36, р/р 2600231546 „Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 33790298) на користь Державного підприємства „Шахтарськантрацит” (86211 м. Шахтарськ Донецької області, вул. Крупської,20 р/р 26004301666425 у філії „Відділення Промінвестбанку в м. Шахтарську”, МФО 334613, ЄДРПОУ 32299510) державне мито в розмірі 151,72 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

Стягнути з Державного підприємства „Шахтарськантрацит” (86211 м. Шахтарськ Донецької області, вул. Крупської,20 р/р 26004301666425 у філії „Відділення Промінвестбанку в м. Шахтарську”, МФО 334613, ЄДРПОУ 32299510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські системи бізнесу (фактична адреса: м. Київ, вул. Пушкінська, 31-в, оф.4, юридична адреса: м. Київ, вул. Воровського,36, р/р 2600231546 „Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 33790298) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 6,38 грн.

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

          Матеріали справи № 52/156 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді