Рішення

від 19.10.2009 по справі 37/481

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/481

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/481

19.10.09

За позовомДочірнього підприємства «БМТ УА»

ДоДержавного управління справами

Треті особи, які

не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Державне казначейство України2) Міністерство охорони здоров'я України

Простягнення 3 335 047, 79 грн.

 Суддя  Гавриловська І.О.                                                                                                                                                  

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:           Писаренко О.О.                                    

Від відповідача:           Косенко М.А.

Від третіх осіб:           1) не з'явився

                              2) не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства «БМТ УА»до Державного управління справами про стягнення 2 986 597, 75 грн. основного боргу, 83 952, 03 грн. пені, 209 061, 84 грн. 7% штрафу, 32 852, 58 грн. інфляційних нарахувань, 22 583, 59 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором № 301 від 05.11.2008 р. щодо оплати за отримане медичне обладнання. Також позивач просить стягнути з відповідача 9 520, 00 грн. витрат на послуги адвоката в судовому процесі.

Ухвалою суду від 31.07.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/481 та призначено її розгляд на 26.08.2009 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. На виконання вимог ухвали суду від 31.07.2009 р. надав витребувані документи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, хоча був належним чином обізнаний про призначене судове засідання.

Ухвалою суду від 26.08.2009 р. до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Державне казначейство України, розгляд справи відкладено до 16.09.2009 р.

У судовому засіданні 16.09.2009 р. представник позивача надав суду докази направлення копії позовної заяви Державному казначейству України, а також заяву про збільшення суми позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з Державного управління справами 2 986 597, 75 грн. основного боргу, 91 111, 68 грн. пені, 209 061, 84 грн. 7% штрафу, 23 892, 78 грн. інфляції та 25 038, 33 грн. 3% річних.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про залучення до участі у даній справі відповідачем Міністерства охорони здоров'я України, яке судом було відхилено у зв'язку з його безпідставністю.

Також відповідачем було заявлено клопотання про залучення Міністерства охорони здоров'я України до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, яке, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду даної справи, судом було задоволено.

Третя особа –Державне казначейство України надало через службу діловодства суду пояснення на позовну заяву, згідно з якими просить справу слухати без представника Державного казначейства України та надіслати йому копію рішення у справі.

Ухвалою суду від 16.09.2009 р. залучено до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство охорони здоров'я України, розгляд справи відкладено до 28.09.2009 р.

У судовому засіданні 28.09.2009 р. на підставі ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 14.10.2009 р. для прийняття рішення у справі та виготовлення його повного тексту.

07.10.2009 р. через службу діловодства суду надійшло клопотання відповідача про припинення провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки Державне управління справами погасило основний борг перед Дочірнім підприємством «БМТ УА», у підтвердження чого суду надано платіжне доручення № 1279 від 29.09.2009 р.

У судовому засіданні 14.10.2009 р. представник позивача підтвердив погашення відповідачем основного боргу. При цьому пояснив, що наполягає на задоволенні решти позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні просив не задовольняти решту позовних вимог у зв'язку з тим, що 16.09.2009 р. між сторонами була підписана додаткова угода № 4 до договору № 301 від 05.11.2008 р., відповідно до умов якої відповідач зобов'язався погасити кредиторську заборгованість за поставлене медичне обладнання в сумі 2 986 597, 75 грн.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, Міністерство охорони здоров'я України пояснень по суті спору не надало.

У судовому засіданні 14.10.2009 р. судом на підставі ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 19.10.2009 р. для прийняття рішення у даній справі та виготовлення його повного тексту.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

Між Державним управлінням справами (замовник) та Дочірнім підприємством «БМТ УА»(постачальник) був укладений договір № 301 від 05.11.2008 р., відповідно до умов якого замовник доручив, а постачальник зобов'язався поставити і передати у власність замовника медичне обладнання при проведенні капітального ремонту лікувального корпусу № 2 Клінічної лікарні «Феофанія»Державного управління справами за частиною (лотом) № 14 –медичне (стерилізаційне) обладнання, згідно зі специфікацією. Замовник зобов'язався прийняти і оплатити обладнання на умовах, передбачених цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності  або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктами 3.1., 3.3 договору № 301 від 05.11.2008 р., постачання обладнання за цим договором здійснюється протягом 60 календарних днів. Обладнання передається уповноваженому представнику замовника на підставі довіреності, виданої Державним управлінням справами на отримання обладнання. Постачання здійснюється постачальником за адресою: 03680, м. Київ, вул. Заболотного, 21, Клінічна лікарня «Феофанія»Державного управління справами.

Додатковою угодою № 1/429 від 25.12.2008 р. сторони внесли зміни до пункту 3.1. договору № 301 від 05.11.2008 р., згідно з якими встановили, що постачання обладнання за цим договором здійснюється протягом 55 календарних днів.

Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, поставив відповідачу обладнання на загальну суму 5 482 397, 61 грн., зокрема: за видатковою накладною № РН-00208 від 25.12.2008 р. на суму 3 253 659, 76 грн. та за видатковою накладною № РН-000210 від 25.12.2008 р. на суму 2 228 737, 85 грн.

Зазначене обладнання було прийнято уповноваженою особою відповідача –Поліщуком С.А. відповідно до виданої йому Державним управлінням справами довіреності  серії НБЕ № 901973 від 25.12.2008 р. (в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 2.3. зазначеного договору, оплата за поставлене обладнання здійснюється замовником за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України за кодом програмної класифікації видатків і кредитування КПКВК 2301810.

Згідно з пунктами 2.4., 2.5. договору № 301 від 05.11.2008 р., оплата вартості обладнання здійснюється на умовах попередньої оплати у розмірі до 70% від його вартості на підставі рахунку, поданого постачальником. Остаточні розрахунки за поставлене обладнання здійснюється замовником протягом 60 календарних днів з дня здачі-приймання обладнання за накладною та актом на підставі рахунку, поданого постачальником.

Додатковою угодою № 1/429 до договору № 301 від 05.11.2008 р. були внесені зміни до пункту 2.1. та 2.5. договору щодо оплати отриманого обладнання. Сторони домовились, що оплата за поставлене обладнання здійснюється замовником за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України за кодом програмної класифікації видатків і кредитування КПКВКВ 2301810 у т.ч. КЕКВК 2110 –3 009 019, 11 грн., КЕКВК 2133 –2 495 799, 86 грн. відповідно до уточненої специфікації (додаток № 1). Розрахунки за поставлене обладнання здійснюється замовником після здачі приймання обладнання за накладною та актом.

З наданих суду документів та пояснень випливає, що відповідач станом на день звернення позивача до суду з даним позовом оплатив отримане медичне обладнання частково, на суму 2 495 799, 86 грн., що засвідчується наданою позивачем випискою з банківської установи (в матеріалах справи).

У зв'язку з цим позивач 15 травня 2009 року звернувся до відповідача з письмовою вимогою у строк 14 днів сплатити заборгованість.

Листом від 20.05.2009 р. відповідач визнав заборгованість та повідомив, що звернувся до Кабінету Міністрів України з проханням виділити асигнування на погашення кредиторської заборгованості.

За таких обставин Дочірнє підприємство «БМТ УА»звернулося 28.07.2009 р. до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного управління справами про стягнення 2 986 597, 75 грн. основного боргу, 83 952, 03 грн. пені, 209 061, 84 грн. 7% штрафу, 32 852, 58 грн. інфляційних нарахувань, 22 583, 59 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором № 301 від 05.11.2008 р. щодо оплати за отримане медичне обладнання.

У судовому засіданні 16.09.2009 р. позивач збільшив свої вимоги, просить стягнути з Державного управління справами 2 986 597, 75 грн. основного боргу, 91 111, 68 грн. пені, 209 061, 84 грн. –7% штрафу, 23 892, 78 грн. інфляції та 25 038, 33 грн. 3% річних.

29.09.2009 р. Державне управління справами платіжним дорученням № 1279 від 29.09.2009 р. здійснило оплату позивачу за отримане обладнання, перерахувавши 2 986 597, 75 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати отриманого обладнання у договорі в редакції додаткової угоди № 1/429 від 25.12.2008 р.  не встановлений, то позивач 15 травня 2009 року звернувся до відповідача з письмовою вимогою у строк 14 днів сплатити заборгованість.

Таким чином, враховуючи норми ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був повністю розрахуватися з позивачем за отримане обладнання у строк до 31.05.2009 р.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що станом на день звернення позивача до господарського суду з даним позовом основний борг у розмірі 2 986 597, 75 грн. відповідачем був не сплачений.

Ці кошти були перераховані позивачу Державним управлінням справами лише 29.09.2009 р. відповідно до платіжного доручення № 1279 від 29.09.2009 р.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У застосуванні ст. 80 ГПК України слід ураховувати вказівки, що містяться в роз'яснення Вищого арбітражного (господарського) суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/612 “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України”.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку, якщо спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи, що основний борг був перерахований відповідачем після звернення позивача до Господарського суду міста Києва з даним позовом, то за таких обставин Господарський суд міста Києва припиняє провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2 986 597, 75 грн. основного боргу.

Дочірнє підприємство «БМТ УА», у відповідності до збільшених позовних вимог, просить суд також стягнути з Державного управління справами  23 892, 78 грн. інфляції та 25 038, 33 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У відповідності до розрахунку інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, наданому позивачем і перевіреному судом у судовому засіданні, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за період з 01.06.2009 р. до 10.09.2009 р. 25 038, 33 грн. річних процентів та 23 892, 78 грн. інфляційного збільшення.

Також позивач, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 91 111, 68 грн. пені та 209 061, 84 грн. –7% штрафу.

Відповідно до пункту 6.2. договору  № 301 від 05.11.2008 р., у разі несвоєчасної оплати за отримане обладнання замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Враховуючи наведене, Дочірнє підприємство «БМТ УА»просить стягнути з відповідача 91 111, 68 грн. пені за період з 01.06.2009 р. до 10.09.2009 р.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення Державним управлінням справами грошового зобов'язання перед позивачем, оскільки строк оплати отриманого обладнання відповідачем виник 31.05.2009 р., тоді як ще 20.05.2009 р. Державне управління справами зверталось до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України з проханням виділити асигнування у 2009 році для введення в експлуатацію лікувального корпусу № 2 Клінічної лікарні «Феофанія», у тому числі на погашення кредиторської заборгованості. Проте, як повідомив відповідач, затримка внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»унеможливила отримання зазначених асигнувань. Крім того, 12.06.2009 р. відповідач звертався до Кабінету Міністрів України з проханням виділити асигнування для завершення капітального ремонту і придбання обладнання для лікувального корпусу № 2 Клінічної лікарні «Феофанія», у тому числі на погашення кредиторської заборгованості, за рахунок коштів Стабілізаційного фонду, передбачених для створення культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал», що не потребує внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Вищенаведене свідчить, що відповідач вишукував способи погашення заборгованості перед позивачем ще до настання строку виконання цього грошового зобов'язання та до звернення позивача до Господарського суду міста Києва з даним позовом.

Крім того, як вже зазначалося, до прийняття судового рішення відповідачем в добровільному порядку було перераховано позивачу суму основного боргу в розмірі 2 986 597, 75 грн.

Таким чином, враховуючи  вищевказані обставини та беручи до уваги те, що спір в частині стягнення основного боргу врегульовано самими сторонами шляхом перерахування відповідачем  боргу до прийняття рішення у даній справі, керуючись  ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь Дочірнього підприємства «БМТ УА»до 1, 00 грн.

Що стосується позовної вимоги ДП «БМТ УА»про стягнення з Державного управління справами 209 061, 84 грн.  7% штрафу, передбаченого частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, то суд у її задоволенні відмовляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З даної норми вбачається, що передбачені нею розмір пені та штрафу застосовуються, якщо інше не передбачене договором, а відтак до вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій застосуванню підлягають положення п. 6.2 договору № 301 від 05.11.2008 р., в якому сторони закріпили, що у разі несвоєчасної оплати за отримане обладнання замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення.

Таким чином, визначений ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України штраф в даному випадку до відповідача не може бути застосований, оскільки інший вид відповідальності та розмір пені передбачений п. 6.2 договору, тоді як застосування штрафу договором не передбачено.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного управління справами 209 061, 84 грн.  7% штрафу.

Позивач просить стягнути з Державного управління справами 9 520, 00 грн. витрат, сплачених за послуги адвоката в судовому процесі.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за  спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В даному випадку позивачем надано суду договір № 20/07/01 від 20.07.2009 р. про надання юридичних послуг, яким визначено, що юрист (Фізична особа – підприємець Писаренко Олександр Олексійович) зобов'язався надати клієнту юридичні послуги, перелічені в пункті 1 цього договору.

На підтвердження статусу адвоката  Писаренка Олександра Олексійовича позивач надав суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1253 від 29.12.1998 р.

Також суду надані рахунок № 20/07 від 20.07.2009 р., в якому перелічені найменування послуг, що надаються Писаренком О.О. позивачу, та копію виписки банківської установи про сплату Дочірнім підприємством «БМТ УА»Писаренку Олександру Олексійовичу за юридичні послуги згідно рахунку № 20/07 від 20.07.2009 р. 9 520, 00 грн.

          Слід відзначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Верховний Суд України в постанові від 01.10.2002 у справі №30/63 чітко зазначив, що в контексті статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

          Оцінивши надані позивачем документи в їх сукупності, суд встановив, що  за договором № 20/07/01 від 20.07.2009 р. Фізична особа –підприємець Писаренко Олександр Олексійович зобов'язався надавати позивачу юридичні послуги, визначені в пункті 1 цього договору. У рахунку на оплату витрат в сумі 9 520, 00 грн. також зазначено, що Писаренком О.О. надаються юридичні послуги, а згідно з банківською випискою за 27.07.2009 р. Дочірнє підприємство «БМТ УА»сплатило Писаренку О.О. передоплату за юридичні послуги.

При цьому судом в ході розгляду справи не було встановлено обставин укладання договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) між позивачем та адвокатом Писаренком О.О. чи з будь-яким іншим адвокатом. Матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів сплати ним адвокату Писаренку О.О. гонорару за надання правової допомоги, як це передбачено ст.33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол №6).

Вищенаведене свідчить про те, що Писаренко О.О., незважаючи на те, що він має свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, у даній справі і при вирішенні судом саме даного спору зобов'язався надавати позивачу юридичні послуги, а не адвокатські, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави відносити витрати на оплату юридичних послуг Писаренка О.О. до адвокатських витрат в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, тому підстави для їх відшкодування позивачу за рахунок відповідача в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України, відсутні.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Приймаючи до уваги, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача і основний борг був ним погашений вже після порушення провадження у даній справі, то за таких обставин суд покладає державне мито на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  Дочірнього підприємства «БМТ УА»задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного управління справами (вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220, код ЄДРПОУ 00037256) на користь Дочірнього підприємства «БМТ УА»(вул. Генерала Тупикова, 4, код ЄДРПОУ 25201722) 25 038 (двадцять п'ять тисяч тридцять вісім) грн. 33 коп. річних процентів, 23 892 (двадцять три тисячі вісімсот дев'яносто дві) грн. 78 коп. інфляційного збільшення, 1 (одну) грн. 00 коп. пені, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження у справі в частині стягнення 2 986 597, 75 грн. основного боргу припинити.

4.          У решті позовних вимог відмовити.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                            Гавриловська І.О.