Рішення

від 09.10.2009 по справі 12/331

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/331

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  12/331

09.10.09

За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс"

До                              Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство)

Про                              визнання недійсним правочину

Суддя  Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Приходько І.С. –предст.(дов.б/н від 16.07.2009 р.)

Від відповідача          Івженко О.Ю. –предст. (дов. б/н від 03.04.2009 р.)

                                  Шульга Н.П. –предст.(дов.№09-32/544 від 05.10.2009 р.).

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) про визнання недійсним Кредитного договору № 48-КР віл 17.07.2006 р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Ухвалою суду від 19.08.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/331 та призначено розгляд справи на 11.09.2009 р.

11.09.2009 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача відзив на позов (вих.. № 06-308 від 08.09.2009 р.) відповідно до якого відповідач повністю відхиляє позовні вимоги та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю з підстав, викладених у відзиві.

Представник позивача в судове засідання 11.09.2009 р. не з'явився, натомість 11.09.2009 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача клопотання (вих.. № 10/09/09-1 від 10.09.2009 р.) про відкладення розгляду справи в зв'язку із тим, що представник позивача в період із 10.09.09 р. по 12.09.2009 р. буде знаходитись у службовому відрядженні за межами м. Києва і через це не зможе з'явитись у судовому засіданні 11.09.2009 р.

Клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 11.09.2009р розгляд справи відкладено на 09.10.2009р.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.10.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2006 р. між сторонами укладено кредитний договір № 48-КР (далі - Договір).

Позивач просить суд визнати вказаний кредитний договір недійсним, оскільки його з боку позивача укладено виконавчим органом (директором), яка не мала права на укладення таких угод.

При цьому позивач зазначає, що відповідно до п.9.4.10 Статуту позивача, затвердження угод на суму, що перевищує 1 мільйон гривень є виключною компетенцією загальних збрів учасників товариства.

Як зазначає позивач, сума Договору перевищує 1 000 000,00 грн., оскільки п.3.10.1. Договору встановлено обов'язок позивача направити на поточні рахунки відповідача 100% доходу від реалізації. Згідно звіту про фінансові результати позивача за 2006 рік, дохід від реалізації перевищує суму 1 000 000 грн.

Таким чином, позивач вважає, що для укладення Договору обов'язковою умовою є прийняття рішення загальними зборами учасників товариства, яке у встановленому Статутом товариства порядку не приймалось.

Відповідач проти заявленого позову заперечує, вказуючи, що позивачем довільно тлумачить термін «сума договору». Як зазначено в самому Договорі, сума кредиту становить 480 000,00 грн., що не перевершує розміру, для якого необхідним є погодження з вищим органом товариства (відповідача).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають  задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

          Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується  надати  грошові  кошти   (кредит)  позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором,  а  позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

          Статтею 1055 ЦК України встановлено, що Кредитний договір укладається у письмовій формі.

          Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства.

          Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

          Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним і відповідати його внутрішній волі.

          Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

          Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним..Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

          Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

               Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.  

          Як вбачається з тексту Договору, при його укладенні сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені  частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

У позовній заяві позивач зазначає, що при укладенні Договору його директором навмисно введено в оману відповідача, а тому Договір є недійсним.

Також позивач зазначає, що відповідно до п.9.4.10 Статуту позивача, затвердження угод на суму, що перевищує 1 мільйон гривень є виключною компетенцією загальних збрів учасників товариства.

На думку позивача, сума Договору перевищує 1 000 000 грн., оскільки п.3.10.1. Договору встановлено обов'язок позивача направити на поточні рахунки відповідача 100% доходу від реалізації. Згідно звіту про фінансові результати позивача за 2006 рік, дохід від реалізації перевищує суму 1 000 000 грн.

Таким чином, позивач вважає, що для укладення Договору обов'язковою умовою є прийняття рішення загальними зборами учасників товариства, яке у встановленому Статутом товариства порядку не приймалось. А особа, яка укладала Договір від імені позивача, навмисно ввела в оману відповідача.

          Статтею 230 ЦК України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин,  які мають істотне значення (частина  перша

статті   229  цього  Кодексу),  такий  правочин  визнається  судом недійсним.

          Обман має  місце,  якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину,  або якщо вона замовчує їх існування.

          Сторона,  яка застосувала обман,  зобов'язана відшкодувати другій  стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду,  що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

     Доводи, викладені позивачем у позовній заяві не зайшли свого підтвердження наявними у матеріалах справи доказами.

     Як вбачається з тексту Договору, відповідачем надано позивачу кредит у розмірі 480 000 грн. (п. 2.1. Договору).

Посилання позивача на те, що сума Договору перевищує розмір 1 000 000 грн., оскільки у відповідності до п.3.10.1. Договору встановлено обов'язок позивача направити на поточні рахунки відповідача 100% доходу від реалізації, а згідно звіту про фінансові результати позивача за 2006 рік, дохід від реалізації перевищує суму 1 000 000 грн., та для його укладення необхідним є прийняття рішення загальними зборами позивача, не може бути прийняте судом у зв'язку з наступним.

Пунктом.3.10.1. Договору встановлено, що позивач зобов'язується направити на поточні рахунки в Банку (відповідач по справі) 100% доходу.

Тобто, позивач повинен направити на свої рахунки, які відкриті у відповідача та обслуговуються ним, 100% доходу. Фактично відповідачем у вказаному пункті Договору встановлено своє ексклюзивне право на обслуговування позивача.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що Договір укладено сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, та відсутні підстави для визнання його недійсним.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано доказів того, що сума Договору, та розмір кредитних коштів, які надавались йому відповідачем, перевищували 1 000 000 грн. і для укладення оспорюваного Договору необхідно було прийняття рішення загальними зборами позивача, у відповідності з його статутом.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          В позові відмовити повністю.

2.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

     Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко

Дата підписання  16.10.2009 р.