Рішення

від 06.10.2009 по справі 22/67

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/67

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

06.10.09 р.                                                                                     Справа № 22/67                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Петровій Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна фірма «АБІЗНЕС», м.Краматорськ Донецької області,

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області,

про стягнення 6 740,24 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Дудар І.Є. – директор,

від відповідача: не з'явився,-

                                                            ВСТАНОВИВ:        

Позивач, Приватне підприємство «Виробничо-торгівельна фірма «АБІЗНЕС», м.Краматорськ Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 6 740,24 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки №65/02-3 від 02.02.2009р., внаслідок  чого утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір поставки №65/02-3 від 02.02.2009р. зі специфікацію №1 від 02.02.2009р., накладні №09-02/0037 від 24.02.2009р. та №09-03/0231 від 10.03.2009р., довіреності на отримання матеріальних цінностей за договором №65/02-3 від 02.02.2009р. №373 від 24.02.2009р. та №462 від 10.03.2009р., податкові накладні №123 від 20.02.2009р., №130 від 24.02.2009р., №173 від 10.03.2009р., виписку банку, претензію №825 від 04.06.2009р. та акт звірки взаємних розрахунків з доказами направлення і вручення цих документів Відповідачу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.692, гл.54 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився. Відповідно до відзиву на позовну заяву він проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на недоведеність наявності у Відповідача заборгованості за договором поставки № 65/02-3 від 02.02.2009р., оскільки додані Позивачем до матеріалів справи первинні документи  не мають посилання на цей договір.

Вислухавши в судовому засіданні представників Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Оцінивши зміст договору №65/02-3 від 02.02.2009р., з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697ЦК України).

Таким чином, в силу статті 265 ГК України, статті 712 і 655 ЦК України та пункту 1.2 договору Позивач (Постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність Відповідача (Покупця), а Покупець зобов'язується у відповідності з умовами цього договору прийняти і оплатити її.

В пункті 1.3 договору сторони дійшли домовленості, про те, що найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови поставки зазначаються у специфікаціях, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п.6.1 договору Постачальник зобов'язується надати Покупцю одночасно з продукцією наступні документи:

а) рахунок,

б) сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності),

в) накладну,

г) податкову накладну.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом 10 календарних днів від дня поставки продукції і отримання рахунку на оплату, якщо інше не передбачено специфікацією.

Специфікацією №1 від 02.02.2009р., яка є невід'ємною частиною договору поставки №65/02-3 від 02.02.2009р., визначено інший порядок оплати за продукцію, а саме:

-          30% попередньої оплати Покупець вносить після підписання Специфікації,

-          70% - по факту поставки і отримання документів, зазначених у п.6.1 договору протягом 5 банківських днів.

Згідно з видатковими накладними №09-02/0037 від 24.02.2009 року та №09-03/0231 від 10.03.2009 року Постачальник передав продукцію Покупцеві загальною вартістю 9 628,92грн., а останнім ії прийнято, що підтверджується підписами сторін на даних документах. Внаслідок цього обов'язок передачі Продавцем товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.

Повноваження представника Відповідача на отримання цінностей за цими накладними підтверджуються довіреностями №373 від 24.02.2009 року, №462 від 10.03.2009 року.

Оцінивши докази, долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку про договірний характер даних правовідносин та не обгрунтованість заперечень цього факту Відповідачем.

По-переше, на це вказують довіреності №373 від 24.02.2009 року, №462 від 10.03.2009 року на отримання матеріальних цінностей від Позивача, видані представникам Відповідача, оскільки вони містять посилання на договір №65/02-3 від 02.02.2009р. як на підставу отримання продукції за видатковими накладними №09-02/0037 від 24.02.2009 року та №09-03/0231 від 10.03.2009 року.

По-друге, найменування продукції, вказаної в специфікації №1 від 02.02.2009р., яка є невід'ємною частиною договору поставки №65/02-3 від 02.02.2009р. ідентичні найменуванню продукції, поставка якої здійснювалась за наявними в матеріалах справи видатковими накладними, та отримувалась представниками Відповідача на підставі зазначених вище довіреностей.

По-третє, податкові накладні, випісані Позивачем за результатами проведення даних господарських операцій також мають посилання на даний договір як на підставу їх здійснення.

Згідно довідці Краматорської філії ЗАТ КБ «ПриватБанк» від 20.02.2009р. Відповідачем здійснено попередню оплату на суму 2 888,68 грн. саме за договором № 65/02-3 від 02.02.2009р. На цю суму Позивачем виписано податкову накладну №123 від 20.02.2009р.

24.02.2009 р. – в день відвантаження продукції Відповідачу за накладною №09-02/0037 від 24.02.2009р. Позивачем виписано податкову накладну на суму 1610,78 грн., що становить різницю між сумою, зазначеною у даній накладній та сумою здійсненої попередньої оплати у розмірі 2 888,68 грн.

10.03.2009 р. – в день відвантаження продукції Відповідачу за накладною №09-03/0231 від 10.03.2009р., Позивачем виписано податкову накладну на суму 5 129,46 грн., що дорівнює вартості поставленої продукції.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові, подактові накладні та довіреності є належними доказами здійснення передачі Відповідачу продукції та прийняття ії останнім саме в межах спірного договору.

Виконання пункту 6.1 договору щодо передачі відповідних документів Позивачем та отримання їх Відповідачем, на думку суду, підтверджується підписами представників сторін на видаткових накладних, оскільки вказана передача документів відповідно до умов договору мала здійснюватися разом з передачею продукції. Тобто, згідно з умовами договору, належним виконанням своїх зобов'язань за ним Позивачем вважається передача представнику Відповідача не тільки продукції, а й означеної документації. В разі невиконання однієї з цих умов представники Покупця мали б заявити претензії. Однак, будь-яких доказів незгоди з належністю виконання зобов'язань Позивачем та неотриманням відповідної документації Відповідач не надав.

Таким чином, оплата за поставлену продукцію повинна здійснюватись на умовах і в порядку, визначених у договорі поставки. Проте, грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником на 6 740,24грн. на момент прийняття рішення суду не виконане.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобов'язань за договором поставки №65/02-3 від 02.02.2009р. щодо здійснення остаточного розрахунку з Позивачем за поставлену продукцію.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу у розмірі 6 740,24 грн. є обґрунтованими і  підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 509,525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу  України, ст. ст. 264-271 Господарського кодексу України,  керуючись ст.ст. 22, 33, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд,-

                                                            ВИРІШИВ:

1.          Позов Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна фірма АБІЗНЕС», м.Краматорськ Донецької області, до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 6740,24 грн. задовольнити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” (84306, м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 00210602) на користь Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна фірма АБІЗНЕС» (84313, м.Краматорськ Донецької області, вул. Катеринича, 3-21, ЄДРПОУ 23344660) 6 740,24 грн.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” (84306, м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 00210602) на користь Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна фірма АБІЗНЕС» (84313, м.Краматорськ Донецької області, вул. Катеринина, 3-21, ЄДРПОУ 23344660) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрат на   інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

4.          Видати наказ після набрання рішення законної сили.

5.          Рішення оголошено у судовому засіданні 06.10.2009 року.

6.          Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя