Постанова

від 14.10.2009 по справі 36/92

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

36/92

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 жовтня 2009 р.                                                                                    № 36/92  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Воліка І.М.,

         Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на постанову Донецького  апеляційного господарського суду від 07 липня 2009 року у справі № 36/92 Господарського суду Донецької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експериментально-механічний завод", Дніпропетровська область, до Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", Донецька область, про стягнення 244 105,01 грн.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

в с т а н о в и в:

У березні 2009 року позивач –ТОВ "Придніпровський експериментально-механічний завод" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення 244 105,01 грн.

Вказував, що 12.12.07 між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 4600031329/402, згідно умов якого він зобов'язався поставити товар, а покупець (відповідач) –прийняти та здійснити оплату товару на умовах, передбачених договором.

Зазначав, що на виконання умов договору № 4600031329/402 ним було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 346 200 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати, позивач просив стягнути з відповідача 242 340 грн. основного боргу, 1 568,90 грн. пені та 196,11 грн. річних, а всього –244 105,01 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14 травня 2009 року (суддя Будко Н.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07 липня 2009 року (колегія суддів у складі: Скакуна О.А. –головуючого, Акулової Н.В., Колядко Т.М.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 242 340 грн. основного боргу, 2 423,40 грн. витрат по сплаті державного мита та 117,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Судові акти в частині задоволення позовних вимог мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу.

Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про сплату пені та річних, мотивовані посиланнями на ту обставину, що позивачем здійснено їх нарахування до моменту виникнення у нього права вимоги на їх стягнення.

У касаційній скарзі ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 610, 629 ЦК України та ст. 43 ГПК України,  просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 12.12.07 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу контейнерів для перевезення агресивних речовин (далі –товар) № 4600031329/402, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач) –прийняти та здійснити оплату товару, яка вказана у відповідних Специфікаціях до даного договору.  

Згідно п.п. 6.1-6.2 договору розрахунки здійснюються у грошовій одиниці України - гривні. Оплата продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника та в порядку, визначеному у специфікаціях до даного договору.

Специфікацією № 2 до вказаного договору сторони визначили номенклатуру, одиницю виміру, кількість, ціну без ПДВ та суму  у грн., яка складає 346 200 грн.00 коп. Продукція поставляється протягом 75 календарних днів з моменту сплати передоплати відповідно до п. 3.3.1 даної специфікації, згідно з яким передоплата 30% вартості продукції по специфікації оплачується покупцем після укладення специфікації протягом 10 банківських днів, наступних за днем укладення специфікації та отримання рахунку.

Судами встановлено, що відповідач здійснив передоплату у розмірі 30% вартості поставленої продукції по договору в сумі 103 860 грн., що підтверджується банківською випискою від 25.07.08., а позивач, на виконання умов договору, передав відповідачу передбачену Специфікацією № 2 продукцію за накладними  № 222 від 29.09.08 та № 235 від 13.10.08 на загальну суму 346 200 грн.

Відповідачем товар отримано, що підтверджується  довіреністю НБЙ № 336461/2019 від 30.09.08, товарно-транспортними накладними 01 АА       № 879410 від 29.09.08 та 01 АА № 879416 від 13.10.08.

Відповідно до п. 3.3.2 Специфікації № 2 70% вартості продукції оплачуються по факту поставки обладнання на склад покупця  протягом 10 банківських днів, наступних за датою поставки, та отримання повного пакету документів, вказаних у п. 2 специфікації, а саме: рахунок-фактура, паспорт, накладна, податкова накладна, копія сертифікату відповідності  або свідоцтва визнання відповідності, засвідчена печаткою постачальника.

Судами встановлено, що відповідачем, в порушення умов договору,  70% вартості отриманого товару залишилось без оплати.

Згідно ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Таким чином, судами встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, проте відповідач, в порушення умов договору, не в повному обсязі розрахувався за отриманий товар, тим самим заборгувавши позивачу  242 340 грн. основного боргу.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем умов договору в частині оплати, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу є такими, що грунтуються на нормах матеріального права та відповідають матеріалам справи.

Разом з тим, посилаючись на п. 9.6 договору від 12.12.07, згідно якого у разі несплати покупцем поставленої постачальником продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від вартості несплаченої продукції, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, позивач просив стягнути з відповідача 1 568,90 грн. пені за період з 13.10.08 по 27.10.08 та посилаючись на ст. 625 ЦК України –196,11 грн. річних за вказаний період.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суди обох інстанцій правильно встановили та виходили з того, що право вимоги у позивача в цій частині виникло з 28.10.08, а не з 13.10.08 по 27.10.08, як він зазначив в позовній заяві.

Посилання касаційної скарги на ту обставину, що обов'язок по сплаті 70 % отриманого ним товару не настав, оскільки позивачем не надано пакет документів, визначений Специфікацією № 2, не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються висновками суду апеляційної інстанції щодо належного виконання позивачем умов договору та наявними в матеріалах справи доказами його належного виконання.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07 липня 2009 року у справі № 36/92 залишити без змін.

Головуючий суддя:                                                         Н.Г. Дунаєвська                                                                      

Судді:                                                                              І.М. Волік

                                                                                     Н.І. Мележик