Ухвала

від 17.09.2015 по справі 910/21797/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

17.09.2015Справа № 910/21797/14

За заявою Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково

за позовом Фермерського господарства "Рідний край-В" до 1) Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 2) Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним договору та стягнення 91 350,00 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача (стягувач) не з'явився від відповідача -1 (боржник)Цапенко Б.В. (дов. № 763 від 25.12.2014 року) від відповідача -2Дем’янов І.Ю. (дов. № 1029/13 від 08.05.2013 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Фермерське господарство "Рідний край-В" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (надалі по тексту - відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (надалі по тексту - відповідач-2) про визнання недійсним Договору комплексного банківського обслуговування № 1792810 від 11.07.2014 року, укладеного між позивачем та відповідачем-2 та стягнення з відповідача-1 заборгованості за Договором поставки № МИК 119 П-С від 01.07.2014 року в розмірі 91 350,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/21797/14 від 09.12.2014 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 року, позовні вимоги Фермерського господарства "Рідний край-В" задоволено повністю.

26.05.2015 року на виконання вищевказаного рішення судом було видано відповідні накази.

07.09.2015 року до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково.

16.09.2015 року від позивача надійшов відзив на заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Представник позивача в судове засідання 17.09.2015 року не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 17.09.2015 року надав усні пояснення та просив суд визнати наказ таким, що не підлягає виконанню частково.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 17.09.2015 року надав усні пояснення в яких заперечив проти поданої заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково.

Подана заява мотивована направленням на адресу стягувача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до положень статті 601 Цивільного кодексу України.

Боржник зазначає, що сума заборгованості Фермерського господарства "Рідний край-В" перед стягувачем в рамках рішення господарського суду Миколаївської області від 03.06.2015 року у справі № 915/75/15 складає 64 614, 13 грн., у зв'язку з чим існують підстави для визнання наказу таким що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

За змістом частини 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Тобто, положення чинного законодавства України пов'язують можливість визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, із встановленим судом фактом відсутності повністю чи частково обов'язку боржника у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Підстави подання та загальний порядок розгляду господарським судом заяв стягувачів або боржників про виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом визначено частиною 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Частина четверта статті 117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті а саме: якщо його видано помилково; або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково) (пункт 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Суд відзначає, що станом на момент зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" перед Фермерським господарством "Рідний край-В" становила 4 932 692, 80 грн. та складалась з наступного: 4 841 342, 80 грн. - залишку заборгованості за Договором поставки № МИК 119 П-С від 01.07.2014 року та 91 350, 00 грн. - суми заборгованості згідно рішення Господарського суду міста Києва.

Окрім того, у своїй заяві вих. № 51 від 11.03.2015 року про зарахування зустрічних однорідних вимог Фермерського господарства "Рідний край-В" чітко визначило, що після проведеного зарахування заборгованість Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" перед Фермерським господарством "Рідний край-В" за Договором поставки № МИК 119 П-С від 01.07.2014 року становить 4 776 728, 67 грн., (тобто 4 841 342, 80 грн. - залишку заборгованості за Договором поставки мінус 64 614, 13 грн. - заборгованості Фермерським господарством "Рідний край-В" перед Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за Договором складського зберігання зерна № 1 від 18.06.2014 року).

У своїй заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог Фермерським господарством "Рідний край-В" зрозуміло та ясно виразило своє волевиявлення щодо того, що зарахування проводиться саме на залишок заборгованості за Договором поставки № 119 П-С від 01.07.2014 року, а не на заборгованість за рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/21797/14 від 09.12.2014 року. Вказане також знаходить своє відображення у рішенні Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2015 року та Постанові Одеського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 року по справі № 915/75/15.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наведене є підставою для відмови у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню частково, в розмірі здійсненого останнім заліку однорідних вимог в сумі 64 614,13 грн.

Керуючись статтями 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ

Відмовити в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково.

Суддя С.В. Стасюк