Постанова

від 10.11.2015 по справі 910/21797/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа№ 910/21797/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства ,,Державна продовольчо - зернова корпорація України"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.09.2015р.

у справі № 910/21797/14 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Фермерського господарства ,,Рідний край - В"

до 1) Публічного акціонерного товариства ,,Державна продовольчо - зернова корпорація України"

2) Публічного акціонерного товариства ,,Райффайзен Банк Аваль"

про визнання недійсним договору та стягнення 91 350,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство ,,Рідний край-В" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,Державна продовольчо - зернова корпорація України" (далі - відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства ,,Райффайзен Банк Аваль" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору комплексного банківського обслуговування № 1792810 від 11.07.2014р., укладеного між позивачем та відповідачем-2 та стягнення з відповідача-1 заборгованості за Договором поставки № МИК 119 П-С від 01.07.2014р. в розмірі 91 350,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2014р. у справі № 910/21797/14, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р., позовні вимоги Фермерського господарства ,,Рідний край-В" задоволено повністю. Визнано недійсним договір комплексного банківського обслуговування № 1792810 від 11.07.2014р. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства ,,Державна продовольчо - зернова корпорація України" на користь Фермерського господарства ,,Рідний край-В" заборгованість в розмірі 91 350 грн. та 1 827 грн. судового збору. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства ,,Райффайзен Банк Аваль" на користь Фермерського господарства ,,Рідний край-В" 1 218 грн. судового збору.

26.05.2015р. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2014р. видано накази.

07.09.2015р. на адресу господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства ,,Державна продовольчо - зернова корпорація України" надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково, яка мотивована тим, що між позивачем та відповідачем 1 було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 64 614,13 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2015р. в задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 17.09.2015р. у справі № 910/21797/14 скасувати та винести ухвалу, якою визнати наказ господарського суду міста Києва від 26.05.2015р. таким, що не підлягає виконанню частково в частині зарахування зустрічних однорідних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Так, на думку скаржника, відповідно до заяви про зарахування, зобов'язання ФГ ,,Рідний край-В" щодо сплати боргу, визнаного рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.06.2015р., погашається зустрічною вимогою до ПАТ ,,ДПЗКУ" на суму 64 614,13 грн. Оскільки заборгованість з боку ФГ ,,Рідний край-В" перед ПАТ ,,ДПЗКУ" є безспірною та жодних заперечень від стягувача стосовно зарахування зустрічних однорідних вимог не надходило, зобов'язання на суму 64 614,13 грн. є фактично погашеними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Суховий В.Г., судді Жук Г.А., Рудченко С.Г. та призначено її розгляд на 10.11.2015р.

Ухвалою суду від 10.11.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Суховий В.Г., судді Жук Г.А., Мальченко А.О. на підставі розпорядження секретаря судової палати суду від 10.11.2015р. у зв'язку з виходом судді Мальченко А.О., яка входить до складу постійної колегії суддів, з лікарняного.

В судовому засіданні представник відповідача 1 підтримав доводи апеляційної скарги, представники позивача та відповідача 2 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином ухвалою суду від 26.10.2015р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0411612097330, № 0411612097313.

Заяв про відкладення розгляду справи від позивача та відповідача 2 не надходило, у зв'язку з цим колегія суддів, враховуючи їх належне повідомлення, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача 1, дослідивши наявні докази у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2014р. у справі № 910/21797/14, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р., позовні вимоги Фермерського господарства ,,Рідний край-В" задоволено повністю, та, зокрема, стягнуто з Публічного акціонерного товариства ,,Державна продовольчо - зернова корпорація України" на користь Фермерського господарства ,,Рідний край-В" заборгованість в розмірі 91 350 грн. та 1 827 грн. судового збору.

26.05.2015р. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2014р. видано накази.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Згідно статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Згідно статті 1 Закону України ,,Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12р., № 9 ,,Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Відповідно до частин 2, 3 статті 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу.

Частиною 4 статті 117 ГПК України визначено, що у разі, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, заявник має довести суду наявність обставин, з якими закон пов'язує право суду визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

В матеріалах справи міститься заява позивача у даній справі, адресована відповідачу 1 від 11.03.2015р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої позивач вказує, що станом на 11.03.2015р. заборгованість ФГ ,,Рідний край-В" перед ПАТ ,,ДПЗКУ" за отримані послуги за Договором складського зберігання зерна №1 від 18.06.2014р. становить 64 614,13 грн., а заборгованість ПАТ ,,ДПЗКУ" перед ФГ ,,Рідний край-В" за Договором поставки №МИК 119 П-С від 01.07.2014р. становить 4 841 342,80 грн. (4 932 692,80 грн. загальна заборгованість за договором поставки мінус 91 350,00 грн. суми заборгованості згідно рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2014р. у справі №910/21797/14).

Згідно з ч.3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

На підставі ч.1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент; ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання; звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість відповідача 1 перед позивачем становила 4 932 692, 80 грн. та складалась з наступного: 4 841 342, 80 грн. - залишку заборгованості за Договором поставки № МИК 119 П-С від 01.07.2014 року та 91 350, 00 грн. - суми заборгованості згідно рішення господарського суду міста Києва.

У заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог Фермерського господарства ,,Рідний край-В" визначило, що після проведеного зарахування заборгованість Публічного акціонерного товариства ,,Державна продовольчо-зернова корпорація України" перед Фермерським господарством ,,Рідний край-В" за Договором поставки № МИК 119 П-С від 01.07.2014р. становить 4 776 728, 67 грн., (тобто 4 841 342, 80 грн. - залишку заборгованості за Договором поставки мінус 64 614,13 грн. - заборгованості Фермерським господарством ,,Рідний край-В" перед Публічним акціонерним товариством ,,Державна продовольчо-зернова корпорація України" за Договором складського зберігання зерна № 1 від 18.06.2014 року).

У своїй заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог Фермерським господарством ,,Рідний край-В" зрозуміло та ясно виразило своє волевиявлення щодо того, що зарахування проводиться саме на залишок заборгованості за Договором поставки № 119 П-С від 01.07.2014 року, а не на заборгованість за рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/21797/14 від 09.12.2014 року. Вказане також знаходить своє відображення у рішенні господарського суду Миколаївської області від 03.06.2015р. та постанові Одеського апеляційного господарського суду від 18.08.2015р. у справі № 915/75/15.

За таких обставин, заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково, не є обґрунтованою та задоволенню не підлягає, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують з огляду на викладене вище, а тому колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані.

Таким чином, підстави для скасування ухвали господарського суду міста Києва від 17.09.2015р. у справі № 910/21797/14 у суду апеляційної інстанції відсутні, а тому її слід залишити без змін. У зв'язку з наведеним, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 86, 101, 103, 105, 106, 117 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Державна продовольчо - зернова корпорація України" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 17.09.2015р. у справі № 910/21797/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко