Постанова

від 22.12.2015 по справі 910/21797/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року Справа № 910/21797/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМіністерства аграрної політики та продовольства України на рішеннявід 09.12.2014 господарського суду міста Києва та на постанову від 28.04.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/21797/14 господарського суду міста Києва за позовом Фермерського господарства "Рідний край-В" до 1) Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", 2) Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", провизнання недійсним договору та стягнення 91350,00 грн. В судове засідання прибули представники сторін: позивачаД’яченко К.С. (дов. від 13.003.2015 № б/н); відповідача-1Гречана Т.А. (дов. від 02.06.2015 № 433); Коваленко А.О. (дов. від 21.12.2015 № 861); відповідача-2Дем’янов І.Ю. (дов. від 08.05.2013 №1029/13); скаржникаДорофеєв М.Ю. (дов. від 21.07.2015 № 31-4/14); ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року позивач - Фермерське господарство "Рідний край-В" (надалі - ФГ "Рідний край-В") звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (надалі - ПАТ "ДПЗК України", відповідач-1), Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (надалі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", відповідач-2) про визнання недійсним Договору комплексного банківського обслуговування № 1792810 від 11.07.2014, укладеного між позивачем та відповідачем-2 та стягнення з відповідача-1 заборгованості за Договором поставки № МИК 119 П-С від 01.07.2014 у розмірі 91 350,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2014 у справі № 910/21797/14 (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 (колегія суддів: Іоннікова І.А. - головуючий, судді - Зубець Л.П., Мартюк А.І.), позов ФГ "Рідний край-В" задоволено повністю; визнано недійсним Договір комплексного банківського обслуговування № 1792810 від 11.07.2014, укладений між ФГ "Рідний край-В" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"; стягнуто з ПАТ "ДПЗК України" на користь ФГ "Рідний край-В" заборгованість у розмірі 91350,00 та 1827,00 грн. судового збору; стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ФГ "Рідний край-В" 1218,00 грн. судового збору.

З касаційною скаргою звернулось Міністерство аграрної політики та продовольства України (надалі - Міністерство), в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2014 скасувати в частині стягнення з ПАТ "ДПЗК України" заборгованості у розмірі 91350,00 та 1827,00 грн. судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги порушенням норм процесуального права, оскільки до участі у справі не було залучено Міністерство як орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами відповідача-1, що є порушенням ст. 27, 43 ГПК України та безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових актів. Крім цього, касаційна скарга обгрунтована порушенням судами норм матеріального права, зокрема ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 614 Цивільного кодексу України, оскільки судом в резолютивній частині не зазначено, що зобов'язання за недійсним договором припиняються на майбутнє та стягуючи з відповідача-1 кошти по договору поставки не враховано перерахування останнім грошових коштів на рахунок, який відкритий у банку саме позивачем, тому безпідставно повторно стягнуто вже сплачені кошти.

Позивач - ФГ "Рідний край-В" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідч-2 - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у поясненнях наданих на касаційну скаргу, вказав на неможливість залучення третьої особи на стадії касаційної інстанції та надав пояснення щодо обставин справи.

Відповідач-1 - ПАТ "ДПЗК України" не скористався правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Міністерства до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та скаржника, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, предметом позову є матеріально-правова вимога про визнання недійсним Договору комплексного банківського обслуговування №1792810 від 11.07.2014, укладеного між ФГ "Рідний край-В" та відповідачем-2 - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та стягнення на користь позивача з відповідача-1 - ПАТ "ДПЗК України" заборгованості за Договором поставки № МИК 119 П-С від 01.07.2014 у розмірі 91 350,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що 01.07.2014 між ФГ "Рідний край-В" (Постачальник) та ПАТ "ДПЗК України" (Покупець) укладений Договір поставки № МИК 119 П-С, на виконання умов якого Постачальник передав у власніть Покупця зерно врожаю 2014 року у кількості 1040 тонн 3 класу та 1182 тонн 6 класу шляхом переоформлення товару на ім'я покупця за складським документом на зерновому складі, що підтверджується листом за вих. № 117 від 15.07.2014 відправленим позивачем на адресу відповідача-1, та складськими квитанціями № 393, № 392 від 15.07.2014. Після постставки пшениці відповідач здійснив оплату поставленого товару на поточний рахунок 26003453254, відкритий позивачем у АТ "Райффайзен Банк Аваль" у місті Києві, що підтверджується платіжним дорученням № 16082 від 17.07.2014 на суму 2391392,80 грн. та платіжним дорученням № 16102 від 17.07.2014 на суму 2541300,00 грн., проте як з'ясувалося позивач зазначений рахунок не відкривав і не надавав відповідачеві-1 для сплати рахунки 1, 2 від 16.07.2014.

Згідно з висновком експерта № 1377/1378 від 11.08.2014 встановлено, що Договір комплексного банківського обслуговування № 1792810 від 11.07.2014, на підставі якого було відкрито рахунок 26003453254 та на який відповідачем-1 сплачені грошові кошти за Договором поставки № МИК 119 П-С, підписаний не директором фермерського господарства - Вдовиченко А.В., а невідомою особою, відтиск печатки на договорі зроблений не печаткою ФГ "Рідний край-В", у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що Договір комплексного банківського обслуговування № 1792810 від 11.07.2014 укладено з порушенням вимог частини 1 та 2 ст. 92, частини 2 ст. 207, ст. 203 Цивільного кодексу України, що відповідно до частини 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним. Також враховуючи те, що позивач фактично не отримав оплати за поставлену пшеницю у строки встановлені Договору поставки № МИК 119 П-С від 01.07.2014, судом задоволено до стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 91350,00 грн.

Водночас, до суду касаційної інстанції звернулось Міністерство аграрної політики та продовольства України посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм процесуального законодавства, оскільки ухвалені без залулечення до участі у справі Міністерства, яке є органом державної влади, що здійснює управління корпоративними правами відповідача- 1.

За припичами ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764" повноваження з управління корпоративними правами Державного публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справи виник у зв'язку з перерахуванням ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" грошових коштів по Договору поставки № МИК 119 П-С від 01.07.2014 на рахунок позивача, який не відкривався останнім; проте кошти з цього рахунку не були повернуті відповідачеві-1, а судовим рішенням по цій справі з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" стягнуто грошові кошти, які вже сплачувались останнім, отже даний майновим спір стосується господарської організації ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", у статутному капіталі яких є корпоративні права держави (п. 7.1 Статуту товариства), однак ані місцевий господарський суд, ані суд апеляційної інстанції не залучали Міністерство аграрної політики та продовольства України як орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, хоча оскаржувані рішення суду можуть вплинути на його права або обов'язки щодо сторін спору.

Відповідно до частини 1, пункту 3 частини 2 ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

В силу приписів ст. 111 5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, незалучення до участі у справі Міністерства аграрної політики та продовольства України, прав та інтересів якого стосується спір у даній справі, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого суду та постанови апеляційного суду і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального при розгляді справи.

Відтак, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції із залученням до участі у справі Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2014 у справі № 910/21797/14 - скасувати.

Справу № 910/21797/14 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук