Постанова

від 21.06.2016 по справі 910/21797/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2016 р. Справа№ 910/21797/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Д’яченко К.С. довіреність № б/н від 13.03.15

від відповідача 1: Охріменко О.О. довіреність № 876 від 28.12.15

від відповідача 2: Дем’янов І.Ю. довіреність № 141/16 від 14.03.16

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: Недашківська О.В. довіреність № 31-4/15 від 05.05.16

розглядаючи матеріали апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та Фермерського господарства "Рідний край-В"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22 березня 2016 року

у справі № 910/21797/14 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Фермерського господарства "Рідний край-В"

до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Флип",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Міністерство аграрної політики та продовольства України

про визнання недійсним договору від 11.07.2014 № 1792810 та стягнення 91 350 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Рідний край-В" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним договору комплексного банківського обслуговування від 11.07.2014 р. № 1792810 та стягнення 91 350 грн. заборгованості за договором поставки від 01.07.2014 № МИК 119 П-С (т.І, а.с.6-11).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 р. у справі № 910/21797/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 р., позовні вимоги Господарства були задоволені повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2015 р. касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 р. у справі №910/21797/14 скасовано, справу направлено до Господарського суду міста Києва на новий розгляд, з посиланням на те, що судами не було залучено до участі у справі Міністерства аграрної політики та продовольства України, прав та інтересів якого стосується спір у даній справі.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/21797/14 від 22 березня 2016 року позов задоволено частково (т.IV, а.с. 143-153).

06 квітня 2016 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось з апеляційною скаргою №142-2-0-00/323 від 05 квітня 2016 року на рішення Господарського суду міста Києва від 22 березня 2016 року у справі №910/21797/14, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 22 березня 2016 року у справі №910/21797/14 шляхом виключення з неї висновків суду про те, що: "Оскільки у Банку вже був відкритий поточний рахунок позивача 26007151329, то з урахуванням вищенаведених положень Інструкції другий поточний рахунок відкрито безпідставно. Зважаючи на наявність відкритого рахунку позивача у Банку, працівник банку мав доступ до інформаційних систем і мав бути поінформованим про це і мав змогу співставити дані для ідентифікації особи уповноваженої діяти від імені особи", а також висновків, що "відповідно до положень пункту 3.1 розділу 3 Інструкції відкриття поточного рахунку суб'єкта господарювання у банку можливе лише якщо у нього не має в цьому банку рахунків".

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/21797/14 від 22 березня 2016 року передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Суліма В.В., Рудченка С.Г.

08 квітня 2016 року Фермерське господарство "Рідний край-В" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 22 березня 2016 року у справі №910/21797/14, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/21797/14 від 22 березня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ПАТ "ДПЗКУ" на користь ФГ"Рідний край-В" частини заборгованості за договором поставки №МИК 119 П-С від 01.07.2014 року в сумі 91 350, 00 грн. та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

14 квітня 2016 року згідно п.п.2.3.44. п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу, апеляційна скарга Фермерського господарства "Рідний край-В" на рішення Господарського суду міста Києва від 22 березня 2016 року у справі №910/21797/14 передано раніше визначеному автоматизованою системою складу суду.

14 квітня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та Фермерського господарства "Рідний край-В" на рішення Господарського суду міста Києва від 22 березня 2016 року у справі № 910/21797/14 прийнято до провадження та об'єднано до спільного розгляду, справу призначено до розгляду на 10 травня 2016 року.

06 травня 2016 року від представника відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06 травня 2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці, для розгляду справи №910/21797/14, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Рудченка С.Г., Агрикової О.В.

06 травня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та Фермерського господарства "Рідний край-В" на рішення Господарського суду міста Києва від 22 березня 2016 року у справі № 910/21797/14 прийнято до провадження колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Рудченка С.Г., Агрикової О.В.

10 травня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд апеляційних скарг ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ФГ "Рідний край-В" на рішення Господарського суду міста Києва від 22 березня 2016 року у справі № 910/21797/14 відкладено на 07 червня 2016 року.

07 червня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд апеляційних скарг ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ФГ "Рідний край-В" на рішення Господарського суду міста Києва від 22 березня 2016 року у справі № 910/21797/14 відкладено на 21 червня 2016 року, зобов'язано сторін надати на огляд колегії суддів оригінали Договору поставки, наявні у позивача та відповідача-1.

17 червня 2016 року від ФГ "Рідний край-В" та від Міністерства Аграрної політики та продовольства України надійшли пояснення по справі.

У судовому засіданні 21 червня 2016 року представник ФГ "Рідний край-В" надав пояснення, в яких підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ПАТ "ДПЗКУ" на користь ФГ"Рідний край-В" частини заборгованості за договором поставки №МИК 119 П-С від 01.07.2014 року в сумі 91 350, 00 грн. та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в судовому засіданні 21 червня 2016 року надав пояснення, в яких підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити оскаржуване рішення змінити в мотивувальній частині.

Представники ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" і Міністерство аграрної політики та продовольства України в судовому засіданні 21 червня 2016 року надали пояснення, в яких заперечували проти доводів, викладених в апеляційних скаргах та просили апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник ТОВ "Флип" у судове засідання 21 червня 2016 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів не повідомив про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення (ухвали про відкладення розгляду справи на 21.06.2016 р.) за штрихмасовим ідентифікатором 0411614810980 (т. IV, а.с. 256).

Враховуючи викладене та ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника ТОВ "Флип" не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника ТОВ "Флип".

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

18 червня 2014 року Фермерським господарством "Рідний край-В", як поклажодавецем та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", як зерновим складом було укладено договір складського зберігання зерна № 1 (далі - Договір складського зберігання), за умовами якого поклажодавець зобов'язується передати, а зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання (зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури) врожаю 2014 року (далі - зерно) та надавати додаткові послуги, відповідно до додатку № 1, що є невід'ємною частиною Договору та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених Договором (т.І, а.с. 12-17).

На виконання Договору складського зберігання в період з 04.07.2014 р. по 09.07.2014 р. позивач передав, а відповідач-1 прийняв зерно пшениці 3 класу у кількості 1 040 382 кг., що підтверджується реєстрами від 04.07.2014 р. № 118, 119, від 05.07.2014 р. № 134, від 06.07.2014 р. № 142, від 07.07.2014 р. № 157, від 08.07.2014 р. № 176, від 09.07.2014 р. № 208 та зерно пшениці 6 класу у кількості 1 459 678 кг., що підтверджується реєстрами від 04.07.2014 р. № 117, від 05.07.2014 р. № 135, від 06.07.2014 р. № 143, від 07.07.2014 р. № 158, від 08.07.2014 р. № 175, від 09.07.2014 р. № 200 (т.І, а.с. 18-30).

Сторони посилаються на те, що 01 липня 2014 року Фермерським господарством "Рідний край-В", як постачальником та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", як покупцем було укладено Договір поставки № МИК 119 П-С (далі-Договір поставки), відповідно до п.1.1 Договору якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця зерно українського походження врожаю 2014 року, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору (т.І, а.с. 33-44 - підписаний постачальником).

Слід зазначити, що ані суду першої, ані апеляційної інстанції сторонами не подано належним чином підписаний обома сторонами оригінал Договору поставки. Відповідно до пояснень сторін такий Договір відсутній. У наданих сторонами копіях Договору поставки є відмінними положення щодо розрахункового рахунку та електронної пошти постачальника (т.І, а.с. 18-30, т.ІІ, а.с. 56-58).

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в обґрунтування фактичного прийняття позивачем виконання відповідачем договору № МИК 119 П-С.

За таких умов відсутні підстави вважати, що сторони уклали в письмовій формі договір поставки.

Позивачем було направлено на адресу відповідача-1 лист від 15.07.2014 р. № 117 з проханням дозволити переоформлення пшениці у кількості 1040 тонн 3 класу та 1182 тонн 6 класу з Фермерського господарства "Рідний край-В" на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (т.І, а.с. 38).

Відповідачем-1, було здійснено переоформлення зерна, що підтверджується складською квитанцією від 15.07.2014 р. № 393 на бланку серії АХ № 192478, відповідно до якої переоформлено зерно пшениці 3 класу у кількості 1 039,736 тонн., а також складською квитанцією від 15.07.2014 р. № 392 на бланку серії АХ № 192477, відповідно до якої переоформлене зерно пшениці 6 класу у кількості 1 182 тонн (т.І, а.с. 40). Слід зазначити, що вказані складські квитанції не містять посилання на будь-який договір.

Згідно платіжного доручення № 16082 від 17.07.2014 р., відповідачем-1 було перераховано на рахунок № НОМЕР_2 відкритий у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" грошові кошти у сумі 2391392,80 грн. з призначенням платежу "Сплата за пш.3 кл. зг.рах № 2 від 16.07.2014 по дог. № МИК 119 П-С від 01.07.2014. В т.ч. ПДВ 20% 398565,47 грн." (т.ІІІ, а.с. 156).

Відповідно до платіжного доручення № 16102 від 17.07.2014 р., відповідачем-1 було перераховано на рахунок № НОМЕР_2 відкритий у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" грошові кошти у сумі 2541300,00 грн. з призначенням платежу "Сплата за пш.3 кл. зг.рах № 3 від 16.07.2014 по дог. № МИК 119 П-С від 01.07.2014. В т.ч. ПДВ 20% 423550,00 грн." (т.ІІІ, а.с. 157).

Тобто, грошові кошти були перераховані на рахунок № НОМЕР_2, відкритий у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Рішення про проведення оплати шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_2 було прийнято ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" самостійно і без погодження з відповідачем.

Позивач вказує, що ніяких коштів від відповідача-1 не отримував, крім того, ніколи не відкривав вказаного рахунку і не надав покупцю рахунки від 16.07.2014 р. № 2 та № 3 із зазначенням поточного рахунку № НОМЕР_2 для проведення по них оплати. Мотивуючи позов позивач вказує, що не мав наміру укладати Договір комплексного банківського обслуговування; директор позивача не узгоджував його умови і не підписував ні сам Договір, ані документи, що були подані від імені позивача.

На думку позивача, оскільки вказаний рахунок ним не відкривався та Фермерське господарство "Рідний край-В" не надавало ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" його реквізитів для оплати за Договором поставки, то є підстави для стягнення заборгованості за отримане відповідачем-1 зерно та визнання недійсним Договору комплексного банківського обслуговування № 1792810 від 11.07.2014 р. на підставі якого було відкрито поточний банківський рахунок № НОМЕР_4.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір комплексного банківського обслуговування № 1792810 від 11.07.2014 р., на підставі якого і було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 (т.І, а.с. 54-58), було укладено на підставі наступних документів: копія паспорта на ім'я ОСОБА_8 серія НОМЕР_1, виданий Врадіївським РВ УМВС України в Миколаївській області 12.02.2013 р.; копія протоколу (рішення засновника) № 11 від 15.02.2013 р.; копія протоколу (рішення засновника) №1 від 10.01.2009 р.; копія заяви на оновлення клієнтських та контактних даних від 11.07.2014 р.; копія заяви про дистанційну зміну ключів електронно-цифрового підпису від 11.07.2014 р.; копія заяви про відкриття поточного рахунку від 11.07.2014 р.; копія опитувальника для юридичних осіб-резидентів від 11.07.2014 р.; копія засвідчень та гарантій клієнта від 11.07.2014 р. (т.І, а.с. 157-182).

Відповідно до наявного у матеріалах справи висновку експерта від 11.08.2014 р. № 1377/1378, встановлено, що Договір був підписаний не директором позивача - ОСОБА_8, а невідомою особою, відтиск печатки на договорі зроблений не печаткою позивача (т.І, а.с. 86-116).

Крім того, у матеріалах справи наявний витяг з кримінального провадження № 12014150200000258, за заявою ОСОБА_8 від 22.07.2014 р. за правовою кваліфікацією передбаченою ч. 4 ст. 190 КК України (т.І, а.с. 85).

Відповідно до кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.04.2014 за № 12014150200000258 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, предметом розслідування якого є зокрема, і укладення спірного правочину, і заволодіння коштами, з'ясовано таке:

- представник Корпорації дізнавшись про поставку зерна до Врадіївського елеватору 17.07.2014 здійснив перерахування коштів за поставку пшениці та перерахував їх на рахунок № НОМЕР_2 АТ "Райффайзен банк Аваль", який йому був наданий невідомими особами;

- в подальшому вказані кошти з рахунку № НОМЕР_2 були перераховані на інший рахунок № НОМЕР_3 ПАТ "АКТАБАНК" ТОВ "Флип", оплата будівельних матеріалів;

- невідомі особи, шахрайським шляхом здійснили заволодіння грошових коштів з рахунку № НОМЕР_2, відкритому у ПАТ "Райффайзен банк Аваль", та ввійшовши в довіру до директора ФГ "Рідний край-В" ОСОБА_8 шляхом обману примусили його до поставки зерна пшениці 1039,736т. 3-й клас, 1182т. 6-й клас до філії Корпорації Врадіївський елеватор, чим завдали йому збитку в особливо великому розмірі.

Вказані обставини підтверджуються ухвалами Врадівського районного суду Миколаївської області у справ № 474/801/14-к п № 1 - кс/474/104/14 від 29.07.2014 р. та ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26.02.2016 р. у справі № 757/3808/16-к (т.IV, а.с. 10-13).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже директор позивача не підписував спірний правочин та в матеріалах справи відсутні докази того, що давав вказівки на підписання Договору іншим особам, а також не розпоряджався коштами, які надійшли від відповідача.

Відповідно до пункту 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (далі - Постанова № 11) у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Відповідно до частин першої та третьої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до п. 7.1.2 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492 (далі - Інструкція) передбачено порядок відкриття поточних рахунків.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Інструкції банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов'язані на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій ідентифікувати клієнтів - власників рахунків/представників власників рахунків/фізичних осіб, які відкривають рахунки на користь третіх осіб у порядку, установленому законодавством України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації банком.

Підпунктом 2.3 пункту 2 Інструкції передбачено, що банк з метою ідентифікації резидентів має встановити: для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження; відомості про органи управління та їх склад; дані, що ідентифікують осіб, які мають право розпоряджатися рахунками і майном; відомості про власників істотної участі в юридичній особі; відомості про контролерів юридичної особи; код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; реквізити банку, у якому відкрито рахунок, і номер банківського рахунку.

Відповідно до підпункту 2.6 пункту 2 Інструкції уповноважений працівник банку в присутності особи, що відкриває рахунок (власника рахунку/представника власника рахунку/фізичної особи, яка відкриває рахунок на користь третьої особи), робить копії відповідних сторінок паспорта та/або інших документів з інформацією, яку банк має визначити відповідно до законодавства України з метою ідентифікації особи. Ці копії засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку та особи, що відкриває рахунок, як такі, що відповідають оригіналу, і зберігаються в справі з юридичного оформлення рахунку.

Підпунктом 1.22 пункту 1 Інструкції передбачено, що з документів, які вимагаються від клієнта в разі відкриття рахунків цією Інструкцією, формується справа з юридичного оформлення рахунку.

Згідно з підпунктом 1.8 пункту 1 Інструкції банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Підпунктом 1.9. пункту 1 Інструкції договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі.

Банк вказував на те, що в процесі укладення Договору та відкриття поточного рахунку працівниками відповідача-2 були повністю дотримані вимоги чинного законодавства України та Інструкції. Документи, які були подані особою, яка представилася директором позивача жодних сумнівів у працівників Банку не викликали, формальних підстав для не укладення Договору в момент його оформлення не було.

Проте, зважаючи на вищезазначені положення Інструкції та наявність відкритого рахунку позивача у Банку, працівник банку мав доступ до інформаційних систем і мав змогу співставити дані які наявні у персональній картці із даними наданими для ідентифікації особи уповноваженої діяти від імені заявника.

Крім того, враховуючи, що відповідно до пп.1.22 Інструкції з документів, які вимагаються від клієнта в разі відкриття рахунків цією Інструкцією, формується справа з юридичного оформлення рахунку, у ній містилася зокрема ксерокопія справжнього паспорту ОСОБА_8 (т.І, а.с. 76) у якій від підробної (т.І, а.с. 74) окрім підпису та фотографії, також відрізнялось місце народження та реєстрації, а також реєстрації шлюбу, крім того відповідно до справжньої картки фізичної особи платника податку, датою занесення до реєстру фізичних осіб даних щодо одержання ідентифікаційного коду є 11/07/1997, а у підробному - 25/06/2000 (яке є неділею) на що працівники банку під час відкриття рахунку № НОМЕР_2 всупереч вимогам інструкції уваги не звернули.

Отже, зважаючи на з'ясування тієї обставини, що Договір зі сторони позивача підписано не уповноваженою на це невстановленою особою, є підстави для визнання правочину недійсним, а тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині визнання Договору недійсними є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 грошових коштів у сумі 91 350 грн. з огляду на наступне.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно приписів статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Порядок укладення господарських договорів встановлений статтею 181 Господарського кодексу України, статтями 638, 641 Цивільного кодексу України. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторонами поставки пред'явлені як суду першої так і апеляційної інстанції примірники Договору поставки з однаковими умовами, за виключенням того, що у примірнику покупця вказані реквізити поточного рахунку продавця, що відкрити на підставі спірного договору, в яких взаємно відсутні підписи посадових осіб контрагентів та відбитки печаток. Отже сторони при здійсненні господарських відносин стосовно поставки та оплати товару керувались різними умовами Договору поставки, які Сторонами погоджено не було, а поставка товару здійснювалась не на підставі Договору, поданій позивачем разом з позовною заявою. Отже сторони не досягнули згоди, щодо визначення умови оплати ( визначення рахунку на який повинна здійснюватись оплата), відповідно має місце неукладеність договору в частині визначення умов оплати (рахунку продавця).

18.07.2014 платіжним дорученням № 1, яке оформлено невстановленою особою, з поточного рахунку № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 4 920 000 грн. з призначенням платежу "Оплата за будівельні матеріали згідно Договору № 1707/14 від 17.07.2014 року, в т. ч. ПДВ 820000" були перераховані на рахунок ТОВ "Флип" (т.ІІІ, а.с. 148).

У свою чергу, жодних правовідносин між позивачем та ТОВ "Флип" не існувало, що підтверджується посадовими особами позивача та інформацією Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Миколаївської області (від 25.02.2016 № 208/8/15; від 25.02.2016 № 2206/10/14-08-15-01) (т.IV, а.с. 37-42, 45-52).

Отже, позивач вправі звернутися з відповідною позовної заявою про стягнення збитків як до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», яке без будь-яких правових підстав здійснило перерахування грошових коштів на рахунок відкритий невстановленими особами, так і до особи, яка без правових підстав отримала грошові кошти, а саме ТОВ "Флип".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позов в частині визнання Договору недійсним є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а в частині позовних вимог про стягнення грошових коштів у вигляді заборгованості у сумі 91 350 грн. слід відмовити.

Щодо посилань відповідача-2 на неправильне застосування судом першої інстанції п. 3.1. Інструкції колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

Отже оскільки суд першої інстанції дійшов правильного у резолютивній частині рішення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 22 березня 2016 року у справі № 910/21797/14 підлягає залишенню без змін.

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та Фермерського господарства "Рідний край-В" на рішення Господарського суду міста Києва від 22 березня 2016 року у справі № 910/21797/14 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст.ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та Фермерського господарства "Рідний край-В" на рішення Господарського суду міста Києва від 22 березня 2016 року у справі № 910/21797/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22 березня 2016 року у справі № 910/21797/14 залишити без змін.

3. Справу №910/21797/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді С.Г. Рудченко

О.В. Агрикова