Постанова

від 29.07.2009 по справі 22/257

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/257

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

29.07.09 р.                                                                                          № 22/257          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  

головуючого судді                    Разіної Т.І.,

суддів:                                        Зеленіної Н.І.,

                                                  Мазур Л.М.,

За участю представників сторін:

від позивача: Сохошко  М.О. –представник за довіреністю  б/н від 06.10.2008 р.,

від відповідача: Гонтар В.М.  –представник за довіреністю б/н від 13.04.2009 р.,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Міжнародна науково-виробнича фірма «МАРС»на рішення господарського суду Полтавської області від 26.02.2009 року у справі № 22/257 (суддя Георгієвський В.Д.)

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Оіл», м. Полтава,

до          приватного підприємства «Міжнародна науково-виробнича фірма «МАРС», м. Кременчук,

про          розірвання договору на оренду нежитлових приміщень та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Софія Оіл»звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до приватного підприємства «Міжнародна науково-виробнича фірма «МАРС»про розірвання договору на оренду нежитлових приміщень та стягнення грошових коштів.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.02.2009 р. позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 135000 грн. та 24160,75 грн. - проценти. Стягнуто також  з відповідача на користь позивача 1676,61 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Обґрунтовуючи рішення, господарський суд послався на невиконання відповідачем  умов договору підряду № 1/09-06 від 25.09.2006 року та на норми ст.ст. 525, 526, 530,  536, 599, 598,  693,  1048, 1212, 1214  ЦК України та ст.ст. 202, 224 ГК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.02.2009 року у справі № 22/257, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Скаржником також заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У доводах апеляційного оскарження відповідач  посилається на порушення судом першої інстанції норм  процесуального права  –ст.ст. 4-3, 18, 27, 87  ГПК України. Вказує про  безпідставність застосування до правовідносин сторін норм  матеріального права - ст.ст.  526, 536, 651, 653 ЦК України.

Апелянтом  у судовому засіданні  24.06.2009 р. було подано  доповнення до апеляційної скарги та  29.07.2009 р. додаткове обґрунтування  до апеляційної скарги.

У судових засіданнях   апелянт підтримав апеляційну скаргу та надані доповнення до неї.

Представник  позивача  у судовому засіданні 29.07.09  надав заперечення проти апеляційної скарги. Письмово   підтвердив,   що  у позивача  відсутні докази отримання товару на 35000 грн. та журнал реєстрації виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей  за червень 2007 року. Журнал реєстрації довіреностей представником позивача не було  надано.

Згідно ст. 69 ГПК України було продовжено строк розгляду апеляційної скарги.

Згідно розпорядження заступника голови  Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.07.2009 року змінено склад колегії: головуючий суддя Разіна Т.І., судді Зеленіна Н.І., Мазур Л.М.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін під час апеляційного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Із  матеріалів справи вбачається,  що  25.09.2006 року  між сторонами був укладений  договір  підряду № 1/09-06 (далі по тексту –договір), згідно  якого замовник –ТОВ «Софія Оіл» поручив, а підрядник –ПП «МНВФ «Марс» зобов'язалося виконати  відповідно до умов договору роботу, а замовник прийняти  роботу і оплатити її.

Згідно п. 2.1. договору підрядник прийняв на себе зобов'язання на поставку, монтаж і здачу в експлуатацію в ТОВ «Софія Оіл» ТП (трансформаторна підстанція).

Відповідно до п. 3.1. договору предметом підряду (результатом виконаних робіт по цьому договору) є:  поставка трансформаторної підстанції типу 2КТП 630/6-04-кв; монтаж трансформаторної підстанції на об'єкті замовника; здача трансформаторної підстанції в експлуатацію.

Договір  вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до його  повного виконання, але в любому випадку до 31.12.2006 року  (п. 11.1. договору).

Статтею  837  ЦК України  визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом даної норми, договір підряду –це консенсуальний, двохсторонній та оплатний договір.  

Стаття 854 Цивільного кодексу України до обов'язків замовника, зокрема, відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду, а якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

   Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Із матеріалів справи вбачається,  що позивач до позовної заяви додав  листи за вих. № 01-10-08 від 01.10.2008 року  з вимогою про розірвання договору підряду  згідно ст.188 ГК України.

Однак, матеріали справи не містять доказів направлення такого листа відповідачеві.

Представником  позивача в судовому засіданні 29.07.2009 р. був наданий  опис, в якому на відтиску штемпеля поштового відділення  не вбачалась дата відправлення, а саме -   01.10.2008 рік.. Інших доказів щодо направлення  вказаного листа за вих. № 01-10-08 від 01.10.2008 року  з вимогою про розірвання договору підряду  згідно ст.188 ГК України ( в розумінні ст.ст.  32,  34 ГПК України) позивач також  суду не надав.

Представник відповідача усно  пояснив,  що  листа з вимогою про розірвання договору  відповідач не отримував.

Колегія суддів зазначає,  що матеріали справи містять  копію листа  позивача від 21.12.2006 року за вих. № 99  щодо виконання умов договору та повернення суми авансу в  розмірі 100000 грн.

Однак, позивач згідно листа відповідача від  11 квітня 2007 року щодо фінансування договору підряду  перерахував платіжним доручення 18.05.2007 р. 35000 грн., вказавши в призначенні платежу «Оплата за ТП згідно дог. № 1-069-06 від 25.09.06 у т.ч. ПДВ»(а.с.13-14).

Матеріали справи містять  копію акту прийому–передачі від 20.06.2007 року, видаткової накладної від 20.06.07 з посиланням на довіреність на отримання ТМЦ  серії ЯМЯ № 551442, з яких вбачається, що  поставка обладнання  проведена по договору  № 1/069-06 від 25.09.06 р.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи –це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції (пп. 2.1. п.2. Наказу Мінфіну, Положення від 24 травня 1995 р. № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»).

Колеія  суддів зазначає, що позивачем    безпідставно не виконана ухвала суду  від  15.07.2009 року щодо надання журналу реєстрації  виданих довінренностей за 2007 рік, оскільки матеріали справи містять  бланк довіреності (оригінал оглянутий в судовому засіданні 29.07.09)  з штампом  та  печаткою товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Оіл». Вказана довіреність видана в порушення Інструкції  про порядок  реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання  цінностей (із змінами і доповненнями),  яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99.

Позивач  не надав доказів, що строк виконання робіт має вирішальне значення для нього.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд  першої інстанції не розглянув вимогу позивача щодо розірвання договору підряду.

Представник позивача в судовому засіданні усно підтвердив, що  письмово чи усно не уточнював позовні вимоги в порядку ст. 22 ГПК України. Під час розгляду справи не   було встановлено, що відповідач порушив умови договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутні  підстави для розірвання договору за рішенням суду на вимогу позивача відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України.

Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд неправомірно застосував норми матеріального  права –ст. 1048 , 1212, 1214 ЦК України, оскільки між сторонами був укладений договір  підряду № 1/69-06 від 25.09.2006 р.

Стаття 43 ГПК України  передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному  розгляді в судовому процесі  всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду  заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або  заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення»із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу  України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд

Постановив:

          Апеляційну скаргу приватного підприємства «Міжнародна науково-виробнича фірма «МАРС»  на  рішення господарського суду Полтавської області від 26.02.2009 року у справі № 22/257 задовольнити.

          Рішення господарського суду Полтавської області від 26.02.2009 року у справі № 22/257 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

          Копію постанови направити учасникам апеляційного провадження.

          Матеріали справи повернути дог господарського суду Полтавської області.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                                 Т. Разіна

Судді:                                                                                                     Н. Зеленіна

                                                                                                                       Л. Мазур

Дата відправки  07.08.09