Постанова

від 24.09.2009 по справі 36/239

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/239

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.09.2009                                                                                           № 36/239

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Піліпенко Д.О.  – адвокат, Орлов І.Ф.   

від відповідача –  Шадевська Ж.Е.– юрист

від третьої особи – представник не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київська міська рада

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.07.2009

 у справі № 36/239 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Козак"

 до                                                   Київська міська рада

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача           Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

 про                                                   визнання недійсним п. 4.3. договору оренди земельної ділянки від 19.02.2008р.

ВСТАНОВИВ:

 12.06.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Козак” звернулося до суду із позовом про визнання частини договору оренди земельної ділянки. укладеного між Державною акціонерною компанією „Укрмедпром” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім Біоніка”, недійсним п. 4.3 договору оренди земельної ділянки від 19.02.2008р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.07.2009 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Козак” до Київської міської ради третя особа Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання б недійсним п. 4.3 договору оренди земельної ділянки від 19.02.2008р.було задоволено. Визнано недійсним п. 4.3 договору оренди земельної ділянки від 19.02.2008р., призначено до стягнення з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Козак” 85 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою та просить його скасувати, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та  відзив на неї, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що право розпорядження землями територіальної громади м. Києва, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належить Київській міській раді.

Відповідно до  ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 5 ст. 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Рішенням Київської міської ради від 24.05.07 № 609/1270 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «КОЗАК» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на вул. Ревуцького, 40 у Дарницькому районі м. Києва» ТОВ «КОЗАК» передано у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 1,30 га для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на вул. Ревуцького, 40 у Дарницькому районі м. Києва.

На підставі вказаного рішення між Київською міською радою та позивачем 19.02.2008р. був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 22.02.08 за№ 63-6-00479.

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 24.05.2007р. №609/1270, за актом приймання-передачі передає, Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Ревуцького, 40 у Дарницькому районі м. Києва; розмір - 1,2983 кв. м.; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу; кадастровий номер - 8 000 000 000:90:003:0031 (далі Об'єкт оренди або земельна ділянка).

У п. 4.3 Договору сторони визначили, що у випадку, якщо цей Договір не підписаний Орендарем в установленому порядку протягом п'яти місяців з моменту набуття чинності Рішення від 24.05.2007р. №609/1270, розмір орендної плати на період, аналогічний терміну прострочення укладання Договору, встановлюється у п'ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків на місяць від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що позивач вважає, що пункт 4.3. Договору суперечить положенням чинного законодавства України та не спрямований на настання реальних наслідків, що у відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Згідно ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельних ділянок виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Надання земельних ділянок у користування у місті Києві здійснюється у відповідності з Земельним кодексом України та рішенням Київської міської ради від 15.07.04 № 457/1867 "Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві" (далі –Рішення № 457/1867), яке прийнято Міськрадою у відповідності з ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 22 Закону України "Про столицю України –місто-герой Київ", в межах наданих ст. 9 Земельного кодексу України повноважень.

Рішення Київської міської ради від 24.05.07 № 609/1270 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «КОЗАК» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на вул. Ревуцького, 40 у Дарницькому районі м. Києва» є чинним і обов'язковим для виконання на відповідній території згідно статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно порядку, визначеного рішенням Київської міської ради від 15.07.04 № 457/1867.

Згідно положень п.п. 4, 5, 6, 7, 8 ст. 28 Рішення № 457/1867 зацікавлена особа в місячний термін з моменту набуття чинності рішенням Міськради про передачу земельної ділянки у користування зобов'язана звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) для організації робіт із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та підготовки документа, що посвідчує право на земельну ділянку. У разі передачі земельної ділянки в оренду зацікавлена особа зобов'язана в чотирьохмісячний термін з моменту звернення до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) укласти договір оренди землі.

На підставі технічного завдання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) землевпорядна організація забезпечує встановлення і передачу у встановленому порядку межових знаків землекористувачу, виготовляє документ, що посвідчує право на земельну ділянку, та подає до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) для перевірки. Сукупний термін перевірки зазначених документів Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не може перевищувати двох місяців. Виконання робіт зі встановлення межових знаків та виготовлення документа, що посвідчує право на земельну ділянку, здійснюються землевпорядними організаціями в термін, що не може перевищувати двох місяців.

Якщо договір оренди землі не підписаний зацікавленою особою в установленому законодавством порядку протягом п'яти місяців з моменту набуття чинності рішенням Міськради про передачу відповідної земельної ділянки в оренду, розмір орендної плати на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п'ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків від грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відомостей про внесення на зазначене рішення протесту прокурором або оскарження його в установленому порядку матеріали справи не містять, офіційних відомостей про такі обставини колегія суддів не має.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину (його частини) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, якими, зокрема, передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 217 цього кодексу встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 2, 12 Постанови від 28.04.78 № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як встановлено судом першої інстанції, звертаючись з позовом у даній справі, Товариство посилалось на невідповідність оскарженого пункту Договору п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, вважаючи що така умова Договору не спрямована на реальне настання визначених нею наслідків, оскільки містить зобов'язання сторони, яке не може бути виконано внаслідок того, що подія, стосовно якої встановлено зобов'язання, вже відбулась.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що оскаржений пункт Договору фактично дублює п. 7 ст. 28 Рішення  № 457/1867, вимоги якого в будь-якому випадку на момент підписання Договору було порушено.

Доводи Товариства про те, що оскаржений пункт Договору містить зобов'язання сторони, яке не може бути виконано внаслідок того, що подія стосовно якої встановлено зобов'язання вже відбулась, є помилковими, оскільки на момент підписання Договору по факту не мала сенсу лише альтернатива, встановлена гіпотезою (структурною частиною) цієї умови Договору, оскільки при його укладенні було очевидним порушення встановленого п'ятимісячного терміну. Разом з тим, твердження про те, що оскаржена умова Договору не спрямована на реальне настання визначених нею наслідків, а також те, що встановлений обов'язок не може бути виконаний спростовуються наведеним та не мають під собою правового підгрунття.

Також слід зазначити, що згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Однак, зазначене питання про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 19.02.2008р. не розглядалося на пленарному засіданні Київської міської ради, і відповідне рішення Київською міською радою не приймалося.

З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання недійсним оскарженого пункту Договору.

Отже, з урахуванням наведених правових положень колегія суддів вважає, що доводи, викладені Київською міською радою в апеляційній скарзі, є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються зібраними по справі доказами і відповідають вимогам чинного законодавства.

Викладене переконливо свідчить про неповне з'ясування обставин справи, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Козак” підлягає задоволенню, в задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

   1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Козак” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2009 у справі № 36/239 скасувати.

3.          В задоволенні позову відмовити повністю.

4.          Стягнути з Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, 36 код ЄДРПОУ 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Козак” (м. Київ, вул.. Ревуцького, 40 код ЄДРПОУ 25400096) 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5.          Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

                    6.          Матеріали справи № 36/239 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді