Рішення

від 08.09.2015 по справі 522/20277/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/2485/15

Головуючий у першій інстанції

Турецький О. С.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2015 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Дрішлюка А.І., Процик М.В.,

при секретарі - Решетник М.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд-2007» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд-2007» до ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» про визнання договору недійсним та визнання права власності,

в с т а н о в и л а:

ТОВ «Інтербуд-2007» звернулося із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.02.2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Інтербуд-2007», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренком Є.C., за реєстром № 470 та визнання за ТОВ «Інтербуд-2007» права власності на нерухоме майно, а саме на офіс № 3, загальною площею 103,3 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову посилались на те, що договір було укладено всупереч приписів статуту позивача поза волевиявленням на це учасника позивача, так як згідно статуту товариства, договори вартістю більше ніж 100000 грн. повинні укладатися за наявністю рішення загальних зборів учасників ТОВ «Інтербуд-2007». Крім того, покупцем ОСОБА_2 не було сплачено ціну договору.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.12.2014 року у задоволенні позову ТОВ «Інтербуд-2007» відмовлено.

У апеляційній скарзі ТОВ «Інтербуд-2007», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги.

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 02.02.2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Інтербуд-2007» в особі представника, діючого на підставі довіреності від 13 січня 2012 року за реєстром №60, було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Писаренком Є.С., за реєстром № 470.

За вказаним договором, ТОВ «Інтербуд-2007» продало ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме офіс № 3, загальною площею 103,3 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1.

До укладання оспорюваного договору спірна нежитлова будівля належала ТОВ «Інтербуд-2007» на підставі рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2011 року (а.с.11-17), право власності було зареєстроване КП МБТІ і РОН (а.с.106).

Як вбачається зі статуту ПП «Альфін» офіс №3 про АДРЕСА_1 був внесений у якості внеску учасника підприємства у його статутний капітал (а.с.210-216), і право власності на нього було зареєстроване за останнім (а.с.217).

20.02.2013 року ПП «Альфін» продав спірне приміщення ПАТ «Український інноваційний банк» (а.с.206-207), договір посвідчено нотаріально, на теперішній час власником є ПАТ (а.с.208).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт ненадання згоди учасника на посвідчення договору є недоказаним, і учаснику договору не були відомі такі обставини.

Проте повністю погодитися із таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до Статуту ТОВ «Інтербуд-2007» в редакції 12.11.2007 року (а.с.170-185) учасником товариства є Компанія «Денвер Технолоджіз ІНК», її повноважним представником є ОСОБА_5 на підставі довіреності від 05.03.2007 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського округу Ємець К.Є. за реєстром №340.

Відповідно до п.7ст.6 Статуту договори, укладені від імені товариства до його державної реєстрації, визнаються такими, що укладені із товариством тільки за умови їх подальшого схвалення протоколом Зборів учасників товариства.

Відповідно до п.3ст.8 Статуту Компанії «Денвер Технолоджіз ІНК» належить частка розміром 100% в статному капіталі товариства.

Відповідно до ст.17 Статуту до виключної компетенції Зборів Учасників належать погодження укладання директором правочинів, інших юридичних актів, векселів, чи здійснення платежів в будь - якій формі на суму, що дорівнює чи перевищує 100000 гривень. Крім того, за ст.19 Статуту директор має право на укладання правочинів, інших юридичних актів, векселів чи здійснення платежів в будь - якій формі на суму, що не перевищує 100000 гривень без попереднього погодження із Зборами учасників, а на суму, що дорівнює чи перевищує 100000 гривень - лише після погодження із Зборами учасників.

Як видно з оспорюваного договору купівлі - продажу, сума угоди склала 537000 гривень, тобто її укладання потребувало згоду Зборів Учасників товариства.

З копії нотаріальної справи про посвідчення договору купівлі - продажу вбачається, що угода була укладена представником ОСОБА_7 на підставі довіреності від 13.01.2012 року виданого ТОВ «Інтербуд-2007», підписаного керівником ОСОБА_8 (а.с.144).

Протоколом №12/01/2012 загальних зборів учасників товариства ТОВ «Інтербуд -2007» директору ТОВ «Інтербуд-2007» надано згоду на продаж об'єктів нерухомості по АДРЕСА_1. При цьому згоду від імені компанії «Денвер Технолоджіс ІНК» надано в особі представника ОСОБА_5 на підставі довіреності, реквізити якої в протоколі не зазначені (а.с.145,169).

ОСОБА_5, допитана в судовому засіданні, пояснила, що довіреності на час видачі протоколу представляти інтереси Компанії «Денвер Технолоджіс ІНК» у неї не було і протокол вона не підписувала.

З довіреностей від 17.02.2004 року, від 05.03.2007 року видно (а.с.250-251,252-253), що ОСОБА_5 дійсно була представником Компанії «Денвер Технолоджіз ІНК», проте дія останньої припинилася 05.03.2010 року, і доказів існування іншої дійсної довіреності, зокрема дійсної на час укладання договору, на підтвердження її повноважень не надано.

Відтак встановленим слід вважати те, що на час надання згоди Зборами учасників ОСОБА_5 повноважень не мала, відтак відчуження майна відбулося без волевиявлення його власника, що є підставою для визнання угоди недійсною.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд першої інстанції не звернув уваги на такі вимоги закону, не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, тому рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового про задоволення вимог щодо визнання договору купівлі - продажу майна недійсним.

При цьому не приймаються до уваги доводи позивача про те, що ознакою недійсності договору є невиконання його істотних умов - неперерахування коштів продавцю, оскільки хоча такі обставини і підтверджені ОСОБА_2, однак свідчать про порушення зобов'язання і мають інші наслідки.

Не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову правила ст. 92 ЦК України про те, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, оскільки не виключає загального правила про те, що угода, укладена поза волевиявленням особи учасника, не може вважатися дійсною.

Вимоги про визнання права власності за ТОВ «Інтербуд - 2007» на спірне приміщення задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи, власником майна є ПАТ «Український інноваційний банк» на підставі договору купівлі - продажу, водночас позивачем не зазначено власника майна у якості відповідача, у справі ПАТ «Український інноваційний банк» брав участь у якості третьої особи, що унеможливлює задоволення вимог до третьої особи.

У суду апеляційної інстанції відсутні процесуальні повноваження на зміну статусу осіб, які брали участь у справі.

Керуючись ст.ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд-2007» задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2014 року скасувати, ухвалити нове.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд-2007» задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу від 02.02.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтербуд - 2007» та ОСОБА_2, нежитлового приміщення офісу №3 в будинку АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського округу Писаренко Є.С., за реєстром №470.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд-2007» до ОСОБА_2 про визнання права власності на нежитлове приміщення офіс №3 в будинку АДРЕСА_1 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: