Рішення

від 19.03.2007 по справі 12/286

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/286

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

19.03.07 р.                                                                               Справа № 12/286                               

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів

Головуючий суддя Склярук О.І.

Суддя- Сковородіна О.М.

Суддя-Чернота Л.Ф.

при секретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю представників сторін

від позивача – Андронова В.Д.

від відповідача – Пазій О.І.

від третіх осіб – Венглинська О.І., Самойлович – Бречка Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом  

Маріупольського музичного училища   м.Маріуполь

до Комунального закладу «Маріупольська спеціалізована музична школа» м.Маріуполь

за участю третіх осіб,  які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці позивача -  Донецька обласна Рада,

                       - Управління культури Донецької обласної Ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці  відповідача  - Маріупольська міська Рада

                              - Управління культури Маріупольскої міської Ради

про стягнення 7015 грн

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 02.03.2007 року по 16.03.2007 року та з 16.03.2007 р. по 19.03.2007р

ВСТАНОВИВ

    Маріупольське музичне училища   м.Маріуполь звернулося до господарського суду з позовною заявою до Комунального закладу «Маріупольска спеціалізована музична школа»  м.Маріуполь про стягнення 7015 грн

  В подальшому позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на підставі ст.1212 ЦК України  22 213 грн 29 коп

  Відповідач  проти задоволення позову заперечував посилаючись, що приміщення він займає на підставі договору оренди, недоведеність з боку позивача його вини у неотримані грошових коштів за користування комунальними послугами , недоведеність грошових вимог та з інших підстав, викладених у відзивах на позовну заяву, зокрема пропущення строку позовної давності.

 Відповідач звернувся до суду з клопотанням про застосування строку позовної давності при розгляді цієї справи.  Клопотання задоволено.

 До участі у справі в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці позивача було залучено Донецьку обласну Раду та  Управління культури Донецької обласної Ради, представники яких підтримали позовні вимоги , наполягаючи, що позивач фінансується з обласного бюджету, а відповідач з місцевого, а тому неприпустимо, що фактично за рахунок коштів обласного бюджету сплачуються послуги які отримує підприємство ( заклад) місцевого бюджету без всяких компенсувань.

 До участі у справі в якості третіх осіб на боці відповідача було залучено Маріупольську міську раду, Управління  культури міської Ради , які проти задоволення позову заперечували,  посилаючись на його безпідставність.   

 Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

  Маріупольське державне музичне училище на час розгляду справи у суді відноситься до обласної комунальної власності.

   Раніше,  до  26.01.2003 року,  вказана установа належала до комунальної власності міста Маріуполь .

   Актом прийома-передачі, який було складено  відповідно до рішення обласної Ради від 30.01.2001 р. за № 3/18-405б «Про обласний бюджет на 2002р.», рішенням міської ради від 15.03.2002 р. № 1467 «Про передачу Маріупольського державного музичного училища у власність територіальних громад Донецької області» та рішення Обласної Ради від 28.11.2002 р. за № 4/5-120 «Про приймання навчальних закладів культури та мистецтв у загальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, які знаходяться в управлінні обласної  Ради, позивач був переданий до загальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, які знаходяться в управлінні обласної ради.

  Відповідач належить до комунальної власності міста Маріуполь.

  01.09.1998 року  між позивачем – Маріупольське державне музикальне училище та Маріупольською спеціалізованою школою для обдарованих дітей було підписано договір безоплатного користування майном ( ссуди) .

  Згідно п.1.1. договору відповідач отримував у тимчасове користування  учбові класи  ,  розташовані в будинку № 5/62 по проспекту Леніна, загальною площею 253,17 кв.м. які складаються з учбових класів за № 27,11,52,24,39,15,9,12,19,17,16.

 Строк договору складає один рік з моменту передачі майна для використання в установлені дні та часи.

   Пунктом 3.2. договору встановлено, що якщо одна із сторін в строк до 1 місяця до спливу вказаного договору не заявить про намір його розірвати, вказаний договір автоматично пролонгується на не визначений строк ( на наступний учбовий рік).

  Як зазначалося вище, на час підписання вказаного договору передане  майно належало до комунальної власності м. Маріуполь.

  Таким чином, порядок його передачі в користування   регулювався Законом України «Про оренду державного та комунального майна», а також Цивільним кодексом УРСР в редакції 1963 року.

   Вказаний договір має назву договір ссуди.

   Згідно ст. 374 ЦК УРСР, в редакції,  що діяла на той час,  за договором позики одна із сторін ( позикодавець) передає другій стороні ( позичальникові у власність ( в оперативне управління)  гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

   В даному випадку предметом договору суди не є майно, визначено родовими ознаками.

  За своєю правовою суттю вищезазначений  договір є договором безоплатного користування майном.

 Вказані відносини регулювалися ст.324  ЦК УРСР, яка передбачала, що за договором безоплатного користування майном одна сторона зобов'язується передати або передає майно у безоплатне користування другій стороні, а остання зобов'язується повернути те ж саме майно.

  До договору безоплатного користування майном відповідно застосовувалися правила ст.257, частини першої статті 259, статті 260 та 262, пунктів другого- п»ятого статті 265 і статті 271 та 272 ЦК УРСР

 Стаття 325 ЦК УРСР чітко визначала строк,  на який може бути укладено договір безоплатного користування майном,  та наслідки недотримання цього строку.

Строк договору безоплатного користування майном укладеного організаціями не повинен перевищувати одного року, якщо законодавством не встановлено інше.

 Якщо договір,  який може бути укладено на строк не більш одного року укладений на більш тривалий строк, він вважається укладеним на один рік.

Якщо такий договір укладений без зазначення строку, застосовується частина перша ст.259 цього Кодексу. Якщо ні один з учасників такого договору не заявив про відмову від нього, договір вважається припиненим по закінчення року. ( ст. 325 ЦК УРСР)

   Таким чином вищевказаний  договір припинив свою дію 01.09.1999 року.

   Надані відповідачем до справи нотаріально посвідчені копії договору оренди

від  01.09.1999 року , згідно якого відповідач отримував у безкоштовне користування частину приміщень строком до 01.09.2000року,  договору оренди від 01.09.2000 року , згідно якого відповідач отримував у безкоштовне користування частину приміщень  до 01.09.2001 року не можуть бути судом прийняти як докази, що відповідач знаходиться та займає спірні приміщення  на підставі вказаних договорів  з наступних підстав

 По-перше, у зв'язку з посиланням позивача, що вказані договори він не підписував, суд вважає належним доказом існування цих договорів надання суду саме оригіналів, які незважаючи на вимогу суду , так до справи та в судові засідання не були надані.

По-друге, вказані договори не можуть вважатися договорами оренди у зв'язку з відсутністю посилання на розмір орендної плати. Відповідно до ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»  орендна плата є  істотною умовою договору оренди і її відсутність свідчить про неукладеність вказаних договорів

По-третє,  за своєю правовою природою вказані договори є договорами безоплатного користування майном , які могли укладатися строком лише на один рік і не могли  пролонгувати ся автоматично на більший строк ( ст. 325 ЦК УРСР)  

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно знаходиться у приміщеннях, які він займав за договором безоплатного користування майном ( ссуди) від 01.09.1998 року та безпідставно користувався та користується комунальними та іншими послугами,  які йому надає позивач, і який здійснює оплату цих послуг іншим юридичним особам, так як окремих договорів з організаціями,  які надають комунальні послуги відповідач до суду не надав. Ним також не надано документи, які підтверджують самостійну  сплату комунальних послуг.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді ,коли підстава на якій воно було набуте , згодом відпала.

Частина 2 цієї статті встановлює, що положення цієї глави застосовується незалежного від того, чи безпідставно набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події.

 Суд зазначає, що частина перша ст.1212 ЦК України припускає можливість виникнення двох видів зобов'язання з безпідставного збагачення: перший вид – зобов'язання,  що виникли внаслідок безпідставного придбання ( майно набувача збільшується, майно потерпілого зменшується) другий вид – зобов'язання,   що виникли внаслідок безпідставного збереження ( збереження майна з боку набувача і зменшення майна з боку потерпілого)

Прикладам другого виду зобов'язання є такі, як несплата послуг якими фактично скористався набувач ( наприклад комунальних при відсутності договору) .

В даному випадку,  з матеріалів справи вбачається, що відповідач без  відповідного договору певний час не тільки займав приміщення,  а і користувався комунальними послугами, оплату яких здійснював позивач, що підтверджується наданими до справи документами.

Стаття 1213 Цивільного кодексу України встановлює,  що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

   У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.  ( частина 2 ст.1212 ЦК України)

Стаття 1214 Цивільного кодексу України передбачає, що  особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

  Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

   У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Вартість отриманих комунальних послуг  за період з 01.01.2001року по 01.08.2003 року  складає 7015 грн, розмір яких позивач підтверджує розрахунком який було виконано КРУ  в Донецькій області при складанні проміжного акту щодо перевірки діяльності позивача ( проміжний акт від 04.09.2003 року)

  Відповідно до наданого розрахунку вартість отриманих комунальних послуг складає по теплопостачанню за вказаний період 1604 грн, єлектрорпостачанню 2070 грн, водопостачанню 338 грн, всього на суму 4012 грн, крім того витрати по сплаті прибиральниці складають 3 003 грн

 За таких обставин вищевказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

 Вартість отриманих комунальних послуг, згідно наданого позивачем розрахунку  складає за період з 01.12.2003 року по 01.12.2006 року 15 198 грн

Суд вважає що позивач необгрунтовано включив до складу комунальних послуг амортизаційні нарахування на суму 561 грн 79 коп.

Тому суд задовольняє вказані позовні вимоги частково тільки на суму 14 636 грн 50 коп.

Суд зазначає, що позивач дізнався про порушенням ним Бюджетного кодексу України лише після проведення перевірки КРУ та звернувся з вимогою щодо оплати цих послуг з 03.09.2004 року  шляхом виписування відповідного рахунку.

 Тому суд вважає, що строк позовної давності не сплинув.  

 Судові витрати покласти на відповідача

 На підставі ст.1212 ЦК України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд,

                                              ВИРІШИВ

   Позов задовольнити частково

  Стягнути з Комунального закладу «Маріупольська спеціалізована музична школа» (м.Маріуполь пр.Леніна, 5/62 ЄДРПОУ 25582606) на користь Маріупольського музичного училища  (  м.Маріуполь, пр.Леніна, 5/62, ЄДРПОУ 02214580)     21 851 грн 50 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 218 грн 52 коп, витрати по сплаті за інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі  116 грн 08 коп

В задоволені позову в інший частині відмовити

Оголошено в судовому засіданні

Колегія суддів                                                                    О.І.Склярук

                                                                                            О.М.Сковородіна

                                                                                            Л.Ф.Чернота

Суддя                                                                         Склярук О.І.