Рішення

від 01.03.2012 по справі 2-719

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-719 Головуючий у суді у 1 інстанції - Кліщ Номер провадження 22-ц/1890/389/12 Суддя-доповідач - Маслов Категорія - 51

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Маслова В. О.,

суддів - Криворотенка В. І., Лузан Л. В.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 28 грудня 2011 року

у справі за позовом прокурора Білопільського району в інтересах відділу освіти Білопільської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и л а :

23 вересня 2011 року прокурор Білопільського району в інтересах відділу освіти Білопільської районної державної адміністрації звернувся до місцевого суду з вказаним позовом. Зазначав, що відповідно до наказу № 154 від 01 листопада 2006 року ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника ЗОТ «Дружба» для дітей та юнацтва. Між нею та відділом освіти Білопільської районної державної адміністрації 31 жовтня 2006 року був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

03 серпня 2011 року під час інвентаризації табору комісією відділу освіти Білопільської районної державної адміністрації виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 26724 грн.

05 серпня 2011 року ОСОБА_1 було звільнено із посади директора ЗОТ «Дружба» за одноразове грубе порушення трудових обов'язків згідно ст.41 п.1 КЗпП України.

Повторно, за запитом прокуратури Білопільського району, контрольно-ревізійним відділом в Білопільському районі проведена інвентаризація матеріальних цінностей, в результаті чого виявлено нестачу на загальну суму 41907 грн. 67 коп.

Посилаючись на те, що відділу освіти Білопільської РДА, завдано збитків на суму 41907 грн. 67 коп., позивач просив суд стягнути вказані кошти з відповідачки на користь відділу освіти Білопільської РДА.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 28 грудня 2011 року позов прокурора Білопільського району в інтересах відділу освіти Білопільської районної державної адміністрації задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь відділу освіти Білопільської районної державної адміністрації суму нестачі у розмірі 41907 грн. 67 коп.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким провадження у справі закрити.

При цьому зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, не прийняв до уваги, що перша інвентаризація матеріальних цінностей у таборі була проведена з порушеннями, а друга - проводилась після звільнення відповідачки, тому вона не згодна з висновком перевірки КРУ про нестачу матеріальних цінностей на суму 41907 грн. 67 коп.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника відділу освіти ОСОБА_2 та представника прокуратури ОСОБА_3, які вважали рішення місцевого суду правильним, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду зміні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Задовольняючи позов прокурора у повному об'ємі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не належним чином виконувала свої трудові обов'язки, допустила нестачу матеріальних цінностей у 2011 році, чим заподіяла роботодавцю шкоду на суму 41907 грн. 67 коп. і зобов'язана її відшкодувати у вказаному розмірі. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо заподіяння шкоди за винятком розміру заподіяної відповідачкою шкоди і розміру відшкодування цієї шкоди, виходячи з наступного.

З наявних у матеріалах цивільної справи та доданих матеріалів прокурорської перевірки № 79пр-11 вбачається, що ОСОБА_1 з 01 листопада 2006 року по 04 серпня 2011 року працювала на посаді директора (перші роки - начальником) заміського оздоровчого табору для дітей та юнацтва «Дружба» у м. Білопіллі після чого була звільнена з роботи за п. 1 ст. 41 КЗпП України. Ці обставини підтверджуються копіями наказів начальника відділу освіти від 01 листопада 2006 року № 154 та від 04 серпня 2011 року № 242, які є на а.с. 4-5. При заступленні на цю роботу відділ освіти у відповідності з ст. 135-1 КЗпП України уклав з нею договір про повну матеріальну відповідальність за передані їй матеріальні цінності, про що свідчить текст цього договору на а.с. 6, підписаний обома сторонами. За час роботи відповідачки на посаді директора (а з іншими особами договори про повну матеріальну відповідальність не укладалися) у 2010 - 2011 р.р. у неї утворилася нестача матеріальних цінностей, які перебували у її підзвіті, на суму 26724 грн. 60 коп. ця обставина підтверджується актом виявлення нестачі матеріальних цінностей станом на 03 серпня 2011 року, який підписаний головою комісії ОСОБА_4, членами комісії ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, призначеними в склад комісії наказом в.о. начальника відділу освіти від 02 серпня 2011 року № 302.

Саме цей акт інвентаризаційної комісії відділ освіти надіслав у прокуратуру Білопільського району для вжиття заходів. Ці обставини підтверджуються наказом на а.с. 4 та актом комісії на а.с. 2-3 матеріалів прокурорської перевірки. Колегія суддів апеляційного суду, як і суд першої інстанції, вважає відповідачку винною у нестачі матеріальних цінностей десятків найменувань і в заподіянні матеріальної шкоди на суму 26724 грн. 60 коп., оскільки вона прийняла це майно в підзвіт, неналежним чином виконувала свої обов'язки, не здійснювала належного контроля за збереженням цього майна, що призвело до його нестачі. У зазначеній частині позов прокурора колегія суддів, як і суд першої інстанції, знаходить обґрунтованим на ст. ст. 130, 131, п. 1 ч. 1 ст. 134, 135-1, 135-3, 136, 137, 138 КЗпП України і таким, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів не знаходить достатніх підстав для покладення на відповідачку обов'язку по відшкодуванню всієї суми заявленого позову, оскільки для цього немає достатніх доказів, які б свідчили, що шкода на суму заявленого позову була заподіяна до 04 серпня 2011 року.

Відповідачка пояснила як в суді першої інстанції, так і в суді другої інстанції, що 04 серпня 2011 року у неї був останній робочий день. В цей день вона передала своєму наступнику ключі від службових приміщень, у тому числі і від тих, де зберігалися матеріальні цінності, і вже більше на роботу не виходила, оскільки з наступного дня була звільнена за п. 1 ст. 41 КЗпП України. З 03 серпня 2011 року на посаді директора табору працювала вже інша особа.

Проведення повторної інвентаризації 17 - 18 серпня 2011 року з участю працівника КРУ, але без участі матеріально-відповідальної особи відповідачки, з виявленням нестачі матеріальних цінностей вже на 41907 грн. 67 коп., не дає суду достатньої підстави вважати відповідачку винною у створенні всієї цієї нестачі матеріальних цінностей, оскільки її вже два тижні не було на роботі.

Тому колегія суддів вважає підставним змінити рішення суду першої інстанції і задовольнити позов частково у розмірі нестачі матеріальних цінностей, виявлених під час першої інвентаризації матеріальних цінностей в останній робочий день відповідачки в цій установі. Доводи представника відділу освіти про те, що під час першої інвентаризації працівники комісії були обмежені в часі, поспішали і не всю нестачу виявили, колегія суддів знаходить непереконливими, оскільки керівництво відділу освіти, яке приймало відповідачку на роботу і звільняло її, укладало договір про повну матеріальну відповідальність, мало право і контролювати її роботу, у тому числі і в питаннях збереження матеріальних цінностей, зокрема, організувати приймання-передачу матеріальних цінностей, їх інвентаризацію таким чином, щоб до останнього дня роботи відповідачки виявити і зафіксувати всі факти нестачі матеріальних цінностей.

В свою чергу відповідачка визнає, що при проведенні інвентаризацій у попередні 2009, 2010 роки нестач матеріальних цінностей у неї не виявлялося. Про це свідчать і акти інвентаризацій, які є в матеріалах справи. Керівництво відділу освіти задовольняло її заяви про списання багатьох речей, пошкоджених або строк експлуатації яких витік. Про це свідчать багаточисельні акти на списання матеріальних цінностей, які є на а.с. 125 - 135 .

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення місцевого суду і для звільнення відповідачки від матеріальної відповідальності, як це вона просить у апеляційній скарзі.

У зв'язку з зменшенням стягнутої суми підлягає зменшенню і розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідачки.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 88, 303, 307, п. 2 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити рішення Білопільського районного суду Сумської області від 28 грудня 2011 року. Позов прокурора Білопільського району задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь відділу освіти Білопільської районної державної адміністрації 26724 (двадцять шість тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 60 (шістдесят) коп. на відшкодування шкоди та 267 грн. 24 коп. судових витрат на користь держави.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -