Постанова

від 18.09.2012 по справі 46/187-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2012 № 46/187-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Доманської М.Л.

ОСОБА_1

за участю представників сторін:

від скаржника: не з'явився;

від ініціюючого кредитора: не з'явився;

від боржника: ліквідатор - арбітражний керуючий ОСОБА_2 (постанова від 20.07.2012 року у справі № 46/187-б);

від ТОВ «ІНТЕР-ГАМА ЕСТЕЙТ»: ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 04.09.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову господарського суду міста Києва від 20.07.2012 року у справі № 46/187-б (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою компанії «Laerta consulting limited», Нікосія, Республіка Кіпр

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА СТУДІЯ», м. Київ

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2011 року компанія «Laerta consulting limited» звернулася до суду з заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА СТУДІЯ» у зв'язку з неспроможністю підприємства сплатити прострочену заборгованість у розмірі 942 378,29 доларів США.

Провадження у справі за вказаною заявою було порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2011 у справі № 46/187-б.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 23.01.2012 у справі № 46/187-б визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора у розмірі 942 378,29 доларів США, що еквівалентно 7 513 847,23 грн., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_2, визначено дату проведення попереднього засідання.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 09.04.2012 у справі № 46/187-б були розглянуті всі заяви з грошовими вимогами до боржника, які надійшли до суду та які були включені до реєстру вимог кредиторів, а також затверджено реєстр вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Нова студія». Зокрема, кредиторами боржника було визнано Компанію «Laerta consulting limited» на суму 942378,29 доларів США, що еквівалентно 7513847,23 грн., Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва на суму 11738,97 грн., Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві на суму 221,29 грн., Центральну міжрайонну виконавчу дирекцію Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 46,39 грн., Київський міський центр зайнятості на суму 740,27 грн., ОСОБА_4 на суму 11873,00 грн. та товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Гама Естейт» на суму 1 786 894,20 грн.

У травні 2012 до місцевого господарського суду надійшло клопотання голови комітету кредиторів про визнання боржника банкрутом, відкриття щодо нього ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_2 з доданим до нього протоколом засідання комітету кредиторів, а також документи від розпорядника майна боржника, а саме: протокол зборів кредиторів та уточнений реєстр вимог кредиторів.

Постановою господарського суду міста Києва від 20.07.2012 у справі № 46/187-б (суддя Омельченко Л.В.) припинено процедуру розпорядження майном, припинено повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_2 Визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2, якого зобов'язано в п'ятиденний строк з дня прийняття постанови подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та надати суду докази опублікування даного оголошення, надати суду звіт та ліквідаційний баланс боржника. При цьому, підприємницька діяльність боржника завершена, строк виконання всіх його грошових зобов'язань визнано таким, що настав, припинено нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості. Також припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном. Скасовано арешти, накладені на майно боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном банкрута.

Дана постанова мотивована тим, що відповідно до наявних, матеріалів справи вимоги кредиторів, включені до реєстру кредиторів на час проведення судового засідання 20.07.2012 залишились незадоволеними, пропозицій від фізичних та юридичних осіб, які б виявили бажання взяти участь у санації боржника, господарському суду чи комітету кредиторів, не надходило. При цьому, строки розпорядження майном боржника закінчились, натомість, рішення комітету кредиторів від 27.04.2012 свідчить про необхідність відкриття ліквідаційної процедури. Враховуючи, що боржником не задоволено вимоги кредиторів, внесені до реєстру, судом першої інстанції було визнано його банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

При цьому, суд першої інстанції керувався ст.ст. 3 1, 13, 16,22, 23, 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду міста Києва від 20.07.2012 року у справі № 46/187-б скасувати та припинити провадження у справі.

Апеляційна скарги мотивована порушено норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 1, 33, 34, 43 ГПК України та ст.ст. 1, 6, 7, 23, 32, 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Скаржник, зазначає, що оскаржувана постанова не містить дослідження доведеності факту неплатоспроможності боржника.

07.09.2012 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов від ТОВ «ІНТЕР-ГАМА ЕСТЕЙТ» відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечував вимоги апеляційної скарги та просив суд залишити останню без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

11.09.2012 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від ТОВ «ІНТЕР-ГАМА ЕСТЕЙТ» про припинення провадження у справі, в якій просить припинити провадження за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, тому що остання не має статусу кредитора у справі, а тому не має права оскаржувати постанову місцевого господарського суду.

Київський апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні заявленого ТОВ «ІНТЕР-ГАМА ЕСТЕЙТ» клопотання про припинення провадження апеляційного провадження з наступних підстав. Частиною 1 ст. 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Згідно статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут), при цьому учасниками провадження у справі про банкрутство визначено сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю. Однак, відповідно до приписів ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Враховуючи, що в апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби зазначає, що оскаржуване судове рішення у даній справі стосується прав та обов'язків податкового органу колегія суддів вважає правомірним подання відповідної апеляційної скарги, а тому відсутні підстави для припинення апеляційного провадження за нею, з підстав зазначених в клопотанні ТОВ «ІНТЕР-ГАМА ЕСТЕЙТ».

В судовому засіданні апеляційної інстанції 18.09.2012 року ліквідатор боржника ОСОБА_2 надав усні пояснення, в яких заперечував вимоги апеляційної скарги та просив суд залишити останню без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник кредитора ТОВ «ІНТЕР-ГАМА ЕСТЕЙТ» надав усні пояснення, в яких заперечував вимоги апеляційної скарги, з підстав зазначених в відзиві на апеляційну скаргу.

В судове засідання апеляційної інстанції не з'явився представник скаржника та ініціюючого кредитора, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи є докази (поштові повідомлення) належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, а також враховуючи обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників зазначених сторін.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно частини 1 статті 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону, ліквідація -припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Згідно з вимогами ст. 23 Закону, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

Як вбачається з матеріалів справи місцевим господарським судом, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України було встановлено, що план санації пропозицій від фізичних та юридичних осіб, які б виявили бажання взяти участь у санації боржника тобто потенційних інвесторів, господарському суду чи комітету кредиторів, не надходило.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 205 Господарського кодексу України, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів, він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

Відповідно до ст. 4 Закону до боржника застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута. Законом України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» передбачено певні стадії процедури банкрутства, встановлено строк та умови їх проведення.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

Відповідно ст. 22 Закону господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та уповноважену особу акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону рішення про вибори членів комітету кредиторів відноситься до компетенції зборів кредиторів. .

Рішення про створення та склад комітету кредиторів направляється до господарського суду (ч. 7 ст. 16) .

Відповідно до статті 16 Закону до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, про звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість.

Отже, в матеріалах справи міститься протокол № 1 зборів кредиторів від 27.04.2012, на яких обрано комітет кредиторів у складі: ТОВ «ІНТЕР-ГАМА ЕСТЕЙТ» , компанії «Laerta consulting limited». При цьому, протоколом № 1 зборів комітету кредиторів від 07.04.2012 було прийнято рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА СТУДІЯ» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в зв'язку з відсутністю пропозицій щодо санації боржника чи його інвестування.

Процедура ліквідації застосовується у випадках, якщо після виявлення кредиторів, затвердження реєстру вимог кредиторів та створення комітету кредиторів, до суду не надійшло пропозицій щодо санації боржника або укладення мирової угоди.

Відповідно до ст. 1 Закону неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено розпорядником майна арбітражним керуючим ОСОБА_2 під час здійснення своїх повноважень у даній справі, що фінансовий стан підприємства є незадовільний.

За таких обставин, місцевий суд, враховуючи, що були виконані усі необхідні умови процедури розпорядження майном, своєчасно здійснена публікація в офіційному друкованому органі з метою виявлення кредиторів та санаторів боржника, складено реєстр заявлених вимог кредиторів, заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника, пропозицій щодо укладення мирової угоди або санації боржника до суду не надходило, обґрунтовано дійшов висновку про введення процедури ліквідації та визнання боржника банкрутом.

Також, оскаржуваною постановою місцевий господарський суд призначив ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_2

Як вбачається з матеріалів справи комітетом кредиторів було запропоновано на посаду ліквідатора боржника арбітражного керуючого ОСОБА_2

Суд приймаючи рішення щодо призначення розпорядника майна не зв'язаний жодною кандидатурою та приймає відповідне рішення виключно на підставі внутрішнього переконання та наявності відповідної заяви арбітражного керуючого, оскільки Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не містить імперативних норм, що регулюють призначення розпорядника майна.

Однак, при виборі кандидатури розпорядника майна судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретні справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність арбітражного керуючого належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки. Така правова позиція зазначена у постанові Вищого господарського суду України від 13 вересня 2011 року у справі № 12/7-10.

Відповідно до ст. 3 1 Закону арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Одна і таж особа може виконувати функції арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство.

Так, місцевим судом встановлено, що запропонована комітетом кредиторів особа ліквідатора, а саме: арбітражний керуючий ОСОБА_2 узгоджується з приписами чинного законодавства, строк, в який заявлено вимогу про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури також не суперечить вимогам закону.

Тому, враховуючи пропозицію комітету кредиторів щодо призначення арбітражного керуючого ОСОБА_2 ліквідатором боржника та те що він не є заінтересованою особою стосовно боржника суд першої інстанції оцінивши подані матеріали, на думку колегії суддів правомірно прийшов висновку про доцільність призначення останнього ліквідатором боржника.

Стосовно порушення норм процесуального права (ст. 1, 33, 34, 43 ГПК України) судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, а саме стосовно недоведеності та відсутності дослідження в оскаржуваній постанові неплатоспроможності боржника, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Виходячи з приписів ч. 9 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» обов'язок скликання зборів кредиторів боржника, а також проведення аналізу його фінансової, господарської та інвестиційної діяльності покладено на розпорядника майна.

Як вбачається з письмових пояснень арбітражного керуючого ОСОБА_2, що виконував функції розпорядника майна, останнім в період після його призначення ознак здійснення господарського діяльності боржником не виявлено; боржник не знаходиться за місцем реєстрації; за даними ДПІ у Печерському районі м. Києва, боржник за місцезнаходженням не знаходиться, податкової звітності не подає, що підтвердила представник ДПІ у Печерському районі м. Києва у судовому засіданні місцевого господарського суду 13.07.2012; згідно матеріалів виконавчого провадження у боржника не виявлено грошових коштів, а також державними виконавцями не виявлено місцезнаходження боржника або його посадових осіб.

Також, з пояснень арбітражного керуючого ОСОБА_2 вбачається, що останній звертався до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявою від 05.04.2012 про розшук керівника підприємства-боржника (копію залучено до матеріалів справи).

Виходячи з наведеного, розпорядником майна ОСОБА_2 з об'єктивних причин не вдалося проаналізувати ні фінансово-господарську діяльність боржника, ні його становище на ринку відповідних видів підприємницької діяльності.

Вищенаведені обставини справи, що зазначені в поясненнях розпорядника майна, підтверджуються матеріалами справи.

В той же час, відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення (ухвали) лише за умови, якщо це призвело до прийняття неправильного рішення. В даному випадку апеляційний суд не вбачає, що зазначені скаржником порушення процесуального права призвели до прийняття неправильної постанови. Тому, суд апеляційної інстанції не вбачає аргументованих підстав на підтвердження зазначених порушень і не приймає до уваги дані твердження державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби стосовно неповноти дослідження факту неплатоспроможності боржника.

Також, апеляційний суд не приймає до уваги, як підставу для скасування постанови суду першої інстанції, твердження скаржника про відсутність в матеріалах справи доказів обов'язкової документальної позапланової виїзної перевірки боржника, яка передбачена Податковим кодексом України, оскільки відкриття ліквідаційної процедури не є перешкодою органам державної податкової служби у здійсненні ними перевірок суб'єктів господарювання.

Відповідна правова позиція відображена в постанові Вищого господарського суду України від 28.07.20110 року у справі №5/327/09.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування постанови господарського суду.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни постанови місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.41 42, 43, 47, 32-34, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову господарського суду міста Києва від 20.07.2012 року у справі № 46/187-б залишити без змін, апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Доманська М.Л.

ОСОБА_1