Ухвала

від 18.04.2011 по справі 22-ц-2991/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Київської області

м. Київ, вул. Володимирська, 15, 1025, (044) 278-46-20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Воробйової Н.С.

суддів: Кулішенко Ю.М., Рудніченко О.М.

при секретарі- Бобку О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-

Святошинського районного суду Київської області від 10 лютого 2011 року у

справі за позовом заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської

області в інтересах держави в особі Київської обласної ради, Києво-

Святошинської районної ради, Дмитрівської сільської ради до ОСОБА_1

Петрівни про стягнення витрат.

Встановила :

У вересні 2009 року прокурор Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради, Києво-Святошинської районної ради, Дмитрівської сільської ради звернувся до суду з позовом до відповідачки про відшкодування витрат, посилаючись на те, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 01.04.2008 року

№405 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо припинення

права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського

призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського

призначення та відведення земельної ділянки у власність останньої для ведення

особистого селянського господарства в межах Дмитрівської сільської ради Києво-

Святошинського району Київської області.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №425334 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,99 га, яка

розташована в межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району

Київської області для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до чинного законодавства відповідачка мала відшкодувати

витрати, спричинені вилученням лісогосподарських угідь, які становлять 79695

грн.

Зазначену суму ОСОБА_1 повинна була сплатити на користь

Дмитрівської сільської ради-60% від загальної суми, а саме- 47817 гри., Києво-

Святошинської ради-15%, а саме-11 954,25 грн. та Київської обласної ради- 25%,

а саме-19 923,75 грн.

Позивач просив стягнути зазначені кошти в судовому порядку,

оскільки визначені суми на рахунок вказаних юридичних осіб не надійшли.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від ЗО грудня 2009

року позов задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення суду та

ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом

норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

По справі встановлено, що розпорядженням Київської обласної

державної адміністрації від 01.04.2008 року №405 ОСОБА_1IX затверджено

проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною

ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель

сільськогосподарського призначення та відведення земельної ділянки у власність

останньої для ведення особистого селянського господарства в межах

Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії

ЯЖ №425334, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,99 га,

яка розташована в межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського

району Київської області для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до чинного законодавства відповідачка мала відшкодувати

витрати, спричинені вилученням лісогосподарських угідь, які становлять 79695

грн., проте даний обов»язок не виконала.

Задовольняючи вимоги позивача, суд обгрунтовано виходив з положень

ч.2 ст.207 Земельного кодексу України та дійшов правильного висновку, що

відшкодуванню підлягають витрати лісових земель, як основного засобу

виробництва в лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб,

не пов»язаних із лісогосподарським виробництвом, а тому відповідачка повинна

відшкодувати суму 79 695 грн., визначену відповідно до порядку визначення

втрат лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню в порядку,

затвердженому Постановою КМ України від 17.11.1997 року № 1279.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Київської

обласної, державної адміністрації від 01.04.2008 року ОСОБА_1

затверджено проект землеустрою щодо припинення права постійного

користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення

ЇЇ до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення

земельної ділянки у власність останньої для ведення особистого селянського

господарства в межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району

Київської області.

Дані про те, що зазначене розпорядження скасовано або визнане

недійсним в порядку, визначеному чинним законодавством, в матеріалах справи

відсутні.

ОСОБА_1 отримала Державний акт на право власності на землю

серії ЯЖ №425334, згідно якому вона є власником земельної ділянки площею 0,99 га, яка розташована в межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського

району Київської області для ведення особистого селянського господарства.

На час розгляду справи зазначений державний акт не змінено та не скасовано.

Згідно ч.1 ст.209 ЗК України втрати сільськогосподарського і

лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських

угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються

на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у таких розмірах- АРК, обласним

радам- 25% , районним радам-15 %, міським, сільським, селищним радам-60%,

міським радам Києва та Севастополя-100%.

Таким чином, вищенаведені норми закріпляють лише одну форму

проведення компенсації втрат сільськогосподарськиї угідь, а також лісових

земель- грошову.

Колегія вважає, що висновки суду відповідають матеріалам справи та

гуртуються на вимогах закону.

Доводи відповідачки, що вона не просила змінити цільове призначення

земель і що не зверталася до обласної ради з відповідною заявою спростовуються

матеріалами справи.

Посилання апелянта на те, що всі дії від її імені виконував за її

дорученням ОСОБА_2, а тому суд повинен був залучити його до участі у

справі, так як в подальшому до нього в порядку регресу можуть бути пред»явлені

відповідні вимоги, колегія вважає необгрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду відповідає вимогам закону.

Підстави до його скасування при апеляційному розгляді справи не

встановлено.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія

Ухвалила:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від

10 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути

оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді