Постанова

від 07.10.2009 по справі 22/29

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/29

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

07.10.09 р.                                                                                          № 22/29          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                     (доповідач по справі),

суддів:

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились,

від відповідача: не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «ЮСІЛ»

на рішення  господарського суду Полтавської  області від 25.06.2009 року

у справі № 22/29 (суддя Георгіївський В.Д.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеск», с. Супоївка Яготинського району Київської області,

до  товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «ЮСІЛ», м. Глобине Полтавської області,

про  стягнення 108243,72 грн., -

ВСТАНОВИВ:

          У березні 2009 року  ТОВ «Ідеск»звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ТОВ «Дистриб'юторська компанія «ЮСІЛ»про стягнення 108243,72 грн.

          08.05.2009 року ТОВ «Ідеск»подало до господарського суду Полтавської області заяву про уточнення позовних вимог  за вих. № 135 від 28.04.2009 року в порядку ст. 22 ГПК України, в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача 58464,77 грн. основного боргу, штрафу у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення сплати заборгованості в сумі 40527,47 грн., інфляційні збитки в  сумі 2992,13 грн., 3% річних в сумі 451,07 грн., а також витрати по сплаті держаного мита (а.с.  44).

          02.06.2009 року ТОВ «Ідеск»подало до господарського суду Полтавської області заяву про уточнення позовних вимог  за вих. № 148 від 25.05.2009 року в порядку ст. 22 ГПК України, в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача 54464,77 грн. основного боргу, штрафу у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення сплати заборгованості в сумі 40527,47 грн., інфляційні збитки в розмірі 2992,13 грн., 3% річних в сумі 451,07 грн., а також витрати по сплаті держаного мита (а.с. 63).

          Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.06.2009 р. позовні вимоги ТОВ «Ідеск»до ТОВ «Дистриб'юторська компанія «ЮСІЛ»про стягнення 108243,72 грн. (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог) задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача  54464,77 грн. основного боргу, 40527,47 грн. штрафу, 2992,13 грн. - інфляційних нарахувань, 451,07 грн. –3 % річних, 1066,35 грн. держаного мита та 118 грн. витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 7200 грн. провадження у справі припинено.

          Рішення місцевого господарського суду прийняте з урахуванням ст.ст. 509, 510, 526-527, 530, 599, 610, 612, 625, 627 ЦК України.

          Не погодившись з прийнятим  рішенням, ТОВ «Дистриб'юторська компанія «ЮСІЛ»подало апеляційну скаргу, в якій просить відновити строк подання апеляційної скарги; скасувати рішення  господарського суду Полтавської області від 25.06.2009 року в частині стягнення з ТОВ «Дистриб'юторська компанія «ЮСІЛ»на користь ТОВ «Ідеск»штрафу в розмірі 40527,47 грн. і прийняти нове рішення про відмову в позові в цій частині. Змінити рішення господарського суду Полтавської області від 25.06.2009 р. в частині стягнення з ТОВ «Дистриб'юторська компанія «ЮСІЛ»на користь ТОВ «Ідеск»2992,13 грн.  –інфляційних нарахувань та 451,04 грн. –3 % річних, задовольнивши позовні вимоги в меншому обсязі, виходячи з уточненого розміру основної заборгованості, яка складає 54464,77 грн.

За апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «ЮСІЛ»на рішення господарського суду Полтавської області від 25.06.2009 року згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 11.08.2009 року порушено апеляційне провадження у справі № 22/29 та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом при винесенні рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Розпорядження в.о. голови суду від 05.10.2009 р. у зв'язку з виробничою необхідністю склад колегії суддів змінено.

В судові засідання сторони не направляли своїх представників, про причини неявки суд не повідомляли, про дати судових засідань повідомлялись належним чином, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.09.2009 року про наслідки повторної неявки були повідомлені, у зв'язку з чим колегія суддів вирішила розглянути апеляційну скарги за наявними матеріалами справи у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення,  знаходить апеляційну скаргу такою, що  підлягає задоволенню  частково з таких підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

  Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2008 р. між ТОВ «Дистриб'юторська компанія «ЮСІЛ» та ТОВ  «Індекс»було укладено договір постачання продуктів харчування № 1135 (далі по тексту - договір) з додатками до нього: № №1, 2, 3, 4, 5, 6 (а.с. 10- 22).

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.2.1. договору  позивач зобов'язався постачати продукти харчування та передавати їх у власність відповідача на умовах визначених договором, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що поставка товару проводиться на наступних умовах (відповідно до міжнародних правил «Інкотермс»у редакції 2000 року).

Згідно п.3.2. договору кожна партія товару постачається на підставах замовлення дистриб'ютора та узгоджується з постачальником графіком доставки товару. Замовлення передається у електронному вигляді або по факсу, за зразком «бланка замовлень дистриб'юторів» ( додаток № 3, тобто форма замовлення обов'язково визначає вимоги до товару, вказаномих у цьому додатку).

Відповідно до п. 6.3.1. договору оплата товару здійснюється на умовах відстрочки платежу протягом 21 дня з моменту поставки товару.

На виконання умов вказаного договору позивач в період з 01.11.2008 р. по 30.11.2008 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 74406,95 грн., що підтверджується видатковими накладними № 177118 від 01.11.2008 р., № 181140 від 15.11.2008 р., № 182079 від 19.11.2008 р., № 186772 від 06.12.2008 р., № 188626 від 13.12.2008 р., № 190622 від 20.12.2008 р., № 192937 від 30.12.2008 р. (а.с. 30-36).

Як встановлено місцевим господарським судом і не заперечує  апелянт, відповідач свої зобов'язання за договором виконав не повністю, його заборгованість складала 54464,77 грн.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)   зобов'язана  вчинити   на  користь  другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв   ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів погашення заборгованості в розмірі 54464,77 грн. відповідач ні суду апеляційної інстанції, а ні суду  першої інстанції не надав.

Відповідно до п. 10.2. договору у випадку невиконання зобов'язань, передбачених п. 6.3.  даного договору,   дистриб'ютор  зобов'язаний сплатити  продавцю  штрафу у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний  день прострочення.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, що нараховані позивачем 40527,47 грн. штрафу обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до умов ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд зменшує штраф в розмірі 40527,47 грн., який підлягає стягненню з відповідача до 20000  грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

   Перевіривши арифметичну вірність нарахованих позивачем 2992,13 грн. - інфляційних нарахувань та 451,07 грн. - 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що вони є обґрунтовані і правомірно стягнуті місцевим господарським судом.

  Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду  Полтавської області від 25.06.2009 року у справі № 22/29 необхідно змінити в частині стягнення  штрафу.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

 Керуючись   ст.ст. 44, 49, п. 3 ст. 83, ст.ст.  99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу  України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «ЮСІЛ»на рішення господарського суду Полтавської області від 25.06.2009 року у справі № 22/29 задовольнити частково.

2.  Рішення господарського суду Полтавської області від 25.06.2009 року у справі               № 22/29  змінити.

                       Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

                       «Позов задовольнити частково.

              Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «ЮСІЛ»(39001, м. Глобине, в3ул. Левицького, буд.13, Полтавської області; ідентифікаційний код 35603729) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеск»(07710 с. Супоївка, вул. Нова, буд.1 Яготинського району Київської області; ідентифікаційний код  13736487) 54464  грн. 77 коп. боргу, 20000 грн. штрафу, 2992 грн.13 коп. інфляційних, 451 грн. 07 коп. три проценти річних, 779 грн. державного мита та 118 грн. витрат  за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 20527 грн.47 коп.  штрафу  відмовити.

 Наказ видати після набрання рішенням законної сили.»

          3. Доручити  господарському суду Полтавської області видати наказ.

4.    Справу № 22/29 повернути до  місцевого господарського суду.

5. Копію постанови апеляційного господарського суду направити учасникам апеляційного провадження.

Головуючий суддя:                                                                      

Судді:

Дата відправки  13.10.09