Рішення

від 20.10.2009 по справі 13/150-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/150-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

20.10.2009                                                                Справа №  13/150-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Публічного  акціонерного  товариства "СЕБ Банк" в особі Херсонського територіального управління ПуАТ "СЕБ Банк"

до Товариства  з обмеженою відповідальністю "Таврія-Авто"  

за участі представників сторін:

позивача –Казанцевої С.А. (представника за дорученням),

відповідача –Іванова А.А. (директора), Іванова Р.А. (представника за дорученням),

про стягнення 273822,63 грн,

                                                в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 293080,88 грн, з яких: 164756,11 грн заборгованості по кредиту, 82320,37 грн нарахованих відсотків по кредиту, 19336,48 грн пені за непогашення відсотків та 26667,92 грн пені за непогашення кредиту. В подальшому заявою від 19.10.2009 р. позивач зменшив суму стягнення, заявивши до стягнення 273822,63 грн, з яких: 164756,11 грн заборгованості по кредиту, 82320,37 грн нарахованих відсотків по кредиту, 19499,90 грн пені за непогашення кредиту та 7246,25 грн пені за непогашення відсотків за кредитом. Поряд з цим, цією ж заявою позивач доповнив позовні вимоги вимогою про розірвання укладеного між сторонами кредитного договору, на підставі якого здійснюється стягнення. Проте, судом ці вимоги не прийняті до розгляду з огляду на приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України, за якою позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову. Тобто, зміна підстав і предмету позову викладена в диспозиції статті альтернативно, а саме через застосування словосполучника „або”, що виключає процесуальну можливість одночасної зміни і підстав, і предмету позову. За першою заявою предметом позову є: стягнення суми боргу та пені; а підставою: правове та фактичне невиконання взятих на себе зобов'язань, а за результатами подання заяви про зміну позовних вимог предметом позову додатково є: розірвання договору; підставою: правові та фактичні обставини з посиланням на іншу норму права –статтю 651 ЦК України. З викладеного вбачається, що позивач неправомірно збільшив предмет спору, оскільки ним, фактично, змінено як предмет, так і підстави позовних вимог, що виключає можливість прийняття до розгляду зазначеної заяви про зміну предмету позову в частині розірвання договору кредиту. Аналогічне сприйняття положень статті 22 ГПК України узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у відповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 2 червня 2006 року, згідно до якого зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива, а тому у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви). Таким чином, заява позивача про зміну предмету позову в частині розірвання договору задоволенню не підлягає, у зв'язку з чим предметом спору у даній справі за первісним позовом і заявою про уточнення позовних вимог є вимоги позивача про стягнення основної заборгованості та пені.

Безпосередньо позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті процентів за його користування відповідно до укладеного між ними договору кредиту № 247-980/05 від 21.11.2005 р.

Відповідачем зазначені вимоги визнаються в повному обсязі, що слідує з пояснень представників відповідача, наданих в судовому засіданні, а також відзиву на позов.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 1 та 20 жовтня поточного року. За результатами розгляду справи судом оголошено вступну та резолютивну частину даного рішення.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що між акціонерним банком „Факторіал-Банк” в особі директора Херсонської філії, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „СЕБ-Банк”, та товариством з обмеженою відповідальністю „Таврія-авто” 21 листопада 2005 року укладено договір кредиту № 247-980/05 про надання кредитної лінії з правом відновлення, за умовами якого банк зобов'язався надати відповідачу грошові кошти у тимчасове користування в сумі 100000 грн зі сплатою 21 % річних з кінцевим терміном повернення –21 листопада 2008 року. В подальшому додатковою угодою від 19 січня 2006 року сума кредиту була збільшена до 165000 грн.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит  в розмірі 164756,11 грн, що слідує з виписки з особового рахунку відповідача, але відповідач станом на час розгляду справи по суті отримані в кредит кошти не повернув, проценти за їх користування не сплатив, у зв'язку з чим заборгував 164756,11 грн по тілу кредиту та 82320,37 грн відсотків за користування кредитом станом на 30.07.2009 р.  Доказів оплати цієї суми відповідачем до суду не надано.

За своєю юридичною природою, укладений між сторонами договір є кредитним договором, правовідносини за яким витікають з положень статті 1054 ЦК України, за якою за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Неповернення кредиту та несплата процентів за ним є порушенням взятих відповідачем на себе зобов'язань та положень частини 7 статті 193 Господарського кодексу України, згідно до яких одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню  в розмірі 19499,90 грн за непогашення кредиту та в розмірі 7246,25 грн за непогашення процентів за кредитом. Зокрема, за умовами пункту 4.2. договору сторони обумовили відповідальність позичальника у випадку прострочення сплати кредиту та процентів в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до положень статті 230 ГК України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі зазначеного нарахування пені в розмірі 19499,90 грн за період з 24.11.2008 р. по 22.05.2009 р., а також в розмірі 7246,25 грн за період з 22.11.2008 р. по 21.05.2009 р. є правомірним, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

                                                                 в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Таврія-авто” (розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Некрасова, буд. 55; код 33590650, р/р 26006000000269 в АБ „Факторіал-Банк”, МФО 351715) на користь публічного акціонерного товариства „СЕБбанк” в особі Херсонського територіального управління ПуАТ „СЕБ Банк” (розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Робоча, 64; код 14350106) –164756,11 грн заборгованості по кредиту, 82320,37 грн нарахованих відсотків по кредиту, 19499,90 грн пені за непогашення кредиту та 7246,25 грн пені за непогашення відсотків за кредитом, 2738,23 грн компенсації по сплаті державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                                   Дата підпису рішення –21 жовтня 2009 року          

                           Суддя                                                              М.К. Закурін