Постанова

від 23.08.2011 по справі 2а-1670/6413/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6413/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Зайченко Н.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2011 року позивач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна" (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі - відповідач) про визнання дій, які виразилися в направленні податкового повідомлення-рішення № 0001721502/1094 від 31.03.2011 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна" не за його податковою адресою протиправними, визнання податкового повідомлення-рішення № 0001721502/1094 від 31.03.2011 року неврученим, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0001721502/1094 від 31.03.2011 року, визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 1415/1430 від 29.06.2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене за результатами проведення камеральної перевірки податкових декларацій ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна" з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року, що набрала форму акту від 15.03.2011 року № 1280/15-322/35414138. Висновки в акті перевірки про порушення п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» вважає необґрунтованими, оскільки право на податковий кредит позивача підтверджується належним чином оформленими податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку. Вказує, що на момент укладення договорів та складання податкових накладних Приватне підприємство "Градко" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Зазначає, що податкове повідомлення - рішення № 0001721502/1094 від 31.03.2011 року відповідачем направлене не за податковою адресою позивача, тому не може вважатися врученим, а сума грошового зобов'язання, що визначена даним податковим повідомленням - рішенням, не є узгодженою.

23 серпня 2011 року відповідач надав письмові заперечення, у яких на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень, посилається на висновки камеральної перевірки податкових декларацій, за результатами якої встановлено порушення позивачем п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижено податок на додану вартість на суму 88952 грн. 86 коп. по господарським операціям з Приватним підприємством "Градко" (надалі - ПП "Градко"). Вказує, що ПП "Градко" здійснювало господарські операції з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Вел-Маркет", яке у свою чергу має ознаки фіктивності та не звітувалося перед податковими органами з вересня 2010 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна", код ЄДРПОУ 35414138, є юридичною особою, взято на податковий облік у Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції у Полтавській області з 14.09.2007 року за № 20062, та зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100071141 серії НБ № 000320, індивідуальний податковий номер 354141316039.

У термін із 14.02.2011 року по 15.03.2011 року посадовою особою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області проведено камеральну перевірку податкових декларацій ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна" з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 15.03.2011 року № 1280/15-322/35414138.

За висновками перевірки позивачем порушено п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року в розмірі 88952 грн. 86 коп.

Дане порушення перевіряючі пов'язують із відсутністю фактичних господарських відносин між позивачем та ПП "Градко" за укладеними договорами, оскільки останнє відсутнє за місцезнаходженням та серед контрагентів якого у листопаді-грудні 2010 року було наявне ТОВ "Вел-маркет", що має ознаки фіктивності.

31.03.2011 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області на підставі акту перевірки від 15.03.2011 року № 1280/15-322 винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0001721502/1094, яким ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем В«податок на додану вартістьВ» в розмірі 111191 грн. 08 коп., у тому числі, за основним платежем - в сумі 88952 грн. 86 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 22238 грн. 22 коп.

Дане податкове повідомлення-рішення Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням за адресою: 39600, АДРЕСА_1 , та повернуте 13.05.2011 року поштовою організацією з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

29.06.2011 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області винесено податкову вимогу № 1415/1430, якою позивача повідомлено, що станом на 29.06.2011 року сума його податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 103979 грн. 08 коп. (за основним платежем - 81740 грн. 86 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22238 грн. 22 коп.). Дана податкова вимога отримана позивачем 26.07.2011 року.

Позивач, не погоджуючись із винесеними податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою, оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області проведено камеральну перевірку податкових декларацій ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна" з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 15.03.2011 року № 1280/15-322/35414138.

Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (чинного з 01.01.2011 року) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Таким чином, за результатами камеральної перевірки податковим органом можуть встановлюватися арифметичні або методологічні помилки, допущені платником податків при заповненні податкової декларації.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної ОСОБА_1 України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 року № 06-10/167 під терміном В«арифметична помилка або опискаВ» слід розуміти помилки, або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка тощо).

Під методологічною помилкою слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Як вбачається із змісту акту камеральної перевірки в ході перевірки не встановлено арифметичних помилок та описок або методологічних помилок, допущених при заповненні податкових декларацій з податку на додану вартість ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна" за листопад, грудень 2010 року.

Разом з тим, встановлено порушення п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , яке перевіряючі пов'язують, зокрема, не підтвердженням господарських операцій податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України В«Про ПДВВ» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому перелік документів, використаних при перевірці, зазначено на стор. 1 акту перевірки (а.с. 13), а саме: декларації з податку на додану вартість ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна" за листопад та грудень 2010 року.

Судом встановлено, що податкові накладні та первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують факт здійснення господарських операцій із ПП "Градко", та інші документи під час проведення камеральної перевірки не досліджувалися та у відповідності із п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України дослідженню не підлягали.

Відтак, висновки акту перевірки про порушення позивачем пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України В«Про ПДВВ» є передчасними.

Законом України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі - Закон України В«Про ПДВВ» ), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

П. 1.7 ст. 1 Закону України В«Про ПДВВ» встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України В«Про ПДВВ» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємствВ» встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України В«Про ПДВВ» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому, пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України В«Про ПДВВ» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у своїй господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (Підрядник) та Приватним підприємством "Градко" (Субпідрядник) укладено договори субпідряду: № 5/34-2010 від 26.10.2010 року, № 5/33-2010 від 26.10.2010 року, № 3/5-2010 від 01.11.2010 року, № 5/35-2010 від 01.11.2010 року, згідно умов яких Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати за завданням Замовника певні роботи (а.с. 36, 45, 52,71).

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що дані угоди укладено на виконання договору підряду № 5/9-2010 від 09.04.2010 року, договору субпідряду № 5/32-2010 від 26.10.2010 року, договору № 127 від 01.11.2010 року, договору № 5/10-2010 від 11.05.2010 року, оскільки позивач власними силами не встигав виконати роботи у встановлені строки. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з залученням до виконання робіт субпідрядника ПП «Градко», позивач отримав від останнього винагороду у розмірі 1% за надані генпідрядні послуги.

На виконання умов зазначених договорів Приватним підприємством "Градко" виписано податкові накладні у листопаді-грудні 2010 року, копії яких наявні у матеріалах справи та зауваження щодо оформлення яких відсутні у акті перевірки.

На підставі даних податкових накладних за результатами зазначених вище господарських операцій з Приватним підприємством "Градко", позивачем включено до складу податкового кредиту у листопаді та грудні 2010 року суми податку на додану вартість у загальному розмірі 88952 грн. 86 коп.

Таким чином, формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ПП "Градко" позивач здійснював відповідно до вимог пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України В«Про ПДВВ» за першою подією -датою отримання податкової накладної від контрагента.

При цьому Приватне підприємство "Градко" має статус платника податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ № 100304058 від 01.11.2010 року, та зареєстроване у встановленому законом порядку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, відповідно до якого Приватне підприємство "Градко" має право здійснювати такий вид діяльності як 45.21.1 будівництво будівель.

Ліцензією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області серії АВ № 558877, копія якого наявна у матеріалах справи, Приватному підприємству «Градко»надано право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури за доданим переліком (а.с. 32-33).

Управлінням державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Кіровоградській області Приватному підприємству «Градко»надано дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки № 173.10.35-45.21.1 (а.с 34).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт передачі Приватним підприємством "Градко" за укладеними договорами підтверджено актами приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в, актами здачі-прийняття робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ -3, податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Розрахунки згідно укладених із ПП "Градко" договорів субпідряду: № 5/34-2010 від 26.10.2010 року, № 5/33-2010 від 26.10.2010 року, № 3/5-2010 від 01.11.2010 року, № 5/35-2010 від 01.11.2010 року позивачем проведено, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.

Таким чином, позивачем включено до складу податкового кредиту у листопаді та грудні 2010 року суми податку на додану вартість в загальному розмірі 88952 грн. 86 коп., які фактично сплачені позивачем у складі ціни придбання робіт із метою здійснення власної господарської діяльності, за укладеними письмовими договорами з Приватним підприємством "Градко", на підставі виписаних останнім належно оформлених податкових накладних.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність у ПП "Градко" працівників та основних фондів із посиланням на відомості податкової звітності ПП "Градко", оскільки податковий розрахунок комунального податку ПП "Градко" може містити відомості про кількісний склад працівників підприємства, проте, у даному звіті не відображаються відомості про працівників, що працюють на підприємстві за сумісництвом, згідно цивільно-правових угод тощо. Відсутність у декларації з податку на прибуток підприємства ПП «Градко»відомостей про амортизацію не є доказом відсутності у підприємства майна та приміщень, оскільки орендовані приміщення та транспорті засоби не відображаються підприємством у бухгалтерському обліку по статті балансу «Основні засоби» згідно вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 В«БалансВ» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99. Дані податкової звітності ґрунтуються на відомостях бухгалтерського обліку.

Отже, відомості податкової звітності ПП "Градко" за 2010 рік не спростовують факт виконання ним робіт згідно укладених договорів.

При цьому суд зазначає, що податковим органом не проведено перевірки ПП "Градко" з питань підтвердження правовідносин за укладеними з позивачем договорами.

Податковим органом також не здійснювався огляд та контрольний обмір робіт, виконаних ПП «Градко»та прийнятих позивачем згідно актів приймання-передачі робіт.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про безтоварність господарської операції із Приватним підприємством "Градко", яку відповідач пов'язує з фактом здійснення ПП "Градко" господарських операцій з ТОВ "Вел-Маркет", яке має ознаки фіктивності та не звітувалося перед податковими органами з вересня 2010 року, виходячи з наступного.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України В«Про ПДВВ» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не встановлено та не доведено у ході судового розгляду справи, що ПП "Градко" придбавало у ТОВ "Вел-Маркет" саме ті роботи, які у подальшому ПП "Градко" були надані позивачу. У акті перевірки зазначено, що ТОВ "Вел-Маркет" було лише одним із постачальників ПП "Градко" та ПП "Градко" формує податковий кредит від ТОВ "Вел-Маркет", що має ознаки фіктивності.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально-карних дій у діях працівників позивача, ПП "Градко" та ТОВ "Вел-Маркет" не встановлені. Відсутні також вироки суду про фіктивне підприємництво ПП "Градко".

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оскільки відповідачем не доведено порушення позивачем п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , суд приходить до висновку, що включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених при придбанні робіт у ПП "Градко" здійснені у відповідності до вимог Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» .

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, тобто винесене без урахуванням усіх обставин, необхідних для прийняття даного рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій, які виразилися в направленні податкового повідомлення-рішення № 0001721502/1094 від 31.03.2011 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна" не за його податковою адресою, суд зазначає наступне.

Згідно пунктів 42.1, 42.2 статті 42 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та завірені печаткою відповідних органів.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Спірне податкове повідомлення-рішення направлене позивачу рекомендованим поштовим відправленням за адресою: 39600, АДРЕСА_1 , та повернуте до податкового органу 13.05.2011 року поштовою організацією з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що з одного боку будівлі, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Бутиріна, 25 розташовані під'їзди житлового будинку, у яких наявна квартира № 2, а з іншого - офісні приміщення, де зокрема, знаходиться офісне приміщення № 2, яке займає позивач та яке внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Судом встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України місцезнаходженням ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна" є Полтавська область, м. Кременчук, вул. Бутиріна, 25, офіс 2 (а.с. 88).

Із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців також вбачається, що місцезнаходженням ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна" є Полтавська область, м. Кременчук, вул. Бутиріна, 25, офіс 2.

Таким чином, податковою адресою позивача є Полтавська область, м. Кременчук, вул. Бутиріна, 25, офіс 2.

Відтак, відповідач направив оскаржуване податкове повідомлення -рішення не за податковою адресою ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна", що є порушенням вимог ст.ст. 42, 45 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, які виразилися в направленні податкового повідомлення-рішення № 0001721502/1094 від 31.03.2011 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна" не за його податковою адресою.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 1415/1430 від 29.06.2011 року, суд зазначає наступне.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що оскаржувана податкова вимога № 1415/1430 від 29.06.2011 року винесена податковим органом виключно на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001721502/1094 від 31.03.2011 року.

П. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Положеннями п. 58. 3 ст. 58 Податкового кодексу передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

При цьому відповідно до положень статті 42 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та завірені печаткою відповідних органів.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України встановлено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0001721502/1094 від 31.03.2011 року не за податковою адресою ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна", тому дане рішення не вручене платнику податків.

За таких обставин, податкова вимога № 1415/1430 від 29.06.2011 року винесена передчасно та направлена на неузгоджену суму податкового зобов'язання.

Крім того, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001721502/1094 від 31.03.2011 року, на підставі якого сформована податкова вимога є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 1415/1430 від 29 червня 2011 року.

Суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання не врученим податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0001721502/1094 від 31.03.2011 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна", оскільки даною вимогою позивач просить встановити певний юридичний факт, а не оскаржує рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно вимог ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 157, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області 0001721502/1094 від 31.03.2011 року, яким ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок з на додану вартість" на загальну суму 111191 грн. 08 коп., з них: за основним платежем в розмірі 88952 грн. 86 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 22238 грн. 22 коп.

Визнати протиправними дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області по направленню податкового повідомлення - рішення № 0001721502/1094 від 31.03.2011 року, яким ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок з на додану вартість" на загальну суму 111191 грн. 08 коп. не за податковою адресою ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна".

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 29 червня 2011 року № 1415/1430.

Закрити провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0001721502/1094 від 31.03.2011 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна" неврученим.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Україна" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 29 серпня 2011 року.

Суддя С.С. Сич