Постанова

від 24.02.2009 по справі 2а-396/2009

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 лютого 2009 року Білоцерківський міськрайонний суд

Київської області в складі:

головуючого  судді  -                           Таран

Н.Г.

при секретарі судового засідання -      Чайка

О.П.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті  Білій Церкві залі суду справу за

адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в

Білоцерківському районі про зобов'язання провести нарахування щомісячної

державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006-2008 роки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач у листопаді 2008 року звернувся до суду з

вказаним позовом мотивуючи тим, що відповідно до ст.1 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни та відповідно до ст. 6

зазначеного Закону має право на виплату щомісячної соціальної допомоги у

розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак відповідачем така допомога за

2006 - 2007 роки позивачу не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась у

неповному розмірі. Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України №6-рп від

09.07.2007 року, яким визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71  Закону України «Про Державний бюджет на 2007

рік», який призупинив дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни», позивач просить суд зобов'язати відповідача провести нарахування

вказаної соціальної допомоги за 2006 -2008 роки в розмірі 30 % мінімальної

пенсії за віком в сумі 3 593 грн. та зобов'язати  управління Пенсійного фонду України у

Білоцерківському районі в подальшому проводити нарахування та виплату

щомісячного підвищення до  пенсійного

забезпечення у відповідності до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний

захист дітей війни”

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги

просить суд зобов'язати відповідача провести нарахування вказаної соціальної

допомоги за 2006 -2008 роки в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Крім

того позивач суду пояснив, що відповідач порушує вимоги закону, а саме , вимоги

ст.6  Закону України „Про соціальний

захист дітей війни”, відповідно до якої 

дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна

соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, повинна бути підвищена на

30% мінімальної пенсії за віком, яка щорічно встановлюється законом України

„Про державний бюджет України”. Відповідно до ст.6 Закону України „Про

соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року її  пенсійне забезпечення як дитини війни повинне

бути збільшене відповідачем на 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої

встановлюється законами „Про державний бюджет України” кожний рік. Оскільки

Рішенням конституційного суду №6-рп від 09.07.2007 року статті Закону України

«Про державний бюджет України на 2007 рік» в цій частині визнані не

конституційними, а відповідач безпідставно не проводить нарахування та виплату

цієї допомоги, просить зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити  недоплачені 

суми до пенсії з 1 січня 2006 року, за 2007 рік та по 01.10.2008 рік, а

також зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати в подальшому у 2008

році вказану допомогу як дитині війни. Просить 

задовольнити позов за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року, та

зобов'язати відповідача щомісячно нараховувати до пенсійного забезпечення  30% 

мінімальної пенсії за віком згідно розмірів мінімальної пенсії, які

встановлюються Законами „Про державний бюджет України”, пропущення строку для

звернення до суду, так як він дізнався про порушення своїх прав відповідачем з

рішення Конституційного Суду України.

Відповідач, повідомлений належним чином про час і місце

розгляду справи, до суду не з'явився, надавши письмові заперечення стосовно

позову, просить справу розглянути  у його

відсутності, а тому суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних

доказів, у відсутність представника відповідача.

Як вбачається з письмових заперечень відповідача, які

приєднані до матеріалів справи, відповідач позов не визнає, просить залишити

його без задоволення, зазначивши, що позивач не має права на отримання за

рахунок коштів відповідача названої 

щомісячної державної допомоги, так як 

відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком

застосовується виключно для визначення пенсій, призначених за названим законом,

тобто застосувати названу норму для розрахунку підвищення пенсії згідно Закону

України «Про соціальний захист дітей війни» підстав немає. Рішення

Конституційного суду України від 09.07.2007 року не може бути реалізоване через

відсутність механізму нарахування та виплати названої допомоги. Тому вимоги

позивача безпідставні, та задоволенню не підлягають. Крім того, посилаючись на

ст. ст.ст. 99, 100 КАС України просить застосувати строк позовної давності до

позовних вимог, оскільки  позивач

пропустив річний строк на звернення до суду. 

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі,

дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм

правовідносини.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, отримує пенсійне

забезпечення за віком згідно з Законом України 

«Про пенсійне забезпечення» з 26.06.1998 року, що не заперечується

сторонами. Відповідач всупереч вимогам  у

2006-2007 роках не проводив нарахування та виплату додаткової щомісячної

державної допомоги позивачу як дитині війни, а у 2008 році проводить таку

виплату у розмірі меншому ніж передбачено Законом, чим порушується право

позивача на належне пенсійне забезпечення.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни» від 18.11.2004 року, встановлена державна соціальна підтримка

дітей війни у вигляді щомісячного підвищення до пенсії або щомісячного

грошового утримання у розмірі 30% 

мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.7 названого Закону фінансове

забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом,

здійснюється за рахунок коштів державного бюджету і доплату до пенсії здійснює

управління пенсійного Фонду України у м. Біла Церква, яке є відповідачем у

справі.

Відповідно до ст.113 Конституції України Кабінет

Міністрів України у своїй діяльності повинен керуватись  Конституцією та законами України, а

також  Указами Президента України та

Постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції

України та законів України.

Відповідно до вимог ст.22 Конституції України

забороняється звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті

нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Відповідно до ст.4 Бюджетного Кодексу України при

здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів

застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції

України, цього Кодексу та Закону України «Про державний бюджет України».

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про

загальнообов'язкове  державне пенсійне

страхування» розмір мінімальної пенсії встановлюється у розмірі прожиткового

мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет

України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, яка змінена Законом України від

15.03.2007 року № 749-5, затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка

втратила працездатність, тобто пенсіонера з 01.01.2007 року - 380 грн., з

01.04.2007 року - 406 грн., з 01.10.2007 року - 411 грн. Визначення

мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України

«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1

жовтня 2007 року застосовується для осіб, які втратили працездатність,

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет

України на 2008 рік» для осіб, які втратили працездатність встановлено

прожитковий мінімум з: 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня -

482 грн. з 1 жовтня - 498 грн. Розміри державних соціальних гарантій на 2008

рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються

відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів

України.

За таких обставин вимоги позивача  в проведенні перерахунку підвищення до

пенсійного забезпечення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідають вимогам

Закону, є правомірними.

Відповідно до Конституції України права громадян на

соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені лише в

умовах надзвичайного або воєнного стану, а тому суд вважає, що відповідач, не

нараховуючи та не виплачуючи додаткової пенсії позивачці як дитині війни

відповідно до вимог постійно діючого закону - ст.6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни», який має прерогативу в застосуванні при

визначенні розміру додаткової соціальної виплати до пенсії, тобто доплата

повинна проводитись в розмірі мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в

розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатної особи, якою є позивач, діяв

неправомірно.

Норми Конституції України являються нормами прямої дії,

підлягають застосуванню судом при розгляді спорів, які виникли в зв'язку з

порушенням прав громадян, а тому суд вважає, що Законами України «Про Державний

бюджет України на 2007, 2008 роки» було допущено звуження існуючих  гарантій громадян, які є дітьми війни в

частині не нарахування згідно з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний

захист дітей війни» додаткової пенсії, а тому при визначенні розміру доплати

позивачу відповідач повинен був керуватись виключно вимогами  ст.6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни» та виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, яка

встановлюється в розмірі  прожиткового

мінімуму для непрацездатної особи відповідно до вимог щодо розмірів

прожиткового мінімуму згідно з Законами «Про державний бюджет України» на

відповідний рік, а тому позов слід задовольнити.

Крім цього, Рішенням Конституційного Суду України від 09

липня  2007 року положення п. 12 ст. 71 з

урахуванням ст.111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” в

частині зупинення виплати підвищення до пенсійного забезпечення дітям війни, до

яких відноситься і позивач, визнано неконституційним, що підтверджує, що  при нарахуванні підвищення до пенсії позивачу

слід застосовувати вимоги ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей

війни” від 18.04.2004 року, а не положення ст.111 Закону України „Про державний

бюджет України на 2007 рік”.

Крім того,

рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 визнані неконституційними

положення пункту підпункту 2 п. 41 розділу IІ Закону України «Про державний

бюджет України на 2008 рік», яким ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни» викладено в редакції, що «дітям війни

<http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=5&nreg=107-17&text=%E2%B3%E9%ED%E8%20%E4%B3%F2%E8>  (крім 

тих,  на  яких 

поширюється  дія  Закону України «Про  статус 

ветеранів  війни

<http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=5&nreg=107-17&text=%E2%B3%E9%ED%E8%20%E4%B3%F2%E8>,  гарантії 

їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового

утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії,

виплачується  підвищення у розмірі

надбавки, встановленої для учасників війни

<http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=5&nreg=107-17&text=%E2%B3%E9%ED%E8%20%E4%B3%F2%E8>».

Таким чином

суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що перерахунок не може бути здійснений

в зв'язку з відсутністю порядку підвищення до пенсійного забезпечення

позивача  та відсутністю джерел

фінансування, так як  вказане не може

обмежувати реалізацію права позивача на соціальний захист як дитини війни,

обмежувати конституційне право громадян на достатній життєвий рівень, звуження

змісту і обсягу цього права шляхом внесення змін до чинних законів не

допускається згідно зі ст.22 Конституції України.

Відповідно до

ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,

їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Позивачем у

судовому засіданні надані докази на підтвердження своїх позовних вимог, а саме:

поясненнями позивача,  пенсійним  посвідченнями позивача НОМЕР_1 з відміткою

про те, що позивач є дитиною війни.

В той же час

враховуючи, що відповідач у письмових запереченнях, які приєднані до справи

наполягає на застосуванні до позовних вимог позивача наслідків пропущення

строків звернення до суду з адміністративним позовом згідно зі ст.100 КАС

України, які можуть бути застосовані згідно з вимогами названої статті виключно

у разі, якщо одна із сторін наполягає на їх застосуванні, суд вважає, що вимоги

позивача за період з 01.01.2006 року по 21.11.2007 року не підлягають до

задоволення, оскільки позивачем не надано доказів, що строки були пропущені з

поважних причин. Тому у позовних вимогах в частині зобов'язання відповідача

провести перерахунок додаткової пенсії за період з 01.01.2006 року по

21.11.2007 року слід відмовити.

За таких

обставин, позов підлягає частковому задоволенню лише за період з

21.11.2007-31.12.2008 роки.

Позивач

звільнена від сплати державного мита на підставі ст.4 ДКМУ «Про державне мито»

як громадянка, яка постійно проживає або постійно працює в зоні посиленого

радіоекологічного контролю.

Враховуючи

викладене, керуючись ст. ст. 19, 22, 113 Конституції України, ст.6, 7  Закону України „Про соціальний захист дітей

війни”, ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування”, ст. ст. 6,9,17,89,100, 158-163,185,186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити

частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у

Білоцерківському районі провести перерахунок та виплату щомісячного підвищення

до  пенсійного забезпечення ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1,

відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в

розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком в розмірі згідно з вимогами ст.ст.

62, 58 відповідно Законів України «Про держаний бюджет на 2007, 2008 роки»

починаючи з 21.11.2007 по 31.12.2008 року.

Від сплати держмита сторони звільнити.

Постанова може бути оскаржена до Київського  апеляційного адміністративного  суду через Білоцерківський міськрайонний суд

протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може

бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                                                                                                         Н.Г.Таран