Постанова

від 05.12.2011 по справі 5015/4612/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.11 Справа № 5015/4612/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

Головуючого судді Хабіб М.І.

суддів Юрченко Я.О.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості В«УкрспиртВ» № 01-4-2/142 від 06.10.2011 року

на рішення господарського суду Львівської області від 15.09.11року

у справі № 5015/4612/11

за позовом : публічного акціонерного товариства В«Державний Ощадний банк УкраїниВ» , м. Київ, в особі Сокальського відділення № НОМЕР_1 В«Державний Ощадний банк УкраїниВ» , м. Сокаль

до відповідача - 1: Державного підприємства В«Борокський спиртовий заводВ» , с. Борок

до відповідача- 2: Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості В«УкрспиртВ» , м. Бровари

про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії шляхом звернення на предмет застави

За участю представників :

від позивача : ОСОБА_2- представник(посвідчення № 52); ОСОБА_3 - керуючий філією Сокальського відділення №6333; ОСОБА_4- головний юрисконсульт;

від відповідача-1 : ОСОБА_5- представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача-2 : ОСОБА_6 - представник (довіреність в матеріалах справи).

Ухвалою суду від 24.10.11р. апеляційну скаргу призначено до розгляду у складі колегії суддів: Хабіб М.І., Юрченка Я.О., Зварич О.В.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2011р. проведено зміни в складі колегії суддів: замість судді Зварич О.В. у зв'язку з відпусткою, до складу колегії введена суддя Якімець Г.Г.

Після внесення змін у склад колегії суддів, розгляд справи розпочато спочатку.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.09.11року у справі № 5015/4612/11 (суддя Данко Л.С.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»задоволено частково. Присуджено до стягнення з боржника - Державного підприємства «Борокський спиртовий завод»в особі правонаступника, згідно наказу Міністерства аграрної політики України від 17.08.2010р. № 498, Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»на користь стягувача - Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України»462 622,52 грн. - заборгованості за строковим кредитом, 4 752,97 грн. - заборгованості за простроченим кредитом, 2 946,84 грн. - заборгованості по відсотках за період з 01.09.2011р. по 15.09.2011р., 5001,05 грн. -державного мита, 236,00 грн. -витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № 2062-2698/5 від 02 квітня 2010р. звернуто стягнення на предмет застави за договором застави товарів в обороті від 02.04.2010р., укладеним між Публічним акціонерним товариством В«Державний Ощадний банк УкраїниВ» (правонаступник ВАТ «Державний ощадний банк України) та Державним підприємством «Борокський спиртовий завод», спирт етиловий ректифікований «Люкс»кількістю 16000 Дал., шляхом продажу у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про заставу».

В частині стягнення платежів, які станом на 15.09.2011р. є погашеними, провадження у справі припинено відповідно до п. 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст.6, 104, 589, 590, 610,611,612, 627-629, 1054 ЦК України, ст.ст.59, 193 ГК України, ст.ст. 19,20 Закону України «Про заставу».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до ДП «Укрспирт». Скаржник зазначає, зокрема, що в ЄДР відсутній запис про припинення відповідача -1 - Державного підприємства «Борокський спиртовий завод», тому відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача за рахунок ДП «Укрспирт.

Позивач у відзиві (вх.8867 від 14.11.11р.) на апеляційну скаргу, спростовує доводи апелянта та вказує, що з часу прийняття ДП «Укрспирт»на баланс активів та пасивів ДП В«Борокський спиртовий заводВ» , відповідальність по зобов'язаннях останнього несе ДП «Укрспирт», як правонаступник. Поряд з тим, на думку позивача, з ч.3ст.59 ГК України, випливає, що законодавець не ставить в залежність перехід прав та обов'язків від юридичної особи, що приєднується до іншої юридичної особи, у зв'язок із виключенням з реєстру першої. Відповідно, суд першої інстанції правомірно прийняв рішення про стягнення кредитної заборгованості з відповідача-1, зазначивши при цьому правонаступника ДП «Укрспирт». У зворотньому випадку, рішення про стягнення заборгованості лише з Відповідача-1, не реально було б виконати.

Відповідач-1 у письмових поясненнях (вх.8869 від 14.11.11р.)повідомляє, що реорганізація ДП В«Борокський спиртовий заводВ» розпочалась 17 серпня 2010р. Передача майна (основних засобів) та дебіторської і кредитної заборгованості відбулась відповідно до актів передачі з 05.12.2010р. по 31.03.2011р., тобто, до завершення терміну сплати по договору кредитної лінії № 2062-2698/5, який діяв до 02 квітня 2011р.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні підтвердив, що запис про припинення ДП «Борокський спиртовий завод»не внесений до ЄДР.

В судове засідання 05.12.11р. сторони з'явились та підтримали свої доводи.

Представник позивача подав суду клопотання (вх.9558 від 05.12.11р.) про витребування доказів.

Назване клопотання апеляційним судом відхилене з огляду на наступне.

У разі неможливості самостійно надати докази сторона вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів(ч1 ст.38ГПК України).

Згідно з ст.101 ГПК України додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач заявляв суду першої інстанції клопотання про витребування вказаних доказів і таке клопотання було відхилене судом, чи суд першої інстанції витребовував ці докази, а останні не надавались на вимогу суду.

Отже, позивач не обґрунтував та не підтвердив неможливість подання доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, про витребування яких він заявив клопотання апеляційному суду.

За таких обставин, правові підстави для подання клопотання суду апеляційної інстанції про витребування додаткових доказів відсутні, а в суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для його задоволення, оскільки зворотне свідчить про прийняття апеляційним судом додаткових доказів у справі, які могли бути надані суду першої інстанції, що суперечить нормам ст.101 ГПК.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02 квітня 2010 року ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Ощадбанк», в особі керуючого філією - Сокальське відділення № НОМЕР_2 "Ощадбанк", (далі -банк) та Державним підприємством «Борокський спиртовий завод»(далі - позичальник) укладений договір кредитної лінії №2062-2698/5, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами), з остаточним терміном повернення не пізніше 02.04.2011р.Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування в розмірі 500 000,00 грн., під 25 % річних за користування кредитом.

Питання правонаступництва ПАТ «Ощадбанк» судом першої інстанції досліджено в оскаржуваному рішенні.

Для забезпечення виконання зобов'язань по вищезазначеному кредитному договору, 02.04.2010р. банком та позичальником укладено договір застави товарів в обороті (далі - Договір застави), за умовами якого позичальник надав банку в заставу товари в обороті -спирт етиловий ректифікований «Люкс»в кількості 16 000 дал., загальною вартістю 1 039 360,00 грн.

Відповідно до п. 3.1.3. Договору застави, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави та реалізувати його в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за Кредитним договором, а саме: при несплаті або частковій сплаті у встановлені відповідно до Кредитного договору строки суми кредиту, та/або процентів, та/або комісійних винагород, та/або штрафних санкцій, збитків; в разі невиконання обов'язків, що визначені цим договором та/або Кредитним договором; при несплаті або частковій сплаті інших платежів за Кредитним договором.

Згідно з п.4.3. Договору застави, заставодержатель вправі задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у повному обсязі, який визначається заставодержателем самостійно на момент реалізації права застави, у тому числі, але не виключно, вимагати до сплати на користь заставодержателя: основну суму кредиту; проценти за користування кредитом; комісійні винагороди Банку, сплата яких передбачена Кредитним договором; нараховані та несплачені на момент реалізації права застави штрафні санкції за порушення зобов'язань за кредитним договором (пеня, штраф); витрати, понесені заставодержателем у зв'язку із зверненням стягнення на предмет застави та його реалізацією; спричинені заставодержателю збитки в повному обсязі.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або в позасудовому порядку згідно законодавства та цього договору (п.6.4. Договору застави).

На виконання своїх зобов'язань за кредитним договором банк надав позичальнику кредитні кошти окремими частинами (траншами), що підтверджується клопотаннями позичальника від 06.04.2010р. на суму 458 266 грн.; від 09.04.2010р. на суму 30 000 грн.; від 25.06.2010р. на суму 70 000грн.; від 02.08.2010р. на суму 100 000 грн.; від 20.08.2010р. на суму 100 000 грн.; від 09.12.2010р. на суму 100 000 грн.; від 13.12.2010р. на суму 200 000грн.; від 05.01.2011р. на суму 100 000 грн.; від 13.01.2011р. на суму 3232,3 грн.; від 04.02.2011р. на суму 72 801,6 грн.; від 14.02.2011р. на суму 3247,26 грн. та розпорядженнями банку про видачу кредитних коштів.

Відповідно до п.2.2. Кредитного договору, остаточним терміном повернення кредиту є 02.04.2011р.

Згідно з п. 5.3.2. Кредитного договору позичальник зобов'язаний точно в строки, обумовлені цим договором, погашати кредит та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим Договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

За порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом Позичальник зобов'язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми платежу за кожний день прострочення (п.7.1.1. Кредитного договору).

З матеріалів справи вбачається, що позичальник (відповідач-1) не виконав умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Банк надсилав позичальникові претензії від 07.04.2011р. на суму 479481.16грн. та 22.06.2011р.на суму 489520,98грн., які залишені без задоволення.

Станом на 01.08.2011р. заборгованість становила 500 104,98 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 462 622,52 грн.; заборгованість по процентах - 19 329, 75 грн., пеня - 18152,71 грн.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що станом на 15.09.2011р. пеня є погашеною, заборгованість за строковим кредитом становить 462 622,52 грн., заборгованість за простроченим кредитом - 4 752,97 грн. та 2946,84 грн. -заборгованості по відсотках за період з 01.09.2011р. по 15.09.2011р. (розрахунок суми боргу в матеріалах справи).

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики № 498 від 17.08.2010р. «Про реорганізацію державних підприємств спиртової промисловості», вирішено реорганізувати ряд держаних підприємств спиртової промисловості, в т.ч. ДП «Борокський спиртовий завод», шляхом приєднання до ДП «Укрспирт»та створити на базі майна реорганізованих державних підприємств відокремлені підрозділи (філії) без прав юридичної особи. ДП «Укрспирт»визначено правонаступником майнових прав і обов'язків реорганізованих держаних підприємств Чевонослобідського, Вузлівського, Сторонибабського та Борокського спиртових заводів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.04.2011р. № 147 внесені зміни до додатків 1-4 до наказу від 17.08.2010р. № 498 щодо складу комісії з реорганізації державних підприємств, зокрема, склад комісії з реорганізації ДП «Борокський спиртовий завод» викладений в Додатку № 4 до наказу від 21.04.2011р. № 147.

Апеляційним судом встановлено, що згідно з витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, виданим станом на 06.10.2011р., до ЄДР внесено запис про те. що ДП «Борокський спиртовий завод» перебуває в стані припинення підприємницької діяльності. Запис про припинення ДП «Борокський спиртовий завод» як юридичної особи до ЄДР не внесений.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

В силу ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про заставу», у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1, 2 ст. 590 ЦК України).

Враховуючи викладене та з огляду на неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушені права банку підлягають судовому захисту. Також погоджується з частковим задоволенням позовних вимог про стягнення заборгованості, яка існувала на момент поставлення рішення судом першої інстанції, шляхом звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення цієї заборгованості шляхом продажу у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України «Про заставу».

Місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено, що часткове погашення заборгованості станом на 15.09.2011р., не є підставою для відмови позивачу у задоволенні вимог щодо звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості.

Однак, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про стягнення кредитної заборгованості з ДП «Борокський спиртовий завод»в особі правонаступника - ДП «Укрспирт», залученого до участі у справі в якості відповідача-2 ухвалою суду першої інстанції від 30.08.2011р., з огляду на наступне.

Відповідно до ст.24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Згідно із ст.25 ГПК України у разі, зокрема, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

В силу частини четвертої ст.91 ЦК цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини першої ст. 104 ЦК юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення ( частина друга ст.104 ЦК).

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що станом на час розгляду справи в суді, відповідач-1 перебуває у процесі припинення, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, дата видачі: 01.07.2011р., серія ААБ № 563278 (а.с. 111-112)..

Проте, названою випискою та витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, виданим станом на 06.10.2011р., підтверджено, що запис про припинення ДП «Борокський спиртовий завод», як юридичної особи, до ЄДР не внесений.

Перебування юридичної особи в стані припинення підприємницької діяльності, та вчинення дій, пов'язаних з припиненням у зв'язку з реорганізацією, зокрема, передача майна, не означає, що юридична особа є вже припиненою.

Доказів того, що в ЄДР внесений запис про те, що Борокський спиртовий завод є філією ДП «Укрспирт»суду також не надано.

Отже, до внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи, її цивільна правоздатність (здатність мати права та обов'язки) не припиняється. І лише з моменту внесення такого запису, до правонаступника (у разі припинення шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) переходять всі права та обов'язки припиненої юридичної особи.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що на момент винесення рішення судом першої інстанції до ДП «Укрспирт», визначеного наказом Міністерства аграрної політики № 498 від 17.08.2010р. правонаступником ДП «Борокський спиртовий завод», перейшли всі права та обов'язки останнього, в т.ч. і зобов'язання по сплаті заборгованості за кредитним договором №2062-2698/5.

Оскільки на момент вирішення спору судом першої інстанції запис про припинення ДП «Борокський спиртовий завод», як юридичної особи до ЄДР не внесений, в силу названих вище норм відповідати за своїми зобов'язаннями повинне ДП «Борокський спиртовий завод». Відтак, стягнення заборгованості з ДП «Борокський спиртовий завод»в особі правонаступника - ДП «Укрспирт»є неправомірним.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи позивача.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що привело до помилкового висновку про задоволення позову за рахунок відповідача-1 та відповідача-2. Тому рішення суду першої інстанції належить змінити, позов задоволити частково за рахунок відповідача -1, щодо відповідача-2 -ДП «Укрспирт»провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору. В решті рішення залишити без змін.

Керуючись, ст.ст.33, 34, 80, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 15.09.11року у справі № 5015/4612/11 змінити.

Пункт 1 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України задоволити частково за рахунок відповідача-1».

З пункту 2 резолютивної частини рішення виключити слова «…в особі правонаступника, згідно наказу Міністерства аграрної політики України від 17.08.2010р. № 498, Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»(07400, вулиця Гагаріна, 16, м. Бровари, Київської області, код ЄДРПОУ 37199618)».

Доповнити резолютивну частину рішення пунктом 6 наступного змісту: Провадження у справі щодо відповідача-2 - Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості В«УкрспиртВ» припинити.

2.В решті рішення господарського суду Львівської області від 15.09.11року у справі № 5015/4612/11 залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Справу повернути до місцевого господарського суду.

ОСОБА_7 Хабіб

суддя Я.О. Юрченко

суддя Г.Г. Якімець

Постанова підписана

08.12.2011р.