Постанова

від 18.08.2011 по справі 2а-1670/6419/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6419/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Ємець Я.М.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Полтавській області до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2011 року позивач, Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Полтавській області, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про скасування вимоги про сплату боргу № Ю 37 від 21.03.2011 року та рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків № 207 від 03.06.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що управлінням Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві в період з 10.03.2011 року по 21.03.2011 року здійснено планову перевірку Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Полтавській області, з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За результатами перевірки був складений акт перевірки № 13 від 21.03.2011 року. На підставі вказаного акту була прийнята вимога про сплату боргу № Ю 37 від 21.03.2011 року в сумі 37 589,78 грн. та відповідно рішення № 207 від 03.06.2011 року про застосування фінансових санкцій на суму 15 035,91грн., які, як зазначає позивач, є необґрунтованими, прийнятими без правових підстав і суперечать чинному законодавству.

Зокрема, як стверджував позивач, страхові внески, щодо сплати яких була винесена оскаржувана вимога та за несвоєчасну сплату яких було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій, були помилково нараховані Управлінням Державного департаменту на суми одноразової грошової допомоги при звільненні, зі служби та індексації грошового забезпечення, тобто на ті види відрахувань, на які страхові внески нараховуватися не повинні в силу закону. На цю помилку було вказано позивачу під час проведення планової ревізії КРУ в Полтавській області та на усунення такого порушення закону була направлена вимога органу ДКРС. На виконання згаданої вимоги КРУ в Полтавській області позивачем було проведено коригування сум нарахованих та сплачених страхових внесків, яке прийнято Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Полтави без заперечень. Однак у подальшому були прийняті оскаржувані рішення, які, як на думку позивача, не вмотивовані будь-якою нормою закону. Доводи відповідача про те, що суми нарахованих на вказані вище види відрахувань були узгоджені під час раніше проведеної планової перевірки, як на думку позивача, на законі не ґрунтуються.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позов з підстав, викладених у позовній заяві, та просили його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до п. 17 ст. 11 Закону 1058 військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу з 1 січня 2007 року підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є застрахованими особами. Платником страхових внесків до Пенсійного фонду є військові частини, підприємства, установи, організації та органи, які виплачують грошове забезпечення для зазначених осіб. Об'єктом нарахування внесків для зазначених страхувальників є фактичні витрати на грошове забезпечення, а для застрахованих осіб-сукупний оподаткований дохід. Перелік щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців визначалися постановою Кабміну України від 06.04.1998 р.№ 452 "Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців". На даний час складові грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначені постановою Кабміну України від 07.11.2007 року.№1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу".

Відповідач погодився з тим, що суми одноразової грошової допомоги при звільненні, зі служби та індексації грошового забезпечення не віднесені до зазначеного переліку, а відповідно не є об'єктом для нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, страхувальники мають право на здійснення перерахунку страхових внесків на зазначені виплати починаючи з 01.01.2007 року. Однак при цьому відповідач, як і його представник у судовому засіданні стверджували, що якщо у таких страхувальників органом Пенсійного фонду проведено перевірку, то вони мають право на зменшення страхових внесків за період після її проведення, оскільки зазначені суми в акті вже пройшли процедуру узгодження. Отже, враховуючи вищевикладене повертати позивачу кошти за період з 01.01.2007 року по 30.09.2009 року не має підстав, оскільки результати проведеної перевірки у 2009 році узгоджені ( акт №69 від 23.10.2009 р.).

Крім того, Порядок розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладання штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010р. №22-7, не регулює оскарження рішення про накладання штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Позивачем була подана скарга на рішення про застосування фінансової санкції від 03.06.2011р. №207 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 10.06.2011 р. №1/6-3900, що залишена без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач, Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Полтавській області (ідентифікаційний код 08564245), зареєстроване юридичною особою 22.09.1994 виконавчим комітетом Полтавської міської ради.

Як платник страхових внесків Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Полтавській області зареєстроване та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Ленінського району м. Полтави 26.03.1991 року, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Починаючи з 2008 року Управлінням нараховувалися та сплачувалися страхові внески у тому числі на суми індексації грошового утримання осіб рядового і начальницького складу.

Під час ревізії фінансово-господарської діяльності управління ДДУПВП в Полтавській області (акт від 25.06.2010 року), проведеної працівникми Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області, було встановлено порушення щодо нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на індексацію грошового утримання осіб рядового і начальницького складу за період з 01.01.2008 по 30.04.2010 року в сумі 67092,66 грн., чим було завищено касові та фактичні видатки управління.

КРУ в Полтавській області листом від 07.07.2010 року №16-08-3-14/4807 пред'явило вимогу зарахувати в рахунок майбутніх платежів суми надмірно сплачених внесків до Пенсійного фонду України та повернути зайво сплачені кошти протягом 2008-2009 років та січня-квітня 2010 року, які нараховані на індексацію грошового утримання осіб рядового і начальницького складу.

Також з цього приводу Державний департамент України з питань виконання покарань надав підлеглим установам роз'яснення від 08.04.2010 року №8/2/2-2070 щодо визначення суми надмірно сплачених внесків у 2008-2009 та 1 кварталі 2010 року та зарахування їх в рахунок майбутніх платежів.

Коригування по даному виду оплати було проведено управлінням в липні 2010 року за період з 01.01.2008 по 30.04.2010 року.

Так, Управлінням ДДУПВП в Полтавській області надіслано лист Управлінню Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві від 17.05.2010 року №1/6-2934 щодо зарахування надмірно сплачених сум в рахунок майбутніх платежів та надано звіт з коригуванням внесків у липні 2010 року. У рядку 7.2. таблиці 4 "Нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суми грошового забезпечення" "Звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України" вказано причину проведеного коригування внесків.

Зауважень від управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві не надходило.

З 10.03.2011 року по 21.03.2011 року працівниками Управління Пенсійного фонду України Ленінського району м. Полтави проведена планова перевірка Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Полтавській області з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01.10.2009 по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.03.2011 № 13, яким зафіксовано порушення платником частини 1 статті 19, та пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Порушення полягали у тому, що виникло відхилення по фонду заробітної плати, на який нараховуються та з якого сплачуються страхові внески. Виникло таке відхилення внаслідок коригування платником сум нарахованих та сплачених страхових внесків, проведеного на суму індексації грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу в липні 2010 року на суму 202 086,32 грн. за період з 01.01.2008 року по 30.04.2010 року, яке потрібно було зменшити на суму 88 864,10 грн., за період з 01.10.2009 по 30.04.2010 року, так як попередня перевірка на підприємстві проведена 23.10.2009 року за період з 01.09.2006 року по 30.09.2009 року (акт № 69 від 23.10.2009 року), та зазначені суми в акті вже пройшли процедуру узгодження. В результаті чого виникло відхилення по нарахуванню страхових внесків на суму - 37 589,78 грн. та утримано страхових внесків в сумі 588,64 грн.

На зазначені суми 21 березня 2011 року Управлінням Пенсійного фонду України Ленінського району м. Полтави сформовано вимогу про сплату боргу № Ю 37, яку направлено позивачу для погашення недоїмки.

За донарахування платнику сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків управлінням пенсійного фонду на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовано до позивача фінансову санкцію у сумі 15 035,91 грн., про що прийнято рішення від 03.06.2011 № 207.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає таке.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як на думку суду, дії відповідача не ґрунтуються на законі.

Так, відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058.

Відповідно до частини першої статті 3 цього ж Закону суб'єктами солідарної системи є зокрема застраховані особи та страхувальники.

Статтею 15 названого Закону визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

За змістом пункту 8 частини 5 Прикінцевих положень цього Закону страхові внески сплачуються на умовах та у порядку, передбачених цим Законом, та за ставками, встановленими Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі змінами та постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", суми виплат індексації грошового забезпечення військовослужбовців не включаються до складу грошового забезпечення та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на зазначені виплати не нараховуються.

Згідно листа Пенсійного фонду України від 17.03.2010 року №4405/03-20 "Щодо нарахування внесків до Пенсійного фонду на суми допомоги та індексації грошового забезпечення військовослужбовців" суми індексації грошового утримання військовослужбовців не є об'єктом для нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому з 01.01.07 року страхові внески на такі виплати не нараховуються. В листі зазначено, що самостійно виявлене платником податку завищення сум страхових внесків в поданих ним звітах за попередні звітні періоди відображається в рядку 7 таблиці 4 додатка 4 "Сума, на яку зменшені внески у зв'язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх періодах".

Відповідно до наведених норм та на виконання згаданої вище вимоги КРУ в Полтавській області позивачем було проведено коригування нарахованих та сплачених страхових внесків.

Спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що Управлінням Пенсійного фонду Ленінського району в м. Полтаві в акті перевірки від 21.03.2011 року №13 вказано, що так як попередня перевірка на підприємстві проведена 23.10.2009 року і зазначені суми в акті №69 від 23.10.2009 року вже пройшли процедуру узгодження, то управління ДДУПВП має право на зменшення страхових внесків лише за період після проведення перевірки (з 01.10.2009 по 30.04.2010р.) на суму 88 864,10 грн.

Суд зауважує, що пряма вказівка на подібне обмеження у законі відсутня, тому така правова позиція відповідача на законі не ґрунтується.

У зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено донарахування або зменшення страхових внесків тільки за період після проведення попередньої перевірки, тобто процедури попереднього узгодження заборгованості, суд вважає вчинене донарахування управлінням Пенсійного фонду внесків за період з 01.01.2008 по 30.09.2009 р. в сумі 37 589,78 грн., а також відповідне застосування фінансових санкцій безпідставним.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним вимоги про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вимогу про сплату боргу № Ю 37 від 21.03.2011 року та рішення про застосування фінансових санкцій № 207 від 03.06.2011 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в Полтавській області судові витрати у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23 серпня 2011 року.

Суддя І.С. Шевяков