Рішення

від 20.01.2009 по справі 11/236пд-к

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000,

м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

Справа № .

За позовом  ОСОБА_1, м. Алчевськ Луганської області,

до 1-го відповідача - Товариства

з обмеженою відповідальністю «Гірник»,                              м. Перевальськ

Луганської області,

      2-го відповідача - Акціонерного

товариства «Український Інноваційний банк»,                        м. Київ, в особі Івано-Франківської

філії, м. Івано-Франківськ,

      3-го відповідача -ОСОБА_2, м.

Перевальськ Луганської області, -

про визнання недійсним договору

застави майна.

          Суддя

господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань

Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача

- ОСОБА_3 -представник, - довіреність № 7768 від 28.10.2008 року;

від 1-го відповідача

- ОСОБА_2 -директор, - паспорт  НОМЕР_1,

виданий Алчевським МВ УМВС України в Луганській області 31.08.2000року,

протокол № 2 від 01.07.2001 року;

від 2-го відповідача

-Ляхович В.Д. -директор Івано-Франківської філії АТ «Укрінбанк», - довіреність

від 26.09.2005 року, за реєстром №5397;

від 3-го відповідача

-ОСОБА_2 -приватний підприємець, - паспорт НОМЕР_1, виданий Алчевським МВ УМВС

України в Луганській області 31.08.2000 року,

розглянувши матеріали справи,  -

в с т а н о в и в:

суть справи: позивачем

заявлено вимогу про визнання недійсним договору застави майна від 01.03.2002 №

173, укладеного між  1-м та 2-м

відповідачами у даній справі, оскільки його укладення порушує корпоративні

права позивача як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірник».

На підставі ст.77 Господарського

процесуального кодексу України (далі -ГПК) розгляд справи було відкладено з 30

жовтня до 17 листопада 2008 року; з 17 листопада до 21 листопада 2008 року та з

21 листопада до 05 грудня 2008 року -у зв'язку з неналежним виконанням

сторонами вимог про надання доказів, викладених в ухвалах суду.

Розпорядженням заступника голови

-в.о. голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 05.12.08

року у зв'язку з хворобою судді Москаленко М.О. подальший розгляд справи

доручено судді Середі А.П.

Відповідно до ст. 77 ГПК України

розгляд справи було відкладено з 05 грудня до 23 грудня 2008 року та з 23

грудня до 20 січня 20089 року -з метою надання сторонам можливості подати до

суду додаткові докази.

За клопотанням представника 2-го

відповідача здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами.

У судовому засіданні, яке відбулося

20.01.09 року, представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник 1-го відповідача

-Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірник»(далі ТОВ «Гірник») позов

визнав у повному обсязі та вважає, що він підлягає задоволенню у повному обсязі

внаслідок його доведеності та обґрунтованості (том 1, а.с. 41-71 та ін.).

Представник 2-го відповідача

-Акціонерного товариства «Український Інноваційний банк»в особі

Івано-Франківської філії (далі -філія АТ «Укрінбанк») позов не визнав, оскільки

вважає його  не обґрунтованим та не

доведеним.

Він стверджує, що в матеріалах

справи мається рішення господарського суду Луганської області від 23.12.05 року

по справі №14/546пд -за позовом 

Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірник»до Акціонерного

товариства Український інноваційний банк»в особі Івано-Франківської філії -про

визнання договору недійсним, по якій предметом спору був саме той договір

застави майна, який є предметом спору по даній 

справі (№11/236пд-к).

Вищеназваним рішенням суду у

задоволенні позову відмовлено (том 1, а.с.16-17).

Постановою Луганського апеляційного

господарського суду від 09.02.06 року це рішення залишено без змін, - тобто

воно набрало чинності та є чинним станом на час розгляду цього спору (справа

№11/236пд-к) по суті, - з огляду на що, на думку представника, провадження по

цій справі підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України (том 1,

а.с. 80-104 та ін.).

3-й відповідач

-ОСОБА_2  позов визнав у повному обсязі

та вважає, що він підлягає задоволенню внаслідок його доведеності та

обґрунтованості (том 1, а.с.41-71 та ін.).

Представники позивача та 1-го і

3-го відповідачів заперечили проти припинення провадження по справі з підстав,

на які посилається 2-й відповідач та його представник, вважаючи їх такими, що

не відповідають дійсним обставинам справи та чинному законодавству.

Суд, розглянувши вищенаведені доводи 2-го відповідача,

вважає, що його клопотання про припинення провадження по цій справі не підлягає

задоволенню, оскільки згідно пункту 2 частини 1 ст. 80 ГПК України

господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є  рішення 

господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції

вирішив  господарський  спір  між  тими  ж

сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

          Спір по справі №11/236пд-к дійсно має

той же предмет, що і по справі №14/546пд; однак має місце лише часткове

співпадіння сторін за обома спорами; крім того, ці два спори виникли з

різних підстав: спір по справі №14/546пд виник у зв'язку з перевищенням

директором ТОВ «Гірник»своїх повноважень при укладанні договору застави від

01.03.02 року, за реєстром №173, а спір по справі №11/236пд-к -у зв'язку з

посиланням позивача ОСОБА_1 на порушення з боку 3-го відповідача -ОСОБА_2 її

корпоративних прав шляхом укладення договору застави майна від 01.03.02 року,

за реєстром №173.

          За таких обставин спір по справі №11/236пд-к

підлягає вирішенню по суті, провадження по ній 

не може бути припинено з підстав, передбачених пунктом 2 ч. 1 ст. 80 ГПК

України.

          Суд вважає за необхідне уточнити

наступну обставину.

          У низці документів, наданих позивачем

та відповідачами до цієї справи, Товариство з обмеженою відповідальністю

«Гірник», ідентифікаційний код 19062908, 

іменується як Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірняк».

          Наявними у справі документами

(реєстраційна картка на суб'єкт підприємницької діяльності -юридичну особу (том

1, а.с. 59); свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО

№688682, вид. державним реєстратором Перевальської районної державної

адміністрації Луганської області 03.11.1995 року, реєстраційний запис №13731200000000403

(том 1, а.с. 60)), а також позивачем та 1-м і 3-м відповідачами підтверджено,

що у обох випадках мова йде про Товариство з обмеженою відповідальністю

«Гірник», і.к. 19062908, яке знаходиться за адресою: місто Перевальськ, вул.

Аляб'єва, 3 Луганської області, - у зв'язку з чим правильним є найменування

1-го відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірник», - що і

належить відобразити у всьому подальшому викладі цього рішення.

І.Заслухавши представників сторін,

дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

1.  13.08.01 року громадяни України ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 уклали між собою установчий договір (нова редакція), згідно якому

утворили  Товариство з обмеженою

відповідальністю «Гірник», при цьому встановили, щоОСОБА_2 належить 10%

статутного капталу, а ОСОБА_1 -90% (ст. 7 договору, нотаріально посвідченого

приватним нотаріусом Перевальського районного нотаріального округу Луганської

області 14.08.01 року, за реєстром №257) (том 1, а.с.53-56).

17.08.01 року Перевальською

районною державною адміністрацією Луганської області зареєстровано нову

редакцію Статуту ТОВ «Гірник», №111 (первісну реєстрацію цього Товариства було

здійснено 03.11.1995 року, реєстраційний №19062908) (том 1, а.с. 44-52;60).

Товариство створене на підставі

Закону України «Про господарські товариства»(п. 1.1 Статуту).

Учасниками Товариства є громадяни

України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (п. 1.2); Товариство є юридичною особою (п. 1.2;

фактично: п.1.3, - припущено помилку в нумерації пунктів Статуту).

Розмір часток засновників у  статутному 

(складеному) капіталі Товариства у Статуті не визначено (має місце

посилання на вищезгаданий установчий договір, - п.5.2.1).

Розділ про права та обов'язки

учасників Товариства у Статуті відсутній, - у зв'язку з чим суд при вирішенні

цього спору буде керуватися Законом України від 19.09.1991 року №1576-ХІІ «Про

господарські товариства».

Розділом 6 Статуту врегульовано

статус органів управління Товариства.

Згідно п.6.1 органами управління та

контролю є  збори засновників, директор

та ревізійна комісія.

Найвищим органом управління

Товариством є збори засновників, які складаються з засновників або призначених

ними представників (п.6.2).

Засновники мають кількість голосів,

пропорційну розміру їх часток у статутному фонді (п.6.2.2).

          Пунктом 6.2.3 Статуту  визначено виключну компетенцію  зборів засновників Товариства, у яких (з

огляду на предмет спору по цій справі) відсутні повноваження на надання

згоди на укладення тих чи інших цивільно- чи господарсько-правових угод від

імені Товариства.

Збори є правомочними, якщо на них

присутні усі засновники товариства (п. 6.2.4).

Будь-який з засновників товариства

має право вимагати  розгляду питання, яке

його цікавить, на зборах засновників за умови, що це питання було поставлено

ним не пізніше, ніж за 25 днів до початку зборів (п. 6.2.5).

Збори засновників скликаються за

наявності потреби, але не рідше 1 разу на рік (п.6.2.6).

Позачергові збори засновників

товариства скликаються  у будь-якому

випадку, якщо того потребують інтереси товариства в цілому. Збори засновників

також повинні бути скликані на вимогу директора або ревізійної комісії

(п.6.2.7).

Поточне керівництво діяльністю

товариства здійснює директор (п.6.3).

Директором може бути особа, яка не

є засновником (представником засновника) товариства (п.6.3.1).

Директор самостійно вирішує усі

питання, які стосуються діяльності товариства, за виключенням тих, що віднесені

до компетенції  зборів засновників

товариства (п. 6.3.2).

Директор є підзвітним зборам

засновників та організовує виконання його рішень. Директор не має права

приймати рішення, обов'язкові для засновників товариства (п. 6.3.3).

У разі призначення директора на

посаду з ним укладається контракт, в якому визначаються права, обов'язки та

відповідальність директора, умови 

винагороди на його користь та звільнення з займаної посади (п. 6.3.4).

Функціональні обов'язки директора

врегульовано пунктом 6.3.5 Статуту, у тому числі  (з огляду на предмет спору по цій справі):

вчиняє дії від імені товариства; користується правом виконавчої ініціативи в

межах Статуту товариства; має право першого підпису на фінансових документах

товариства; укладає договори, контракти та угоди (у т.ч. трудові), інші угоди,

представляє товариство у зносинах з юридичними особами.

Відповідно до положень розділу 6

Статуту ТОВ «Гірник»01.07.01 року між ТОВ «Гірник» в особі ОСОБА_1 та ОСОБА_2

(далі -Вищий орган управління майном), - з одного боку, -  та ОСОБА_2 (далі -Керівник), - з іншого боку,

- укладено контракт, згідно якому на останнього покладаються обов'язки та йому

надаються права Керівника цього товариства (преамбула контракту та п.1.1).

Згідно п. 2.6 контракту до числа

прав Керівника належать: право діяти від імені Товариства, представляти його на

всіх підприємствах, в установах та організаціях; вирішувати інші питання,

віднесені статутом підприємства та органом управління майном і цим контрактом

до компетенції Керівника, - що, на думку суду, знаходиться у відповідності зі

змістом п. 6.3.5 Статуту (том. 1, а.с. 128-129).

2.Як

стверджує позивач ОСОБА_1, 08.02.02 року, коли вона була відсутня за місцем

свого мешкання, оскільки виїздила за межі України - на поховання своєї матері

(будь-які документальні докази у цій частині (наприклад, на підтвердження

самого факту смерті матері позивачки) до суду не надані, а має місце посилання

на «встановлення факту»згідно описово-мотивувальній частині рішення

Перевальського районного суду Луганської області  від 20.01.06 року по справі №2-105/2006 р.

(про нього буде сказано нижче у цьому рішенні) (том 1, а.с. 15)), - її чоловік

та учасник (засновник) ТОВ «Гірник»- 3-й відповідач по цій справі ОСОБА_2 -

склав протокол №13 від 08.02.02 року про те, що, наче б то, 08.02.02 року було

проведено збори засновників ТОВ «Гірник», на якому вирішено питання про отримання

від Акціонерного товариства «Укрінбанк»кредиту у валюті (доларах США) на суму

65000,00 дол., під 16% річних, з передачею у заставу комплексу об'єктів ТОВ

«Гірник»та товарно-матеріальних цінностей на суму 308000,00 грн. (том 1, а.с.

25).

У цьому протоколі вказано, що вона,

ОСОБА_1, була присутня на цих зборах як засновник Товариства та голова зборів,

- хоча це не відповідає дійсності, оскільки вона не була присутня  на цих зборах та не знала про їх порядок

денний і прийняті ними рішення, - а про сам факт передачі майна ТОВ «Гірник»у

заставу та підстави для цього дізналася 

лише у липні 2005 року (том 1, а.с. 15, абзац 5-й розділу «Встановив», а

саме: «за півроку»до дати винесення рішення Перевальським районним судом), - у

зв'язку з чим звернулася з позовом до ОСОБА_2 та ТОВ «Гірник»- про

визнання  протоколу цих зборів недійсним

з огляду на те, що ОСОБА_2, склавши та підписавши від імені голови зборів цей

протокол,  перевищив свої повноваження.

Рішенням Перевальського районного

суду Луганської області від 20.01.06 року (справа №2-105/2006 р.) позов

задоволено; воно набрало чинності.

Суд встановив, що ОСОБА_2 як

співзасновник ТОВ «Гірник»«самостійно склав протокол зборів засновників ТОВ

«Гірник»№13 від 08.02.02 року, яким від імені засновників надав згоду на оформлення

кредиту через АТ «Укрінбанк», під 16% річних, у валюті (доларах США) на суму

65000,00 дол., під заставу комплексу ТОВ «Гірник»та товарно-матеріальних

цінностей на суму 308000,00 грн., що знаходяться на відповідальному зберіганні

згідно з договором №5 від 01 грудня 2001 року між ТОВ «Гірник»та СТОВ

«Петропавлівське».

Суд у своєму рішенні визнав що:

ОСОБА_2 «вирішив питання, яке не

належало до його компетенції. Відповідно до п.5.1.3 Статуту ТОВ «Гірник»воно

належало до компетенції загальних зборів засновників»;

протокол №13 від 08.02.02 року є

«письмовою угодою», яку підписано ОСОБА_2 з порушенням вимог ст.ст. 44 та 63

Цивільного кодексу УРСР 1963 року, хоча позивачка «особисто в подальшому не

схвалила цю угоду», - а тому визнав протокол недійсним - «як такий, що

вчинений з перевищенням повноважень представником товариства та з порушенням

форми укладення».

Отже, за таких обставин суд визнав

недійсним ПРОТОКОЛ №13 від 08.02.02 року (том 1. а.с. 15).

При вирішенні спору по цій справі

(№11/236пд-к), незважаючи на норму, викладену у частині 5 ст. 124 Конституції

України, згідно якій судові рішення ухвалюються судами іменем України і є

обов'язковими до виконання на всій території України, а також норму, викладену

у частині 4 ст. 35 ГПК України, згідно якій рішення суду з цивільної справи, що

набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які

встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - господарський суд

рішення Перевальського районного суду від 20.01.06 року по справі №2-105/2006

р.  оцінює критично з огляду на наступне.

Спірні правовідносини виникли

08.02.02 року та існували після 01.01.04 року, - тобто після набрання чинності

Цивільним (далі - ЦКУ) та Господарським 

кодексами України (далі -ГКУ).

Згідно пунктам 4 Перехідних та

прикінцевих положень обох кодексів, вони застосовуються щодо   тих 

прав  і  обов'язків, 

які продовжують існувати або 

виникли  після  набрання 

чинності  цими положеннями.

           З огляду на цю обставину, на думку

господарського суду, Перевальський районний суд при вирішенні згаданого тут

спору  невірно обрав спосіб захисту права

позивача.

Так, згідно статті 16 ЦКУ  кожна особа має право звернутися до суду за

захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та

інтересів можуть бути:

1)          визнання права;

2)          визнання правочину недійсним;

3)          припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке

існувало до порушення;

            5) примусове виконання обов'язку в

натурі;

            6) зміна правовідношення;

            7) припинення правовідношення;

            8) відшкодування  збитків 

та  інші   способи  

відшкодування майнової шкоди;

           9) відшкодування моральної

(немайнової) шкоди;

          10) визнання незаконними рішення, дій чи

бездіяльності органу державної влади, 

органу  влади  Автономної 

Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх

посадових і службових осіб.

           Суд може захистити цивільне право

або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

          Отже, такий спосіб захисту

порушеного цивільного права, як визнання недійсним протоколу зборів, нині

чинним ЦКУ не встановлено; не встановлювала його і ст. 6 Цивільного кодексу

УРСР.

Частиною 1 ст. 202 ЦКУ визначено, що правочином є дія

особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та

обов'язків.

           Абзацом 3 частини 2 ст. 20 ГКУ

встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та  споживач 

має  право  на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання  повністю 

або  частково  недійсними 

актів  органів державної влади та

органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать

законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або

споживачів;   визнання недійсними

господарських угод з підстав, передбачених законом.

          Стаття 44 ЦК УРСР, на порушення якої

з боку директора ТОВ «Гірник»ОСОБА_2 посилається районний суд у своєму рішенні,

не містить у собі норми про те, що протокол зборів, у т.ч. учасників

(засновників) товариства з обмеженою відповідальністю, - є актом або угодою.

          У вищенаведеному розумінні

ПРОТОКОЛ, у тому числі - протокол зборів засновників -НЕ Є ані актом, ані

угодою. 

З огляду на викладене Перевальський

районний суд не мав права своїм рішенням визнавати недійсним ПРОТОКОЛ, -

недійсними могли бути визнані тільки РІШЕННЯ, викладені у ньому. Визнавши ж

недійсним протокол №13 як форму фіксації рішень, прийнятих 08.02.02 року на

зборах засновників ТОВ «Гірник», суд у такий спосіб залишив чинними  викладені у ньому (протоколі) власне рішення.

Звідси, -  у господарського суду при вирішенні спору по

справі №11/236пд-к  є підстави вважати,

що УСІ РІШЕННЯ,  викладені у протоколі

№13 від 08.02.02 року, є чинними, у т.ч. на час розгляду цього спору.

3.Використовуючи

рішення, викладені у протоколі №13 від 08.02.02 року, зміст яких наведено вище

у цьому рішенні суду, - ОСОБА_2 (3-й відповідач), діючи як директор ТОВ

«Гірник»(Позичальник),  27.02.02 року у

простій письмовій формі уклав з Івано-Франківською філією Акціонерного

товариства «Укрінбанк»(далі -Банк) кредитну угоду №200243, згідно якій отримав

кредит у розмірі 65000,00 дол. США на термін з 27.02.02 року до 27.02.03 року

(п.3.1).

Як вбачається з пункту 2.1.2

кредитної угоди, Позичальником її підписано на підставі повноважень, отриманих

від законних власників (акціонерів, пайщиків, власників часток) і ця Угода не

суперечить договірним обмеженням, що є обов'язковими для Позичальника та його

Установчих документів.

Кредитна лінія використовується

Позичальником на поповнення обігових коштів (п.3.2).

Видача кредиту проводиться після

підписання Позичальником та Банком нотаріального договору застави: кафе-бару,

сільськогосподарської техніки, молодняку ВРХ (великої рогатої худоби), застави

врожаю ячменю 2002 року (п.3.3.2).

Позичальник сплачує Банку відсотки

у розмірі 16% річних (п.3.5.1).

Кредитна угода ніким з

учасників  цього спору (№11/236пд-к) до

цього часу у будь-якому порядку не оспорена.

01.03.02 року між

Івано-Франківською філією АТ «Укрінбанк»((Заставоотримувач), - з одного боку, -

та ТОВ «Гірник»в особі ОСОБА_2 (Заставодатель), - з іншого боку, - на виконання

вимог п. 3.3.2 вищезгаданої Кредитної угоди, укладено  договір застави майна, згідно якому, з метою

забезпечення своєчасного виконання обов'язків по кредитному договору №200243

від 27.02.02 року та додаткових угод, що будуть прийняті надалі,  Заставодавець надав, а Заставоотримувач

-  прийняв у заставу: об'єкт, що

знаходиться у м.Перевальську, вул. Аляб'єва, 3, який згідно

довідки-характеристики, вид. Перевальським бюро технічної інвентаризації

28.02.02 року за №146, складається з кафе-бару «Гірник»шлакоблочного загальною

площею 493,80 кв.м, визначеного у плані 

за літ. А-1 та інших споруд та будівель; навісу металевого за літ. Б;

навісу шлакоблочного за літ.В; склади 

шлакоблочні за літ.Г.Д,Ж, замощення І, ворота 1,3, огорожа 2,4;

інвентаризаційна оцінка об'єкта -828500 грн., погоджена вартість -500000,00

грн.

Крім того, у заставу передано:

комбайн КСК-100 балансовою вартістю 52035,00 грн., погоджена вартість -46000,00

грн.;

косарку КПС-5г балансовою вартістю

30480,00 грн., погоджена вартість -27000,00 грн.;

зерноочисний агрегат ЗАВ-20

балансовою вартістю 26583,00 грн., погоджена вартість -25000,00 грн.;

трактор Т-150 балансовою вартістю

10944,00 грн., погоджена вартість -9000,00 грн.;

сівалку «Мультикорм»балансовою

вартістю 22112,00 грн., погоджена вартість -20000,00 грн.;

врожай ячменю 2000 року балансовою

вартістю 200000,00 грн., погоджена вартість -120000,00 грн.;

ВРХ 1996-1998 р.р. 54 голови -

балансовою вартістю 52745,00 грн., погоджена вартість -51000,00 грн.;

молодняк ВРХ 2000р. 19 голів -

балансовою вартістю 10515,00 грн., погоджена вартість -10000,00 грн., - а

всього на загальну суму 405369,00 грн., погоджена вартість -308000,00 грн.

(п.2).

Заставодержатель має право звернути

стягнення на заставлена майно з дня, наступного за днем порушення Заставодавцем

строків та зобов'язань  по поверненню

кредиту або оплаті відсотків за користування кредитом по кредитному договору

№200243 від 27.02.02 року і додаткових угод до нього (п. 3), або порушення

Заставодавцем умов зберігання заставленого майна, використання  заставленого майна не за призначенням або

порушення інших умов договору, реорганізації або ліквідації юридичної особи

(п.4).

Заставлене майно залишається  в користуванні Заставодавця (п.5).

Договір нотаріально посвідчено  державним нотаріусом Перевальської державної

нотаріальної контори 01.03.02 року, за реєстром №173, - при цьому

посвідчувальний напис нотаріуса містить у собі посилання на те, що ним  «встановлено осіб, які підписали договір, їх

дієздатність, правоспроможність, повноваження, а також належність ТОВ

«Гірник»заставленого майна».

Як сказано вище у цьому рішенні,

господарський суд Луганської області, розглянувши позов  ТОВ «Гірник»до АТ «Український інноваційний

банк»в особі Івано-Франківської філії - про визнання недійсним договору від

01.03.02 року, за реєстром №173, - 

виходячи з того, що директор ОСОБА_2 як засновник ТОВ «Гірник»,  склав, підписав та використав вищезгаданий

протокол зборів №13 від 08.02.02 року для підписання Кредитної угоди №2002243

від 27.02.02 року та договору застави майна від 01.03.02 року, за реєстром

№173, - НЕ визнав, що Заставодавець перевищив свої повноваження, - а

тому у задоволенні позовних вимог 

відмовив.

Приймаючи таке рішення, суд не

погодився також з тим, що:

помилки, допущені при оформленні

протоколу №13 від 08.02.02 року, не є підставою для визнання факту того, що

збори не проводилися; докази останнього факту до суду не надано;

ОСОБА_1 впродовж більше, ніж 2-х

років, які пройшли після укладення спірного договору, не дізналася  як про факт отримання кредиту, так і про

передачу майна в заставу на підставі оспорюваного нею договору;

факт звернення ОСОБА_1 з цим

позовом до суду після витоку такого проміжку часу (понад 2 роки) суд визнав за

факт схвалення позивачкою спірного договору від 01.03.02 року, за реєстром

№173.

Керуючись частиною 2 ст. 35 ГПК

України, в якій сказано, що факти, встановлені рішенням господарського

суду  (іншого орану, який вирішує

господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при

вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, - при вирішенні

спору по цій справі (№11/236пд-к) вважає встановленими та такими, що не

потребують повторного встановлення, три факти, про які йдеться  у попередніх 

абзацах цього рішення.

Постановою Луганського апеляційного

господарського суду від 09.02.06 року рішення по справі №14/546пд залишено без

змін, - тобто набрало чинності.

Ухвалою господарського суду

Луганської області від 19.04.06 року по справі №14/93пд (14/456пд) відмовлено у

перегляді цього рішення за нововиявленими обставинами  (том 1, а.с.39).

4.Оскільки

позивач ОСОБА_1 по даній справі просить визнати недійсним договір застави

майна  №173 від 01.03.02 року у

зв'язку з тим, що факт його укладення порушує її корпоративні права як учасника

(засновника) ТОВ «Гірник», - суд при вирішенні спору виходить з наступного.

4.1.ОСОБА_2

на момент укладення спірного договору був учасником (засновником) та директором

ТОВ «Гірник».

Судом встановлено, що укладаючи

Кредитну угоду №200246 від 27.02.02 року та Договір застави майна №173 від

01.03.02 року, він діяв у межах повноважень, наданих йому п. 6.3.5 Статуту, а

також п. 2.6 Контракту від 01.07.01 року (зміст обох пунктів наведено вище у

цьому рішенні).

Згідно Статуту ТОВ

«Гірник»(п.6.2.3) до повноважень зборів його засновників (учасників) не

належить право надання чи ненадання згоди директору (керівнику) Товариства на

укладення угод від імені останнього, - такі питання він вирішує сам,

одноособово.

З огляду на викладене директор

ОСОБА_2 мав право укладати  договір

застави майна від 01.03.02 року, за реєстром №173.

Докази того, що цей договір

укладено з порушенням законодавства, чинного на час його укладення або на даний

час, або що він  суперечить йому, - у

справі відсутні.

Станом на день укладення спірного

договору ТОВ «Гірник» мало статус юридичної особи.

Згідно ст. 23 ЦК УРСР (ст. 80 ЦКУ) юридичними  особами 

визнаються  організації,    які   

мають відокремлене майно, можуть від свого  імені 

набувати  майнових  і особистих немайнових прав і нести  обов'язки, 

бути  позивачами  і відповідачами в суді, арбітражі або в

третейському суді.

          Статтею  26 ЦК УРСР 

(ст.91 ЦКУ) встановлено, що 

юридична особа  має  цивільну 

правоздатність  відповідно  до встановлених цілей її діяльності.

          Правоздатність юридичної особи

виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли

вона повинна діяти на підставі загального положення про організації  даного 

виду,  -  з моменту видання компетентним органом

постанови про  її  утворення. Якщо статут підлягає реєстрації,  правоздатність  юридичної 

особи виникає в момент реєстрації.

          Згідно ст. 29 ЦК УРСР (ч. 1 ст. 92

ЦКУ) юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки

через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм  за законом або статутом (положенням).

          Порядок  призначення 

або  обрання  органів 

юридичної  особи визначається їх

статутом (положенням).

Жодна з цих вимог при укладенні

договору від 01.03.02 року за №173 -не порушена.

Позивач не оспорює зміст договору

застави майна, а тому у суду відсутні підстави для надання правової оцінки його

положенням, крім того, що згідно п.2 його укладено з метою забезпечення

своєчасного та повного виконання умов Кредитної угоди №200243 від 27.02.02

року, а згідно останній кредит взято для поповнення обігових коштів ТОВ

«Гірник»(п.3.2 угоди), - тобто в інтересах 

Товариства.

4.2.Оскільки

перелік прав та обов'язків учасника (засновника) ТОВ «Гірник»у його Статуті не

визначено, суд при вирішенні цього спору керується положеннями вищезгаданого

Закону України «Про господарські товариства».

Згідно ст. 10 

Закону учасники товариства мають право:

           а) брати участь в управлінні

справами товариства  в  порядку, визначеному  в 

установчих  документах,  за 

винятком    випадків, передбачених

цим Законом;

           б) брати участь у розподілі прибутку

товариства та одержувати його 

частку  (дивіденди).  Право 

на  отримання  частки 

прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників  мають 

особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

           в) вийти в установленому порядку з

товариства;

           г)одержувати інформацію про

діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане  надавати 

йому  для  ознайомлення річні баланси, звіти товариства  про 

його  діяльність,  протоколи зборів;

           д) 

здійснити  відчуження  часток 

у  статутному (складеному)

капіталі  товариства,  цінних 

паперів,  що  засвідчують 

участь у товаристві,  в  порядку, 

встановленому  законом. 

           Учасники  можуть 

мати  також  інші 

права,  передбачені законодавством

і установчими документами товариства.

Як вбачається з позовної заяви,

порушенням своїх корпоративних прав позивач вважає те, що:

1)протокол загальних зборів ТОВ

«Гірник»№13 від 08.02.02 року підписано лише одним засновником -ОСОБА_2, що, на

думку позивача, свідчить про його недійсність та про порушення права власності

засновника ОСОБА_1 на частку у статутному фонді товариства;

2)засновник та директор ТОВ

«Гірник»ОСОБА_2 одноосібно склав протокол №13 від 08.02.02 року, яким від імені

засновників цього Товариства надав згоду на оформлення вищезгаданого кредиту та

передачу у заставу майна Товариства, - позивач же стверджує, що він це рішення

не приймав, а тому його не схвалює;

3)у зв'язку з передачею у заставу

майна, що належить підприємству, - кафе-бару «Гірник», порушено право

позивача  як засновника -члена вищого

органу управління -на здійснення права колективної власності відповідно до умов

діючого законодавства та статутних документів;

4)засновник (учасник) та директор

ТОВ «Гірник»ОСОБА_2 своїми діями порушив вимоги п. 1 ст.41, ст.59 та 62  Закону України «Про господарські товариства»,

оскільки вирішив питання, яке не належало до його компетенції.

Розглянувши цей перелік прав, які

позивач відніс до корпоративних та вважає їх порушеними внаслідок дій 3-го

відповідача ОСОБА_2, суд дійшов наступного.

1)право підписання протоколу зборів

учасником Товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі - підписання

протоколу одноосібно одним із засновників (учасників) такого Товариства Закон

«Про господарські товариства»не відносить до корпоративних прав, а тому у суду

відсутні підстави для визнання цього факту порушенням корпоративних прав

позивача;

2)факт наступного схвалення

позивачем по цій справі рішень, викладених у згадуваному тут протоколі №13 від

08.02.02 року, встановлено рішенням господарського суду Луганської області від

23.12.05 року по справі №14/546пд, - з огляду на що суд, керуючись ч. 2 ст. 35

ГПК України, вважає  його таким, що не

потребує повторного встановлення при вирішенні спору по справі №11/236пд-к;

3)твердження позивача про те, що

передача вищезгаданого майна ТОВ «Гірник»у заставу призвела до порушення його

права як засновника -члена вищого органу управління майном Товариства -на здійснення

права колективної власності, - суперечить чинному законодавству та фактичним

обставинам справи.

Так, згідно ст. 572 ЦКУ в  силу 

застави  кредитор  (заставодержатель) має право у разі  невиконання  

боржником    (заставодавцем)    зобов'язання, забезпеченого    заставою,  

одержати   задоволення   за   рахунок

заставленого  майна  переважно 

перед  іншими  кредиторами  

цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

          Частиною 6 ст. 576 ЦКУ передбачено,

що предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не встановлено

договором або законом.

          Згідно договору застави майна від

01.03.02 року №173 заставлене майно залишилося у розпорядженні заставодавця

(п.5).         

          Відповідно до ч.2 ст. 586 ЦКУ

заставодавець   має  право 

відчужувати  предмет  застави, передавати  його 

в  користування  іншій 

особі  або  іншим 

чином розпоряджатися  ним лише за

згодою заставодержателя,  якщо інше не

встановлено договором, - тобто ТОВ «Гірник», передавши своє майно за

договором застави від 01.03.03 року №173, - НЕ втратило право власності на

нього, оскільки договір застави не є договором відчуження майна.

           Статтею 578 ЦКУ визначено, що майно,

що є у спільній власності, може бути передано 

у заставу лише за згодою усіх співвласників.

          Позивач стверджує, що він ніколи

не надавав згоди на передачу майна Товариства у заставу у зв'язку з отриманням

кредиту на підставі Кредитної угоди №200243 від 27.02.02 року.

Але рішенням господарського суду

від 25.12.05 року по справі №14/546пд (про що уже сказано вище у цьому

рішенні)  встановлено факт наступного

схвалення  позивачем обох цих угод.

           Згідно ст. 63 ЦК УРСР угода,  укладена 

від  імені  другої  

особи  особою,    не уповноваженою на укладення угоди або

з  перевищенням  повноважень, створює, змінює і припиняє

цивільні права і обов'язки  для  особи, яку представляють, лише в  разі 

подальшого  схвалення  угоди 

цією особою.

          Наступне схвалення угоди особою,  яку 

представляють,  робить угоду

дійсною з моменту її укладення.

Аналогічна норма викладена у ст.

241 ЦКУ.

Крім того, ст. 10 Закону

України  «Про господарські товариства» не

відносить реалізацію права колективної власності на майно товариства до

корпоративних прав, на порушення яких посилається позивач.

Не погоджуючись з доводом позивача,

про який йдеться у цьому пункті рішення, суд також виходить з того, що рішення,

зафіксовані у протоколі №13 від 08.02.02 року, на час розгляду цього спору

(№11/236пд-к) є чинними з підстав, на які суд посилається вище у цьому рішенні.

З огляду на наявну ситуацію суд, далі, керується:

           частиною 3 ст. 92 ЦКУ, згідно

якій  рган або особа,  яка відповідно до установчих  документів юридичної особи чи закону виступає

від її імені, зобов'язана діяти в 

інтересах  юридичної  особи, 

добросовісно  і  розумно 

та   не перевищувати своїх

повноважень.

           У відносинах  із 

третіми  особами обмеження

повноважень щодо представництва 

юридичної  особи  не 

має  юридичної  сили,  

крім випадків,  коли юридична

особа доведе,  що третя особа знала чи за

всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження;

          статтею 241 ЦКУ, цитованою вище.

Аналогічну позицію викладено у п.

42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.08 року №13 «Про

практику розгляду судами корпоративних спорів»та у п. 2.18 Рекомендацій Вищого

господарського суду України від 28.12.07 року №04-5/14 «Про практику

застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних

відносин».

          Отже, у суду відсутні фактичні та правові

підстави для визнання правомірним твердження позивача про порушення 3-м

відповідачем  його корпоративного права

шляхом позбавлення його (позивача) права власності на свою частку у

колективному майні ТОВ «Гірник».

4)не погоджується суд також і з

доводом позивача про те, що 3-й відповідач ОСОБА_2 своїми діями  щодо укладення спірного договору порушив

вимоги п. 1 ст.41, ст.ст. ст.59 та 62  Закону

України «Про господарські товариства»з огляду на таке.

Позивач та 3-і відповідач є

учасниками (засновниками) Товариства з обмеженою відповідальністю

«Гірник», а частиною  1 ст. 41

вищеназваного Закону регулюються питання, пов'язані з повноваженнями вищого

органу  акціонерного товариства, а

також перелік осіб, які  надано право

підписати протокол загальних зборів акціонерів акціонерного товариства, - тобто

ця норма Закону «Про господарські товариства»не підлягає застосуванню щодо

товариства з обмеженою відповідальністю.

З урахуванням повноважень загальних

зборів учасників (засновників) ТОВ «Гірник»(п.6.2.3 Статуту) та його директора

(керівника) (п.6.3.5) у суді, а також з урахуванням обставин справи, у суду

відсутні підстави вважати, що  3-й

відповідач, уклавши договір застави майна від 01.03.02 року №173, вчинив це з

порушенням вимог ст. 59 (компетенція загальних зборів учасників товариства з

обмеженою відповідальністю) та 62 (виконавчий орган товариства з обмеженою

відповідальністю) ЗУ «Про господарські товариства».

ІІ.Заслухавши представників сторін,

дослідивши та оцінивши наявні у справі докази. суд вважає, що позов не підлягає

задоволенню, крім вищевикладених, ще і з таких підстав.

За загальними засадами

господарського судочинства кожна сторона повинна довести  законність та обґрунтованість свої позовних

вимог та заперечень проти позову, - тобто надати суду відповідні докази.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами

у справі є будь-які фактичні дані, на підставі 

яких господарський   суд   у 

визначеному  законом  порядку 

встановлює наявність  чи  відсутність 

обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші

обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими

засобами:

письмовими і речовими доказами,

висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та

інших  осіб,  які 

беруть участь  в  судовому процесі. В необхідних випадках на

вимогу судді пояснення  представників

сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути

викладені письмово.

Статтею 33 ГПК визначено, що  кожна сторона повинна  довести 

ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень.

           Докази    подаються   

сторонами    та    іншими  

учасниками судового процесу.

          При цьому господарський   суд 

приймає  тільки  ті 

докази,  які  мають значення для справи.

          Обставини справи, які  відповідно 

до  законодавства  повинні бути 

підтверджені  певними  засобами 

доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами

доказування (ст. 34 ГПК).

          Позивач не довів суду законність та

обґрунтованість своїх позовних вимог, а тому у визнанні недійсним договору

застави майна від 01.03.02 року, за реєстром №173, - з мотивів порушення фактом

укладення цього договору корпоративних прав позивача - повинно бути відмовлено.

          Судові витрати відповідно до

ст.ст.44,45,47-1 та 49 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.10,

50-52,58-63 Закону України від 19.09.1991 року №1576-ХІІ «Про господарські

товариства», керуючись ст.ст.32-35,36,43 та 82-85 Господарського процесуального

кодексу України, суд -

в и р і ш и в

:

          1.У задоволенні позову відмовити.

          2.Судові витрати покласти на

позивача.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у

судовому засіданні 20.01.09 року за згодою представників сторін  оголошено лише вступну та резолютивну частини

рішення.

          Рішення набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно

до ст. 84 ГПК України.

           Рішення  може бути оскаржено до Луганського

апеляційного господарського суду у той же термін.

          Рішення складено у повному обсязі

та підписано -26 січня 2009 року.

Суддя                                                      

                          А.П.Середа