Рішення

від 12.08.2010 по справі 27/53

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2010 р. Справа №27/53

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПТФ "Даймонд і Ко", адреса: 39600,м.Кременчук, вул.50 років СРСР,1/147

до Холдінгової компанії "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства, адреса: 39600, м.Кременчук, вул. Київська,62

про стягнення 186 490,74 грн.

Суддя: Солодюк О.В.

Представники сторін:

від позивача : ОСОБА_1, дов. від 07.04.2010р.

від відповідача : ОСОБА_2, дов. № 110 від 15.06.2010р.

В судовому засіданні 12.08.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Повний текст рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення 186 490,74 грн., в т.ч. 156 026,23 грн.- заборгованість за виконані послуги на підставі договорів № 67 від 16.10.2007р. та № 02/1 від 09.01.2009р., 3 260,93 грн. - 3% річних, 27 203,58 грн. - інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Від відповідача надійшов відзив, в якому він заперечує проти позову в частині вимог про стягнення заборгованості по актам виконаних робіт на суму 129 832,23 грн., посилаючись на підписання їх не уповноваженою особою, та в частині покладення на відповідача витрат за послуги адвоката, посилаючись на відсутність доказів в підтвердження факту оплати позивачем послуг адвоката.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позицію, викладену у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Між ТОВ «ДПТФ «Даймонд і Ко»(надалі за тестом -позивач, підрядник) та ХК «АвтоКрАЗ»(надалі за тестом - відповідач, замовник) 16.10.2007р. та 09.01.2009р. були укладені договори №67 та №02/1, відповідно до умов яких відповідач доручив, в позивач зобов»язався провести власними силами роботи з наладки, випробувань та вимірів високовольтного електрообладнання (п.1.1). Згідно з п.1.2 цих договорів замовник зобов»язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 3.1. договорів передбачено, що прийняття виконаних робіт проводиться на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт.

Як зазначає позивач, на виконання умов договорів він у період з серпня 2008 року по грудень 2009 року виконав роботи на суму 161 026,23 грн., що підтверджується:

- актом виконаних робіт від 28.08.2008р. на суму 10 398,00 грн.;

- актом виконаних робіт від 26.09.2008р. на суму 10 398,00 грн.;

- актом виконаних робіт від 28.10.2008р. на суму 10 398,00 грн.;

- актом виконаних робіт від 28.11.2008р. на суму 10 119,60 грн.;

- актом виконаних робіт від 23.12.2008р. на суму 10 119,60 грн.;

- актом виконаних робіт від 29.09.2009р. на суму 18 469,20 грн.;

- актом виконаних робіт від 29.09.2009р. на суму 17 031,60 грн.;

- актом виконаних робіт від 29.09.2009р. на суму 17 031,60 грн.;

- актом виконаних робіт від 28.10.2009р. на суму 19 603,61 грн.;

- актом виконаних робіт від 30.11.2009р. на суму 19 603,61 грн.;

- актом виконаних робіт від 28.12.2009р. на суму 17 853,41 грн.

Відповідач у відзиві посилається на підписання зазначених актів з його сторони не уповноваженою особою, в підтвердження чого надав наказ № 1010 від 01.12.2008р. про повноваження щодо підписання актів виконаних робіт.

Дані заперечення відповідача судом не взяті до уваги виходячи з наступного.

З наданої до матеріалів копії наказу № 1010 від 01.12.2008р. вбачається, що право підпису актів здачі-приймання виконаних робіт надається першому заступнику директора з економіки та фінансів, наказ діє з 27.11.2008р.

Акти виконаних робіт від 28.11.2008р., від 23.12.2008р.; від 29.09.2009р.; від 29.09.2009р.; від 29.09.2009р.; від 28.10.2009р.; від 30.11.2009р.; від 28.12.2009р., тобто такі, що підписувалися сторонами після видачі наказу № 1010 від 01.12.2008р., підписані саме уповноваженою особою - першим заступником директора з економіки та фінансів, доказів обмежень щодо права підпису актів виконаних робіт до 27.11.2008р. відповідачем до суду не надавалося.

За даних обставин, заперечення відповідача щодо того, що підписання актів неуповноваженою особою є обґрунтованими.

Згідно з вимогами п.4.1. договорів оплата виконаних робіт має бути здійснена Замовником протягом 10 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

В порушення взятих на себе зобов»язань, відповідач у визначені договором строки, виконані позивачем роботи не оплатив. Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2008р. відповідачем здійснено часткову оплату виконаних робіт в сумі 5 000,00 грн., що підтверджується наданою в матеріали справи випискою з рахунку.

Таким чином, заборгованість відповідача станом на момент звернення позивачем з позовом та прийняття рішення становить:

161 026,23 грн. - 5 000,00 грн. = 156 026,23 грн.

З метою досудового врегулювання спору 12.02.2010р. відповідачеві була направлена претензія №16-01/03, проте, як зазначає позивач, відповідач на неї відповіді не надав, заборгованість не сплатив.

Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

У відповідності до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, а відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язаня (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Позивач довів факт належного виконання ним умов договору та надав належні докази в підтвердження позовних вимог на суму 156 026,23 грн.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, доказів повного виконання зобов"язань за договором суду не надав.

За даних обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 156 026,23 грн. основного боргу є обґрунтованою, відповідачем не оспорена та підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на ч. 2 ст.625 ЦК України позивач, з врахуванням проведеної відповідачем часткової оплати виконаних робіт, у позовній заяві правомірно нарахував відповідачу 27 203,58 грн. інфляційних нарахувань з вересня 2008р. по квітень 20010р. та 3 260,93 грн. - 3% річних за період з 09.09.2010р. по 07.04.2010р. (розрахунок доданий позовної заяви).

Вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 27 203,58 грн. інфляційних нарахувань та 3 260,93 грн. - 3% річних обґрунтовані, підтверджені наявними доказами і підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про покладення на відповідача судових витрат суд керується наступним.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з державного мита, витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Позивачем надані належні і допустимі докази на підтвердження надання йому по даній справі правової допомоги адвокатом ОСОБА_1 за угодою про надання правової допомоги від 07.04.2010р., зокрема участь у засіданнях на підставі довіреності та докази фактичної сплати 9245 грн. адвокату ОСОБА_1 (квитанція № 807 від 07.04.2010р., видатковий касовий ордер від 07.04.2010р.). Відповідач вказані докази не спростував.

Враховуючи те, що претензій до якості роботи адвоката позивач не має, обсяг роботи адвоката по представництву інтересів відповідача не суперечить нормам чинного законодавства України (і насамперед Закону України «Про адвокатуру», іншим актам з питань її діяльності ), розумно відповідає розміру його гонорару, який не перевищує 6 відсотків від заявленої позивачем суми стягнення грошових коштів з відповідача, суд покладає ці витрати на відповідача в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита в сумі 1 864, 91 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 грн. на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Холдінгової компанії "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства, адреса: 39600, м.Кременчук, вул. Київська,62, код ЄДРПОУ 05808735, р/р 26008040135980 у філії «ПРУ ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 331564 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПТФ "Даймонд і Ко", адреса: 39600,м.Кременчук, вул.50 років СРСР,1/147, код ЄДРПОУ 25170967, р/р 26001055234030 в Полтавському ГРУ «Приватбанк», МФО 331401- ) 156 026,23 грн. основного боргу, 3 260,93 грн.-3% річних, 27 203,58 грн. - інфляційних нарахувань, 1864,91 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 9 245 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В.Солодюк

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16 серпня 2010 року.

Примітка:Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України.