Ухвала

від 22.09.2015 по справі 333/10-05/20-07/15/19/7-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 вересня 2015 року Справа № 333/10-05/20-07/15/19/7-10

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Грек Б.М. і Палій В.В.

розглянувши заяву Київської обласної спілки споживчих товариств, м. Київ (далі - Спілка),

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 22.07.2014

зі справи № 333/10-05/20-07/15/19/7-10

за позовом Спілки

до виконавчого комітету Бородянської селищної ради Київської області, смт Бородянка Бородянського району Київської області (далі - Виконком),

про визнання недійсним рішення,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: закрите акціонерне товариство "СТ Бородянка", смт Бородянка Бородянського району Київської області (далі - Товариство);

Бородянська районна спілка споживчих товариств Бородянського району Київської області, смт Бородянка Бородянського району Київської області (далі - Бородянська РССТ);

ОСОБА_2, м. Житомир (далі - ОСОБА_2);

комунальне підприємство Київської обласної ради "Бородянське бюро технічної інвентаризації", смт Бородянка Бородянського району Київської області (далі - Підприємство),

за участю особи, що подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3, с. Лука Житомирського району Житомирської області (далі - ОСОБА_3).

Судове засідання проведено за участю:

представника Спілки - Ситенка О.Д.,

представника Виконкому - не з'яв.,

представника Товариства - не з'яв.,

представника Бородянської РССТ - не з'яв.,

представника ОСОБА_2 - не з'яв.,

представника Підприємства - не з'яв.,

ОСОБА_3 - особисто і його представника ОСОБА_5

За результатами розгляду заяви Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним рішення Виконкому від 26.10.2001 № 218 (далі - Рішення № 218).

Рішенням господарського суду Київської області від 15.11.2010 (колегія суддів у складі: Антонова В.М. - головуючий, Скутельник П.Ф. і Сокуренко Л.В.) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 (колегія суддів у складі: Чорна Л.В. - головуючий, Гончаров С.А. і Іоннікова І.А.): задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3; зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано в частині визнання недійсним Рішення № 218 щодо визнання права власності на магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1; в решті це рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2014: залишено без задоволення касаційну скаргу Спілки; зазначену постанову апеляційної інстанції змінено з викладенням пункту 1 її резолютивної частини в такій редакції: "Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення господарського суду Київської області від 15.11.2010 по справі № 333/10-05/20-07/15/19/7-10 в частині визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Бородянської селищної ради № 218 від 26 жовтня 2001 року щодо визнання за Бородянським районним споживчим товариством права власності на магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 скасувати. Відмовити в позові в цій частині. В решті рішення суду залишити без змін".

У заяві про перегляд за нововиявленими обставинами згаданої постанови Вищого господарського суду України Спілка просить скасувати відповідну постанову за нововиявленими обставинами та прийняти нову постанову, якою постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 15.11.2010 у цій справі залишити в силі. Нововиявленою обставиною Спілка вважає отримання нею 24.03.2015 з архівного відділу Бородянської районної державної адміністрації рішення виконавчого комітету Бородянської районної ради від 16.08.1976 № 252 (далі - Рішення № 252) (відповідно до супровідного листа № 01-24-89), яке, на думку Спілки, однозначно підтверджує те, що Спілка безпосередньо здійснювала будівництво згаданого приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1".

У відзиві на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 22.07.2014 (з доповненнями до неї) ОСОБА_3, посилаючись на відсутність нововиявлених обставин, просить залишити без змін згадану постанову Вищого господарського суду України, а заяву Спілки - без задоволення.

Заперечень (пояснень) стосовно даної заяви від іншими учасниками судового процесу не подано.

Учасники судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

У прийнятті згаданої постанови від 22.06.2014 Вищий господарський суд України виходив з таких обставин та висновків.

Як встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, на підставі рішень Виконкому від 17.02.1995 №№ 10/1, 10/2, 10/3, 10/4 державними актами серії НОМЕР_1 від 31.05.1995, серії КВ від 22.08.1995, серії КВ від 28.08.1995, виданими Бородянською селищною радою, Бородянській райспоживспілці було оформлено в постійне користування: земельну ділянку площею 2,57 га для виробничої бази автотранспортного підприємства названої райспоживспілки; 0,76 га для виробничих баз і організацій РКЗП, ОГХ "Льонок" (ресторан "Бородянка", магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1"), хлібокомбінату; 5,14 га виробничих баз і організацій РКЗП, ОГХ "Льонок", хлібокомбінату.

Відповідно до актів прийняття-передачі основних засобів від 01.09.2000, 18.09.2000 та 01.04.2000 магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_1), ресторан "Бородянка" (смт Бородянка, вул. Леніна, 339), автотранспортне підприємство РайСТ (смт Бородянка, вул. Вокзальна, 2), хлібохарчокомбінат (смт Бородянка, вул. Гагаріна, 1/2) були передані Бородянською райспоживспілкою та хлібохарчокомбінатом названої райспоживспілки Бородянському районному споживчому товариству (далі - Бородянське РСТ).

Згідно з Рішенням № 218 за результатами розгляду листа Бородянського РСТ про визнання права власності на будівлі споживчої кооперації від 02.07.2001 № 101:

вирішено визнати право власності за Бородянським РСТ на певні будівлі: магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" кошторисною вартістю 1 100 491,46 грн. загальною площею 1550 кв.м; ресторан "Бородянка" кошторисною вартістю 1 115 298,28 грн. загальною площею 2000 кв.м; автотранспортне підприємство РайСТ кошторисною вартістю 129 680 грн. загальною площею 1226 кв.м; хлібохарчокомбінат кошторисною вартістю 753 635,52 грн. загальною площею 2500 кв.м;

доручено Підприємству видати свідоцтва про право власності на відповідні об'єкти.

Свідоцтвом Виконкому від 11.09.2003 серії САА №702194 було оформлено право власності Бородянського РСТ на нежитлову будівлю магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 (далі - Магазин).

Статутом ЗАТ "СТ Бородянка" передбачено, що воно створене шляхом реорганізації (перетворення) Бородянського РСТ у закрите акціонерне товариство; останнє є правонаступником Бородянського РСТ.

18.09.2006 Товариством і ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу Магазину, за умовами якого ОСОБА_2 набула права власності на Магазин.

У справі № 103/19-02 (за участю Спілки та Бородянського РСТ) рішенням господарського суду Київської області від 19.02.2002 встановлено факт законності виходу Бородянського РСТ зі складу Спілки, оформленого постановою зборів уповноважених пайовиків Бородянського РСТ від 15.03.2002.

Згідно з постановою правління Спілки від 12.03.2002 № 5п1 Спілка безоплатно передала у власність Київської регіональної спілки споживчої кооперації майже все своє майно (за винятком будівлі банку "Укоопспілка") як внесок до статутного фонду в обмін на корпоративні права; в пооб'єктному переліку майна, доданому до вказаної постанови, не значиться спірне нерухоме майно, розташоване у смт Бородянці.

Суд першої інстанції у розгляді даної справи вийшов за межі позовних вимог, розглянувши спір про визнання за Спілкою права власності на будівлю Магазину, оскільки встановив факт належності Спілці права власності на цю будівлю, порушуючи в зв'язку з цим права інших осіб (ОСОБА_3 і ОСОБА_2).

Розпорядження правління Спілки, що стосуються затвердження кошторису будівництва і розширення Магазину та уточненого плану капіталовкладень на 1978 рік, а також довідка Спілки про вартість виконання робіт по об'єктах, замовником яких є Управління капітального будівництва Спілки станом на 01.12.1979, не можуть вважатися належними доказами на підтвердження фінансування будівництва Магазину за рахунок коштів Спілки.

Спілкою не доведено порушення її прав Рішенням № 218.

Магазин є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Вищий господарський суд України у прийнятті згаданої постанови погодився з твердженням Спілки про те, що в резолютивній частині постанови апеляційної інстанції зазначається лише про часткове скасування рішення місцевого господарського суду, але не міститься остаточного висновку щодо результату розгляду позовних вимог Спілки.

Причиною подання даної заяви стала наявність, на думку заявника, нововиявленої обставини у даній справі.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 112 ГПК України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Як зазначено в пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Як вже зазначалося, нововиявленою обставиною заявник (Спілка) вважає отримання ним Рішення № 252 з архівного відділу Бородянської районної державної адміністрації. Дане рішення, на думку заявника, підтверджує те, що будівництво Магазину здійснювалося Спілкою безпосередньо за рахунок власних коштів, і це в сукупності з наявними у справі доказами (як-от: розпорядженням правління Спілки від 17.08.1979 № 71 "Про затвердження кошторису на пусково - налагоджувальні роботи по обладнанню Бородянського універмагу", розпорядженням правління Спілки від 18.09.1979 № 80 "Про затвердження кошторису на додаткові роботи по розширенню універмагу в смт Бородянка", постановою правління Спілки від 28.02.1978 № 56 "Про затвердження уточненого плану капітальних вкладень на 1978 р." з приміткою по індивідуальному проекту облспоживспілки № 12, розпорядженням правління Спілки від 20.06.1979 № 60 "Про створення державної комісії по прийманню в експлуатацію універмагу в смт Бородянка", пооб'єктним планом капіталовкладень на 1956 рік по Спілці, постановою правління Спілки від 28.02.1957 № 80 "Про затвердження плану капітального будівництва на 1957 рік", планом капітального будівництва на 1957 рік по Спілці - зокрема, по Універмагу, розпорядженням правління Спілки від 14.04.1979 № 36 "Про створення робочої комісії по прийманню в експлуатацію універмагу в селищі Бородянка", актом робочої комісії про прийняття в експлуатацію універмагу від 15.04.1979, довідкою про вартість виконання робіт по об'єктах, замовником яких є Управління капітального будівництва Спілки, станом на 01.12.1979, техніко-робочим проектом на розширення універмагу в Бородянці, протоколом від 16.07.1979 № 13 засідання виконкому Бородянської районної ради народних депутатів за результатами розгляду акта державної комісії від 30.06.1979) дає можливість встановити, що будівництво Магазину здійснювалося саме за рахунок коштів Спілки.

Однак Спілкою не наведено доводів та не надано пояснень того, чому Рішення № 252 не могло бути їй відоме на час розгляду справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, адже воно стосується Спілки та її взаємовідносин із виконавчим комітетом Бородянської районної ради депутатів трудящих. Крім того, у даній заяві не зазначено, яким чином дане рішення могло вплинути, зокрема, на рішення суду касаційної інстанції.

Спілкою у поданій заяві фактично визнається, що Рішення № 252 є нічим іншим, як новим доказом, який у сукупності з іншими вже дослідженими доказами може свідчить про якийсь факт, про необхідність переоцінки встановлених вже у справі обставин.

Судом апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, було оцінено в сукупності усі письмові доказів, на які повторно посилається заявник у поданій заяві та зазначено, що Спілкою не доведено порушення своїх прав як власника Магазину; це зумовлено відсутністю у неї правовстановлюючих документів на спірне майно та земельну ділянку, на якій розташований Магазин.

Згідно з пунктом 5 згаданої постанови пленуму Вищого господарського суду України не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни.

Таким чином, наявні підстави для висновку, що зазначена у заяві Спілки обставина не підпадає під ознаки нововиявленої у розумінні статті 112 ГПК України.

З урахуванням викладеного заява Спілки про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 22.07.2014 у справі № 333/10-05/20-07/15/19/7-10 не спростовує факти, покладені в основу даної постанови.

Керуючись статтями 112, 114ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Заяву Київської обласної спілки споживчих товариств про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України залишити без задоволення.

2. Постанову Вищого господарського суду України від 22.07.2014 зі справи № 333/10-05/20-07/15/19/7-10 залишити без змін.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Грек

Суддя В. Палій