Рішення

від 06.08.2010 по справі 10/432

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

----------------------------------------

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, ' 481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" серпня 2010 р.Справа № 10/432

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність вих.№50 від 11.05.2010р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 18.05.2010 р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Компанія Автоленд" (с. Здовбиця Здолбунівського району Рівненської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕМ-СК" (с. Малі Коровинці Чуднівського району)

про стягнення 724 806,23 грн.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 20.07.2010р. оголошувалась перерва до 06.08.2010р. для оголошення повного тексту рішення.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача на свою користь 724806,23грн. заборгованості, з яких: 281495,84грн. - основний борг, 258985,90грн. - пеня, 73188,14грн. - штраф, 20762,67грн. - 3% річних, 90373,68грн. - інфляційні нарахування.

Представник позивача в судовому засіданні 22.06.2010р. подала заяву про зміну позовних вимог № 70 від 21.06.2010 р. (а.с.38-40), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 270532,70 грн., з яких: 95605,57 грн. - боргу, 87957,11 грн. - пеня, 67051,91 грн. - штраф, 19918,12 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зміну позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник позивача в судовому засіданні 20.07.2010р. змінені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав документи по справі, перелік яких зазначено у протоколі судового засідання від 20.07.2010р.

Представник відповідача в засіданні суду 20.07.2010р. подала копії платіжних доручень на підтвердження сплати відповідачем боргу в розмірі 386 000,00 грн. та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2008р. між Приватним підприємством "Компанія Автоленд" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕДЕМ-СК" (відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №А/17/03/08/Т, за умовами якого, позивач зобов'язався поставити та передати належний йому товар (трактор John Deere 8400, зав.№RW 8400Р026378, 1999р. випуску) у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору (п. 1.1. та п.2.1. договору).

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3.2 договору купівлі-продажу №А/17/03/08/Т сторони погодили, що перехід права власності відбувається в момент підписання "Акту приймання за якістю та технічним станом", та оплати покупцем (відповідачем) 100% загальної ціни за даним договором.

На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар -трактор John Deere 8400, зав.№RW 8400Р026378, 1999р. випуску, що підтверджується видатковою накладною №8 від 17.03.2008р. (а.с.12), довіреністю серія ЯОН №569247 від 17.03.2008р. (а.с.13).

17.03.2008р. між сторонами, було підписано акт приймання за якістю та технічним станом до договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №А/17/03/08Т (а.с.14), в якому сторони підтверджують поставку позивачем трактора John Deere 8400, зав.№RW 8400Р026378, 1999р. випуску.

Пунктом 4.1. та 4.2. вищезазначеного договору визначено, що загальна ціна товару, що передається за цим договором 386 000,00 грн. (триста вісімдесят шість тисяч грн. 00 коп.) з ПДВ, що по ринковому курсу євро на день укладення даного договору становить еквівалент 48 270,00 євро, у випадку збільшення ринкового курсу євро загальна ціна договору пропорційно перераховується відповідно до ринкового курсу євро на день оплати, але не менше ніж 7,996 грн. за 1 євро.

Оплата здійснюється в наступних розмірах:

- 129 000,00 грн. до 17 квітня 2008р;

-129 000,00 грн. до 17 травня 2008р;

-128 000,00 грн. до 17 червня 2008р.

Згідно п.4.3. оплата в розмірі 100% від ціни договору має бути надана продавцю не пізніше 17 травні 2008р.

Як вбачається із матеріалів справи, (з врахуванням заяви про зміну позовних вимог) станом на 12.04.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар в розмірі 386000,00 грн. була погашена, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.55-61).

Однак, в заяві від 21.06.2010р. позивач просить стягнути з відповідача 95605,56 грн., що є курсовою різницею, визначеною шляхом перерахунку вартості товару до офіційного курсу євро, встановленого НБУ, станом на дати проведених відповідачем часткових проплат, але не нижче ніж 7,9966 грн. за 1 євро. Вказані вимоги позивач обґрунтовує з посиланням на п. 4.1. договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки А/17/03/08Т від 17.03.2008р., ст. 524, 533 ЦК України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000р. №193.

Станом на 21.06.2010р. (дату заяви про зміну позовних вимог) офіційний курс євро до гривні становив 9,7886 грн./євро, а тому позивачем відповідачу нараховано курсову різницю в розмірі 95605,56грн.

Згідно ч.2 ст.198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

На підставі вищевикладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення курсової різниці в розмірі 95605,56грн. такою, що підлягає задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу пеню, яка згідно розрахунку (а.с. 40) за період з 17.06.2008р. по 17.12.2008р. складає 87957,11 грн.

Пеня нарахована відповідно до п. 6.4. договору, згідно якого, за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець виплачує пеню у розмірі 0,5% від суми відмови (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно провів розрахунок пені за період з 17.06.2008р. по 17.12.2008р. не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача настав з 18.06.2008р. (згідно ст. 253ЦК України).

Крім того, при нарахуванні суми пені позивач застосував відсоток пені в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожний день прострочки, даний відсоток пені, є більшим, ніж встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Слід також зазначити, що такої ж правової позиції притримується ВГС України в постанові від 14.02.2008р. по справі №5/2164 та в постанові від 23.09.2008р. по справі №47/350.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму пені за період з 18.06.2008р. по 17.12.2008р.: (95605,56 (сума боргу) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ у відповідний період) : 366 (кількість днів у 2008 році) х 183 (кількість прострочених днів) = 11472,67 грн.

За таких умов, за вказаний період, сума пені складатиме 11472,67 грн.

Посилаючись на п.6.5. договору, згідно якого, за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з цього договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 5% від ціни товару зазначеного в п.4.3. цього договору, позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 67051,91 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно провів розрахунок штрафу взявши за основу розрахунку ціну товару, яка складала 137 000 євро, не врахувавши при цьому п.4.1. договору, згідно якого ціна товару становить 386000,00 грн., що по ринковому курсу євро на день укладення договору становив еквівалент 48270,00 євро.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 19300,00грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача (а.с.45-46) сума 3% річних - 19918,12 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає, що вказані суми нараховані обґрунтовано, відповідно до чинного законодавства та укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статей 526 та 527 Цивільного кодексу України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Стаття 233 Цивільного кодексу України визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Крім того, приписами ст.3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд також вважає, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним з загальнолюдських вимірів права. Добросовісність є наміром належним чином захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність є вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів всіх учасників останніх.

Дослідивши всі обставини по справі, господарський суд прийшов до висновку, що з урахуванням засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності та тієї обставини, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар в розмірі 386000,00 грн. була погашена після подачі позову, розмір нарахованого штрафу повинен бути зменшений до 1000 грн.

Таким чином, сума штрафу яка підлягає стягненню з відповідача складає 1000 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 95605,57 грн. боргу, 1000 грн. штрафу, 11472,67 грн. пені, 19918,12 грн. 3% річних.

В частині стягнення 76484,44 грн. пені в позові необхідно відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач в заяві про зміну позовних вимог від 21.06.2010р. просив повернути ПП "Компанія Автоленд" надмірно сплачене державне мито в сумі 4542,73грн.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Стосовно поданої позивачем заяви про зміну позовних вимог суд звертає увагу на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" в якому наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідно до п. 38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, що затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N 15, при зменшенні позовних вимог внесене мито не повертається.

За наведених обставин, господарський суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про повернення надмірно сплаченого державного мита у розмірі 4542,73 грн.

На підставі ст. 193 ГК України, ст.ст. 525,526, ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір штрафу до 1000 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕМ-СК", Житомирська область, Чуднівський район, с.Малі Коровинці, вул.Чуднівська,32, ідентифікаційний код 33518747

на користь Приватного підприємства "Компанія Автоленд", 35709, Рівненська область, Здолбунівський район, с.Здовбиця, вул.Шосова,95, ідентифікаційний код 31690582:

-95605,57 грн. боргу;

- 1000 грн. штрафу;

- 11472,67 грн. пені;

- 19918,12 грн. 3% річних.

-1462,96 грн. витрат по сплаті державного мита;

- 47,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяОСОБА_3

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам