Рішення

від 15.09.2015 по справі 910/16209/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2015Справа №910/16209/15

За позовом Приватного підприємства "Кулат-К"

до Комунального підприємства "Житній ринок"

Третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький

шкірзавод"

про стягнення 376 470, 58 грн.

Суддя Головатюк Л. Д.

Представники :

Від позивача: Гурез І. О. (дов. № б/н від 22.05.2015)

Від відповідача: Бойко А.В. (дов. № 273 від 29.07.2015)

Від третьої особи: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 15.09.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 0405/12 від 04.05.2012 у розмірі 376 470, 58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 порушено провадження у справі № 910/16209/15 та призначено до розгляду на 16.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 30.07.2015 в порядку ст. 77 ГПК України, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та неподання ним витребуваних судом доказів, що перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2015 судом продовжено строк розгляду справи на 15 днів, залучено для участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод", залучено до участі в процесі колишнього директора відповідача Цеханського Ігоря Ернестовича, директора відповідача Братікову Інну Борисівну та відкладено розгляд справи на 14.09.2015.

В судовому засіданні 14.09.2015 судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 15.09.2015.

В судове засідання 15.09.2015 представник третьої особи з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представники сторін в судове засідання 15.09.2015 з'явились та надали суду усні пояснення по суті справи в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором купівлі - продажу № 0405/12 від 04.05.2012, в частині оплати поставленого товару.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, з тих підстав, що в день поставки товару 18.09.2014 директор відповідача, який ніби прийняв товар, заборгованість за який просить стягнути позивач, перебував на лікарняному і не міг прийняти товар. А часткове здійснення оплати за поставлений товар відбулося в результаті помилки нового директора відповідача, який щойно приступив до виконання таких обов'язків.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04.05.2012 між позивачем, як продавцем та відповідачем, як покупцем було укладено договір купівлі - продажу № 0405/12 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити шкіряний напівфабрикат "вет-блу" із шкір ВРХ 2, 6 м. кв./шт несортований за ціною вказаній у видатковій накладній.

За умовами п. 2.2. договору покупець зобов'язався прийняти товар і розрахуватися за нього не пізніше 180 календарних днів після підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.4. договору за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов'язаний за вимогою продавця виплатити останньому пеню у розмірі 0, 1 % від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В ході виконання договору сторонами були підписані чотири додаткові угоди. Додатковою угодою № 3 до договору від 19.12.2012 сторони визначили, що продавець поставляє товар покупцю, зокрема, за адресою шкір заводу: ТОВ "Кременчуцький шкір завод", 39612, м. Кременчук, вул. Леонова, 1. Додатковою угодою № 5 до договору від 29.12.2012 сторони погодили, строк договору починає свій перебіг у момент, визначений в п. 5.1. договору та закінчується 31.12.2014, якщо жодна із сторін не виявить бажання розірвати договір, договір вважається продовженим на один рік на тих же умовах.

Протягом травня 2012 по вересень 2014 року позивачем було здійснено поставку товару, на виконання умов договору, на загальну суму 11 042 248, 96 грн. В тому числі, 18.09.2014 відповідачу позивачем було поставлено товару на суму 383 000, 70 грн.

На підтвердження факту поставки відповідач 18.09.2014 товару на суму 383 000, 70 грн. позивачем надано в матеріали справи копію видаткової накладної № РН-0000080 від 18.09.2014, із якої вбачається, що від відповідача товар був прийнятий директором Цеханським І. Е.

Відповідач факт отримання ним товару за видатковою накладною № РН-0000080 від 18.09.2014 заперечує, на підтвердження чого надав суду докази, що колишній директор відповідача в момент приймання товару перебував на лікарняному.

За твердженням позивача, поставлений відповідачу товар 18.09.2014 був оплачений відповідачем лише частково, на загальну суму 83 000, 70 грн. (36 677, 41 грн. авансу - переплати за раніше поставлений товар, 20 000, 00 грн. 13.10.2014, 23 323, 29 грн. 30.10.2014). На підтвердження проведених оплат позивачем надані в матеріали справи відповідні банківські виписки.

Відповідач факт здійснення часткових оплат не заперечує, проте зазначає, що оплати були здійснені помилково, новопризначеним директором.

Доказів оплати поставленого товару в повному обсязі матеріали справи не містять.

Предметом позову є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 300 000, 00 грн. основного боргу, 24 900, 00 грн. пені за період прострочення з 19.03.2015 по 09.06.2015, 49 524, 00 грн. інфляційних втрат та 2 046, 58 грн. 3 % річних за період прострочення з 19.03.2015 по 09.06.2015.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір купівлі - продажу № 0405/12 від 04.05.2012 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору 18.09.2014 поставлено відповідачу товар на суму 383 000, 70 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був частково оплачений на суму 83 000, 70 грн., станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 300 000, 00 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 300 000, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 300 000, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 2.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 300 000, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо не отримання ним товару, поставленого 18.09.2014 на суму 383 000, 70 грн. відхиляються судом, оскільки згідно пояснень колишнього директора відповідача Цеханського І. Е., наданих суду в судовому засіданні 14.09.2015, він дійсно 18.09.2014 перебував на лікарняному, але був на роботі і приймав товар поставлений позивачем. Крім того, поставлений товар був частково оплачений відповідачем.

При цьому, третя особа (з якою у позивача укладено договір на переробку давальницької сировини № 02/12 від 01.12.2010 з позивачем), в своїх поясненнях, підтверджує факт вивезення товару (напівфабрикат вет - блу) 18.09.2014 з її складу на адресу позивача.

Судом, також, прийнято до уваги, що згідно листа Податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 26.08.2015 Вих. № 11833/10/26-56-15-01-28 18.09.2014 відповідачем було подано звітну податкову декларацію з ПДВ за вересень 2014 року до складу податкового кредиту якої було включену податкову накладну від 18.09.2014 № 3 виписану на користь позивача (зазначення дати накладної 18.09.2015 - розцінено судом, як помилка).

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 24 900, 00 грн. пені в розмірі 0, 1 % від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, відповідно до п. 4.4. договору, за загальний період з 19.03.2015 по 09.06.2015.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Ставка пені встановлена сторонами в договорі не перевищує ставку встановлено вищезазначеним законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 24 900, 00 грн. у відповідності до п. 4.4. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 4.4. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 046, 58 грн. трьох відсотків річних та 49 524, 00 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення за період з 19.03.2015 по 09.06.2015.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з огляду на повне задоволення позовних вимог витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Кулат-К" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житній ринок" (04071, м. Київ, Подільський район, вул. Верхній Вал, 16; ідентифікаційний код 05587843) на користь Приватного підприємства "Кулат-К" (01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, 13; ідентифікаційний код 34480416) 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості 24 900 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. пені, 2 046 (дві тисячі сорок шість) грн. 58 коп. 3 % річних, 49 524 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 7 529 (сім тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 41 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Повне рішення складено: 22.09.2015.

Суддя Л. Д. Головатюк