Постанова

від 03.11.2011 по справі 5015/3241/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.11 Справа № 5015/3241/11

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства В«Автоторгова група В«СПЕЦТЕХНІКАВ» (далі ЗАТ «АГ «СПЕЦТЕХНІКА») № 01/09-2011 від 01.09.2011р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.08.2011р.(повний текст рішення підписано 05.09.2011р.)

у справі № 5015/3241/11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів

до відповідача ОСОБА_3 відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі ОСОБА_3 ВДВС Львівського МУЮ), м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торгово-виробнича фірма В«КаскадВ» (далі ТзОВ «ТВФ «Каскад»), м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ЗАТ «АГ «СПЕЦТЕХНІКА», м. Харків

про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_4 - представник;

від відповідача - ОСОБА_5 -представник;

від третьої особи на стороні позивача - ОСОБА_6 -представник;

від третьої особи на стороні відповідача -ОСОБА_7 - предтавник.

Повна постанова складена 08.11.2011р.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду 13.10.2011р. було оголошено перерву до 03.11.2011р.

Присутнім у судовому засіданні представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 27, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.08.2011р. у цій справі, суддя Сухович Ю.О., позов задоволено повністю, визнано за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 право власності на майно: легковий автомобіль марки «Daimler Chrysler», моделі А-170 CDI, 2004 р.в. сірого кольору, кузов WDD1681091К056521; автобус марки », модель BS-106, 2000 року випуску, кузов KL2UR52BDYPO13160, реєстраційний державний № НОМЕР_1, синього кольору; автобус марки «Daewoo», модель BS-106, 2000 року випуску, кузов KL2UR52BDYPO13756, реєстраційний державний № НОМЕР_2, синього кольору; зобов'язано ОСОБА_3 відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (79066, м. Львів, вул. Зубрівська, 8; код ЄДРПОУ 35009295) звільнити майно з-під арешту, а саме: легковий автомобіль марки «Daimler Chrysler», моделі А-170 CDI, 2004 р.в. сірого кольору, кузов WDD1681091К056521; автобус марки », модель BS-106, 2000 року випуску, кузов KL2UR52BDYPO13160, реєстраційний державний № НОМЕР_1, синього кольору; автобус марки », модель BS-106, 2000 року випуску, кузов KL2UR52BDYPO13756, реєстраційний державний № НОМЕР_2, синього кольору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм cт.60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 11, 16, 328, 319-321, 386, 392, 530, 627-629, 662, 663, 655, 692 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а також зокрема тим, що подані позивачем докази, обставини і матеріали справи підтверджують підставність позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ЗАТ «АГ «СПЕЦТЕХНІКА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 30.08.2011р. у справі № 5015/3241/11 скасувати у повному обсязі як незаконне та необґрунтоване, оскільки скаржник вважає, що висновки, викладені в оскарженому рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, оскаржене рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до порушення прав та інтересів ЗАТ «АГ «СПЕЦТЕХНІКА».

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник відзначив зокрема, що спір у цій справі не підсудний господарським судам і повинен бути вирішений у порядку адміністративного судочинства; звернення позивача з позовом до ОСОБА_3 ВДВС Львівського МУЮ про визнання права власності є неправильним, оскільки органи ДВС є лише інстанцією, котра повинна неухильно виконувати рішення судів, що є обов'язковим для виконання на всій території України.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, позивач у справі подав, апеляційному господарському суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 30.08.2011р. у цій справі, залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ «АГ «СПЕЦТЕХНІКА»без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Обгрунтовуючи позовні вимоги та заперечуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зокрема відзначив, що 02.04.2011р. між ним та ТзОВ «Торгово-виробнича фірма «Каскад»укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів. Проте позивач не може здійснити реєстрацію придбаних транспортних засобів та експлуатувати їх, оскільки постановою ОСОБА_3 ВДВС Львівського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2011р. на них накладено арешт. Вважає, що за договором купівлі-продажу транспортних засобів до нього перейшло право власності, а відтак таке право підлягає захисту у спосіб передбачений ст.60 Закону України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_3 ВДВС Львівського МУЮ, відповідач у справі, подав апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 30.08.2011р. у справі № 5015/3241/11 скасувати у повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заперечуючи вимоги позовної заяви та підтримуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зокрема відзначив, що відповідно до п.8.1. договору купівлі-продажу транспортних засобів від 02.04.2011р., продавець зобов'язується в термін не пізніше 10 днів з моменту підписання даного договору зняти відчужувані автомобілі з реєстрації в органах Державтоінспекції. Обмеження на майно згідно даних МРЕВ ДАІ -накладено тільки 20.04.2011р., а відтак третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, ТзОВ «Торгово-виробнича фірма «Каскад»могло без перешкод здійснити реєстрацію спірного рухомого майна (автомобілів). Також, вказав на відсутність будь-яких розрахунків між сторонами вказаного договору, сплати податку. На думку відповідача, сторони не приступили до виконання умов договору, тому арешт накладений правомірно, а ТзОВ «Торгово-виробнича фірма «Каскад»своїми діями ухиляється від виконання рішення суду у справі № 24/93 про стягнення на користь ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка»128 740,50 грн. Крім того, відповідач відзначив зокрема, що керуючись ст.ст.17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», 15.04.2011р. постановою державного виконавця Сихівського ВДВС Львівського МУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області за № 24/93, виданого 09.11.2010р. про стягнення з ТзОВ «ТВФ «Каскад»на користь ЗАТ «АГ «СПЕЦТЕХНІКА»128740,50 грн. Одночасно, керуючись ст.25 Закону України «Про виконавче провадження»та на підставі заяви ЗАТ «АГ «СПЕЦТЕХНІКА», державним виконавцем 15.04.2011р. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. ТзОВ «ТВФ «Каскад», боржник, жодну із вищезгаданих постанов державного виконавця не оскаржив ні до органів ДВС, ні у судовому порядку. Відчужуючи транспортні засоби, котрі є предметом спору, боржник злісно ухилився від виконання рішення суду першої інстанції. Під час вчинення виконавчих дій позивач не надав відповідачу жодного підтвердження щодо належності йому спірних транспортних засобів, окрім договору купівлі-продажу, укладеного між продавцем - ТзОВ «ТВФ «Каскад» та покупцем Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2.

Представники учасників судового процесу у судових засіданнях підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі, запереченні на апеляційну скаргу, відзиві на апеляційну скаргу, а також у поясненнях, наданих у судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу у судових засіданнях, суд встановив наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_3 ВДВС Львівського МУЮ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, ТзОВ «ТВФ «Каскад»про визнання права власності на майно: легковий автомобіль марки «Daimler Chrysler», моделі А-170 CDI, 2004 р.в. сірого кольору, кузов WDD1681091К056521; автобус марки », модель BS-106, 2000 року випуску, кузов KL2UR52BDYPO13160, реєстраційний державний № НОМЕР_1, синього кольору; автобус марки », модель BS-106, 2000 року випуску, кузов KL2UR52BDYPO13756, реєстраційний державний № НОМЕР_2, синього кольору, та звільнення цього майна з-під арешту, керуючись ст.60 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою суду першої інстанції від 03.08.2011р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Закрите акціонерне товариство «Автоторгова група «Спецтехніка».

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, 02.04.2011р. між ТзОВ «ТВФ «Каскад»(продавець) та Фізичною особою - підприємецм ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу транспортних засобів (т.1, а.с.19-20, далі договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого продавець зобов»язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити належні продавцеві на праві приватної власності автомобілі марки (далі по тексту - товар): легковий автомобіль марки «Daimler Chrysler», моделі А-170 CDI, 2004 р.в. сірого кольору, кузов WDD1681091К056521; автобус марки », модель BS-106, 2000 року випуску, кузов KL2UR52BDYPO13160, реєстраційний державний № НОМЕР_1, синього кольору; автобус марки », модель BS-106, 2000 року випуску, кузов KL2UR52BDYPO13756, реєстраційний державний № НОМЕР_2, синього кольору.

Відчужувані транспортні засоби належать продавцеві на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів: серія САЕ 504799, виданого ОРЕВ ДАІ УМВС України у Львівській області; серія ВСС049525, виданого 11.10.2008р. ОРЕВ ДАІ УМВС України у Львівській області; серія ВСС049526, виданого 11.10.2008р. ОРЕВ ДАІ УМВС України у Львівській області.

За умовами п.3.5. договору купівлі-продажу загальна сума договору становить 137787,19 грн. без ПДВ, які покупець повинен перерахувати продавцю протягом 90 банківських днів з моменту оформлення цього договору та зняття з обліку та передачі товару.

Відповідно до п. 4 договору купівлі-продажу продавець зобов'язується передати покупцю товар не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання договору. Документом, що підтверджує факт отримання товару покупцем є акт приймання-передачі або видаткова накладна з підписом покупця про отримання.

Відповідно до видаткової накладної № 2-04 від 02.04.2011р. (т.1, а.с.21) ТзОВ «ТВФ «Каскад»передало Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 легковий автомобіль марки «Daimler Chrysler», моделі А-170 CDI, 2004 р.в.; автобус марки », BS-106, 2000 року випуску у кількості 1 шт.; автобус марки aewoo», модель BS-106, 2000 року випуску у кількості 2 шт.

Пунктом 8 договору купівлі-продажу передбачено, що право власності на автомобілі переходить до покупця з моменту укладення цього договору. Відповідно до ст.34 Закону України «Про дорожній рух»автомобіль, що відчужується, підлягає реєстрації набувачем в органах Державтоінспекції.

Згідно з п.8.1. договору купівлі-продажу продавець зобов'язується в термін не пізніше 10 днів з моменту підписання даного договору, зняти відчужувані автомобілі з реєстрації в органах Державтоінспекції.

Листом від 20.04.2011р. вих. № 47 (т.1, а.с.13) ТзОВ «ТВФ «Каскад»повідомило позивача про те, що на даний час ТзОВ «ТВФ «Каскад»не може виконати пункт 8.1. Договору купівлі-продажу транспортних засобів від 02.04.2011р., у зв'язку з тим, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 15 квітня 2011 року на майно, передане за договором, накладено арешт ОСОБА_3 відділом ДВС Львівського міського управління юстиції.

13 квітня 2011р. до ОСОБА_3 ВДВС Львівського МУЮ надійшов на примусове виконання наказ Господарського суду Львівської області № 24/93, виданий 09.11.2010р. про стягнення з ТзОВ «ТВФ «Каскад»на користь ЗАТ «АГ «СПЕЦТЕХНІКА»- 128740,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з часу набрання судовим рішенням у справі № 24/93 законної сили (09.11.2010р.) боржник (ТзОВ «ТВФ «Каскад») не вжив заходів щодо добровільного виконання судового рішення, у зв'язку з чим стягувач (ЗАТ «АГ «СПЕЦТЕХНІКА») звернувся 13.04.2011р. до ОСОБА_3 ВДВС Львівського МУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вказаного вище наказу суду.

Керуючись ст.ст.17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», постановою державного виконавця 15.04.2011р. (т.1, а.с.26) відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області за № 24/93, виданого 09.11.2010р. про стягнення з ТзОВ «ТВФ «Каскад»ЄДРПОУ 33753125, м. Львів, вул. Зелена, 149-Е на користь ЗАТ «АГ «СПЕЦТЕХНІКА»- 128740,50 грн.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження»за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Це і було зроблено державним виконавцем у цьому випадку. Одночасно, керуючись ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», та на підставі заяви ЗАТ «АГ «СПЕЦТЕХНІКА»від 13.04.2011р. вих. № 01 (т.1, а.с.47), державним виконавцем 15.04.2011р. було прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (т.1, а.с.27).

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 386, ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У цьому випадку Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 подав позов до ОСОБА_3 ВДВС Львівського МУЮ про визнання права власності на майно.

Проте, суд апеляційної інстанції відзначає, що у цьому випадку позивачем в частині позовних вимог про визнання права власності на спірне майно подано позов не до тієї особи, яка повинна бути відповідачем, з огляду на наступне.

Згідно з ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу»завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно з ч.2 ст.3 вищезгаданого Закону виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців.

Відповідно до ч.2 ст.4 цього Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами позову про визнання права власності є факти, котрі свідчать про наявність спору про право між позивачем та відповідачем, про право власності у позивача відносно спірної речі та факти котрі свідчать про відсутність у відповідача оспорюваного права на спірну річ. Для пред'явлення позову необхідні умови: наявність спірного фактичного об'єкту, по відношенню до якого і просить власник визнати право власності за собою або відсутність його у відповідача; наявність спору про право цивільне; відсутність зобов'язально-правових відносин з приводу спірної речі між сторонами спору.

Відповідно до абз.1, 2 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису»від 27 серпня 1976 року № 6, із змінами і доповненнями, за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Також, відповідно до п.5 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»від 28.03.2002р. № 04-5/365, відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник.

У цьому випадку ОСОБА_3 ВДВС Львівського МУЮ є лише тією інстанцією, яка повинна неухильно виконувати рішення суду, що є обов'язковим для виконання на всій території України, і у відповідача, як органу виконання судових рішень, відсутній спір про право цивільне між ним та позивачем (відсутність факту невизнання чи оспорення відповідачем права власності позивача на спірне майно).

З огляду на викладене, у цьому випадку позивачем в частині позовних вимог про визнання права власності на спірне майно подано позов не до тієї особи, яка повинна бути відповідачем.

У цьому спорі про право власності на спірне майно відповідачами повинні бути стягувач і боржник (відповідачами в справі суд притягує боржника та особу, в інтересах якої накладено арешт на майно).

Згідно з ст.24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Згідно з ч.1 ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

З огляду на те, що залучення до участі у справі іншого відповідача та заміна неналежного відповідача можлива лише до прийняття рішення у справі місцевим господарським судом і суд апеляційної інстанції не може здійснити залучення до участі у справі іншого відповідача та заміну неналежного відповідача, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у позові, так як у цьому випадку немає підстав, а позивачем не подано суду доказів, які б підтверджували протилежне, для висновку про те, що відповідач у справі - ОСОБА_3 ВДВС Львівського МУЮ, не визнає чи оспорює право власності позивача на спірне рухоме майно.

Щодо позовної вимоги про звільнення майна з-під арешту, заявленої керуючись ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», то слід відзначити, що ця позовна вимога є похідною від позовної вимоги про визнання права власності на майно, на яке було накладено арешт, і оскільки позовна вимога про визнання права власності не підлягає задоволенню, відповідно не підлягає до задоволення вимога про звільнення майна з-під арешту.

Крім того, суд апеляційної інстанції відзначає, що боржником у справі - ТзОВ «ТВФ «Каскад», жодна з вищезгаданих постанов ОСОБА_3 ВДВС Львівського МУЮ не оскаржувалась а ні до відділу ДВС, а ні у судовому порядку, як і не було ним повідомлено орган виконання судових рішень про продаж спірного майна. Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, копії якого є у матеріалах справи, державним виконавцем здійснювались заходи щодо розшуку майна боржника, а також було встановлено факт відсутності майна на котре можливо звернути стягнення, а саме: - боржник, ТзОВ «ТВФ «Каскад», змінив свою адресу, про що не повідомив орган виконання судових рішень, що вбачається зокрема з акту державного виконавця від 30 серпня 2011 року (т.1, а.с.123) та витягу з ЄДР (т.1, а.с.81-82). Також, слід відзначити, що вищезгаданий наказ Господарського суду Львівської області № 24/93 від 09.11.2010р. не виконано, з арештованих рахунків боржника примусово списано та перераховано стягувачу, ЗАТ «АГ «СПЕЦТЕХНІКА», лише 35,00 грн.

Також, слід відзначити, що виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області за № 24/93, виданого 09.11.2010р., було відкрито 15.04.2011р., а також 15.04.2011р. прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. У відповідності до вимог договору купівлі-продажу, укладеного між ТзОВ «ТВФ «Каскад»та підприємцем ОСОБА_2 від 02.04.2011р., ТзОВ «ТВФ «Каскад»було зобов'язане в термін не пізніше 10 днів з моменту підписання цього договору, зняти з реєстрації в органах державтоінспекції спірний автотранспорт. Тобто, кінцевий строк виконання ТзОВ «ТВФ «Каскад»своїх зобов'язань за договором закінчувався 12.04.2011р.

За даними повідомлень УДАІ ГУ МВС України у Львівській області (т.1, а.с.52) арешт на спірний автотранспорт накладений 20.04.2011р., а тому посилання ТзОВ «ТВФ «Каскад» про неможливість виконання умов договору через накладення на спірне майно арешту ОСОБА_3 ВДВС Львівського МУЮ є безпідставним, оскільки арешт було накладено пізніше, аніж минув строк виконання умови п.8.1 вищезгаданого договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу задовільнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.08.2011р. у справі № 5015/3241/11 і прийняти нове рішення.

3. Відмовити в позові.

4. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.