Постанова

від 05.05.2010 по справі 6/240

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

05.05.10 Справа № 6/240

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мурської Х.В.

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю спільного українсько-польського довірчого товариства з додатковою відповідальністю «С.А.Т.», вих. № 14 від 23.02.2010 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2010 р.

у справі № 6/240 , суддя Гоменюк З.П.,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», м. Львів

до Товариства з додатковою відповідальністю спільного українсько-польського довірчого товариства з додатковою відповідальністю «С.А.Т.», м. Львів

про стягнення 44 276 грн. 30 коп.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -представник;

від відповідача: ОСОБА_3 -представник.

Розпорядженням голови суду від 30.04.2010р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Кордюк Г.Т.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.02.2010 р. у справі № 6/240 позов Публічного акціонерного товариства (надалі Публічне АТ) «Фірма «Нафтогазбуд»(з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) задоволено. З рахунку Товариства з додатковою відповідальністю спільного українсько-польського довірчого товариства з додатковою відповідальністю (надалі СП ТДВ) «С.А.Т.»на користь позивача у справі стягнуто 32 615грн. 00коп. основного боргу, 4 136грн. 07коп. пені, 5 433грн. 78коп. інфляційних втрат, 1 260грн. 59коп. 3 % річних, 434грн. 44коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та підставністю вимог позивача, зокрема тим, що сторонами погоджено умови договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом, а матеріали справи свідчать про те, що позивачем своєчасно та у повній мірі виконано взяті на себе зобов'язання згідно укладеного договору. Тому його вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, СП ТДВ «С.А.Т.» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2010 р. у даній справі скасувати, матеріали справи направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, крім того, оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у ньому.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Крім того, представник скаржника подала на розгляд суду клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних доручень від 22.02.2010р., 02.03.2010р., 12.03.2010р. та від 15.04.2010р., які свідчать про сплату відповідачем основної суми боргу. В зв'язку зі сплатою основного боргу, представник відповідача просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Судова колегія відмовила у задоволенні поданого клопотання на підставі вимог ст. 101 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 01.04.2008р. між сторонами у справі було укладено договір № 01/04/08 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до п.п.1.1., 2.2.6. якого позивач (перевізник) зобов'язувався здійснювати перевезення вантажів відповідача (замовник), а останній - своєчасно оплачувати вартість послуг перевезень відповідно до умов договору.

Відповідно до п.3.2. даного договору оплата послуг перевізника здійснюється замовником на підставі документа, що засвідчує факт надання послуг з перевезення (товарно-транспортні накладні, акти здачі приймання робіт і вантажу) протягом 10 днів з моменту його підписання шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок перевізника.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем зобов'язання по договору № 01/04/08 від 01.04.2008 року виконано належним чином та в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами виконаних робіт, подорожніми листами та товарно-транспортними накладними (а.с. 11-75) , підписаними обома сторонами та скріпленими відтисками печаток товариств. Зокрема, за період з 01.04.2008р. по 27.10.2008р. позивачем надано відповідачу послуг на загальну суму 55 976грн. 60коп., які відповідач оплатив частково в сумі 23 361, 60 грн. (докази оплати наявні в матеріалах справи, а.с. 76-82).

Таким чином, заборгованість відповідача, з врахуванням часткових оплат, становить 32 615грн. 00коп.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 307 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог про стягнення з рахунку відповідача основного боргу в розмірі 32 615грн. 00коп. за надані послуги з огляду на те, що відповідачем не подано суду першої інстанції доказів оплати вказаної суми.

Що стосується стягнення решти суми боргу, а саме: пені, інфляційних та 3% річних, то судова колегія і в цій частині погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549).

На підставі п.4.2 договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку за період з 06.11.2008р. по 06.05.2009р. становить 4 136грн.07коп.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, позивачем правомірно за період з 6 листопада 2008р. по 02.02.2010р. (з врахуванням сум та дат часткової оплати боргу) нараховано відповідачу 3% річних, що становить 1260, 59грн., а також 5433,78 грн. інфляційних нарахувань.

Доводи скаржника про те, що він був позбавлений процесуального права захищати інтереси підприємства в судовому засіданні, так як судове рішення прийнято за його відсутності, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, повідомленням про вручення поштового відправлення -ухвали суду від 14.12.2009р. про порушення провадження у справі.

При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу скаржника на те, що неявка представників сторін в судове засідання, зокрема відповідача, у разі зобов'язання такої явки, не перешкоджає вирішенню спору по суті, так як про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені, і відповідно до ст.75 ГПК України суд вправі розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що в даному випадку і було зроблено місцевим господарським судом.

У відповідності до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору ( ч. 1 ст. 32 ГПК України).

Відповідачем у справі не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 34 ГПК України відсутності заборгованості перед позивачем, а тому вимоги апеляційної скарги є необгрунтованими та безпідставними.

За таких обставин, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2010 р. у справі № 6/240 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Головуючий суддя Мурська Х.В.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Кордюк Г.Т.