Постанова

від 18.01.2011 по справі 4/198

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2011 року 11:30 № 4/198

8

За позовомОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провизнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплачених сум одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки Суддя: Вовк П.В.

Секретар судового засідання: Голод В.С.

Представники:

від позивачаОСОБА_3 від відповідача 1 від відповідача 2ОСОБА_5 -довіреність від 04.01.2011 № 09/06-11 ОСОБА_6 -довіреність від 26.11.2009 № 3802

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 18.01.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 19.01.2011.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі позивач-1), ОСОБА_2 (надалі позивач-2), ОСОБА_3 (надалі позивач-3), ОСОБА_4 (надалі позивач-4), звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплачених сум одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки (з урахуванням заяв про уточнення змісту позовних вимог).

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2007 відкрито провадження в адміністративних справах № 4/198, № 4/199, № 4/200, № 4/201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2008 справи № 4/198, № 4/199, № 4/200, № 4/201 об'єднано для спільного розгляду під номером № 4/198.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2008 зупинено провадження у справі № 4/198 до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 12/124 за позовом ОСОБА_7 до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Київського обласного військового комісаріату про бездіяльність суб'єкта владних повноважень, порушення Конституції України, недонарахування компенсацій, доплат і додаткової пенсії, порушення законодавства України при їх нарахуванні, та набранням рішенням у справі законної сили. (у справі № 12/124 оскаржувалась постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 836 від 26.07.1996).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010, залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2008 у справі № 12/124, якою в задоволені позову ОСОБА_7 відмовлено повністю. Рішення у справі № 12/124 набрало законної сили

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2010, поновлено провадження у справі, оскільки відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження.

Позивачі позов підтримують та просять суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі відповідно до законодавства мають право на отримання щорічної разової грошової допомоги у розмірі, який встановлений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-XII від 28.02.1991, однак з 2004 по 2007 рік їм було виплачено разову щорічну допомогу на оздоровлення в меншому розмірі.

Відповідачі проти позову заперечують, просять суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі, оскільки щорічна разова допомога на оздоровлення була виплачена у повному обсязі. Крім того, відповідачі наполягають на відмові у задоволені позову у зв'язку з пропуском позивачами строку звернення до адміністративного суду.

Дослідивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі-1,2,3 є особами евакуйованими з зони відчуження у 1986 році та мають право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 (надалі Закон № 796-XII).

Відповідно до абз. 7 ч. 4 ст. 48 Закону № 796-XII (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), щорічна допомога на оздоровлення, особам евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, виплачується у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Позивач-4 є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС у 1996 році та є інвалідом І групи, - має право на пільги і компенсації, встановлені Законом № 796-XII.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону № 796-XII (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), щорічна допомога на оздоровлення, інвалідам І групи, виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною п'ятою 48 Закону № 796-XII (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Відповідно до «Типового положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 № 790, управління виконує функції з призначення та виплати соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством.

Відповідно до «Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25.05.2006 № 147, центр здійснює вхідний облік та контроль документів з питань призначення соціальної допомоги, інших грошових виплат, які надходять від органів праці та соціального захисту населення, підприємств, організацій та установ. Перевіряє правильність визначення органами праці та соціального захисту населення права на призначення соціальної допомоги, інших видів грошових виплат. Забезпечує у тижневий термін оформлення виплатних документів та їх відправку на виплату відповідно до узгоджених графіків.

Тобто, згідно вищезазначеного, одноразова щорічна допомога на оздоровлення призначається Управлінням праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, в свою чергу Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснює оформлення виплатних документів та вчиняє відповідні дії на виплату такої допомоги.

Стосовно строку звернення до адміністративного суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачі оскаржують бездіяльність відповідачів та просять стягнути недоплачені суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки.

Станом на час прийняття постанови у справі, підпунктом 3.7 пункту 3 розділу XII Закону України «Про судоустрій та статус суддів»від 07.07.2010 № 2453-VI внесено зміни до КАСУ (які набули чинності 30.07.2010) відповідно до яких змінено редакцію ст. 99, ст. 100 КАСУ. Згідно нової редакції ст. 99 загальний строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, а згідно нової редакції ст. 100 КАСУ адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Однак, суд звертає увагу, що позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою 09.10.2007, ухвалами суду від 04.12.2007 відкрито провадження у справах.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАСУ провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації у додатках до заперечення на позовну заяву від 22.01.2008 наполягало на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до зазначеного, суд прийшов до висновку, що підлягають застосуванню положення законодавства щодо наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду, які діяли на час звернення позивачів з адміністративним позовом до суду.

Позивачі отримали щорічну допомогу на оздоровлення за 2004 - 2006 роки (щорічну допомогу на оздоровлення за 2006 рік отримали у травні 2006 року, позивач-4 у червні 2006 року), тобто з отримуваною сумою були обізнані.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАСУ (в редакції, що діяла на час звернення позивачів до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачі з отримуваним розміром допомоги були обізнані.

Норми законів, які регулюють відносини нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення оприлюднені у встановленому законом порядку і є загальновідомими.

Відповідно річний строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, свобод та інтересів обчислюється з моменту отримання щорічної допомоги на оздоровлення, у розмірі який є неналежним на думку позивачів, тобто з моменту коли позивачі дізналися про порушення їх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАСУ (в редакції, що діяла на час звернення позивачів до суду), пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідачі наполягають на відмові у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачами строку звернення до суду.

Судом не встановлено поважних причини пропуску позивачами строку звернення до суду.

Враховуючи те, що позивачі звернулися з позовом до адміністративного суду 09.10.2007, позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення з 2004 по 2006 рік не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Стосовно стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, судом встановлено наступне.

У відповідності до п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 № 489-V (надалі Закон № 489-V ), дію ч. 4 ст. 48 Закону № 796-XII зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 положення п. 30 ст. 71 Закону № 489-V, визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.

До набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, щорічна допомога на оздоровлення у 2007 році підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 № 562 (надалі Постанова № 562).

Відповідно до Постанови № 562, громадянам евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, встановлений 75 грн., інвалідам І групи - 120 грн.

З позовних заяв, заперечень на позовні заяви та пояснень сторін вбачається, що позивачам-1,2,3 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік було виплачено у розмірі 75 грн., а позивачу-4 - 120 грн.

Таким чином, позивачам було виплачено разову допомогу на оздоровлення у встановленому законом порядку, що діяло на момент виплати такої допомоги.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що відповідачами доведено правомірність нарахування та виплати позивачам щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік.

Керуючись ст.ст. 2, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку передбаченому ст. ст. 185-187 КАСУ.

Суддя П.В. Вовк