Рішення

від 18.09.2015 по справі 41/397

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2015Справа №41/397

За позовомПриватного акціонерного товариства «Київенерго» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-плюс» Про стягнення 3 435 710,08 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Левченко В.І. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-плюс» про стягнення 2 769 971,09 грн. - основного боргу, 656 258,28 грн. - інфляційних втрат, 100 721,87 грн. - 3 % річних.

Крім того позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання вимог договору №540114 від 01.11.2003 року позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену енергію не виконав.

Ухвалою від 24.06.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 06.07.2009 року.

В судовому засіданні 06.07.2009 року, представник позивача надав усні пояснення по суті спору та додаткові документи на вимогу ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 06.07.2009 року не з'явився, проте, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 21.09.2009 року Господарський суд м. Києва зупинив провадження у справі № 41/397 на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 8/588 та у справі № 8/131.

Ухвалою суду від 02.09.2015 року провадження у справі №41/397 поновлено, розгляд справи призначено на 18.09.2015 року.

15.09.2015 року до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про зміну найменування позивача.

В судовому засіданні 18.09.2015 року представник позивача подав заяву, в якій зазначав, що ціна позову складає 3 435 710,08 грн., з яких: 2 678 729,93 грн. - основна заборгованість, 656 258,28 грн. - інфляційних втрат, 100 721,87 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом приймається подана позивачем заява, справа розглядається в межах стягнення 3 435 710,08 грн., з яких: 2 678 729,93 грн. - основна заборгованість, 656 258,28 грн. - інфляційних втрат, 100 721,87 грн. - 3 % річних.

В судовому засіданні 18.09.2015 року представник позивача підтримав заяву про зміну найменування позивача, а також надав усні пояснення відповідно до яких просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 913 547,64 грн., стягнути з відповідача 1 765 182,29 грн. - основного боргу, 656 258,28 грн. - інфляційних втрат, 100 721,87 грн. - 3 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 року перейменована в Публічне акціонерне товариства «Київенерго», що підтверджується статутом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київенерго», свідоцтвом про його державну реєстрацію та витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про зміну найменування позивача з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на Публічне акціонерне товариство «Київенерго» підлягає задоволенню.

Відповідно до довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенеро» теплоенергію за період з травня 2009 року по серпень 2015 року, відповідач до порушення провадження у справі сплатив суму основного боргу в розмірі 133 560,62 грн., після порушення провадження у справі - в розмірі 779 987,02 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про припинення провадження у справі щодо суми основного боргу підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі припиненню в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 779 987,02 грн.

Представник відповідача в судове засідання 18.09.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.09.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», найменування якої було змінено на Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловик-плюс» (далі - споживач, відповідач) було укладено договір № 540114 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).

Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4, 2.3.1, 2.3.5 договору постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1.

Щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);

- платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звірки взаєморозрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою;

- корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого споживачем акта за підписом повноваженого представника постачальника).

Сповіщати споживача в 5- денний термін про зміну тарифів на: теплову енергію, технічне обслуговування.

Споживач, в свою чергу, зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку № 2; забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Порядок розрахунків сторони погодили додатком 2 до договору, в п.п., 4, 8, 9, 10 цього додатку передбачено, що дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку по 25 число поточного місяця.

У разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія:

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-5 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Як зазначав позивач, за період з 01.01.2007 року по 01.05.2009 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 8 481 731,19 грн., проте, відповідач за поставлену енергію розрахувався частково на суму 5 711 760,10 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 2 678 729,93 грн., частину якого в розмірі 913 547,64 грн. відповідач оплатив.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2007 року по 01.05.2009 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 8 481 731,19 грн., проте, відповідач за поставлену енергію розрахувався частково на суму 5 845 320,72 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 2 545 169,31 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви табуляграмами, за спірний період, обліковими картками належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи та розрахунком позивача.

Разом з тим, судом встановлено, що частина основного боргу в сумі 779 987,02 грн. була сплачений відповідачем після порушення провадження у справі, що підтверджується, довідкою позивача про надходження коштів за спожиту теплову енергію, яка міститься в матеріалах справи, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в сумі 779 987,02 грн. підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 1 765 182,29 грн. (2 545 169,31 грн. - 779 987,02 грн.).

Позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 656 258,28 грн. та 3 % річних в розмірі 100 721,87 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % підлягають частковому задоволенню в сумі 98 785,50 грн., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 656 258,28 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Припинити провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-плюс» суми основного боргу в розмірі 779 987,02 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-плюс» (місцезнаходження: 03028, м. Київ, вул. Малокитаївська, буд. 7-а, код ЄДРПОУ 32374917) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 1 765 182 (один мільйон сімсот шістдесят п'ять тисяч сто вісімдесят дві) грн. 29 коп. - основного боргу, 656 258 (шістсот п'ятдесят шість тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 28 коп. - інфляційних втрат, 98 785 (дев'яносто вісім тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 50 коп. - 3 % річних, 24 494 (двадцять чотири тисячі чотириста дев'яносто чотири) грн. 34 коп. - державного мита та 300 (триста) грн. 18 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повний текст рішення підписаний

23.09.2015 року.