Постанова

від 17.08.2010 по справі 26/25

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

17.08.10 Справа № 26/25

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) - зВ»явився,

позивача - з»явився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Авто», м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2010 року, суддя Деркач Ю.Б., у справі № 26/25

за позовом: публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», м.Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Авто», м.Львів

про стягнення 13 676 718,82 грн.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 23.03.2010 року задоволено позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Авто»5325 000 грн. заборгованості по кредиту, 158 489,37 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 598 432 грн. 26 коп. заборгованості по підвищених процентах за користування кредитом, що складає заборгованість по кредиту за кредитним договором №12 2/120К 05 від 31.10.2005 року, а також 870 000 дол. США заборгованості по кредиту, 19 326,04 дол. США заборгованості по процентах за користування кредитом, 64 135,42 дол. США заборгованості по підвищених процентах за користування кредитом, що складає заборгованість по кредиту за кредитним договором №12 2/121К 05 від 31.10.2005 року.

Рішення суду мотивовано тим, що доказів виконання своїх зобов»язань за договором по сплаті кредиту на спірну суму відповідачем не подано, а тому позовні вимоги про її стягнення та нарахованих відсотків підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, в звВ»язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що рішення суду суперечить вимогам ст.61 Конституції України, оскільки тим же судом по справі №26/26 прийнято рішення від 23.03.2010 року про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з товариства з обмеженою відповідальністю «Камінь», тобто місцевим судом притягнуто до відповідальності боржника за основним зобов»язанням та іпотекодавця.

Скаржник покликається на ч.2 ст.193 ГК України, згідно якої кожна сторона повинна вжити усіх заходів для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, та зазначає про те, що судом не надано належної оцінки факту неналежного виконання позивачем своїх зобов»язань за договором, зокрема, несвоєчасного надання кредиту відповідачу, що в свою чергу призвело до неможливості виконання останнім своїх зобов»язань перед третіми особами та відповідно можливості своєчасно виконувати зобов»язання перед позивачем.

Скаржник також покликається на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині розгляду справи без участі представника відповідача та за наявності його письмового клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин, чим порушено право сторони на належний захист своїх прав та законних інтересів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства, прийнято на підставі наявних в матеріалах доказів про заборгованість відповідача перед позивачем, а тому підстав для його скасування немає.

Щодо порушення норм процесуального права, то позивач покликається на наявність в матеріалах справи достатніх доказів про належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та відсутність доказів поважності причин для відкладення розгляду справи, що свідчить про підставність розгляду місцевим судом спору та відмову в задоволенні клопотання про відкладення слухання справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.10.2005 року між сторонами укладено генеральний договір №12 05/06 (генеральний договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати послуги відповідачу по здійсненню кредитних операцій, а саме: видача кредитів, відкриття кредитних ліній тощо. Порядок і умови надання таких послуг визначаються в додаткових договорах, що укладаються в рамках генерального договору.

31.10.2005 року між сторонами укладено кредитний договір № 12 2/120К 05 в межах генерального договору (кредитний договір 1), відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у формі кредитної лінії в межах установленого ліміту 4 980 000,00 грн., а відповідач зобов'язався його прийняти, належним чином використовувати та повернути до 30.10.2008 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 18,5% річних.

28.12.2006 року між сторонами укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору 1, відповідно до умов якого розмір процентної ставки за користування кредитними коштами починаючи з 01.01.2007 року встановлено на рівні 18,0% річних.

01.09.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору 1, відповідно до умов якої починаючи з 01.09.2008 року за користування кредитними коштами відповідач сплачує проценти в розмірі 19,5% річних.

01.10.2008 року між сторонами укладено додатковий договір № 6 до кредитного договору 1, відповідно до умов якого починаючи з 01.10.2008 року за користування кредитними коштами відповідач сплачує позивачу проценти в розмірі 3 month Kievmid плюс 6,37% річних.

27.03.2009 року між сторонами укладено додатковий договір № 8 до кредитного договору 1, відповідно до умов якого датою остаточного погашення кредиту визначено 15.04.2009 року.

15.04.2009 року між сторонами укладено додатковий договір № 9 до кредитного договору 1, відповідно до умов якого починаючи з 15.04.2009 року за користування кредитними коштами відповідач сплачує позивачу проценти в розмірі 3 month Kievmid плюс 6,59% річних, а датою остаточного погашення кредиту визначено 30.04.2009 року.

30.04.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору 1, відповідно до умов якої відповідач зобов'язався в повному обсязі повернути кредит до 31.07.2009 року.

Пунктом 1.3.1. (в редакції, викладеній в додатковій угоді № 1 від 30.04.2009 року до кредитного договору 1) передбачено, що за користування кредитними коштами відповідач сплачує позивачу проценти в розмірі 3 month Kievmid плюс 6,59% річних, а за користування кредитними коштами (всією сумою або її частиною) понад встановлені кредитним договором 1 строки процентна ставка встановлюється в розмірі 3 month Kievmid плюс 15,59% річних.

31.07.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору 1, відповідно до умов якої відповідач зобов'язався повернути наданий кредит в повному обсязі до 31.08.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримував від позивача кредит на підставі заявки на надання траншу, зокрема, транш в розмірі 1 000 000,00 грн. отримано на підставі заявки № 10 від 29.04.2008 року, що підтверджується меморіальним ордером від 29.04.2008 року. транш в розмірі 1 000 000,00 грн. отримано на підставі заявки № 12 від 23.05.2008 року, що підтверджується меморіальним ордером від 23.05.2008 року. транш в розмірі 1 400 000,00 грн. отримано на підставі заявки № 13 від 02.06.2008 року, що підтверджується меморіальним ордером від 02.06.2008 року. транш в розмірі 800 000,00 грн. отримано на підставі заявки № 17 від 04.08.2008 року, що підтверджується меморіальним ордером від 04.08.2008 року. транш в розмірі 1 000 000,00 грн. отримано на підставі заявки №18 від 02.09.2008 року, що підтверджується меморіальним ордером від 03.09.2008 року; транш в розмірі 1 000 000,00 грн. отримано на підставі заявки № 19 від 05.09.2008 року, що підтверджується меморіальним ордером від 05.09.2008 року; транш в розмірі 2 325 000,00 грн. отримано на підставі заявки № 22 від 01.04.2009 року, що підтверджується меморіальним ордером від 01.04.2008 року.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх зобов'язань перед позивачем згідно кредитного договору-1 та додаткових угод до нього щодо повернення суми кредиту та відсотків за користування ним належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 6 081 921,61 грн., з яких: 5 325 000,00 грн. -заборгованість по сумі кредиту, 158 489,37 грн. -заборгованість по процентах за користування кредитом та 598 432,26 грн. -заборгованість по підвищеним процентам за користування кредитом.

Судом також встановлено, що 31.10.2005 року між сторонами укладено кредитний договір № 12 2/121К 05 в межах генерального договору (кредитний договір 2), відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у формі кредитної лінії в межах установленого ліміту 400 000,00 доларів США, а відповідач зобов'язався його прийняти, належним чином використовувати та повернути до 30.10.2008 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 13,5% річних.

20.01.2006 року між сторонами укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору 2, яким відповідачу збільшено ліміт кредитування до 600 000,00 доларів США.

30.03.2007 року між сторонами укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору 2, відповідно до умов якого відповідачу збільшено ліміт кредитування до 1 000 000,00 доларів США та встановлено новий розмір процентної ставки на рівні 13,0% річних.

06.10.2008 року між сторонами укладено додатковий договір № 3 до кредитного договору 2, яким передбачено, що починаючи з 06.10.2008 року за користування кредитом відповідач сплачує позивачу проценти в розмірі 3 month Libor + 12,36% річних та датою повернення кредиту визначено 30.11.2008 року.

30.12.2008 року між сторонами укладено додатковий договір № 4 до кредитного договору 2, відповідно до якого за користування кредитними коштами починаючи з 01.12.2008 року встановлюється процентна ставка в розмірі 3 month Libor + 12,59% річних. Датою повернення кредиту визначено 30.03.2009 року.

27.03.2009 року між сторонами укладено додатковий договір № 5 до кредитного договору 2, відповідно до якого терміном повернення кредиту визначено 15.04.2009 року.

15.04.2009 року між сторонами укладено додатковий договір № 6 до кредитного договору 2, відповідно до якого ліміт кредитування, починаючи з 01.04.2009 року зменшено до 870 000,00 доларів США, процентна ставка починаючи з 15.04.2009 року встановлена на рівні 3 month Libor + 12,48% річних, а кредит підлягав поверненню до 30.04.2009 року.

30.04.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору 2, відповідно до умов якої відповідач зобов'язався в повному обсязі повернути кредит до 31.07.2009 року.

Пунктом 1.3.1. (в редакції, викладеній в додатковій угоді № 1 від 30.04.2009 року до кредитного договору 2) передбачено, що за користування кредитними коштами відповідач сплачує позивачу проценти в розмірі 3 month Libor + 12,48% річних, а за користування кредитними коштами (всією сумою або її частиною) понад встановлені кредитним договором 2 строки процентна ставка встановлюється в розмірі 3 month Libor + 21,48% річних.

31.07.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору 2, якою остаточний термін повернення кредиту визначено 31.08.2009 року.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх зобов'язань перед позивачем згідно кредитного договору-2 та додаткових угод до нього щодо повернення суми кредиту та відсотків за користування ним належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 953 461,45 дол. США, з яких: 870 000,00 дол. США заборгованість по сумі кредиту, 19 326,04 дол. США заборгованість по процентах за користування кредитом та 64 135,42 дол. США заборгованість по підвищеним процентам за користування кредитом.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов»язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором позики встановлений обов'язок позивальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідач доказів погашення основного боргу не подав і на час розгляду справи в суді, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми кредиту в розмірі 5 325 000,00 грн. по кредитному договору-1 та в розмірі 870 000,00 дол. США по кредитному договору-2.

Згідно із п.3 ст.346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із обґрунтованим розрахунком позивача за час користування кредитом відповідач не сплатив позивачу 158 489,37 грн. -заборгованості по процентах за користування кредитом та 598 432,26 грн. заборгованості по підвищених процентах за користування кредитом згідно кредитного договору-1, а також 19 326,04 дол. США заборгованості по процентах за користування кредитом та 64 135,42 дол. США заборгованості по підвищених процентах за користування кредитом згідно кредитного договору-2, а тому місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог і в цій частині.

Покликання скаржника на те, що місцевим судом безпідставно притягнуто до відповідальності боржника за основним зобов»язанням та іпотекодавця (справа №26/26), судом до уваги не береться, оскільки діючим законодавством не обмежено право вибору кредитора на звернення до суду за захистом своїх прав та обов»язків.

Покликання скаржника на несвоєчасне надання кредиту відповідачу, що призвело до неможливості виконання останнім своїх зобов»язань перед третіми особами та відповідно можливості своєчасно виконувати зобов»язання перед позивачем, є безпідставним з огляду на те, що не звільняє боржника від виконання своїх зобов»язань за договором.

Покликання скаржника на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині розгляду спору без участі скаржника за наявності його клопотання про відкладення слухання справи судом до уваги не береться, оскільки не є безумовною підставою для скасування рішення суду при відсутності інших передбачених законом підстав, яких скаржником не наведено. Крім цього, діючим ГПК України не обмежено представництво юридичної особи одним представником, а при відсутності і таких можливостей сторона не позбавлена захищати свої інтереси та представляти суду докази в порядку, встановленому ст.22 ГПК України, зокрема, надавати письмові пояснення.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2010 року в справі за номером 26/25 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Авто» -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

ОСОБА_1